Постанова

від 13.03.2023 по справі 922/261/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року м. Харків Справа №922/261/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Макоіл Джікс» (вх.№130Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2022 року у справі №922/261/22,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макоіл Джікс», м.Харків,

до Акціонерного товариства «ОТП Банк», м.Київ,

про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Макоіл Джікс» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «ОТП Банк», в якій просило суд:

- визнати дії Акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м.Київ, вул. Жилянська, буд.43, код ЄДРПОУ 21685166), що полягають у зупиненні фінансових операцій по належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Макоіл Джікс» (61013, м.Харків, вул. Шевченка, буд.32, офіс 57, код ЄДРПОУ 44448960) банківському рахунку за № НОМЕР_1 , відкритому у Харківському регіональному відділенні, що по вул. Банному, 1 в м.Харкові протиправними;

- зобов`язати Акціонерне товариство «ОТП Банк» (01033, м.Київ, вул. Жилянська, буд.43, код ЄДРПОУ 21685166) усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Макоіл Джікс» (61013, м.Харків, вул. Шевченка, буд.32, офіс 57, код ЄДРПОУ 44448960) грошовими коштами, що знаходяться на банківському рахунку за № НОМЕР_1 ;

- стягнути з Акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м.Київ, вул. Жилянська, буд.43, код ЄДРПОУ 21685166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макоіл Джікс» (61013, м.Харків, вул. Шевченка, буд.32, офіс 57, код ЄДРПОУ 44448960) судові витрати по справі, що складаються з суми судового збору за подання позову до суду в розмірі 4962,00 грн. та витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі, згідно попереднього (орієнтованого) розрахунку 56875,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями з боку АТ «ОТП Банк», які полягають у необґрунтованому блокуванні належному позивачу рахунку № НОМЕР_1 .

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2022 року у справі №922/261/22 (повний текст складено 19.12.2022 року, суддя Жельне С.Ч.) закрито провадження у справі №922/261/21 в частині позовних вимог про зобов`язання Акціонерне товариство «ОТП Банк» усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Макоіл Джікс» грошовими коштами, що знаходяться на банківському рахунку за № НОМЕР_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

В решті позову відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2022 року в частині відмови в задоволені позовних вимог;

- прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги про визнання дій протиправними задовольнити;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, що складаються з суми судового збору за подання позовної заяви, за подання апеляційної скарги та витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що з «Особистого кабінету користувача», що розміщений на офіційному веб-сайті АТ «ОТП Банк», йому стало відомо, що 13.12.2021 року його розрахунковий рахунок було заблоковано відповідачем без будь-яких пояснень. 15.01.2022 року представником позивача адвокатом Фадеевим О.П. направлено на офіційну юридичну адресу ТОВ «ОТП Банк» адвокатський запит №15/01-1, в якому останній просив надати інформацію з приводу підстав зупинення можливості проведення позивачем фінансових операцій за своїм рахунком, проте вказаний запит залишився без відповіді та реагування. В рамках виконавчого провадження №68005496 від 24.12.2021 року, де ТОВ «Макоiл Джiск» виступає боржником, приватним виконавцем було направлено ряд платіжних доручень до регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в якому знаходиться пoтoчний paxyнoк боржника та за сумісництвом позивача по даній справі, а саме: платіжні вимоги від 28.12.2021 року, від 06.01.2022 року, від 11.01.2022 року, від 13.01.2022 року, від 17.01.2022 року. На кожну вказану вимогу банківською установою надано відповідь: «Платіжна вимога повертається без виконання згiдно п.2.5., п.2.18 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженоп Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 тa cт. 51 Закону України «Про виконавче провадження». Причина: Зупинення видаткових операцій за рахунками клієнта згідно ст. 23 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Апелянт вказує, що станом на час подання позову відповідач не надав позивачу відповідей з обґрунтованими поясненнями щодо зупинення фінансових операцій. На переконання позивача, відповідач безпідставно заблокував поточний рахунок понад встановлені законом строки. В свою чергу належних обґрунтувань правомірності блокування рахунків, відкритих на ім`я позивача, банк не надав. Також позивач стверджує, що відповідач не надав належних та допустимих доказів звернення із заявою до спеціально уповноваженого органу про незаконні дії клієнтів, про порушення позивачем вимог законодавства, за наслідками чого було б заблоковано рахунок.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Макоіл Джікс» на рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2022 року у справі №922/261/22. Встановлено строк на протязі якого відповідач має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання на 27.02.2023 року і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/261/22.

У подальшому, з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неявку представників сторін, розгляд справи ухвалою суду від 27.02.2023 року відкладено. Запропоновано учасникам справи визначитися зі своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Офіційна електронна пошта суду: inbox@eag.court.gov.ua. Доведено до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Учасники справи про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові адреси та на електронні адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду) копій ухвал суду.

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвали суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав. Частина 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України визначає, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представники сторін у судове засідання 13.03.2023 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Суд апеляційної інстанції в ухвалах доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, наявних матеріалів справи достатньо, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.10.2021 року Акціонерним товариством «ОТП Банк» (відповідач) в особі Регіонального відділення, розташованого за адресою: 61003, м.Харків, провулок Банний, 1 було прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Макоіл Джіск» (позивач, клієнт) за №001/504604/21 про надання банківських послуг, що підтверджується заявою ТОВ «Макоіл Джіск» від 11.01.2022 року про зміну умов користування банківськими послугами та відкрито банківський рахунок позивача № НОМЕР_1 .

Позивач у позовній заяві зазначає, що йому стало відомо, що 13.12.2021 року банківський рахунок, який належить ТОВ «Макоіл Джіск» без будь-яких пояснень було заблоковано відповідачем.

15.01.2022 року представником позивача на адресу відповідача був направлений адвокатський запит за вих.№15/01-1 стосовно надання інформації щодо підстав блокування можливості проведення фінансових операцій за рахунком № НОМЕР_1 . Жодної письмової відповіді на вказаний запит так і не було отримано.

З матеріалів виконавчого провадження позивачу стало відомо, що приватним виконавцем у виконавчому провадженні №68005496, в рамках якого ТОВ «Макоіл Джіск» виступає боржником було направлено ряд платіжних доручень (платіжна вимога від 28.12.2021 року, платіжна вимога від 06.01.2022 року, платіжна вимога від 11.01.2022 року, платіжна вимога від 13.01.2022 року, платіжна вимога від 17.01.2022 року) до регіонального відділення АТ «ОТП Банк», що у м.Харкові, в якому відкрито поточний рахунок позивача. Однак приватному виконавцю були повернуті платіжні вимоги без виконання з посиланням на п.2.5, п.2.18 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 та ст.51 Закону України «Про виконавче провадження». Причину зазначено: «Зупинення видаткових операцій за рахунками клієнта згідно ст. 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

З урахуванням того, що починаючи з 13.12.2021 року рахунок № НОМЕР_1 розміщений в АТ «ОТП Банк» та належний позивачу так і не був розблокований, а причини його блокування банком не були повідомлені, вказане і стало підставою звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Судом першої інстанції встановлено, що АТ «ОТП Банк» після відкриття провадження по справі за платіжним дорученням за №68005496 від 02.02.2022 року було розблоковано розрахунковий рахунок ТОВ «Макоіл Джікс» за №UA603005280000026009000015032 та здійснено перерахування коштів за платіжною вимогою приватного виконавця виконавчого округу в Харківській області Амельченко В.П. в рамках ВП№68005496. Позивач вказані обставини не заперечував і визнав їх у наданих до суду поясненнях.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині заявлених вимог про зобов`язання Акціонерне товариство «ОТП Банк» усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Макоіл Джікс» грошовими коштами, що знаходяться на банківському рахунку за № НОМЕР_1 .

У відповідній частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Щодо позовних вимог про визнання дій Акціонерного товариства «ОТП Банк», які полягають у зупиненні фінансових операцій по рахунку позивача, відкритому у Харківському регіональному відділенні, що по вул. Банному, 1 в м.Харкові протиправними, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню.

Мотивуючи свою рішення місцевий господарський суд вказав, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, адже навіть у випадку задоволення позову в частині визнання дій Акціонерного товариства «ОТП Банк», які полягають у зупиненні фінансових операцій по рахунку позивача протиправними, не призвело би до поновлення прав позивача.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Дійсно, Великою Палатою Верховного Суду було сформовано правовий висновок щодо тлумачення положень статей 6, 13 Конвенції, згідно якого суд повинен відмовити в задоволенні позову на тій підставі, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права.

Необхідно звернути увагу, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Такий спосіб захисту передбачено національним законодавством.

Так, у рішенні у справі «Ейрі проти Ірландії» від 09.10.1979 року ЄСПЛ вказувало, що позивач має право на захист свого порушеного права у той спосіб, який сам обрав (якщо такий спосіб передбачений законом), а суд повинен захистити таке порушене право у обраний саме позивачем спосіб, навіть якщо він є менш ефективним, ніж інші, у спірних правовідносинах, а не замість нього вирішувати, яким саме чином (в який спосіб) позивач має захищати своє порушене право.

У пунктах 69-73 рішення ЕСПЛ у справі «Красуський проти Польщі» вказано, що наявність простих сумнівів щодо перспектив успіху конкретного засобу правового захисту, який не є очевидно марним, не є вагомою причиною для відмови від його використання.

Однак існування простих сумнівів щодо перспектив успіху конкретного засобу правового захисту, який не є явно марним, не є вагомою причиною для того, щоб не вичерпати цей шлях відшкодування (п. 73 рішення ЕСПЛ у справі «Акдівар та інші проти Туреччини»).

Слово «засіб правового захисту» в контексті статті 13 Конвенції означає не засіб правового захисту, який має бути успішним, а просто доступний засіб правового захисту перед органом, уповноваженим розглядати скаргу по суті (рішення ЕСПЛ у справі «C. проти Сполученого Королівства», 1983 рік).

Відмовляючи особі у вирішенні ініційованого нею спору через неефективність обраного способу (якщо такий передбачений законом), фактично обмежують право такої особи на доступ до суду, адже, по суті, в такій справі факт наявності в особи доступу до національних засобів правового захисту є ілюзорним і лише для того, щоб їй повідомили, що обраний нею спосіб захисту не допоможе їй у відновлені її порушеного права.

Як вже зазначалось, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі, яка містила дві вимоги немайнового характеру, а саме про визнання дій протиправними (1) та зобов`язання вчинити дії (2). Ці дві позовні вимоги є пов`язаними між собою, тобто одна витікає з іншої. Під час розгляду справи за однією вимогою спір перестав існувати, однак за іншою вимогою спір залишився. Фактично у зв`язку з тим, що за однією вимогою спір перестав існувати, суд першої інстанції дійшов висновку про неефективність способу захисту обраного позивачем за другою вимогою. Однак, станом на момент звернення з позовом з цими двома вимогами обраний позивачем спосіб захисту був належним і спір існував та за однією вимогою продовжив існувати.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд не вправі відмовляти у позові лише тому, що позивач обрав неефективний спосіб захисту. Відмовити у позові на цій підставі це фактично відмовити особі в захисті її порушеного права, ухилитись від виконання завдань господарського судочинства від вирішення спору і вказане є порушенням основоположних засад Конвенції щодо права захисту та доступу до правосуддя.

Спірні правовідносини є за своїм змістом договірними та стосуються надання послуг з банківського обслуговування. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через блокування відповідачем його рахунків та зупинення на вказаних рахунках платіжних операцій. Позивач стверджує про порушення відповідачем його прав на користування та розпорядження належними йому грошовими коштами.

Відповідач будь-яких пояснень по суті спору суду не надав.

Як унормовано положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з нормами статті 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам)( пункт 6.1.). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб (пункт 6.2.).

Відповідно до норм пункту 6.3. статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Згідно з правилами статті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до приписів статті 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Згідно з правилами пункту 9.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що розміщені на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що розміщені на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом.

Дії банку щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають зокрема відповідати усім вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Як вбачається з платіжних вимог від 28.12.2021 року, від 06.01.2022 року, від 11.01.2022 року, від 13.01.2022 року та від 17.01.2022 року, які направлялись державним виконавцем до банківської установи відповідача, вони повернуті без виконання. Причиною зазначено: «Зупинення видаткових операцій за рахунками клієнта згідно ст.23 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Згідно з нормами ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон) до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов`язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з активами, одержаними внаслідок вчинення злочину, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких активів чи володіння ними, прав на такі активи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням активів, одержаних внаслідок вчинення злочину.

Згідно з приписами ч.1 ст. 3 Закону запобігання та протидія ґрунтуються, серед іншого, на принципах невідворотності покарання та переконливості і пропорційності заходів впливу за порушення законодавства у сфері запобігання та протидії.

Суд враховує, що в розумінні названого Закону суб`єктами первинного фінансового моніторингу є банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону); а спеціально уповноваженим органом - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії (пункт 55 частини 1 статті 1 Закону).

Положеннями ст. 8 Закону визначено завдання, обов`язки та права суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Зокрема відповідач, як суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний вживати заходів щодо запобігання розголошенню (зокрема особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, що подається спеціально уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (у тому числі про факт подання такої інформації або факт отримання запиту, рішення чи доручення від спеціально уповноваженого органу та їх виконання), крім випадків, визначених цим Законом (пункт 16 частини 2 статті 8 Закону).

Відповідно до норм ч.6 ст. 11 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

Статтею 15 Закону унормовано порядок та підстави відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції.

Так, частиною першою цієї статті визначено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:

- якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;

- встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;

- подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу;

- виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою;

- якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції. У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

Окрім цього статтею 21 Закону дано визначення підозрілим фінансовим операціям та діяльності. Так, фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб`єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов`язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб`єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.

Водночас нормами статті 23 Закону унормовано правила зупинення фінансових операцій.

Суд зауважує, що саме на положення даної статті посилався відповідач не здійснюючи обслуговування платіжних вимог за рахунками позивача, як на підставу своїх дій щодо обмеження користування належними позивачу коштами на банківському рахунку.

Отже, суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов`язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України. У день зупинення фінансової операції суб`єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, та у разі зарахування коштів на транзитний рахунок суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на такому рахунку в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні з дня зупинення включно (частина 1 статті 23 Закону).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (частина 2 статті 23 Закону).

Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення, повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках у межах зарахованих сум (частина 3 статті 23 Закону).

У разі зупинення видаткових фінансових операцій відповідно до частини третьої цієї статті прибуткові фінансові операції не зупиняються. При цьому суб`єкт первинного фінансового моніторингу в день проведення, але не пізніше 12 години наступного робочого дня з дня здійснення прибуткової операції, зобов`язаний повідомити про здійснення прибуткових фінансових операцій та/або спробу здійснення видаткових фінансових операцій спеціально уповноваженому органу (частина 4 статті 23 Закону).

Відповідно до приписів частини 9 статті 23 Закону у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки:

- ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно, але не пізніше наступного робочого дня, скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу;

- є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій. Строк зупинення відповідних фінансових операцій продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.

Правоохоронні органи протягом строку продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій) здійснюють досудове розслідування та у разі, якщо:

- встановлено відсутність події кримінального правопорушення або відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, - негайно інформують про це спеціально уповноважений орган;

- наявні обґрунтовані підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та накладено арешт на відповідні рахунки у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, - інформують про це спеціально уповноважений орган протягом двох робочих днів з дня винесення судом ухвали про арешт майна із зазначенням її номера та дати.

Спеціально уповноважений орган у день отримання від правоохоронного органу інформації, передбаченої абзацами п`ятим і шостим цієї частини, зобов`язаний скасувати своє рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій) та повідомити про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

У разі накладення у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, арешту на рахунки клієнта, операції по яких зупинено відповідно до частин першої - третьої або дев`ятої цієї статті, суб`єкт первинного фінансового моніторингу інформує про це спеціально уповноважений орган у день надходження для виконання ухвали суду про арешт майна із зазначенням її номера та дати.

Відповідно до приписів частини 10 статті 23 Закону, суб`єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансових операцій:

- третього робочого дня з дня зупинення фінансової операції у разі неотримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової операції;

- негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, зазначеного в рішенні спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення відповідних фінансових операцій відповідно до частини другої цієї статті або про зупинення видаткової фінансової операції відповідно до частини третьої цієї статті, повідомлення про скасування спеціально уповноваженим органом такого рішення, але не пізніше 31 робочого дня з дня зупинення фінансової операції;

- наступного робочого дня після дати закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій, зазначених у рішенні спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій);

- негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу доручення спеціально уповноваженого органу відповідно до частини третьої статті 31 цього Закону про поновлення фінансових операцій, зупинених на виконання відповідного запиту уповноваженого органу іноземної держави.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу не пізніше наступного робочого дня після поновлення проведення фінансових операцій інформує про це спеціально уповноважений орган.

Суд окремо зауважує, що приписами частини 11 статті 23 Закону передбачено обов`язок суб`єкта первинного фінансового моніторингу (банк) на письмовий запит клієнта повідомити йому у письмовій формі номер та дату рішення спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій).

Відповідно до норм частини 12 статті 23 Закону зупинення та поновлення здійснення фінансових операцій відбуваються у порядку, визначеному суб`єктами державного фінансового моніторингу, які здійснюють державне регулювання і нагляд за діяльністю суб`єктів первинного фінансового моніторингу, або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у межах їх повноважень.

Суд також зауважує, що відповідно до абзацу третього частини 12 статті 23 Закону строки зупинення фінансових операцій суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - третій та дев`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

А отже, наведеними нормами чітко регламентовано порядок та підстави вжиття заходів щодо зупинення фінансових операцій. А також передбачено обмеження строків зупинення фінансових операцій та неможливість їх продовження.

Таким чином зупинення фінансових операцій не може тривати довше 31 робочого дня з дня зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій). Окрім цього, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний на письмовий запит клієнта повідомити йому у письмовій формі номер та дату рішення спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних фінансових операцій.

Проте відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів дотримання зазначених вимог. Зокрема, матеріали справи не містять обґрунтувань підстав зупинення здійснення фінансових операції за рішенням спеціально уповноваженого органу в розумінні Закону. Відсутні відомості повідомлення клієнта про прийняте рішення. Зупинення здійснення фінансових операцій позивача здійснене відповідачем понад строки встановленні положеннями Закону, адже дотримуючись розрахунку з моменту зупинення та до моменту відновлення минуло понад 31 день.

Відповідно до ч. 11 ст.23 Закону, суб`єкт первинного фінансового моніторингу на письмовий запит клієнта повідомляє йому у письмовій формі номер та дату рішення спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій).

Позивач звертався до банку з запитом щодо надання інформації про зупинення фінансових операцій за рахунками, однак звернення були безрезультатними. Відповідач не повідомив позивачу відповідну інформацію щодо рішення спеціально уповноваженого органу.

Відповідач жодним чином не обґрунтував правомірність блокування рахунку, відкритого на підставі договорів з позивачем. Суду не надано доказів, що кошти, що знаходяться на рахунку позивача мають стосунок до злочинної діяльності. Також суду не надано належних та допустимих доказів звернення із заявою до правоохоронних органів про незаконні, на думку банку, дії клієнта за наслідками блокування рахунку. Зупинення здійснення фінансових операції проведено відповідачем без повідомлення та згоди позивача (будь-яких пояснень не вимагалось, докази проведення перевірки відсутні). Строк зупинення також був таким, що суперечить приписам ст.23 Закону.

Згідно з нормами статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до положень статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (статті 317 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи вищевикладені обставини суд апеляційної інстанції погоджується з позицією позивача, що блокування його банківського рахунку порушує його законні права та інтереси оскільки суперечить умовам укладених між позивачем та відповідачем договорів. Дії відповідача не відповідають вимогам законодавства, що регулює порядок відкриття, ведення та закриття банківського рахунку, а також законодавства, що стосується передбаченого законом порядку зупинення фінансових операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позов про визнання дій Акціонерного товариства «ОТП Банк», які полягають у зупиненні фінансових операцій по належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Макоіл Джікс» банківському рахунку за №UA603005280000026009000015032, відкритому у Харківському регіональному відділенні, що по вул. Банному, 1 в м.Харкові протиправними є обґрунтованим, а відповідач порушив права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції не з`ясовано обставини, які мають значення для справи та з порушенням норм права, які підлягають до застосування. Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2022 року у справі №922/261/21 скасуванню у відповідній частині з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають перерозподілу відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275,ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макоіл Джікс» задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2022 року у справі №922/261/22 скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання дій Акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м.Київ, вул. Жилянська, буд.43, код ЄДРПОУ 21685166), що полягають у зупиненні фінансових операцій по належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Макоіл Джікс» (61013, м.Харків, вул. Шевченка, буд.32, офіс 57, код ЄДРПОУ 44448960) банківського рахунку за № НОМЕР_1 , відкритому у Харківському регіональному відділенні, що по вул. Банному, 1 в м.Харкові протиправними.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Макоіл Джікс» задовольнити частково.

Визнати дії Акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м.Київ, вул. Жилянська, буд.43, код ЄДРПОУ 21685166), що полягають у зупиненні фінансових операцій по належному Товариству з обмеженою відповідальністю «Макоіл Джікс» (61013, м.Харків, вул. Шевченка, буд.32, офіс 57, код ЄДРПОУ 44448960) банківського рахунку за № НОМЕР_1 , відкритому у Харківському регіональному відділенні, що по вул. Банному, 1 в м.Харкові протиправними.

Стягнути з Акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м.Київ, вул. Жилянська, буд.43, код ЄДРПОУ 21685166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макоіл Джікс» (61013, м.Харків, вул. Шевченка, буд.32, офіс 57, код ЄДРПОУ 44448960) 2481,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3721,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27 березня 2023 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя І.А. Шутенко