Постанова

від 29.03.2023 по справі 295/386/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/386/22 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л.М.

Категорія 83 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Миніч Т.І.

суддів: Павицької Т.М.,

Трояновської Г.С.

секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 06 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Чішман Л.М.

у цивільній справі №295/386/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Богунський відділ державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и в:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. З урахуванням уточнюючої позовної заяви просив зняти арешт з багатофункціонального комплексу фізкультурно-оздоровчого призначення загальною площею 2692,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки загальною площею 0,2196 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1810136300:05:025:0006 накладений, який накладений відповідно до постанов Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирської міського управління юстиції № 37817669 від 29.10.2013 року, № 37818555 від 29.10.2013 року, № 37818060 від 29.10.2013 року, № 37818746 від 29.10.2013 року, №32573503 від 14.05.2012 року, №32573503 від 14.05.2012 року, та постанови Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України №47672211 від 02.10.2015 року. В обґрунтування поданого позову зазначав, що 17.04.2007 року між ОСОБА_5 та АКБ «Укрсиббанк» було укладено договори про надання споживчих кредитів №11142253000, 11142263000, за умовами якого надано кредити на суми 1512000 та 108000 швейцарських франків. Виконання основних зобов`язань забезпечено: договором іпотеки від 17 квітня 2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_5 , за умовами якого остання передала в іпотеку будівлю багатофункціонального комплексу фізкультурно-оздоровчого призначення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та договором іпотеки від 17 квітня 2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , за умовами якого останні передали в іпотеку земельну ділянку, яка знаходиться за вищевказаною адресою. Між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Арма Факторинг» 24 вересня 2015 року укладено договір факторингу, а цієї ж дати між ТОВ «Арма Факторинг» та ОСОБА_1 договір про відступлення права вимоги.

Зазначеними постановами Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирської міського управління юстиції та постановою Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України було накладено арешт на все нерухоме майно з забороною на його відчуження.

Позивач наголошує, що звертався з аналогічним позовом до суду, в задоволенні якого було відмовлено. Апеляційний суд Житомирської області в рішенні від 20.07.2017 року по справі №295/12524/16-ц зазначив, що позивач, не пред`явивши вимог у даній справі до належних відповідачів, не позбавлений права повторно звернутися до суду за захистом своїх прав.

Заочним рішеннямБогунського районногосуду м.Житомиравід 06жовтня 2022року звільнено з-під арешту багатофункціональний комплекс фізкультурно-оздоровчого призначення загальною площею 2692,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,2196 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1810136300:05:025:0006, який накладений: постановою Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) № 37817669 від 29.10.2013 року № 37818555 від 29.10.2013 року, № 37818060 від 29.10.2013 року, № 37818746 від 29.10.2013 року; № 32573503 від 14.05.2012 року та який накладений постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 47672211 від 02.10.2015 року.

У поданійапеляційнійскарзі Відділ примусовоговиконання рішеньДепартаменту державноївиконавчої службиМіністерства юстиціїУкраїни просить вказанезаочнерішення судускасуватитаухвалити новерішенняпровідмову узадоволенніпозовнихвимог.На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що постановою державного виконавця Відділу від 28.05.2015 було відкрито ВП № 47672211 щодо примусового виконання вказаного вище виконавчого документу, де боржником визначено: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_2 , та надано боржнику строк для його самостійного виконання.

01.07.2015 виконавче провадження зупинено у зв`язку з наданням боржнику відстрочки виконання рішення суду.

02.10.2015 виконавче провадження поновлено. У зв`язку з невиконанням боржником у наданий строк рішення суду, керуючись ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В. винесено постанову від 02.10.2015 № 47672211 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 139793,64 швейцарських франків та 45,50 грн.

Таким чином, сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням виконавчого збору становить 1537730,00 швейцарських франків та 500,50 грн.

Відповідно до підпункту 4.1.8 пункту 4.1 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону.

Враховуючи вищевикладене та керуючись вимогами статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», з метою примусового виконання рішення суду державним виконавцем Відділу накладено арешт на все майно, що належить боржнику у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, постановою від 02.10.2015 № 47672211. Дана постанова є чинною та не скасована у встановленому законом порядку.

26.04.2018 державним виконавцем Відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 47672211 у відповідності вимог п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. Закону, який діяв на той час), у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст.57 Закону (в редакції, яка діяла на момент вчинення виконавчих дій), арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження керуючись п.2. ч.1 ст.37 Закону (в редакції Закону, яка діяла на момент винесення постанови), державним виконавцем 26.04.2018 винесено постанову про повернення ВД стягувачу.

Пунктом 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Звертає увагу на те, що вказаний вище виконавчий документ, повернуто на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі пунктів 1,3,11 частини першої цієї статті, а тому відсутні підстави для зняття арешту. Отже, дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України спрямовані на стягнення боргу за виконавчим листом Богунського районного суду міста Житомира №2-1092/12, від 11,06.2014 вчинені у межах виконавчого провадження №47672211 у спосіб та в порядку, визначеному Законом.

Зазначає, що враховуючи частину 3 статті 37 Закону, та оскільки вказаний вище виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону підстави для зняття арешту з майна в рамках ВП № 47672211 у державного виконавця відсутні.

Вважає, що у зв`язку з невиконанням боржником у наданий строк рішення суду, керуючись ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В. винесено постанову від 02.10.2015 №47672211 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Також, частина 1 статті 13 Закону №1404-VIII визначає, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов та інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом, та іншими нормативно-правовими актами. Тобто, саме Закон України «Про виконавче провадження» та інші нормативно-правові акти, у т.ч. Інструкція з організації примусового виконання рішень у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5, передбачають випадки, в яких виконавець приймає, відповідне рішення шляхом винесення постанови чи іншого процесуального документа у виконавчому провадженні.

Звертають увагу на те, що виконавчий збір є бюджетними коштами, що зараховуються до Державного бюджету України.

Постанова про стягнення виконавчого збору не виконана. Відомості про оскарження та скасування даної постанови - відсутні, як і підстави для зняття арешту, в силу приписів ст.ст. 40, 59 Закону.

Таким чином, на думку апелянта, у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника. Крім того, повернення виконавчого листа за статтею 37 Закону не звільняє боржника від обов`язку виконати рішення суду, а відповідно і від негативних наслідків, передбачених Законом, за його невиконання.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на забезпечення виконання грошових зобов`язань за договорами про надання споживчих кредитів, укладених між ОСОБА_5 (іпотекодавцем та позичальником) та АКБ «Укрсиббанк» (іпотекодержателем) від 17 квітня 2007 року №№11142253000, 11142263000, за якими надані кредити у сумах 1 512 000 та 108 000 швейцарських франків, укладений договір іпотеки, предметом якого є будівля багатофункціонального комплексу фізкультурно-оздоровчого призначення загальною площею 2692,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за №5518.

На забезпечення виконання вищезазначених грошових зобов`язань між АКБ «УкрСиббанк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 (іпотекодавцями) 17 квітня 2007 року укладений договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 2196 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за №5516.

Договори іпотеки посвідчені нотаріально, проведена їх державна реєстрація та обтяження у виді заборони на нерухоме майно зареєстровано 18.04.2007 року.

Вищезазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №105249290 від 27.11.2017 року (а.с. 6-29).

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 22.05.2014 року, яким скасовано рішення Богунського районного суду міста Житомира від 22.05.2014 року та ухвалено нове рішення, стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 1397936,36 швейцарських франків. Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк» в солідарному порядку заборгованість в розмірі 1397936,36 швейцарських франків. Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «УкрСиббанк» в солідарному порядку заборгованість в розмірі 1397936,36 швейцарських франків. Стягнуто з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь ПАТ «УкрСиббанк» з кожного по 425,00 грн. судового збору та по 30,00 грн. витрат та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Зазначене рішення набуло чинності та стягувачу судом видані 11.06.2014 року виконавчі листи № 2-1092/12.

Постановами головних державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В. та Біловол В.О. від 28.05.2015 року відкрито виконавчі провадження № 47672211 та № 47685746 відповідно з виконання виконавчих листів № 2-1092/12, виданих Богунським районним судом міста Житомира 11.06.2014 року у даній справі, у яких стягувачем є ПАТ «УкрСиббанк».

Постановою виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Мінюсту України від 02.10.2015 року ВП №47672211 накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_4 (реєстраційний номер обтяження 14963356).

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14.12.2015 року замінено сторону у виконавчому провадженні №47672211 з виконання виконавчого листа у справі № 2-1092/12, виданого 11.06.2014 року Богунським районним судом міста Житомира про стягнення солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» в солідарному порядку заборгованість в розмірі 1397936, 36 швейцарських франків, стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк» в солідарному порядку заборгованість в розмірі 1397 936,36 швейцарських франків, стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь ПАТ «УкрСиббанк» з кожного по 425,00 грн. судового збору та по 30,00 грн. витрат та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, з публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ОСОБА_1 .

Замінено сторону у виконавчому провадженні №47685746 з виконання виконавчого листа у справі № 2-1092/12, виданого 11.06.2014 року Богунським районним судом міста Житомира про стягнення солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» в солідарному порядку заборгованість в розмірі 1397936,36 швейцарських франків, стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк» в солідарному порядку заборгованість в розмірі 1397936,36 швейцарських франків, стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь ПАТ «УкрСиббанк» з кожного по 425,00 грн. судового збору та по 30,00 грн. витрат та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, з публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Мінюсту України від 26.04.2018 року у ВП № 47672211 виконавчий лист № 2-1092/12, виданий 11.06.2014 року, повернуто стягувану Тичині О.П. У постанові вказано, що земельна ділянка площею 0,0559 га за адресою: АДРЕСА_1 не належить боржнику. Строк пред`явлення виконавчого документа до 26.04.2021 року.

Крім того, судом встановлено, що право власності на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку загальною площею 2196 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була предметом іпотеки та іпотекодавцем якої був боржник (частка у спільній власності 2196 з 559) у ВП № 47672211 ОСОБА_4 , зареєстрована за новим стягувачем - ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця Богунського відділу ДВС Житомирського міського управління юстиції від 02.05.2013 року було відкрито виконавче провадження №37817669 з примусового виконання виконавчого листа №2-3486/12, виданого 16.01.2013 року Богунським районним судом, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 128750 грн. заборгованості за договором позики та 508,71 грн. судового збору.

Постановою державного виконавця відповідного відділу ДВС 29 жовтня 2013 року було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 , у межах суми 129258,71 грн., та оголошено заборону на його відчуження, (номер запису про обтяження №14964181). В подальшому постановою виконавця відповідного відділу виконавчий документ повернуто стягувану на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», строк повторного пред`явлення встановлено до 29.09.2016 року.

Постановою державного виконавця Богунського відділу ДВС Житомирського міського управління юстиції від 02 травня 2013 року було відкрито виконавче провадження №37818555 з примусового виконання виконавчого листа №2-511/12, виданого 04 травня 2012 року Богунським районним судом, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 255000 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення.

Постановою державного виконавця відповідного відділу ДВС 29 жовтня 2013 року було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 , у межах суми 256 700 грн., та оголошено заборону на його відчуження (номер запису про обтяження №14964095). В подальшому постановою виконавця відповідного відділу виконавчий документ повернуто стягувану на підставі п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», строк повторного пред`явлення встановлено до 29.09.2015 року.

Постановою державного виконавця Богунського відділу ДВС Житомирського міського управління юстиції від 14 травня 2012 року було відкрито виконавче провадження №32573503 з примусового виконання виконавчого листа №2-511/12, виданого 04 травня 2012 Богунським районним судом, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 борг, який складає 255000 грн., судовий збір у розмирі 1700 грн. та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення.

Постановою державного виконавця відповідного відділу ДВС 14.05.2012 року було накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 , у межах суми 256820 грн., та оголошено заборону на його відчуження (номер запису про обтяження №14964323).

Постановою державного виконавця відповідного відділу ДВС 14.05.2012 року було накладено арешт на все нерухоме арешт (номер запису про обтяження №14964437).

В подальшому постановою виконавця відповідного відділу виконавчий документ повернуто стягувану на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», строк повторного пред`явлення встановлено до 29.09.2015 року.

Постановою державного виконавця Богунського відділу ДВС Житомирського міського управління юстиції від 02 травня 2013 року було відкрито виконавче провадження №37818746 з примусового виконання виконавчого листа №2-3486/12, виданого 16 січня 2013 Богунським районним судом, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 257500 грн. заборгованості за договором позики та 1001,01 грн. судового збору.

Постановою державного виконавця відповідного відділу ДВС 29.10.2013 р. було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 (номер запису про обтяження №14964033).

В подальшому постановою виконавця відповідного відділу виконавчий документ повернуто стягувану на підставі п. 9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», строк повторного пред`явлення встановлено до 29.09.2016 року.

ОСОБА_6 повторно пред`явив виконавчий лист №2-3486/12 до виконання, проте 23.07.2018 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.8 ч.4 Закону України «Про виконавче провадження» через несплату авансового внеску в розмірі 2% суми, що підлягає сплаті.

Постановою державного виконавця Богунського відділу ДВС Житомирського міського управління юстиції від 02 травня 2013 року було відкрито виконавче провадження №37818060 з примусового виконання виконавчого листа №2-3486/12, виданого 16.01.2013 року Богунським районним судом м. Житомира, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 457835 грн. заборгованості за договором позики та 1772,28 грн. судового збору.

Постановою державного виконавця відповідного відділу ДВС 29 жовтня 2013 року було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 , (номер запису про обтяження №14963520). В подальшому постановою виконавця відповідного відділу виконавчий документ повернуто стягувану на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», строк повторного пред`явлення встановлено до 29.09.2016 року.

ОСОБА_3 повторно пред`являла виконавчий лист №2-3486/12 до виконання, проте 23.07.2018 року виконавчий документ повернуто стягувану на підставі п. 8 ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження» через несплату авансового внеску в розмірі 2% суми, що підлягає сплаті.

Вирішуючи спір,суд першоїдійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому судом враховано, що згідно частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно роз`яснень, що надані судам у пункті 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» відповідачами в справі за позовом про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучається заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор.

Отже, у справах про зняття арешту з майна належним відповідачем є не тільки боржник, а також особа, в інтересах якої накладено арешт, тобто стягувач.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.

Частиною 1 статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови про арешт майна) передбачено, що арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошені заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або вилучені у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна і його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок зняття арешту з майна регулюється статтею 59 чинногоЗакону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року спір про зняття арешту з нерухомого майна, накладеного виконавцем, є спором про право цивільне, оскільки ініціюється особою, яка не є учасником виконавчого провадження і вважає себе власником цього майна.

Закон надає право подачі позову про зняття арешту з майна виключно особі, яка не має статусу боржника у виконавчому провадженні, тобто особі яка не має боргових зобов`язань, встановлених судовим рішенням.

Судом встановлено та підтверджено самими представниками третіх осіб те, що виконавче провадження №47672211 завершено у 2018 році, строк його зберігання минув, наразі воно знищено.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, суд обгрунтовано вважав, що позивач не є боржником у виконавчих провадженнях, строк пред`явлення до виконання виконавчих листів в виконавчих провадженнях № 37817669, №37818555, № 37818060, № 37818746, № 32573503 закінчився, виконавче провадження №47672211 завершено у 2018 році, строк його зберігання минув, наразі виконавче провадження знищено, стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, не звернувся із заявою про поновлення такого строку до суду.

При цьому, апеляційний суд зважає на висновок Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №2/0301/806/11, який зазначив наступне.

«Законом України "Про виконавче провадження"не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

Верховний Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно боржника, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку добровільного виконання виконавчого документа після повернення його стягувачу.

При цьому суд апеляційної інстанції підставно врахував те, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, єневиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На підставі зазначеного колегія суддів погодилася із висновком суду апеляційної інстанції про те, що незняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи єпротиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника.»

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційнускаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Заочне рішенняБогунського районногосуду м.Житомиравід 06жовтня 2022року залишитибез змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Судді: