Ухвала

від 01.03.2023 по справі 740/3032/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

1 березня 2023 року

м. Київ

справа № 740/3032/18

провадження № 61-2930св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою

відповідальністю «РІД»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Фаловської Ірини Миколаївни та Мартєва Сергія Юрійовича у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «РІД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ) «РІД» про відшкодування майнової шкоди.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 20 квітня

2021 року, ухваленим у складі судді Киреєва О. В., позов задоволено частково.

Стягнено:

- з СТОВ «РІД» на користь позивача 2 641 453,65 грн в рахунок відшкодування майнових збитків, 7 421,78 грн - в рахунок відшкодування судового збору та 27 817,20 грн - витрат на професійну правничу допомогу;

- з ОСОБА_1 в дохід держави 266,84 грн судового збору; на користь

СТОВ «РІД» - 9 992,11 грн у відшкодування витрат на проведення автотоварознавчої експертизи та 10 228,50 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2022 року задоволено апеляційну скаргу СТОВ «РІД», скасовано рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2021 року і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь СТОВ «РІД» 43 960 грн на відшкодування витрат за проведення експертиз, 82 000 грн - витрат за надання професійної правничої допомоги та 59 432,70 грн - судового збору, а всього стягнено 185 392,70 грн.

У квітні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Мирошніченко І. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 січня

2022 року і залишити в силі рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 9 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 20 лютого 2023 року справу призначено судді-доповідачу Карпенко С. О. Судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М.,

Мартєв С. Ю., Стрільчук В. А., Фаловська І. М.

28 лютого 2023 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Фаловської І. М. та Мартєва С. Ю. від розгляду даної справи.

Заява обґрунтована тим, що судді Фаловська І. М. та Мартєв С. Ю. входили до складу колегії суддів Верховного Суду, яка прийняла постанову

від 14 лютого 2018 року у справі № 740/2194/15-ц за позовом ОСОБА_1 до СТОВ «РІД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ніжинська районна державна адміністрація Чернігівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства. Заявник вважає, що постановою Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у вказаній справі безпідставно відхилено доводи її касаційної скарги і вона не погоджується з такими висновками. На думку заявника, вказані обставини викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності вказаних суддів.

Згідно з частиною третьою статті 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді

не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Ураховуючи те, що розгляд касаційної скарги у цій справі призначено

на 1 березня 2023 року, а заява ОСОБА_1 про відвід суддів надійшла до Верховного Суду 28 лютого 2023 року, тобто менше ніж за три робочих дні до судового засідання, колегія суддів вважає, що вказана заява про відвід підлягає розгляду в порядку, визначеному абзацом 2 частини третьої статті 40 ЦПК України, а саме заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, і питання про відвід суддів підлягає вирішенню судом, що розглядає справу.

Дослідивши викладені доводи заяви про відвід, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу

і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того

чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Частинами другою та третьою статті 39 ЦПК України передбачено,

що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддяє незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України та статтею 17 Закону

України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ),

найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1989 року у справі «Хаушильд проти Данії», заява № 11/1987/134/188).

Згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об`єднаних Націй від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки

у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об`єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Стаття 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96).

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ для визначення неупередженості суду належить виходити не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення ЄСПЛ від 7 серпня 1996 року у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії»).

У своєму рішенні у справі «Газета «Україна-центр» проти України» (рішення від 15 жовтня 2010 року, заява № 16695/04) ЄСПЛ наголошував,

що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію необхідно визначити,

чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку

в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість.

Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм потрібно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Також у рішенні ЄСПЛ від 9 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», заява № 33949/02, зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися

за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівіву його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Отже, аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді (колегії суддів) є існування суб`єктивного або об`єктивного критеріїв.

ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, проте зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих

на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом цієї чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи. Якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб`єктивним критерієм, Верховний Суд вказує про відсутність будь-яких підстав вважати,

що судді, які входять до складу колегії Фаловська І. М. та Мартєв С. Ю., мають та виявляють особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й касаційним судом не встановлено.

Доводи заяви ОСОБА_1 зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями суддів Фаловської І. М. та Мартєва С. Ю., які входили до складу колегії Верховного Суду, що прийняла постанову від 14 лютого 2018 року у справі № 740/2194/15-ц за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 9 грудня 2016 року. Незгода заявника з мотивами вказаної постанови Верховного Суду не може бути підставою для відводу суддів, які входили до складу колегії.

За таких обставин касаційний суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід суддів Фаловської І. М. та Мартєва С. Ю. у зв`язку з відсутністю визначених цивільним процесуальним законодавством України обставин, які виключають участь цих суддів у розгляді даної справи.

Керуючись статтями 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід суддів Фаловської Ірини Миколаївни та Мартєва Сергія Юрійовича у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «РІД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук