Постанова

від 31.03.2023 по справі 400/13378/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/13378/21Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.

суддів Крусяна А.В. , Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 року у справі №400/13378/21 за позовом ОСОБА_1 до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

24 грудня 2021 року ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність Южноукраїнської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення стосовно надання дозволу громадянці України ОСОБА_1 , як члену фермерського господарства «Шелебма», на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 6,25 га за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами №4820381000:06:000:0064; №4820381000:06:000:0065, що знаходиться в межах території Южноукраїнської міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області, через не набрання достатньої кількості голосів депутатів міської ради;

- зобов`язати Южноукраїнську міську раду надати дозвіл громадянці України ОСОБА_1 , як члену фермерського господарства «Шелебма», на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 6,25 га за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами №4820381000:06:000:0064; №4820381000:06:000:0065, що знаходиться в межах території Южноукраїнської міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивачка вказує на те, що в супереч приписів ст.118 Земельного Кодексу України, за наслідками поданої ОСОБА_1 заяви щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, як члену фермерського господарства «Шелемба», Южноукраїнською міською радою Миколаївської області не було прийнято відповідного рішення.

За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 25 липня 2022 року прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Южноукраїнської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення стосовно надання дозволу громадянці України ОСОБА_1 , як члену фермерського господарства «Шелебма», на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 6,25 га за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами №4820381000:06:000:0064, №4820381000:06:000:0065, що знаходиться в межах території Южноукраїнської міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області.

Зобов`язано Южноукраїнську міську раду надати дозвіл громадянці України ОСОБА_1 , як члену фермерського господарства «Шелебма», на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 6,25 га за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами №4820381000:06:000:0064, №4820381000:06:000:0065, що знаходиться в межах території Южноукраїнської міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що не прийнявши відповідного рішення протягом тривалого строку, відповідач допустив протиправну бездіяльність.

Зобов`язуючи Южноукраїнську міську раду надати відповідний дозвіл ОСОБА_1 , суд попередньої інстанції послався на те, що позивачкою були виконані всі умови, визначені законом, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Южноукраїнською міською радою Миколаївської області подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях міської ради протиправної бездіяльності без урахування вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 року №2145.

Так, у відповідності до внесених змін до Земельного кодексу України в умовах воєнного стану існують законодавчі обмеження щодо безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність та надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі.

Також, скаржник посилається на дискреційні повноваження міської ради приймати рішення про надання дозволу або вмотивоване рішення про відмову у наданні такого дозволу.

Насамкінець, скаржник стверджує, що члени фермерських господарств можуть отримати безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної та комунальної власності у порядку, передбаченому ЗК України, та лише після припинення права власності чи користування такими земельними ділянками у визначеному законом порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення суду та просить його залишити без змін.

В силу приписів пункту 1,3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Зокрема, як установлено судом першої інстанції та з`ясовано апеляційним судом, ОСОБА_1 є одним із засновників ФГ «Шелемба».

09 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Южноукраїнської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 6,25 га умовних кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах Іванівського сільської ради Южноукраїнської територіальної громади.(а.с.11-12)

До заяви було додано:

- завірену копію паспорту громадянина України, ідентифікаційного коду, та довідку про зміну назви вулиці;

- копію опису з кодом доступу до установчих документів ФГ «Шелемба»;

- копію статуту ФГ «Шелемба»;

- копію інформації про середній розмір частки (паю) по Іванівській сільській раді;

- заяву землекористувача на виділення земель у власність за рахунок земель, що перебувають у його користуванні, викопіювання;

- викопіювання.(а.с.13-31)

За наслідками розгляду означеної вище заяви, 27.09.2021 року Южноукраїнська міська рада Листом за №20/02-34/3052 повідомила ОСОБА_1 про те, що відповідно до поданої заяви підготовлено проект рішення Южноукраїнської міської ради про:

«Надання дозволу громадянці України ОСОБА_1 , як члену ФГ «Шелемба» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 6,25 га. за рахунок земельних ділянок за кадастровими номерами 4820381000:06:000:0064 та 4820381000:06:000:0065, що знаходяться в межах території Южноукраїнської міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області».

Даний проект рішення винесено на розгляд 19 сесії VII скликання Южноукраїнської міської ради, яка відбулася 23.09.2021 року. Однак, зазначений проект рішення не прийнято, у зв`язку із не набранням достатньої кількості голосів депутатів міської ради.(а.с.32)

Уважаючи, що під час розгляду заяви Южноукраїнська міська рада проявила протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті рішення, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Набуття права на землю громадянами врегульовано главою 19 Земельного кодексу України, яка, зокрема, визначає підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності (стаття 116), порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами (стаття 118), норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам (стаття 121 ЗК України), повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування (стаття 122 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Приписами абз.1 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із ч.9 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування) відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно із статтею 26 якого виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, саме на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради за результатами розгляду питань, які регулюють земельні відносини, орган місцевого самоврядування, в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

З урахуванням наведеного, рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землевідведення або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення органу місцевого самоврядування.

Як установлено апеляційним судом, та зазначено вище, в межах даних спірних правовідносин позивачка звернулася до відповідача із відповідної заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, за наслідками розгляду якої орган місцевого самоврядування мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній направив ОСОБА_1 відповідь у формі Листа.(а.с.32)

У відповідності до змісту Листа від 27.09.2021 року за №20/02-34/3052, позивачку було повідомлено про підготовку відповідного проекту рішення «Надання дозволу громадянці України ОСОБА_1 », винесення вказаного проекту на розгляд сесії міської ради для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Також, у вказаному листі вказано про те, що за результатами пленарного засідання міської ради, яке відбулося 23.09.2021 року, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність не було прийнято, оскільки не набрало необхідної кількості голосів депутатів міської ради.

Таким чином, відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи відмову у його наданні свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Апеляційний суд вказує, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до установлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Так, як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в не вчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Досліджуючи матеріали справи у контексті хронології подій, що передували зверненню позивачки до суду із адміністративним позовом, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що 09.08.2021 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Варто зауважити, що приписами статті 118 Земельного кодексу України визначено, питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою повинно бути вирішено протягом одного місяця.

У даному випадку, з часу прийняття відповідачем заяви ОСОБА_1 та до моменту звернення останньої до суду першої інстанції, пройшло більше трьох місяців, що в декілька разів перевищує передбачений законом строк розгляду питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Крім цього, станом на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції, рішення з цього питання Южноукраїнською міською радою прийнято так і не було.

У свою чергу, в якості причин, умов та обставин, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані, орган місцевого самоврядування посилається на внесення змін до розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України, а саме установлення тимчасової заборони на безоплатну передачу земель комунальної власності у приватну власність та надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі.

Відтак, на переконання суб`єкта владних повноважень, з урахуванням того, що до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє установлена законом заборона на надання уповноваженим органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність, в діях Южноукраїнської міської ради відсутня протиправна бездіяльність.

Водночас, колегія суддів відхиляє вказані вище посилання скаржника, оскільки у даній справі, спірні правовідносини виникли ще до внесення відповідних змін в частині установлення тимчасової заборони, зокрема, на надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі.

Будь-яких інших причин, умов та обставин, які перешкоджали Южноукраїнській міській раді вчинити обов`язкові дії щодо затвердження рішення про надання дозволу, до внесення відповідних змін, відповідачем не було наведено та зазначено.

Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, під час розгляду справи як в суді першої інстанції так і в апеляційній інстанції відповідачем - суб`єктом владних повноважень, не надано жодних пояснень та доказів щодо правомірності своєї бездіяльності, що виразилась у не розгляді поданої заяви та у не прийнятті відповідного рішення, в передбачений, Конституцією України, Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування», порядок та строк.

Рівно як і не надано заперечень чи доказів того, що існують обставини (передбачені законом), які перешкоджають наданню дозволу на розробку проекту землеустрою.

За таких обставин, тривале неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, свідчить про допущення місцевим органом самоврядування протиправної бездіяльності.

Враховуючи те, що колегією суддів установлено наявність з боку Южноукраїнської міської ради протиправної бездіяльності щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.08.2021 року, похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача вчинити певні дії також підлягає задоволенню.

Так, щодо ефективності обраного судом першої інстанції способу захисту (зобов`язання відповідача надати дозвіл) судова колегія зазначає, що згідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачкою усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, а прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 7 Закону України від 19.06.2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон №973-IV) надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Положеннями статті 32 Земельного кодексу України передбачено право членів фермерських господарств на приватизацію земельних ділянок шляхом передачі безоплатно у приватну власність наданих їм у користування земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що члени фермерського господарства наділені правом на одержання безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) в загальному порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Виділення членам фермерського господарства земельної ділянки у власність із земель, що перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства чинним законодавством не передбачено.

Частинами третьою та четвертою статті 142 Земельного кодексу України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

В матеріалах справи наявна копія Державного акту на право постійного користування землею серії МК від 05.11.1994 року та витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, у відповідності до яких земельні ділянки кадастровий номер №4820381000:06:000:0064 площею 32,5 га та №4820381000:06:000:0065 площею 17,5 га сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства знаходяться у постійному користуванні у ОСОБА_2 .(а.с.24-29)

Разом з цим, в матеріалах справи міститься адресована голові Южноукраїнської міської ради Онуфрієнко В.В. нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 від 03.08.2021 року про надання згоди на вилучення з подальшим розпаюванням належних йому на праві користування земельних ділянок площею 32,5 га кадастровий номер 48203:000:06:000:0064, та 17.5 га кадастровий номер 4820381000:06:000:0065, загальна лота земельних ділянок становить 50 га (а.с.30).

Згідно до Протоколу №03 Загальних зборів членів (засновників) ФГ "ШЕЛЕМБА" від 02.08.2021 року вирішено обрати головою фермерського господарства ОСОБА_2 та розпаювати земельні ділянки з кадастровими номерами №48203:000:06:000:0064, №4820381000:06:000:0065, які надані останньому в постійне користування (а.с.33-34).

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем за наслідками отримання заяви позивачки підготовлено Проект рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та винесено його на розгляд сесії міської ради.

Наведене свідчить про те, що міською радою було здійснено повну перевірку наявності чи відсутності підстав для надання ОСОБА_1 такого дозволу. На пленарному засіданні міської ради, яке відбулось 23.09.2021 року, вирішувалось питання затвердження проекту рішення, а саме:

«Надання дозволу громадянці України ОСОБА_1 , як члену ФГ «Шелемба» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 6,25 га. за рахунок земельних ділянок за кадастровими номерами 4820381000:06:000:0064 та 4820381000:06:000:0065, що знаходяться в межах території Южноукраїнської міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області».

Проте, зазначений проект рішення, міською радою не затверджений, у зв`язку з не набранням достатньої кількості голосів депутатів міської ради.

Відповідно до частини 2 ст.6, частин 1,2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейський суд з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» установлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Європейський суд з прав людини вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням.

Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа №30210/96).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Судова колегія наголошує, що частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України не передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, пов`язаної з дією воєнного стану.

Крім того, із урахуванням висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 15 вересня 2021 року в рамках справи № 740/4635/16-а, дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Таким чином, початком етапу приватизації є день звернення з клопотанням та отримання дозволу на розробку проекту землеустрою. У даному випадку, заява ОСОБА_1 про надання дозволу була подана 09 серпня 2021 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції ще раз наголошує, що чинним законодавством України визначено місячний строк розгляду вказаного клопотання.

Згідно до судової практики, щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно правових актів, яку висловлювали Конституційний Суд України та Верховний Суд у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17:

«Розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку і процесу законом, що узгоджується з принципом правової визначеності».

Апеляційний суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145-IX вiд 24.03.2022 року внесено зміни до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, доповнивши його пунктом 27.

Так, згідно із пп.5 п.27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

- безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Тобто, вказаними положеннями Земельного кодексу України передбачена заборона на:

1) безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність;

2) надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі у приватну власність, розроблення такої документації з метою безоплатної передачі у приватну власність.

Однак, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» (далі - Закон №2145-IX) набув чинності тільки 07.04.2022 року.

Отже, заява ОСОБА_1 від 08 серпня 2021 року, проект рішення Южноукраїнської міської ради про «Надання дозволу громадянці України ОСОБА_1 , як члену ФГ «Шелемба» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 6,25 га. за рахунок земельних ділянок за кадастровими номерами 4820381000:06:000:0064 та 4820381000:06:000:0065, що знаходяться в межах території Южноукраїнської міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області» були подані та винесені, коли, ще не діяв воєнний стан, а тому розпочатий процес приватизації повинен бути завершений за нормами чинного на той момент законодавства України.

При цьому, Верховний Суд сформував сталу правову позицію у вказаних правовідносинах у ряді постанов (зокрема від 17.02.2021 року у справі № П/811/397/18,від 27.05.2021 у справі №442/3936/17, від 15.06.2021 року у справі № 804/881/18, від 23.11.2021 року у справі №580/704/21 та ін.) де суд касаційної інстанції дійшов такого висновку:

"…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.»

Крім того, установлення тимчасової заборони на безоплатну передачу земель комунальної власності у приватну власність, за наявності встановленого факту порушення прав позивачки не є підставою для невжиття судом заходів, спрямованих на захист порушених ОСОБА_1 прав.

За таких обставин, в межах спірних правовідносин ефективним способом відновлення порушеного права позивачки є установлення Южноукраїнській міській раді зобов`язання надати дозвіл громадянці України ОСОБА_1 , як члену фермерського господарства «Шелебма», на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства.

Саме обраний судом першої інстанції спосіб, на думку суду апеляційної інстанції з огляду на наявність обставин порушення прав позивачки органом місцевого самоврядування, є належним та ефективним заходом захисту порушених прав та забезпечить ефективне їх поновлення.

Ураховуючи наведені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним і ефективним способом відновлення порушеного права ОСОБА_1 , за захистом якого остання звернулася до суду, є зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства.

Насамкінець, на переконання судової колегії, з урахуванням внесених змін до законодавства України в частині відповідач не позбавлений права звернутися до суду в поряду статті 378 КАС України із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської міської ради Миколаївської області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 року у справі №400/13378/21 за позовом ОСОБА_1 до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач Димерлій О.О.Судді Крусян А.В. Танасогло Т.М.