Постанова

від 20.03.2023 по справі 462/3914/15-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/3914/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.

Провадження № 22-ц/811/1934/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Назар Х.Б.

з участю: представника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Романа Н.О.,

представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів містіЛьвовіцивільнусправу за апеляційною скаргою Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 28 липня 2022 року,-

ВСТАНОВИВ:

в липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання бездіяльності головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Романа Назара Олеговича неправомірною та зобов`язання усунути порушення права.

В обгрунтування скарги покликається на те, що в провадженні Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Романа Н.О. перебуває зведене виконавче провадження №51502370 про стягнення коштів з ОСОБА_3 , до складу якого входять: виконавче провадження №49874510 з виконання виконавчого листа №465/2229/13-ц, виданого 23 квітня 2013 року Франківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 244 350 доларів США, 71 400 євро та 29 185 гривень; виконавче провадження №49874366 з виконання виконавчого листа №465/2795/14-ц, виданого 18 липня 2014 року Франківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 24 600 доларів США, 7 200 євро; виконавче провадження №49874297 з виконання виконавчого листа №462/3914/15-ц, виданого 19 серпня 2015 року Залізничним районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 24 600 доларів США та 7 200 євро; виконавче провадження №60286047 з виконання виконавчого листа №465/3185/17, виданого Радехівським районним судом Львівської області 30 вересня 2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 процентів за договором позики в розмірі 98 400 доларів США та 28 800 євро; виконавче провадження №66478398 з виконання виконавчого листа №465/7037/20 виданого Радехівським районним судом Львівської області 09 липня 2021 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 процентів за договором позики в розмірі 49 200 доларів СІІІА та 14 400 Євро. Зазначає, що загальна сума боргу ОСОБА_3 перед ним станом на 28 червня 2022 року складає 441 150 доларів США і 129 000 євро, що в гривневому еквіваленті становить 20 213 250 гривень.

Вважає, що в результаті бездіяльності державного виконавця не звернено та не передано стягувачу майно боржника ОСОБА_3 відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 26 березня 2013 року, не виконано рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 вересня 2014 року, також не виконано рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 червня 2015 року про стягнення з ОСОБА_3 процентів за договором позики в розмірі 24 600 доларів США та 7200 Євро. Вказує, що державний виконавець ОСОБА_4 свідомо не вчиняє жодних виконавчих дій по зверненню стягнення на готельний комплекс «Європа» в АДРЕСА_1 , цінні папери ПрАТ «Олеський завод мінеральних вод» та інше майно боржника, тому судові рішення судів залишаються невиконаними. Зазначає, що він звертався зі скаргою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо бездіяльності державного виконавця та 24 червня 2022 року отримав відповідь з якої, на його думку, вбачається, що в діях виконавця містяться кримінальні правопорушення.

З наведених підстав просить:

визнати бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Романа Назара Олеговича щодо виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 червня 2015 року неправомірною;

зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Романа Назара Олеговича виконати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 червня 2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 процентів за договором позики в розмірі 24 600 доларів США та 7200 Євро, усунувши порушення при виконанні цього рішення;

зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Романа Назара Олеговича здійснити виконавчі дії щодо звернення стягнення на цінні папери ПрАТ «Олеський завод мінеральних вод», готельний комплекс «Європа» в м. Броди, будинок по вул. Зарічна, 31 в смт. Східниця.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28 липня 2022 року, з врахуванням ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 29 липня 2022 року про виправлення описки, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Романа Назара Олеговича щодо виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 червня 2015 року неправомірною.

Зобов`язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Романа Назара Олеговича здійснити виконавчі дії щодо звернення стягнення на цінні папери ПрАТ «Олеський завод мінеральних вод», готельний комплекс «Європа» в м. Броди, вул. Юридика,9, будинок по АДРЕСА_2 .

В іншій частині вимог відмовлено.

Ухвалу судуоскаржило Західнеміжрегіональне управлінняМіністерства юстиції(м.Львів), в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною, необгрунтованою, ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вказує, в рамках зведеного виконавчого провадження ЗВП №51502370 вжито заходів щодо примусової реалізації майна боржника, а саме, готельного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування, загальною площею 1413,9 кв.м. та земельної ділянки площе. 0,10 га, кадастровий номер №4620310100:11:004:0004 за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копіями протоколів проведення електронних торгів №319536 від 05.03.2018 року, №327555 від 20.04.2018 року, №337266 від 06.06.2018 року. Зазначає, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вищевказаний готельний комплекс є власністю ТзОВ «Готель «Європа-Броди»» передано в іпотеку згідно іпотечного договору від 09.04.2010 року, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить відомостей про державну реєстрацію права чи вимоги ОСОБА_1 на згаданий об`єкт нерухомого майна, запис про іпотеку є чинним, а відтак наявність рішення Бродівського районного суду Львівської області від 22 березня 2019 року про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 2 від 23.09.2016 року, укладеного між ТзОВ «Aріо Фортіс Фінанс» і ТзОВ «Готель «Європа-Броди» та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 23.09.2016 року, укладеного між ТзОВ «Aріо Фортіс Фінанс» і ТзОВ «Готель «Європа-Броди», не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Стверджує, що будинок АДРЕСА_2 , площею 292,1 кв.м, не є власністю ОСОБА_3 , а з 21.12.2012 року перебуває у власності ОСОБА_5 . Крім того, апелянт звертає увагу на те, що судове рішення щодо безумовної депозитарної операції списання цінних паперів підлягає виконанню депозитарною установою, а не в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», про що ОСОБА_1 було повідомлено листом від 15.11.2021 року. Просить ухвалу суду скасувати, в задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Романа Н.О. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвала суду оскаржується лише в частині задоволених вимог скарги, а відтак її законність та обґрунтованість в частини відмови в задоволенні вимоги скарги про зобов`язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Романа Назара Олеговича виконати рішення Залізничного районного суду м.Львова від 17 червня 2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 процентів за договором позики в розмірі 24 600 доларів США та 7200 Євро, усунувши порушення при виконанні цього рішення, судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Задовольняючи частково вимоги скарги ОСОБА_1 та визнаючи бездіяльність неправомірною, суд першої інстанції виходив з того, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Роман Н.О. не вжито всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 червня 2015 року, не реалізовано на електронних торгах арештоване виконавцем майно, і таке, у зв`язку з тим, що електронні торги не відбулися, не було передане стягувачу, а щодо звернення стягнення на цінні папери, то головним державним виконавцем не обґрунтовано наявності спеціального порядку звернення на цінні папери.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судові рішення є обов`язковими до виконання.

Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як вбачається з відповіді, наданої ОСОБА_1 16.06.2022 року відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у відділі перебуває зведене виконавче провадження №51502370 про стягнення коштів з ОСОБА_3 , до складу якого входять виконавче провадження №49874510 з виконання виконавчого листа №465/2229/13-ц, виданого 23 квітня 2013 року Франківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 244 350 доларів США, 71 400 євро та 29 185 гривень; виконавче провадження №49874366 з виконання виконавчого листа №465/2795/14-ц, виданого 18 липня 2014 року Франківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 24 600 доларів США, 7 200 євро; виконавче провадження №49874297 з виконання виконавчого листа №462/3914/15-ц, виданого 19 серпня 2015 року Залізничним районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 24 600 доларів США та 7 200 євро; виконавче провадження №60286047 з виконання виконавчого листа №465/3185/17, виданого Радехівським районним судом Львівської області 30 вересня 2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 процентів за договором позики в розмірі 98 400 доларів США та 28 800 євро; виконавче провадження №66478398 з виконання виконавчого листа №465/7037/20 виданого Радехівським районним судом Львівської області 09 липня 2021 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 процентів за договором позики в розмірі 49 200 доларів СІІІА та 14 400 Євро. Станом на 16.06.2022 року виконавчі документи перебувають на примусовому виконанні, заборгованість боржником не погашена.

В судовому засіданні державний виконавець Роман Н.О. підтвердив наявність зведеного виконавчого провадження номер ЗВП за АСВП:51502370, копія якого долучена до матеріалів справи.

Подана ОСОБА_1 скарга обґрунтована бездіяльністю головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Романа Н.О. у зв`язку з невиконанням ним рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 червня 2015 року.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова по справі №462/3914/15цвід 17 червня 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 проценти за договором позики в розмірі 24 600 дол. США та 7200 Євро за договором позики від 30 червня 2010 року.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Меленчука В.І. про опис та арешт майна боржника від 6.12.2016 року, підтверджується проведення опису та арешту майна, що належить боржнику ОСОБА_3 , а саме, готельного комплексу з вбудованим приміщенням громадського харчування, загальною площею 1413,9 кв.м за адресою АДРЕСА_3 та земельної ділянки, площею 0,1000га за цією ж адресою.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; вилучення в боржника і передача стягувачеві предметів, зазначених у рішенні.

Частинами першою-третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 , виходив з того, що накладаючи 06.12.2016 року арешт на майно, належне ОСОБА_3 , для забезпечення реального виконання рішення суду, державний виконавець дій щодо його виконання не вчинив і за рахунок арештованого майна рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17.06.2015 року не виконав, а посилання головного державного виконавця на таку обставину, що зазначене майно є в іпотеці, не заслуговує на увагу.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Матеріалами зведеного виконавчого провадження ЗВП за АСВП:51502370 підтверджується, що з врахуванням вимог статті 51 Закону України «Про виконавче провадження», з врахуванням того, що вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю, звернено стягнення на предмет іпотеки - готельний комплекс з вбудованими приміщеннями громадського харчування, загальною площею 1413,9 кв.м. та земельна ділянка площею 0,10 га, кадастровий номер №4620310100:11:004:0004 за адресою: АДРЕСА_3 , на які було накладено арешт постановою державного виконавця 06.12.2016 року.

Матеріали зведеного виконавчого провадження містять протоколи проведення електронних торгів №№319536, 327555,337266 від 05.03.2018 року, 20.04.2018 року, та 06.06.2018 року, з яких вбачається, що електронні торги з реалізації предмета іпотеки - готельного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування, загальною площею 1413,9 кв.м. та земельної ділянки площе. 0,10 га, кадастровий номер №4620310100:11:004:0004 за адресою: АДРЕСА_3 , не відбулися через відсутність допущених учасників торгів.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04.08.2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ «Готель «Європа-Броди», ТзОВ «Аріо Фортіс Фінанс», ПрАТ «Олеський завод мінеральних вод», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Писанець Ольги Олександрівни про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Писанець Ольги Олександрівни про державну реєстрацію та їх обтяжень:індексний номер 29963394 від 08.06.2016 року; індексний номер 29963879 від 08.06.2016 року; індексний номер 29963729 від 08.06.2016 року та внесених на підставі цих рішень до Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номерами 14877329, 14877899 та 14877698 відмовлено.

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.07.2022 року, готельний комплекс з вбудованими приміщеннями громадського харчування, загальною площею 1413,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , знаходиться в іпотеці, номер запису про іпотеку №29464206 від 09.04.2010 року, є чинним.

На думку колегії суддів, вищезазначені обставини спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки свідчать про відсутність правових підстав для передачі в межах зведеного виконавчого провадження ЗВП №51502370 ОСОБА_1 , який є стягувачем за рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 17.06.2015 року, в рахунок погашення боргу, нереалізованого на електронних торгах майна, а саме, готельного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування, загальною площею 1413,9 кв.м. та земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер №4620310100:11:004:0004 за адресою: АДРЕСА_3 .

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить відомостей про державну реєстрацію прав чи вимог ОСОБА_1 на згаданий об`єкт нерухомого майна.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що будинок АДРЕСА_2 , не є власністю боржника ОСОБА_3 , цей житловий будинок зареєстровано на праві власності за ОСОБА_5 , дата державної реєстрації 21.12.2010 рік, реєстраційний номер 32437913, а відтак на такий не може бути звернено стягнення для виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17.06.2015 року, згідно з яким боржником є ОСОБА_3 .

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 03.09.2014 року по справі №465/1168/14-ц вирішено:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати незаконним відчуження ОСОБА_3 простих іменних акцій приватного акціонерного товариства «Олеський завод мінеральних вод» на користь Global Financial Technology Ltd. (код ЄДРПОУ 109, 632, БЕЛІЗ, юридична адреса: Львівська область, Буський район, смт. Олесько, вул. Валова, 19).

Визнати незаконним відчуження ОСОБА_3 простих іменних акцій приватного акціонерного товариства «Олеський завод мінеральних вод» на користь Global Biotechnology Ltd. (код ЄДРПОУ 122, 594, БЕЛІЗ, юридична адреса: Львівська область, Буський район, смт. Олесько, вул. Валова, 19)

Провести безумовну депозитарну операцію списання цінних паперів приватного акціонерного товариства «Олеський завод мінеральних вод» у кількості 200 000 000(двісті мільйонів) штук з рахунку в цінних паперах депонента Global Financial Technology Ltd. (код ЄДРПОУ 109, 632, БЕЛІЗ, юридична адреса: Львівська область, Буський район, смт. Олесько, вул. Валова, 19), відкритого у депозитарній установі товаристві з обмеженою відповідальністю «АРТ-КАПІТАЛ Кастоді» (Код за ЄДРПОУ:30784585).

Провести безумовну депозитарну операцію зарахування цінних паперів приватного акціонерного товариства «Олеський завод мінеральних вод» у кількості 200 000000 (двісті мільйонів) штук з рахунку в цінних паперах депонента Global Financial Technology Ltd. (код ЄДРПОУ 109, 632, БЕЛІЗ, юридична адреса: Львівська область, Буський район, смт. Олесько, вул. Валова, 19), відкритого у депозитарній установі товаристві з обмеженою відповідальністю «АРТ-КАПІТАЛ Кастоді»(Код за ЄДРПОУ:30784585) на рахунок депонента ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , рахунок в цінних паперах № НОМЕР_2 , код Депозитарної установи ТзОВ «Балтік Фінанс Груп» в Національному депозитарію України - 402768), відкритий у товаристві з обмеженою відповідальністю «БАЛТІК ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 36797165, м. Львів, вул. А.Сахарова, 42, 79012).

Провести безумовну депозитарну операцію списання цінних паперів приватного акціонерного товариства «Олеський завод мінеральних вод» у кількості 200 000 000(двісті мільйонів) штук з рахунку в цінних паперах депонента Global Biotechnology Ltd. (код ЄДРПОУ 122, 594, БЕЛІЗ, юридична адреса: Львівська область, Буський район, смт. Олесько, вул. Валова, 19), відкритого у депозитарній установі товаристві з обмеженою відповідальністю «АРТ-КАПІТАЛ Кастоді» (Код за ЄДРПОУ:30784585).

Провести безумовну депозитарну операцію зарахування цінних паперів приватного акціонерного товариства «Олеський завод мінеральних вод» у кількості 200 000000 (двісті мільйонів) штук з рахунку в цінних паперах депонента Global Biotechnology Ltd. (код ЄДРПОУ 122, 594, БЕЛІЗ, юридична адреса: Львівська область, Буський район, смт. Олесько, вул. Валова, 19), відкритого у депозитарній установі товаристві з обмеженою відповідальністю «АРТ-КАПІТАЛ Кастоді» (Код за ЄДРПОУ:30784585) на рахунок депонента ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , рахунок в цінних паперах № НОМЕР_2 , код Депозитарної установи ТзОВ «Балтік Фінанс Груп» в Національному депозитарію України - 402768), відкритий у товаристві з обмеженою відповідальністю «БАЛТІК ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 36797165, м. Львів, вул. А.Сахарова, 42, 79012).

З матеріалів справи вбачається, що листом відділу від 15.11.2021 року за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , його повідомлено про те, що для проведення безумовних депозитарних операцій зарахування цінних паперів ПрАТ «Олеський завод мінеральних вод» загальною кількістю 400000000 штук на рахунок ОСОБА_1 , заявнику необхідно звернутися із оригіналом передбачених пунктом 7 розділу 2 Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 року №735 документів безпосередньо до депозитарної установи ТзОВ «АРТ-КАПІТАЛ Кастоді».

За вищенаведеного, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що звернення стягнення на цінні папери в рамках виконавчого провадження є неможливим, оскільки законодавством передбачено спеціальний порядок проведення безумовної депозитарної операції зарахування цінних паперів, а відтак задоволення судом першої інстанції вимог скарги в цій частині є незаконним.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника.

Слід звернути увагу на те, що суд не вправі зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Частина 3 статті 451 ЦПК України передбачає, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушене, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволення скарги.

Оскільки вище зазначені обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, спростовують висновки суду першої інстанції про підставність вимог скарги ОСОБА_1 , то оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням ухвали про відмову в задоволенні всіх вимог скарги ОСОБА_1 .

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) та відмови в задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 , то з ОСОБА_1 слід стягнути на користь Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 2481.грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 28 липня 2022 року скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 2481 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 30.03.2023 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк