Рішення

від 27.03.2023 по справі 466/7767/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/7767/21

Провадження № 2/466/278/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2023року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі головуючої судді Свірідової В.В.

при секретарі Мошовській М.-О.П.

з участю представника позивача адвоката Янків І.М.

справа №466/7767/21/, 2/466/278/23

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» про стягнення невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення,-

установив:

25.08.2021 представник позивача ОСОБА_1 , який перебуває за адресою: АДРЕСА_1 адвокат Янків Ігор Миколайович, який перебуває за адресою: АДРЕСА_2 , звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна», який знаходиться за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, м. Перемишляни, вул. Топольна,1, про стягнення невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів її підвищення в сумі 449774,62 гривень.

В подальшому не змінюючи предмет та підставу позову позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів її підвищення в сумі 381 479 грн.38коп.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 14.09.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.13).

31.01.2022 на адресу суду позивачем подано заяву, якою усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 14.09.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання (а.с.33).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_2 з 26.01.2015 року працює на посаді монтера кабельного виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна».

В липні 2015 року ОСОБА_1 було мобілізовано на військову службу (шоста хвиля мобілізації), яку він проходить і в даний час, що підтверджується копією довідки №12/643 від 09.09.2021.

ОСОБА_1 звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» щодо нарахування йому підвищеного середнього заробітку в зв`язку з збільшенням посадового окладу за посадою на якій працював позивач, відповідач листом №25z/20 від 08.06.2020 р. повідомив, що виплата йому середнього заробітку не підлягає індексації, крім того у відповідача відсутні фінансові можливості для здійснення збільшених виплат позивачу в зв`язку з збільшенням посадового окладу на посаді, яка зберігається за позивачем.

На підставі викладеного, просить позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засіданні не з`явився, його інтереси в суді представляв адвокат Янків І.М., який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, на адресу суду подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, покликаючись на мотиви та відстави викладенні у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 з 26.01.2015 року працює на посаді монтера кабельного виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна».

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. ст. 15, 21, 23, 24 Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Аналогічні норми містять і положення ст. 115 КЗпП України.

В липні 2015 року ОСОБА_1 було мобілізовано на військову службу (шоста хвиля мобілізації), яку він проходить і в даний час, що підтверджується копією довідки №12/643 від 09.09.2021 (т.1 а.с.30).

ОСОБА_1 звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» щодо нарахування йому підвищеного середнього заробітку в зв`язку з збільшенням посадового окладу за посадою на якій працював позивач, відповідач листом №25z/20 від 08.06.2020 р. повідомив, що виплата йому середнього заробітку не підлягає індексації, крім того у відповідача відсутні фінансові можливості для здійснення збільшених виплат позивачу в зв`язку з збільшенням посадового окладу на посаді яка зберігається за позивачем (а.с.7).

Статтею 17 Конституції України передбачається, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

У відповідності до ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Нормами ст.39 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом піл час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, зберігається місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності.

Приписами пункту 2 Порядку № 100 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За приписами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.

Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, можуть провадитися, якщо не передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

Відповідно до висновку про застосування норм права, наведеного у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 572/2429/15-ц, тлумачення частини другої статті 235 КЗпП України, пункту 10 Порядку № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. При цьому, якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Суд зазначає, що аналізуючи зміст пункту 10 Порядку № 100, коефіцієнт коригування заробітної плати повинен розраховуватися шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівникові після підвищення, на посадовий оклад, який був у працівника до підвищення.

Зазначений висновок випливає з того, що зазначена норма передбачає коригування заробітної плати у зв`язку з підвищенням саме посадового окладу (тарифної ставки).

Такий коефіцієнт має розраховуватися окремо в кожному випадку підвищення посадового окладу. Розрахований коефіцієнт слід множити на суми виплат за період до підвищення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 26 червня 2019 року у справі №813/5855/15.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку заборгованості з виплати середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів її підвищення, сума заборгованості складає 381479,38гривень (т.2 а.с.30-33).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, виходячи з принципів правової визначеності та рівності прав усіх учасників цивільно-правових відносин, закріплених в частині 1 статті 1 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що у позовні вимоги слід задовольнити.

Згідно ст.430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір. Оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», а тому із відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3814,78грн.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 247, 263-265, 268, 352,430 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів її підвищення в сумі 381 479,38 (триста вісімдесят одна тисяча чотириста сімдесят дев`ять гривень тридцять вісім коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» на користь судовий збір 3814,78 (три тисячі вісімсот чотирнадцять гривень сімдесят вісім коп.

Рішення в частині про стягнення невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів її підвищення у межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна», код ЄДРПОУ 35101874, Львівська область, Перемишлянський район, м. Перемишляни, вул. Топольна,1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено 24.03.2023.

Суддя В. В. Свірідова