Рішення

від 03.04.2023 по справі 320/763/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2023 року справа №320/763/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 20.10.2022 №1-01/ХІХ8-37, яким було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою;

- зобов`язати Вишневу міську раду Бучанського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації щодо відведення земельної ділянки для обслуговування об`єкту нерухомого майна у вигляді нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка повідомила, що 24.07.2008 між Вишневою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0638 га, кадастровий номер 3222410600:01:003:0011, строком на 10 років.

На частині цієї орендованої ділянки позивачкою було збудовано та введено в експлуатацію об`єкт нерухомого майна у вигляді нежитлової будівлі площею 76,3 кв.м. та в подальшому оформлено право власності на даний нерухомий об`єкт, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 13.01.2012.

У подальшому підприємницька діяльність позивачки була припинена, про ще нею було повідомлено відповідача заявою від 24.05.2017, внаслідок чого вищевказаний договір оренди земельної ділянки є припиненим.

Позивачка стверджує, що враховуючи набуття нею права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна та, відповідно, перехід права на землю під ним, вона звернулася до відповідача із заявою від 05.10.2022 вх. №3/01-4258, в які просила надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна у вигляді нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, оскаржуваним рішенням від 20.10.2022 №1-01/ХІХ8-37 відповідачем було відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації у зв`язку з: припиненням дії договору оренди; відсутністю звернення позивачки щодо його поновлення; невідповідністю цільового призначення земельної ділянки Класифікатору земель; відсутністю відомостей про земельну ділянку у реєстрах; виходом будівлі за межі земельної ділянки.

Позивачка не погоджується з правомірністю прийнятого відповідачем рішення, оскільки вважає, що мотиви його прийняття не відповідають підставам для відмови у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації, визначеним Земельним кодексом України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивачка звернулась із заявою від 05.10.2022 вх. №3/01-4258, в якій просила надати згоду на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011 та про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки. Тобто, з вказаного вбачається, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про поділ вже сформованої земельної ділянки. Окрім того, цільове призначення земельної ділянки «для обслуговування нерухомого майна», яке зазначено в заяві від 05.10.2022 вх. №3/01-4258, на переконання відповідача, не відповідає видам цільового призначення земель згідно Класифікатору видів цільового призначення земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, та Додатку 59 до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 28.07.2021 №821.

Також відповідач стверджує, що в Державному земельному кадастрі наявна інформація про належність вищевказаної земельної ділянки на праві власності позивачці, що не відповідає дійсності, а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно взагалі відсутні відомості про зареєстроване право власності на цю ділянку.

Таким чином, на думку відповідача, позивачці слід привести у відповідність відомості з Державного земельного кадастру та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а в подальшому звертатись із заявою про поділ земельної ділянки до органу місцевого самоврядування.

Крім того, відповідач зауважує, що відповідно до Кадастрового плану земельної ділянки нежитлова будівля, споруджена позивачкою, виходить за межі вищевказаної земельної ділянки.

У запереченні на відзив, поданих до суду 01.03.2023, позивачка висловила свою незгоду з мотивами, викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву. Крім того, позивачкою були змінені позовні вимоги (предмет позову), порівняно з первісно заявленими, оскільки вона просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 20.10.2022 №1-01/ХІХ8-37 в частині відмови позивачу у наданні згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011;

- зобов`язати Вишневу міську раду Бучанського району Київської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 вказана заява позивачки про зміну позовних вимог, викладена у запереченні на відзив, була залишена без розгляду у зв`язку з недотриманням строку для її подання.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Вишнівським МВМ ГУ МВС України в Київській області 31.03.1998.

25.01.2002 позивачка була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, однак 03.02.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був внесений запис про припинення підприємницької діяльності позивачки.

З матеріалів справи вбачається, що 24.07.2008 між Вишневою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0638 га, кадастровий номер 3222410600:01:003:0011, з цільовим призначенням «для розміщення виробничої бази будівельних матеріалів та відкритого майданчика для стоянки вантажних автомашин», за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 10 років з дня реєстрації договору - 15.09.2008.

Судом встановлено, що на частині орендованої земельної ділянки площею 0,00763 га позивачка побудувала та ввела в експлуатацію об`єкт нерухомого майна у вигляді нежитлової будівлі площею 76,3 кв.м.

30.12.2011 Виконавчим комітетом Києво-Святошинського району Київської області було прийнято рішення №111, яким:

- присвоєно будівлі охорони поштову адресу: АДРЕСА_1 ;

- оформлено право приватної власності на нежитлове приміщення будівлі охорони, загальною площею 76,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

На підставі цього позивачці було видано свідоцтвом про право власності на даний об`єкт від 13.01.2012.

Реєстрація права власності за позивачкою на цей об`єкт нерухомості підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 25.01.2012 №32969506.

24.05.2017 позивачка подала до виконавчого комітету Вишневої міської ради заяву в якій повідомила, що припинила свою діяльність як фізична особа - підприємець, в зв`язку з чим договір оренди земельної ділки площею 0,638 га, кадастровий номер 3222410600:01:003:0011 є припиненим.

Даний факт визнається сторонами у позовній заяві та відзиві, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2022 позивачка звернулася до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області із заявою про надання згоди на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011 та надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу вказаної земельної ділянки.

За результатом розгляду цієї заяви Вишнева міська рада Бучанського району Київської області прийняла рішення від 20.10.2022 №1-01/XIX8-37, яким позивачці було відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо поділу вищевказаної земельної ділянки у зв`язку з:

- припиненням дії договору оренди земельної ділянки 24.07.2018 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено;

- відсутністю звернення позивачки щодо поновлення договору оренди;

- невідповідністю цільового призначення земельної ділянки Класифікатору земель;

- відсутністю відомостей про земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна;

- виходом будівлі, належної на праві власності позивачці, за межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення, позивачка звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до п.п. «а», «б», «в», «є» ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Відповідно до пункту «г» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулюється положеннями статті 118 ЗК України та передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Частинами першою та другою статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частиною шостою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

Суд зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта.

Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Так, згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, до видів якої належить технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (пункт «й» частини другої статті 25).

За загальним правилом, визначеним положеннями статті 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Згідно із статтею 56 Закону Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) відомості про встановлені межові знаки на межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що поділ та об`єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011.

На думку суду земельна ділянка, на яку претендує позивачка, має бути виділена із вже сформованої земельної ділянки та їй має бути присвоєний інший кадастровий номер. Відтак, таке звернення позивачки ґрунтується на вимогах закону та спрямоване на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність, у спосіб передбачений законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 0640/4182/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 96080950).

Натомість відповідач відмовив позивачці у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011, що перешкоджає позивачці у реалізації її права на отримання земельної ділянки у власність.

Як було вказано вище, викладена у оспорюваному рішенні відмова відповідача у наданні позивачці дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки мотивована наступним:

- припиненням дії договору оренди земельної ділянки 24.07.2018 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено;

- відсутністю звернення позивачки щодо поновлення договору оренди;

- невідповідністю цільового призначення земельної ділянки Класифікатору земель;

- відсутністю відомостей про земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна;

- виходом будівлі, належної на праві власності позивачці, за межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011.

Суд вважає непереконливими посилання відповідача в спірному рішенні на припинення дії договору оренди землі та відсутність заяви позивачки щодо поновлення договору оренди як на підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації, оскільки вказані обставини не є перешкодою для задоволення заяви позивачки.

Так, суд зауважує, що надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як об`єкта земельних правовідносин, а тому закінчення дії договору оренди такої земельної ділянки не впливає на право позивачки отримати дозвіл на розроблення технічної документації від власника земельної ділянки комунальної власності - Вишневої міської ради Бучанського району Київської області.

Щодо посилання відповідача на те, що цільове призначення земельної ділянки не відповідає Класифікації видів цільового призначення земель та необхідність виправлення відомостей Державного земельного кадастру, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 193 Земельного кодексу України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Згідно зі статтею 204 Земельного кодексу України ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про Державний земельний кадастр» зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Згідно з положеннями статті 37 цього ж Закону у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Інформація про виправлення технічних помилок не пізніше наступного дня з дня їх виправлення надається в письмовій формі власникам та користувачам земельних ділянок, а також третім особам, чиїх інтересів стосувалося виправлення помилок.

Відповідно до п.69 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051), внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою згідно з додатком 12 розробника документації із землеустрою та оцінки земель від імені замовника, якщо інше не передбачено договором на виконання відповідних робіт, або власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки у випадках, передбачених статтею 21 Закону України Про Державний земельний кадастр (далі - заявник).

Пунктами 117, 118 Порядку №1051 визначено, що відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі внесення:

1) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу;

2) нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу;

3) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, та/або нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку.

Внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду цільового призначення).

Згідно з положеннями пунктів 121-1, 123, 124 Порядку №1051 внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо її цільового призначення здійснюється згідно з Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок, Класифікатором видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правилами їх застосування, наведеними у додатках 58-60.

Для внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у підпунктах 1 і 2 пункту 119 цього Порядку, Державному кадастровому реєстраторові подаються:

1) документація, яка є підставою для внесення таких відомостей;

2) електронний документ.

Державний кадастровий реєстратор за результатами розгляду документів, поданих для внесення до Поземельної книги змін до відомостей про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у підпунктах 1 і 2 пункту 119 цього Порядку, вносить зміни до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі, яка містить відомості про відповідну земельну ділянку.

До Поземельної книги в паперовій формі зміни до зазначених відомостей вносяться Державним кадастровим реєстратором у разі звернення власника або користувача земельної ділянки за внесенням певних відомостей (змін до них) до відповідної Поземельної книги та/або отриманням певних відомостей з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Відтак, чинним законодавством передбачено можливість внесення змін до Державного земельного кадастру, водночас такі зміни вносяться за заявою власника земельної ділянки, яким у даному випадку є Вишнева міська рада Бучанського району Київської області.

Ухвалою про відкриття провадження у цій справі суд, серед іншого, витребував від відповідача:

- документальне підтвердження викладених у спірному рішенні обставин щодо невідповідності цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011 вимогам Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів

23.07.2010 № 548 (з відповідними змінами), а також письмові пояснення про те, хто має привести у відповідність до цієї Класифікації цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011 (враховуючи, що договір оренди цієї ділянки з позивачкою був припинений, а земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності), та чи є така невідповідність перешкодою для надання позивачці дозволу на розробку землевпорядної документації (з відповідним нормативним обґрунтуванням);

- документальне підтвердження викладених у спірному рішенні обставин щодо наявності в Державному земельному кадастрі інформації про перебування у власності позивачки земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011;

- нормативно обґрунтовані письмові пояснення викладених у спірному рішенні обставин щодо необхідності внесення виправлень до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011 в частині інформації про право власності позивачки на цю ділянку, зокрема, що заява про таке виправлення має бути подана саме позивачкою (враховуючи, що договір оренди цієї ділянки з позивачкою був припинений, а земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності), а також, що наявність такої інформації в реєстрі є перешкодою для надання позивачці дозволу на розробку землевпорядної документації.

Однак, вказані вимоги суду відповідачем виконані не були та у відзив на позовну заяву відповідач не зазначив нормативне обґрунтування тлумачення ним норм чинного земельного законодавства таким чином, що обов`язок по приведенню у відповідність даних Державного земельного кадастру покладений ним на позивачку, яка не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011, а також не може відповідати за помилки, які виникли внаслідок неналежного адміністрування Державного земельного кадастру.

Суд зауважує, що усунення будь-яких помилок чи неточностей у даних Державного земельного кадастру має здійснюватися за ініціативою саме відповідача як власника вищевказаної земельної ділянки.

Більш того, суд звертає увагу на те, що незважаючи на вимоги суду, викладені і ухвалі про відкриття провадження у цій справі, відповідач не надав нормативне обґрунтування своїх тверджень про те, що вищевказані неточності в даних Державного земельного кадастру в принципі є перешкодою для надання позивачці дозволу на розроблення технічної документації.

Не заслуговують на увагу також покладені відповідачем в основу спірного рішення твердження про відсутність відомостей про земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, оскільки жодного відношення до реєстрації права комунальної власності на вищевказану земельну ділянку за Вишневою міською радою позивачка не має.

Ухвалою суду про відкриття провадження у цій справі суд витребував у відповідача документально підтверджені письмові пояснення про те, які дії були вчинені Вишневою міською радою, як власником земельної ділянки площею 0,0638 га з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011, для реєстрації її права комунальної власності на цю ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, такі пояснення відповідач суду не надав.

Також суд зазначає, що із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.

Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності

відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.

Із 01.01.2013 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (далі Закон № 5245-VI), за змістом пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

Згідно з пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як передбачено у пункті 6 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 5245-VI, «у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками».

За змістом пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Отже, беручи до уваги наведені положення Конституції України, ЗК України і пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI, відповідач є власником вищевказаної земельної ділянки, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.

Цьому висновку відповідає також положення пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI: «державна реєстрація речових прав на земельні ділянки … здійснюється в порядку, встановленому законом», що з урахуванням змісту пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI лише визначає порядок державної реєстрації права, однак не змінює моменту, з якого земля вважається комунальною власністю відповідних територіальних громад в силу закону.

За таких підстав, правом власності на вищевказану земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України.

При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VІ державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на вищевказану земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду ід 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішення на те, що нежитлова будівля, яка належить позивачці на праві приватної власності, виходить за межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011, то суд зазначає, що такі твердження, по-перше, не підтверджені належними та допустимими доказами, які б безумовно та беззаперечно свідчили про такі обставини. По-друге, суд зауважує, що такі обставини в принципі не є підставою для відмови у наданні позивачці дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу існуючої земельної ділянки, який є початковим етапом для подальшого формування земельної ділянки шляхом вже існуючої земельної ділянки, зі сформованими межами.

Суд зазначає, що поділ та об`єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення прийнято не з підстав, визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України, воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачкою був сплачений судовий збір у розмірі 1073, 60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9293-7556-9410-5197 від 16.01.2023.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачкою судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн., підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Вишневої міської ради Бучанського району Київської області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 20.10.2022 №1-01/ХІХ8-37.

3. Зобов`язати Вишневу міську раду Бучанського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011, згідно поданої заяви від 05.10.2022.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (ідентифікаційний код:34091724, місцезнаходження:08132, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.