Постанова

від 28.08.2023 по справі 466/7767/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/7767/21 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 22-ц/811/1111/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: представників ТзОВ «Електроконтакт Україна» Сабаль О.З., Чорненького В.І.,

представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів містіЛьвовіцивільнусправу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 березня 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» про стягнення невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення.

В обґрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, покликається на те, що з 26 січня 2015 року працює на посаді монтера кабельного виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна». В липні 2015 року його мобілізовано на військову службу, яку він проходить і в даний час. Стверджує, що під час проходження військової служби має право на отримання середнього заробітку та його збільшення у зв`язку зі збільшенням розміру відповідного посадового окладу, однак, йому виплачувалася середня заробітна плата не в повному розмірі, оскільки відповідач не застосовував підвищуючі коефіцієнти при нарахуванні йому середньої заробітної плати. Зазначає, що у випадку підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві, установі, організації у періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення корегуються на коефіцієнт підвищення. Вказує, що звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» щодо нарахування йому підвищеного середнього заробітку в зв`язку з збільшенням посадового окладу за посадою, на якій він працював, однак листом №25z/20 від 08 червня 2020 року йому надано відповідь, що виплата середнього заробітку не підлягає індексації, крім того, у відповідача відсутні фінансові можливості для здійснення виплат у збільшеному розмірі у зв`язку із збільшенням посадового окладу на посаді, яка за ним зберігається. Вважає, що у нього є право на індексацію середнього заробітку під час проходження ним військової служби внаслідок мобілізації, а відповідач є фінансово спроможним прибутковим підприємством та має достатньо коштів для виплати йому середнього заробітку у зв`язку з підвищенням окладу на посаді монтера кабельного виробництва 1 розряду на час мобілізації. Наголошує, що у зв`язку з невиплатою середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів її підвищення, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 381 479,38 грн. З наведених підстав просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів її підвищення в сумі 381 479,38 грн.

Рішенням Шевченківського районногосуду м.Львова від16березня 2023року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів її підвищення в сумі 381 479, 38 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» на користь судовий збір 3 814, 78 грн.

Рішення в частині про стягнення невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів її підвищення у межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що у випадках збереження середньомісячної заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» є госпрозрахунковим підприємством, а на госпрозрахункових підприємства і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Вказує, що фінансова можливість щодо коригування заробітної плати на підприємстві була обмежена, відтак, виходячи з власних можливостей застосувало коефіцієнт підвищення середнього заробітку в розмірі 1,0. Вважає, що надало докази, які підтверджують відсутність у нього фінансової можливості для застосування коефіцієнта підвищення у більшому розмірі ніж 1,0, а твердження позивача щодо такої фінансової можливості не підтвердженні належними та допустимими доказами. Звертає увагу, що наявність сплаченого статутного капіталу не свідчить про наявність чи відсутність фінансової спроможності суб`єкта господарювання, оскільки за своєю економічною суттю статутний капітал є величиною, що показує джерело формування активів підприємства, однак, не показує наявності цих активів та можливості підприємства скористуватися ними для ведення поточної господарської діяльності в певний момент часу. Наголошує, що внаслідок низького рівня рентабельності сукупного власного капіталу господарської діяльності постійно відчуває гостру нестачу фінансових ресурсів для безперебійного ведення операційної та інвестиційної діяльності, у зв`язку з чим протягом 2-15-2020 років здійснював активне залучення грошових коштів у вигляді довгострокових позик. Стверджує, що з 2014 по 2022 рік мобілізовано 64 працівники Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна», яким за час проходження військової служби виплачено 10,4 млн. грн., тому, маючи повну інформацію про свої фінансові можливості та ймовірні суми витрат у випадку коригувань, рішення приймається в цілому щодо трудового колективу, а не орієнтуючись на звернення окремих працівників чи групи працівників, зважаючи на те, що не можна надавати фінансові преференції одним працівникам, ігноруючи при цьому законні вимоги інших. На думку апелянта, суд першої інстанції застосував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які є не релевантними, оскільки в жодній зі справ відповідачем не було госпрозрахункове підприємство, а тому не враховувалися фінансові можливості підприємства. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ТзОВ «Електроконтакт Україна» СабальО.З.,Чорненького В.І.на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні позивачу середньої заробітної плати відповідачем не враховано корегуючий коефіцієнт у зв`язку з підвищенням тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, внаслідок чого позивач не отримав 381 479,38 грн., які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна»на користь ОСОБА_1 .

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що наказом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» № 00000000063-1632 від 26 січня 2015 року ОСОБА_1 прийнято на посаду монтера кабельного виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна».

Наказом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» № ЗОЛ-27 від 10 липня 2015 року ОСОБА_1 , монтера кабельного виробництва, увільнено від виконання службових обов`язків з 10 липня 2015 року, у зв`язку з призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, із збереженням місця роботи, посади та збереженням середньомісячного заробітку.

Згідно з довідкою від 09 вересня 2021 року № 12/643, виданою військовою частиною НОМЕР_1 , капітан ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 10 липня 2015 року.

З долучених до матеріалів справи розрахункових відомостей про нарахування заробітної плати вбачається, що за травень 2015 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі 5 268,13 грн., а за червень 2015 року 5 857,68 грн.

За період з липня 2015 року по червень 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» нарахувало ОСОБА_1 середню заробітну плату, загальний розмір якої за цей період становить 445 199,81 грн., що підтверджується довідкою про нараховані та виплачені кошти за період з 01 липня 2015 року по 30 червня 2021 року, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» (т. 1, а.с. 123).

Як вбачається з витягу-довідки із штатних розписів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» № 438з/20 від 17 вересня 2020 року розмір окладу монтера кабельного виробництва 1 розряду з 01 листопада 2013 року до 01 червня 2020 року змінювався з 1750 грн. до 5250 грн.

У зв`язку зі збільшенням розміру посадового окладу ОСОБА_1 звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» із заявою, в якій просив надати розрахунок середньої заробітної плати та повідомити причини відсутності коригування розміру середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів її підвищення.

Листом № 25z/20 від 08 червня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» повідомило ОСОБА_1 про те, що застосовує коефіцієнт підвищення на рівні 1, оскільки фінансові можливості підприємства не дозволяють застосовувати вищий коефіцієнт.

Пунктами 12.1, 12.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна», затвердженого рішенням Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна», оформленим протоколом № 07_08 від 07 серпня 2012 року (далі Статут…), передбачено, що для ведення справ (керівництва поточною діяльністю Товариства) та представництва інтересів Товариства у Товаристві створюється колегіальний виконавчий орган дирекція. Дирекція складається з двох членів Дирекції (генерального директора та директора).

Відповідно до п. 12.4.3 Статуту… до компетенції Дирекції належить вирішення всіх питань діяльності Товариства, за винятком тих, що віднесені до виключної компетенції Зборів Учасників, в тому числі видання наказів та розпоряджень з питань організації виробництва та праці.

Аналогічні положення містяться і у статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна», затвердженого рішенням Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна», оформленим протоколом № 14_09 від 14 вересня 2017 року, і у статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна», затвердженого рішенням одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» № 1-09/19 від 18 вересня 2019 року.

Наказами директорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» «Про встановлення коефіцієнта коригування заробітної плати» від 01 листопада 2015 року, від 01 листопада 2016 року, від 01 серпня 2017 року, від 23 січня 2018 року, від 18 січня 2019 року та від 20 січня 2020 року встановлено коефіцієнт коригування заробітної плати відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» в розмірі 1,0 для застосування в усіх випадках підвищення посадових окладів на підприємстві у відповідному році.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частин першої, третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частини третьої статті 119 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок № 100).

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що обчислення середньоїзаробітної платидля оплатичасу відпустокабо длявиплати компенсаціїза невикористанівідпустки проводитьсявиходячи звиплат заостанні 12календарних місяцівроботи,що передуютьмісяцю наданнявідпустки абовиплати компенсаціїза невикористанівідпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на два сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Коефіцієнт підвищення розраховується шляхом ділення величини посадового окладу, який установлений після останнього підвищення, на посадовий оклад, який був до підвищення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 182/5140/15-ц, провадження № 61-13032св19.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач надав розрахунок заборгованості відповідача з виплати середнього заробітку у зв`язку з підвищенням посадового окладу за період з липня 2015 року по листопад 2020 року, застосувавши коефіцієнт корегування для встановлення середньої заробітної плати в розмірі: 1,25 починаючи з листопада 2015 року, 1,6 починаючи з листопада 2016 року, 2,51 починаючи з серпня 2017 року, 2,71 починаючи з липня 2018 року, та 3 починаючи з червня 2020 року.

Однак, на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей, таке рішення приймається виконавчим органом підприємства, відповідно до повноважень, встановлених його статутом. Отже, чинним законодавством передбачено право підприємства визначати розмір коефіцієнта коригування для встановлення середньої заробітної плати при підвищенні тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі 6-234цс14 та у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 212/1268/13-ц (провадження № 61-13969св18) та від 14 квітня 2021 року у справі № 264/1072/19 (провадження № 61-21202ск19).

З наявних в матеріалах справи звітах про фінансові результати Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» за період з 2015 року по 2020 рік вбачається, що чистий прибуток підприємства за 2015 рік становить 1770 грн., за 2016 рік 10554 грн., за 2018 рік 37600 грн., за 2019 рік 24258 грн., за 2020 рік 31938 грн.

Разом з тим, у 2017 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» зазнало збитку в розмірі 71147 грн.

Згідно з експертними висновками за результатами економічного дослідження за результатами аналізу фінансового стану підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна», складеними 09 серпня 2023 року Київською незалежною судово-експертною установою та 11 серпня 2023 року експертом Марією Рубахою, встановлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» коефіцієнти корегування заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, на рівні 1,0 з урахуванням фінансових можливостей Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна», станом на момент прийняття відповідних рішень для встановлення середньої заробітної плати при підвищенні тарифних ставок і посадових окладів відповідно до п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року№ 100 в редакції, чинній на момент прийняття відповідних рішень, документально підтверджуються та є економічно обгрунтованими.

Отже, відповідач, як госпрозрахункове підприємство, з урахуванням фінансових можливостей здійснив коригування заробітної плати в межах фінансових можливостей підприємства.

Накази директорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» «Про встановлення коефіцієнта коригування заробітної плати» від 01 листопада 2015 року, від 01 листопада 2016 року, від 01 серпня 2017 року, від 23 січня 2018 року, від 18 січня 2019 року та від 20 січня 2020 року є чинними і обов`язковими для виконання на підприємстві.

Всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано належних до допустимих доказів на спростування поданих відповідачем доказів щодо відсутності фінансових можливостей Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» для застосування коефіцієнта корегування для встановлення середньої заробітної плати більшого ніж 1,0.

Подані позивачем звіти про фінансовий стан підприємства за 2020 роки не свідчать про наявність у відповідача фінансових можливостей для коригування заробітної плати з більшим коефіцієнтом, оскільки сам по собі факт наявності у підприємства прибутку без врахування інших економічних показників, зокрема, показників рентабельності, не підтверджує існування таких можливостей у підприємства.

На думку колегії суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна», яке є госпрозрахунковим підприємством, з урахуванням фінансових можливостей, правомірно встановило коефіцієнт коригування для встановлення середньої заробітної плати при підвищенні посадових окладів в розмірі 1,0, а відтак, жодним чином не порушило права позивача на оплату праці.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» на користь ОСОБА_1 невиплачену середню заробітну плату з урахуванням коефіцієнтів її підвищення в сумі 381 479,38 грн., а відтак, позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 березня 2023 року скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 07.09.2023 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк