Постанова

від 29.03.2023 по справі 643/8385/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 643/8385/21

провадження № 61-11290св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду

м. Харкова у складі судді Кононенко Т. О. від 12 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І. від 12 жовтня 2022 року, і виходив з наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У травні 2021 року керівник Салтівської окружної прокуратури

м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що у власності територіальної громади м. Харкова перебуває земельна ділянка, площею 0,1434 га, кадастровий номер 6310137500:11:002:0085, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

3. На зазначеній земельній ділянці розташована нежитлова будівля

літ. «А-1», право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Зокрема, ОСОБА_1 на праві власності належить 10/100 нежитлових приміщень 1-го поверху :місця спільного користування № ІІ, ІІІ, ІV, 22-:-25 в нежитловій будівлі літ. «А-1» загальною площею 74 кв. м на підставі договору № 1385 від 03 листопада 2016 року; нежитлове приміщення 1-го поверху № 42 в нежитловій будівлі літ. «А-1» загальною площею 12,3 кв. м на підставі договору № 1385 від 03 листопада 2016 року; нежитлове приміщення 1-го поверху № І, 7 в нежитловій будівлі літ. «А-1» загальною площею

64,8 кв. м, на підставі договору № 1690 від 12 липня 2011 року; нежитлове приміщення 1-го поверху № 2-:-6, 26-:-41 в нежитловій будівлі літ. «А-1» загальною площею 222,1 кв. м на підставі договору № 1690 від 12 липня

2011 року.

4. Посилався прокурор на те, що відповідач для обслуговування належної йому на праві власності частини нерухомого майна використовує земельну ділянку, яка перебуває у власності територіальної громади, без оформлення права користування такою земельною ділянкою та без сплати платежів за її використання.

5. Ураховуючи наведене, керівник Салтівської окружної прокуратури

м. Харкова просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у розмірі

455 600,18 грн за період з 01 січня 2020 року по 31 березня 2021 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 серпня

2021 року, з урахуванням виправлень, внесених відповідно ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2021 року, позов керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради задоволено.

7. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 455 600, 18 грн.

8. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлена до стягнення сума є несплаченою відповідачем та безпідставно збереженою платою за використання земельної ділянки комунальної власності, без укладення договору оренди, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь Харківської міської ради на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

10. Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

11. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 серпня

2021 року змінено, зменшено розмір суми стягнення безпідставно збережених коштів з 455 600, 18 грн до 423 057, 31 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

12. Змінюючи розмір безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню з відповідача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що із зазначеної суми підлягає виключенню плата за землю за період з 01 березня по 31 березня 2020 року, яка не підлягала нарахуванню та сплаті у зазначений період відповідно до пункту 52-4 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

Узагальнені доводи касаційної скарги

13. 10 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова

від 12 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 12 жовтня 2022 року в частині стягнення 423 057, 31 грн і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

14. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13, від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15, Великої Палати Верховного Суду від 23 травня

2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі

№ 922/3412/17, Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі

№ 161/6317/16-ц, від 29 січня 2019 року у справі № 639/1414/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 234/8333/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі

№ 2604/29330/12, від 20 грудня 2019 року у справі № 917/266/19, від 05 лютого 2020 року у справі № 924/196/19, від 12 лютого 2020 року у справі

№ 642/1839/18, від 07 липня 2020 року у справі № 922/3208/19, від 30 червня 2021 року у справі № 922/2765/20, від 13 липня 2021 року у справі

№ 922/3208/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази, а справу розглянуто без участі відповідача (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 373,2 кв. м, а тому вимоги позивача про стягнення коштів за використання земельної ділянки площею 913,68 кв. м є необґрунтованими.

16. Вважає, що акт обстеження земельної ділянки, складений Департаментом територіального контролю Харківської міської ради не є належним та допустимим доказом, оскільки з його даних неможливо встановити, яка площа земельної ділянки використовується ОСОБА_1 . Зосереджує увагу на тому, що спірна земельна ділянка не огороджена, доступ до неї є вільним, що, на його думку, підтверджує факт її використання територіальною громадою м. Харкова.

17. Також посилається на порушення його права на мирне володіння майном, необґрунтоване втручання у нього та порушення принципу належного урядування. З урахуванням відсутності належних доказів, які б підтверджували розмір земельної ділянки, яка ним використовується, вважає, що сумнів щодо обсягу відповідальності повинен тлумачитися на його користь, як приватної особи.

18. Додатково посилається на розгляд справи судами попередніх інстанцій за відсутності сторони відповідача та без належного повідомлення про дату, час та місце судового засідання, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 643/8385/21, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

20. 21 лютого 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка, площею 0,1434 га, кадастровий номер 6310137500:11:002:0085, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , сформована та належним чином зареєстрована.

22. На підставі постанови Вищого господарського суду України

від 03 березня 2010 року, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 року та рішення Господарського суду Харківської області від 23 червня 2009 року у справі № 54/64-09 з 16 жовтня 2019 року припинено право оренди земельної ділянки, площею 0,1434 га, кадастровий номер 6310137500:11:002:0085

23. На підставі акту приймання земельної ділянки від 11 листопада

2019 року № 435/19 земельну ділянку, площею 0,1434 га, кадастровий номер 6310137500:11:002:0085, прийнято до земель запасу (інше речове право припинено 16 жовтня 2019 року).

24. 02 липня 2020 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради вжиті заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації вказаної земельної ділянки.

25. В акті обстеження від 02 липня 2020 року встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , розташована нежитлова будівля літ. «А-1», право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Зокрема за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 8-20 загальною площею 108,0 кв. м та на 90/100 загальною площею 74 кв. м, нежитлові приміщення 1-го поверху - місць спільного користування № ІІ, ІІІ, ІV, 22-25, а за ОСОБА_1 - право власності на 10/100 загальною площею 74 кв. м, нежитлові приміщення 1-го поверху - місць спільного користування № ІІ, ІІІ, ІV, 22-25, нежитлові приміщення 1-го поверху № 42 загальною площею 12,3 кв. м, нежитлові приміщення 1-го поверху № І, 7 загальною площею 64,8 кв. м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-6, 26-41 загальною площею 222,1 кв. м. Земельна ділянка за цією адресою використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1». Площа земельної ділянки 0,1434 га не огороджена.

26. Відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів за використання зазначеної вище земельної ділянки без правовстановлюючих документів, загальна площа нежитлових приміщень будівлі літ. «А-1», що використовують ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , становить 481,2 кв. м.

27. ОСОБА_3 використовуються нежитлові приміщення загальною площею - 174,6 кв. м (нежитлові приміщення 1-го поверху № 8-20 загальною площею 108,0 кв. м + 90/100 нежитлових приміщень 1-го поверху - місця спільного користування № ІІ, ІІ, IV, 22-:-25 загальною площею 74 кв. м, що становить 66,6 кв. м, тобто 108+66,6=174,6).

28. ОСОБА_1 використовується нежитлові приміщення загальною площею 306,6 кв. м (10/100 нежитлових приміщень 1-го поверху - місця спільного користування № ІІ, ІІ, IV, 22-:-25 загальною площею 74 кв. м, що становить 7,4 кв. м + нежитлове приміщення 1-го поверху № 42 загальною площею 12,3 кв. м + нежитлові приміщення 1-го поверху № І, 7 загальною площею 64,8 кв. м + нежитлові приміщення 1-го поверху №2-:6, 26-:-41 загальною площею 222,1 кв. м, тобто 7,4+12,3+64,8+222,1=306,6).

29. Площа земельної ділянки, яку використовує ОСОБА_1 становить

913,68 кв. м (63,7157107%).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

30. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

31. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

32. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

33. Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

34. Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

35. За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

36. Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

37. Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

38. Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

39. Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

40. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому орендна плата справляється у грошовій формі.

41. У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

42. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 288.5 статті 288 ПК України).

43. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.

44. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

45. Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

46. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

47. Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

48. Зазначений правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20).

49. Встановивши, що відповідач є власником відповідної частини нежитлових приміщень, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності територіальній громаді м. Харкова, використовує її без належного оформлення права оренди, не сплачує орендну плату, отже за рахунок власника цієї земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_1 обов`язку повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

50. При визначенні розрахунку безпідставно збережених коштів, суди попередніх інстанцій правильно виходили із частки відповідача у нерухомому майні (63,7157107 % від загальної площі нежитлових приміщень), для обслуговування якого використовується спірна земельна ділянка, врахували витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а також виключення, встановлені пунктом 52-4 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

51. При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі

№ 646/4738/19 (провадження № 61-17197сво20), витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. У справі такий витяг наявний.

52. Доводи касаційної скарги щодо відсутності доказів, які б підтверджували розмір земельної ділянки, яка використовується

ОСОБА_1 , є безпідставними, з огляду на те, що спірна земельна ділянка є сформованою та зареєстрованою у Державному земельному кадастрі з

09 вересня 2005 року, з визначеною площею та межами. Більш того, така земельна ділянка у зазначених у Державному земельному кадастрі розмірі (0,1434 га) використовувалась попереднім власником нежитлової будівлі

літ. «А-1», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах оренди (судові рішення у справі №54/64-09).

53. Посилання заявника на порушення його права на мирне володіння майном не заслуговують на увагу, з огляду на наявність у нього обов`язку сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності.

54. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

55. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

56. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

57. Доводи касаційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на справедливий і публічний розгляд справи, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема розгляд судами першої та апеляційної інстанцій справи за його відсутності та без належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

58. Відповідно до частини другої, третьої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

59. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).

60. З матеріалів справи убачається, що у зв`язку з відсутністю фінансування (відсутністю поштових марок) виклик ОСОБА_1 у судове засідання суду першої інстанції відбувався через оголошення про виклик, розміщене на офіційному сайті Московського районного суду м. Харкова.

61. При цьому відповідач скористався своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, виклавши свої доводи і заперечення по суті спору та про порушення процесуальних норм при розгляді справи в суді першої інстанції у тексті апеляційної скарги.

62. Під час апеляційного перегляду справи відповідач повідомлявся про дату, час і місце судового засідання шляхом направлення судових повісток на зазначену у апеляційній скарзі офіційну електронну адресу його уповноваженого представника. Так, у матеріалах справи міститься судові повістки та довідки про їх доставку в електронному вигляді на електронну адресу уповноваженого представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

від 22 червня 2022 року (із викликом на судове засідання, яке відбулося

25 липня 2022 року) та 02 серпня 2022 року (із викликом на судове засідання, яке відбулося 12 жовтня 2022 року). Однак, ні в одне із зазначених судових засідань ні ОСОБА_1 , ні його уповноважений представник ОСОБА_2 не з`явились, про причини неявки не повідомили.

63. Учасники судового процесу та їхні представники, як зазначено у частині першій статті 44 ЦПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

64. На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

65. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (пункт 50)).

66. Якщо учасник надав суду електронну адресу, зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22), від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22 (провадження № 61-7107 св22).

67. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку про порушення гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді цієї справи.

68. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

69. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

70. Розподіл судових витрат, понесених заявником у суді касаційної інстанції, не здійснюється з огляду на відсутність підстав для задоволення касаційної скарги (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 серпня

2021 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта