Ухвала від 30.03.2023 по справі 685/269/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 685/269/21

Провадження № 11-кп/4820/372/23

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Хмельницького апеляційного суду

в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

з участю: прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції з Теофіпольським районним судом Хмельницької області об`єднане кримінальне провадження 1-кп/685/20/21 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2023року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2023 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, оголошено в міжнародний розшук.

В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрано їм запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

З метою доставки обвинувачених до Теофіпольського районного суду Хмельницької області надано дозвіл на їх затримання.

Судове провадження щодо останніх зупинено до їх розшуку.

Роз`яснено положення ч. 6 ст. 193 КПК України.

Своє рішення суд мотивував тим, що дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, зокрема, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки вони не отримують повісток про виклик до суду та вибули за межі України.

Не погоджуючись з ухвалою в частині вирішення питання щодо ОСОБА_6 , його захисник адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати у вказаній частині, у задоволенні клопотання прокурора щодо ОСОБА_6 відмовити.

Ухвалу вважає незаконною, а висновки суду помилковими, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази про зареєстроване місце проживання ОСОБА_6 , про зобов`язання його повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи перебування, заборону вибувати за межі України.

Захисник ОСОБА_8 , будучи належними чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явився, подав заяву, в якій просив розглядати апеляційну скаргу без його участі, апеляційні вимоги підтримав у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вимогами ч. 2 ст. 392 КПК України визначено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбаченечастиною першоюцієї статті.

Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

А тому, ухвала суду може бути оскаржена лише в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Отже, ухвала суду переглядається лише в частині обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 .

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Виходячи з вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Частиною 1, п. 4 ч. 2, абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону, а саме: ст. 370 КПК України, під час розгляду клопотання місцевим судом дотримані повністю, а доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів провадження, на розгляді у Теофіпольському районному суді перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420202422000034 від 26 жовтня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Ухвалою слідчого судді цього ж суду від 28 листопада 2020 року під час досудового розслідування йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, та у разі внесення такої, зобов`язано прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду.

Відповідно до повідомлення в.о. начальника ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» № 2/8798 від 18 грудня 2020 року ОСОБА_6 звільнено з під варти у зв`язку із внесенням застави, та йому роз`яснено обов`язки щодо дотримання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України.

25 лютого 2021 року ОСОБА_6 вручено обвинувальний акт про обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, в якому зазначено, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований по АДРЕСА_2 , про що останній розписався особисто.

01 березня 2021 року обвинувальний акт передано до суду.

Справа до розгляду призначалась неодноразово, а саме: 18.03.2021, 12.04.2021 року, 24.01.2022 року, 24.02.2022 року, 23.03.2022 року, 11.05.2022 року. ОСОБА_6 направлялись повідомлення про час та місце розгляду справи на адреси за місцем його проживання та за місцем реєстрації, які вказані в обвинувальному акті. Однак, він їх не отримував, такі повертались до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже, обвинувачений ОСОБА_6 знаючи, що щодо нього на розгляді у суді перебуває обвинувальний акт, станом судового провадження не цікавився, до суду не з`являвся, без повідомлення про причини неявки, що свідчить про те, що останній порушив покладені на нього обов`язки та ухилився від суду.

Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2022 року застосовано привід щодо останнього. Однак, виконати вимоги ухвали не вдалось, оскільки ОСОБА_6 за місцем фактичного проживання відсутній.

Ухвалою цього ж суду від 22 грудня 2022 року його оголошено в розшук.

Згідно з інформацією відділу поліції № 2 Хмельницького РУП ГУНП у Хмельницькій області від 30 грудня 2022 року № 9086/102-22 ОСОБА_6 23 квітня 2022 року перетнув державний кордон у напрямку Республіки Польща та на даний час в Україну не повернувся.

Прокурор звернувся до суду із клопотанням про обрання ОСОБА_6 за запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України. В обґрунтування такого посилався на те, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, яке є тяжким, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 4 до 8 років, порушив умови застосованого запобіжного заходу, перебуває в розшуку. Перебуваючи на волі він продовжуватиме переховуватися від суду та зможе впливати на свідків, тобто наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наведені вклопотанні прокурорапідстави дляобрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою порядку ч.6ст.193КПК України належним чином перевірялись суддею.

Постановляючи дане рішення, суд врахував обставини, передбачені ст.178КПК України, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, за яке законом передбачено покарання в вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років; його особу, який раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення під час іспитового строку, знаючи про те, що на розгляді в суді щодо нього знаходиться обвинувальний акт, розглядом справи не цікавився, на судові виклики не з`являвся, перебуває в розшуку. Отже, ухилився від явки до суду, чим порушив умови застосованого запобіжного заходу. Усвідомлюючи можливу міру і строк покарання за скоєне, він продовжуватиме переховуватись від суду, отже існує ризик подальшого переховування від суду.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, на те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Врахувавши обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також доведеність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, в їх сукупності суд прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, про необхідність обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду кримінального провадження прокурор довів, що застосування щодо ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування останнього на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів також погоджується і з висновком суду щодо невизначення розміру застави на підставі абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Разом з тим, із наведеного вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 виїхав за межі України, перебуває в розшуку та оголошений у міжнародний розшук, тому суд правильно розглянув клопотання прокурора про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрав такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого.

Доводи захисника про те, що у матеріалах справи відсутнє зареєстроване місце проживання ОСОБА_6 на увагу суду не заслуговують, оскільки із обвинувального акту вбачається, що обвинувачений зареєстрований за адресою по АДРЕСА_2 . Копію такого обвинувачений отримав, про що розписався особисто. Будь які заперечення щодо неправильності внесення анкетних даних у матеріалах справи відсутні.

За вказано адресою, в тому числі, останньому надсилались повідомлення про розгляд справи, які він не отримував.

Твердження захисника про відсутність доказів щодо зобов`язання ОСОБА_6 повідомляти суд про місце свого проживання чи перебування, а також заборони вибувати за межі України, а тому він своїх обов`язків не порушив та щодо нього не може бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд до уваги не бере, враховуючи наступне.

Ухвалою слідчого судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2020 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, та у разі внесення такої, зобов`язано прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду.

ОСОБА_6 звільнено з під варти у зв`язку із внесенням застави, що підтверджується даними повідомлення в.о. начальника ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» № 2/8798 від 18 грудня 2020 року.

Під час звільнення зпід варти ОСОБА_6 ознайомився зі змістом ухвали, а також з тим, що на нього відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України у зв`язку із внесенням застави покладений обов`язок прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду. Про це ОСОБА_6 розписався особисто, що підтверджується даними його підписки від 18 грудня 2020 року.

Отже, ОСОБА_6 зобов`язаний був прибувати до суду за кожною вимогою. Однак, знаючи про те, що щодо нього на розгляді у Теофіпольському суді перебуває обвинувальний акт, оскільки копію такого отримав, про що розписався особисто, він до суду не з`являвся, натомість, вибув за межі України, що підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями.

А тому, останній порушив покладені на нього обов`язки.

З урахуванням вищенаведених доказів та конкретних обставин справи, суд обґрунтовано обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Отже, потреба в обмеженні права на особисту свободу підозрюваного шляхом обрання останньому найсуворішого запобіжного заходу є виправданою.

За таких обставин колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною, обґрунтованою та вмотивованою, порушень норм чинного КПК України,які могли б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 407, 418КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2023року, якою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, оголошено в міжнародний розшук, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрано йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та надано дозвіл на його затримання з метою доставки до Теофіпольського районного суду Хмельницької області, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_10