Постанова

від 22.02.2023 по справі 357/1579/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2023 року місто Київ

справа № 357/1579/22

провадження №22-ц/824/4772/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Шкарівський опорний ліцей-гімназія

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Цуранова А.Ю.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Шкарівського опорного ліцею-гімназії Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середньої заробітної плати за час відсторонення від роботи, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про скасування наказу та стягнення середньої заробітної плати за час відсторонення від роботи .

Позов обґрунтовано тим, що позивач працює в Шкарівському опорному ліцеї-гімназії на посаді завгоспа з 19 травня 1998 року, з 1 січня 2021 року на посаді заступника директора з господарської частини.

В листопаді 2021 року відповідачем було видано наказ «Про відсторонення від роботи працівників, які відмовляються (ухиляються) від вакцинації проти COVID-19», яким відсторонено позивача від роботи. Позивач неодноразово намагалася в досудовому порядку поновитися на роботу згідно займаної посади, але на її неодноразові звернення, отримувала відмову. Позивач зазначає, що виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік обов`язкових щеплень, при цьому даним законом щеплення від COVID-19 не віднесено до обов`язкових. Позивач не давала згоду на поширення конфіденційної інформації про факт її звернення за медичною допомогою, як медичну таємницю, а COVID-сертифікат не є документом з юридичної точки зору, тому позивач не зобов`язана його надавати. В колективному договорі та посадовій інструкції позивача не передбачені обов`язкові профілактичні щеплення від інфекційних хвороб, а також не передбачена вимога надавати довідки, сертифікати ті інші медичні документи, які стосуються профілактичних щеплень. Крім цього, рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями приймає головний державний санітарний лікар. Серед переліку обов`язкових щеплень, які можуть бути введені за епідемічними показаннями, не передбачено щеплення від короновірусної хвороби.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 червня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Шкарівського опорного ліцею-гімназії про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середньої заробітної плати за час відсторонення від роботи.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В апеляційні скарзі посилається на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для розгляду справи.

Зазначає, що не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини; забороняється обробка персональних даних, що стосується здоров`я, біометричних або генетичних даних; підставами для обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних на обробку таких даних

Вона, як суб`єкт конфіденційної медичної інформації, не дає згоду на поширення конфіденційної інформації про факт звернення за медичною допомогою (вакцинацією), яка є медичною таємницею, та не може бути розголошена.

Постановою КМУ від 29 червня 2021 року № 677 "Деякі питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, причиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби" затверджені зразки COVID сертифікатів без посилання на будь-який закон України.

Тобто з юридичної точки зору COVID сертифікат не є документом відповідно до законодавства України, а тому вона не зобов`язана надавати відповідачу незаконний документ. Вимога відповідача надати сертифікат, тобто інформацію про факт її звернення за медичною допомогою - вакцинацією, є втручанням в її особисте життя та може бути розцінено, як вимагання, самоправство та зловживання владою та службовим становищем.

Наказом МОЗ України від 24 грудня 2020 року № 3018 затверджена " Дорожня карта з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках". Положеннями Дорожньої карти закріплено, що вакцинація буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп. Основним завданням Дорожньої карти є рекомендація щодо охоплення вакцинацією проти корона вірусної хвороби COVID-19 протягом 2021-2022 року щонайменше 50% населення України. МОЗ були затверджені дев`ять пріоритетних груп для вакцинації від корона вірусної хвороби COVID-19, але це не означає їх обов`язкову чи примусову вакцинацію.

Отже, питання вакцинації вирішує сам пацієнт, адже це його право а не обов`язок. Винятком є працівники, що мають протипоказання до щеплень, визначені в переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженому МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595.

Статті 40 та 40-1 КЗпП України встановлюють підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Відповідне положення не передбачає права роботодавця звільнити працівника через відмову від вакцинації від COVID-19. У роботодавця немає законних підстав наполягати на вакцинації працівників, відсторонювати їх від роботи чи звільняти, в разі якщо вони відмовились вакцинуватися або не мають сертифіката вакцинації.

Пункт 46-1 Постанови КМ України № 1236 від 9 грудня 2020 року є незаконним.

Статтею 27 Закону України " Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" визначено, що профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Контроль за відповідністю імунобіологічних препаратів, що застосовуються в медичній практиці, вимогам державних і міжнародних стандартів та забезпечення ними закладів охорони здоров`я здійснює центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров`я згідно з положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

До обох законів не було внесені зміни або доповнення про обов`язковість щеплень від коронавірусної хвороби, а тому постанова КМУ № 1236 не відповідає законам України та порушує норми Конституції та Міжнародного права.

Конституційне право людини на працю, встановлене ст. 43 Конституції України, а його обмеження можливе виключно в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Примушування постановою КМУ №1236 п. 46-1 до обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 та відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників є порушенням норм Міжнародного права та Законів України, в яких чітко визначені обов`язкові щеплення, серед яких відсутнє щеплення проти COVID.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В судове засідання не з`явилася позивачка ОСОБА_1 , про день та час розгляду справи повідомлена шляхом направлення повідомлення на електронну пошту /том №2, а.с.13/, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила.

Зважаючи на зміст апеляційної скарги ОСОБА_1 та судового рішення, що оскаржується, з урахуванням обставин даної справи, її складності, мотивованим викладенням позиції позивача в апеляційній скарзі та відсутністю потреби у наданні усних пояснень учасника справи, явка якого до апеляційного суду є необов`язковою, колегія суддів вважала можливим розглянути справу у відсутність позивачки ОСОБА_1 , яка не з`явилася в судове засідання.

В судовому засіданні представник Шкарівського опорного ліцею-гімназії Білоцерківської міської ради Київської області в особі директора Крутакова О.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення представника відповідача - Крутакова О.В. перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 19 травня 1998 року працює на посаді завгоспа в Шкарівському опорному ліцею-гімназії, з 1 січня 2021 року на посаді заступника директора з господарської частини, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21 травня 1985 року.

28 жовтня 2021 року директором Шкарівського опорного ліцею-гімназії Крутаковим О. видано наказ № 148 «Про запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів у Шкарівському опорному ліцеї-гімназії пов`язаних з встановленням «червоного» рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у Київській області», який роз`яснював права та обов`язки працівників щодо проведення вакцинації та наслідків невакцинації, а також повідомлено, що з 8 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення від COVID-19 обов`язкове для працівників закладів та установ освіти.

Згідно акту від 29 жовтня 2021 року, заступник директора ліцею з господарської роботи ОСОБА_1 була ознайомлена із наказом № 148 від 28 жовтня 2021 року, але відмовилась ставити підпис та дату про ознайомлення із наказом, директором ліцею було зачитано наказ та надано усні відповіді на поставлені ОСОБА_1 запитання.

3 листопада 2021 року директором Шкарівського опорного ліцею-гімназії Крутаковим О.В. ознайомлено ОСОБА_1 з листом № 236 від 3 листопада 2021 року, в якому повідомлено, що з 8 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення від COVID-19 обов`язкове для працівників закладів та установ освіти.

В листі висловлено прохання щодо надання до 5 листопада 2021 року документу, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України № 595 від 16 вересня 2011 року.

Вказаним повідомленням позивача попереджено, якщо до цієї дати не буде надано один із зазначених документів, 8 листопада 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України та ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" № 1645-ІІІ від 6 квітня 2000 року. Також проінформовано, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу та обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.

Згідно акту від 3 листопада 2021 року, заступнику директора ліцею з господарської роботи ОСОБА_1 було надано для ознайомлення повідомлення «Про обов`язкове профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19», в якому повідомлялось про надання ОСОБА_1 підтверджувального документу про наявність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, але на пропозицію підписати повідомлення, ОСОБА_1 відмовилася ставити підпис та дату про ознайомлення із повідомленням.

Наказом директора ліцею Шкарівського опорного ліцею-гімназії Білоцерківської міської ради № 157-к/тр від 5 листопада 2021 року, ОСОБА_1 з 8 листопада 2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19, або довідки про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Підставою відсторонення вказано ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" № 1645-ІІІ від 6 квітня 2000 року, наказ МОЗ України "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" № 2153 від 4 жовтня 2021 року, пункт 41-6 постанови КМУ № 1236 від 9 грудня 2020 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та ст. 46 КЗпП України, правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи позивача. Оскільки позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи позивача задоволенню не підлягають, а тому не підлягають задоволенню і вимоги про зобов`язання відповідача виплатити позивачу заробітну плату за час відсторонення.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 повідомлялась керівником навчального закладу про намір відсторонення її від роботи у випадку ненадання нею документів про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання до проведення таких щеплень в строк до 5 листопада 2021 року.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначені хвороби, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими: дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Міністерство охорони здоров`я, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, може встановити перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб.

Наказом МОЗ України від 4 жовтня 2021 року № 2153, який набув чинності 8 листопада 2021 року, затверджено перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19. Це працівники, зокрема, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, зокрема, спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

При цьому, вакцинації підлягають усі працівники вказаних установ і закладів згідно зі штатним розписом. Винятком є працівники, що мають протипоказання до щеплень, визначені в Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженому МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595. Протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем.

Із 8 листопада 2021 року набули чинності зміни до постанови КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, внесені постановою КМУ від 20 жовтня 2021 року № 1096.

Зокрема, пункт 41-6 доповнено нормою щодо відсторонення працівників: "Керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щеплення, затвердженим наказом МОЗ від 4 жовтня 2021 року №2153; 2) відсторонення від роботи працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком, та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП, ч. 2 ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та ч.3 ст. 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" та ч.3 ст. 5 Закону України "Про державну службу" (мінімальна зарплата); відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили".

Відповідно до ст. 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно зі статтею 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається, зокрема, в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень працівників, які підпадають під обов`язкове щеплення, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Наказ МОЗ № 2153 від 4 жовтня 2021 року визнав обов`язковим щеплення від COVID-19 для певних професій, зокрема, і для професії позивача.

Держава, встановивши обов`язковість щеплень для певних категорій працівників, зокрема, працівників закладів загальної середньої освіти, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу,в тому числі,і власне не щепленого працівника.

Оскільки, під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою від ухилення від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що наказ № 157-к/тр директора ліцею Крутакова О. від 5 листопада 2021 року, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, діяв у межах своїх повноважень, відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказу МОЗ України від 4 жовтня 2021 року № 2153, ст. 26 Закону України «Про освіту» та ст.46 КЗпП України і правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати.

Можливість відсторонення від роботи у зв`язку з не проходженням щеплення також підтверджується висновками ЄСПЛ у подібних справах, а саме : у серпні 2021 року ЄСПЛ відхилив запит про вжиття тимчасових заходів, поданий 672 французькими пожежниками, щодо закону, який передбачає вимогу про обов`язкову вакцинацію для ряду професій, з подальшим відстороненням від роботи в разі її недотримання (Abgrall and 671 Others v. France, запит під заявою № 41950/21).

У вересні 2021 року ЄСПЛ розглянув два запити про вжиття тимчасових заходів, які подані медичними працівниками, щодо їхнього обов`язку вакцинації проти Covid-19 для того, щоб мати змогу продовжувати працювати. Згідно з правилом № 39 Регламенту Суду медики просили застосувати тимчасові заходи та негайно зупинити впровадження закону.

Проте, ЄСПЛ відхилив ці прохання, аргументуючи задоволення подібних запитів лише у тих випадках, якщо заявники можуть зіткнутися з реальним ризиком нанесення шкоди (Kakaletri and Others v. Greece, запит під заявою № 43375/21, Theofanopoulou and Others v. Greece, запит під заявою № 43910/21).

Крім того, у подібних правовідносинах Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 висловив позицію про те, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорі, що розглядався, індивідуальне право (інтерес) батьків дитини відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі, в дошкільних закладах, протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах, з метою забезпечення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантоване статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто, в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

Позивачка ОСОБА_1 підтверджуючих документів про наявність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 або відповідних документів щодо протипоказань організму від такого щеплення роботодавцю не надала.

На дату винесення оскаржуваного наказу підзаконні нормативно-правові акти щодо обов`язкового щеплення від COVID-19 вже набрали чинності, а тому оспорюваний наказ є законним та таким, що не підлягає до скасування, на що вірно вказав суд першої інстанції та надав належну правову оцінку даному факту.

Маючи необхідність діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, Шкарівський опорний ліцей-гімназія Білоцерківської міської ради Київської області вжив заходів у вигляді відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи для недопущення порушених вимог законодавства.

Твердження позивача про порушення її конституційних прав з тих підстав, що вакцинація від COVID-19 для працівників є добровільною, суд вказує, що норми чинного законодавства України не містять норм щодо примусової вакцинації, тому діюче законодавство у разі відмови чи ухилення від обов`язкової вакцинації дозволяє відсторонювати таких працівників без виплати заробітної плати.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19).

Доводи апеляційної скарги про те, що ні ст.ст. 43, 46 КЗпП України, ні положеннями Загальної декларації прав людини (1948 рік), Європейської соціальної хартії (1996 рік), Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права (1966 рік), ні іншим Законом України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення проти COVID-19 зводяться до довільного тлумачення позивачем наведених норм закону на власну користь.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що діюча постанова КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 " зі змінами, внесеними постановою КМУ від 20 жовтня 2021 року №1096 "Про проведення карантину" є незаконною і не підлягає виконанню, адже встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить ст. ст.1,3,6,8,19,64 Конституції України конституційних прав і свобод людини, судова колегія вважає їх безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів про визнання зазначеної постанови незаконною.

Крім того, посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що пункт 41-6 постанови КМУ №1236 від 9 грудня 2020 року є незаконним та не підлягає застосуванню, є безпідставним, оскільки зазначена постанова чи її частини не є безпосереднім предметом позову ОСОБА_1 , а тому не може бути перевірена судом на відповідність її матеріальному праву в межах розгляду трудового спору .

Доводи апелянта про те, що щеплення проти COVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи в разі відмови від участі в такому, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України " Про захист населення від інфекційних хвороб" працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Наказом МОЗ від 4 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Апеляційний суд вважає, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, що гарантоване ст. 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, однак такі втручання цілком припустимі та приймає до уваги рішення Європейського суду з прав людини «Соломахін проти України» від 15 березня 2012 року (заява №24429/03), де сформовано висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Враховуючи законодавче врегулювання на національному рівні питання відсторонення працівників у зв`язку із відсутністю у них щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вимога про обов`язкову вакцинацію працівників окремих професій, зокрема закладів освіти, проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, особливо здоров`я дітей, є виправданою та також, що не порушує ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи.

У висновку Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21, провадження № 14-82цс22 зазначено, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведення до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,

суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 30 березня 2023 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус