Постанова

від 05.04.2024 по справі 466/7767/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 466/7767/21

провадження № 61-15151св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П. від 28 серпня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» (далі - ТОВ «Електроконтакт Україна») про стягнення невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення.

В обгрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, посилається на те, що з січня 2015 року працює на посаді монтера кабельного виробництва ТОВ «Електроконтакт Україна». У липні 2015 року його мобілізовано на військову службу, яку він проходить і в даний час. Стверджує, що під час проходження військової служби має право на отримання середнього заробітку та його корегування у зв`язку із збільшенням розміру відповідного посадового окладу, однак, йому виплачувалася середня заробітна плата не в повному розмірі, оскільки відповідач не застосував підвищуючі коефіцієнти при нарахуванні йому середньої заробітної плати. Зазначає, що у випадку підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві, установі, організації у періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення корегуються на коефіцієнт підвищення. Указує, що звертався до відповідача щодо нарахування йому підвищеного середнього заробітку в зв`язку із збільшення посадового окладу за посадою, на якій він працював, однак листом №25z/20 від 08 червня 2020 року йому надано відповідь, що виплата середнього заробітку не підлягає індексації, крім того, у відповідача відсутні фінансові можливості для здійснення виплат у збільшеному розмірі у зв`язку із збільшенням посадового окладу на посаді, яка за ним зберігається. Вважає, що у нього є право на індексацію середнього заробітку під час проходження ним військової служби внаслідок мобілізації, а відповідач є фінансово спроможним прибутковим підприємством та має достатньо коштів для виплати йому середнього заробітку у зв`язку з підвищенням окладу на посаді монтера кабельного виробництва 1 розряду на час мобілізації. Наголошує, що у зв`язку з невиплатою середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів її підвищення, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 381 479,38 грн. З наведених підстав просить стягнути з ТОВ «Електроконтакт Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів її підвищення в сумі 381 479,38 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 березня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Електроконтакт Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів її підвищення в сумі 381 479, 38 грн. Вирішено питання про судовий збір.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні позивачу середньої заробітної плати відповідачем не враховано корегуючий коефіцієнт у зв`язку з підвищенням тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, внаслідок чого позивач не отримав 381 479,38 грн., які підлягають стягненню з ТОВ «Електроконтакт Україна» на користь ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Електроконтакт Україна» задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ТОВ «Електроконтакт Україна», яке є госпрозрахунковим підприємством, з урахуванням фінансових можливостей, правомірно встановило коефіцієнт коригування для встановлення середньої заробітної плати при підвищенні посадових окладів в розмірі 1,0, а відтак, жодним чином не порушило права позивача на оплату праці.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Янків І. М. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 14 вересня 2022 року в справі № 263/13926/17, від 14 квітня 2021 року в справі № 264/1072/19, від 29 квітня 2020 року в справі № 810/3246/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У листопаді 2023 року ТОВ «Електроконтакт Україна» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а вимоги, які викладені в касаційній скарзі, безпідставні. ТОВ «Електроконтакт Україна» дотримується усіх гарантій, передбачених трудовим законодавством, для мобілізованих працівників, зокрема, щодо коефіцієнта, встановленого відповідачем для розрахунку середнього заробітку позивача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 466/7767/21 з Шевченківського районного суду м. Львова.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що наказом генерального директора ТОВ «Електроконтакт Україна» № 00000000063-1632 від 26 січня 2015 року ОСОБА_1 прийнято на посаду монтера кабельного виробництва ТОВ «Електроконтакт Україна».

Наказом генерального директора ТОВ «Електроконтакт Україна» № ЗОЛ-27 від 10 липня 2015 року ОСОБА_1 , монтера кабельного виробництва, увільнено від виконання службових обов`язків з 10 липня 2015 року, у зв`язку з призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, із збереженням місця роботи, посади та збереженням середньомісячного заробітку.

Згідно з довідкою від 09 вересня 2021 року № 12/643, виданою військовою частиною НОМЕР_1 , капітан ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 10 липня 2015 року.

З долучених до матеріалів справи розрахункових відомостей про нарахування заробітної плати вбачається, що за травень 2015 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі 5 268,13 грн., а за червень 2015 року - 5 857,68 грн.

За період з липня 2015 року по червень 2021 року ТОВ «Електроконтакт Україна» нарахувало ОСОБА_1 середню заробітну плату, загальний розмір якої за цей період становить 445 199,81 грн., що підтверджується довідкою про нараховані та виплачені кошти за період з 01 липня 2015 року по 30 червня 2021 року, виданою ТОВ «Електроконтакт Україна».

Згідно з витягу-довідки із штатних розписів ТОВ «Електроконтакт Україна» № 438з/20 від 17 вересня 2020 року розмір окладу монтера кабельного виробництва 1 розряду з 01 листопада 2013 року до 01 червня 2020 року змінювався з 1750 грн. до 5250 грн.

У зв`язку зі збільшенням розміру посадового окладу ОСОБА_1 звертався до ТОВ «Електроконтакт Україна» із заявою, в якій просив надати розрахунок середньої заробітної плати та повідомити причини відсутності коригування розміру середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів її підвищення.

Листом № 25z/20 від 08 червня 2020 року ТОВ «Електроконтакт Україна» повідомило ОСОБА_1 про те, що застосовує коефіцієнт підвищення на рівні 1, оскільки фінансові можливості підприємства не дозволяють застосовувати вищий коефіцієнт.

Пунктами 12.1, 12.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна», затвердженого рішенням Загальних зборів ТОВ «Електроконтакт Україна», оформленим протоколом № 07_08 від 07 серпня 2012 року (далі - Статут…), передбачено, що для ведення справ (керівництва поточною діяльністю Товариства) та представництва інтересів Товариства у Товаристві створюється колегіальний виконавчий орган - дирекція. Дирекція складається з двох членів Дирекції (генерального директора та директора).

Відповідно до п. 12.4.3 Статуту до компетенції Дирекції належить вирішення всіх питань діяльності Товариства, за винятком тих, що віднесені до виключної компетенції Зборів Учасників, в тому числі видання наказів та розпоряджень з питань організації виробництва та праці.

Аналогічні положення містяться і у статуті ТОВ «Електроконтакт Україна», затвердженого рішенням Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна», оформленим протоколом № 14_09 від 14 вересня 2017 року, і у статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна», затвердженого рішенням одноособового учасника ТОВ «Електроконтакт Україна» № 1-09/19 від 18 вересня 2019 року.

Наказами директорів ТОВ «Електроконтакт Україна» «Про встановлення коефіцієнта коригування заробітної плати» від 01 листопада 2015 року, від 01 листопада 2016 року, від 01 серпня 2017 року, від 23 січня 2018 року, від 18 січня 2019 року та від 20 січня 2020 року встановлено коефіцієнт коригування заробітної плати відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» в розмірі 1,0 для застосування в усіх випадках підвищення посадових окладів на підприємстві у відповідному році.

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частин першої, третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частини третьої статті 119 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України (в редакції на момент виникнення правовідносин) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на два сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Коефіцієнт підвищення розраховується шляхом ділення величини посадового окладу, який установлений після останнього підвищення, на посадовий оклад, який був до підвищення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 182/5140/15-ц, провадження № 61-13032св19.

Однак, на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей, таке рішення приймається виконавчим органом підприємства, відповідно до повноважень, встановлених його статутом. Отже, чинним законодавством передбачено право підприємства визначати розмір коефіцієнта коригування для встановлення середньої заробітної плати при підвищенні тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі 6-234цс14 та у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 212/1268/13-ц (провадження № 61-13969св18) та від 14 квітня 2021 року у справі № 264/1072/19 (провадження № 61-21202ск19).

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що ТОВ «Електроконтакт Україна», яке є госпрозрахунковим підприємством, з урахуванням фінансових можливостей, встановило коефіцієнт коригування середньої заробітної плати при підвищенні посадових окладів в розмірі 1,0, тому саме цей коефіцієнт застосовувався відповідачем для корегування середнього заробітку, який зберігався за позивачем.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з ТОВ «Електроконтакт Україна» на користь ОСОБА_1 невиплачену середню заробітну плату з урахуванням коефіцієнтів її підвищення в сумі 381 479,38 грн., та обгрунтовано відмовив в позові.

Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун