Постанова

від 27.10.2023 по справі 320/763/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/763/23 Головуючий у І інстанції - Дудін С.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 20.10.2022 № 1-01/ХІХ8-37, яким було відмовлено Позивачці у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою;

- зобов`язати Вишневу міську раду Бучанського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації щодо відведення земельної ділянки для обслуговування об`єкту нерухомого майна у вигляді нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог Позивачка посилалася на те, що відмова у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування об`єкту нерухомого майна є протиправною та такою, що порушує її право, оскільки Відповідач не зазначив чітких підстав відмови, визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 20.10.2022 № 1-01/ХІХ8-37.

Зобов`язано Вишневу міську раду Бучанського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011, згідно поданої заяви від 05.10.2022.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Вишнева міська рада Бучанського району Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Вишнева міська рада Бучанського району Київської області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована також тим, що Позивачка звернулась із заявою від 05.10.2022 вх. № 3/01-4258, в якій просила надати згоду на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011 та про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки. Тобто, з вказаного вбачається, що Позивачка звернулась до Відповідача із заявою про поділ вже сформованої земельної ділянки.

Також, Відповідач стверджує, що в Державному земельному кадастрі наявна інформація про належність вищевказаної земельної ділянки на праві власності Позивачці, що не відповідає дійсності, а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно взагалі відсутні відомості про зареєстроване право власності на цю ділянку.

Таким чином, на переконання Відповідача, Позивачці слід привести у відповідність відомості з Державного земельного кадастру та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а в подальшому звертатись із заявою про поділ земельної ділянки до органу місцевого самоврядування.

Відзиву Позивачки на апеляційну скаргу Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 25.01.2002 Позивачка була зареєстрована в якості Фізичної особи-підприємця, проте 03.02.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення підприємницької діяльності Позивачки.

24.07.2008 між Вишневою міською радою (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 247, відповідно до якого Орендодавець надає в оренду, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 3222410600:01:003:0011), що перебуває у державній власності, надалі по тексту договору «Земельна ділянка». Державна реєстрація прав на землю та нерухоме майно проведена 15 вересня 2008 року за № 040832900065.

3емельна ділянка надається в оренду згідно з рішенням XXIV сесії V скликання від 07 квітня 2008 року Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області за рахунок земель запасу міської ради.

Згідно з п. 2.1 Договору оренди земельної ділянки об`єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , в адміністративних межах Вишневої міської ради;

- розмір 638 (шістсот тридцять вісім) кв.м (0,0638 га);

- цільове призначення - для розміщення виробничої бази будівельних матеріалів та відкритого майданчика для стоянки вантажних автомашин;

- кадастровий номер - 3222410600:01:003:0011.

Опис меж земельної ділянки 0,0638 га:

Від А до Б Землі АГК «Кристал»;

Від Б до В Землі Крюківщинської сільської ради;

Від В до А Київські магістральні електричні мережі.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди земельної ділянки Договір укладено на 10 (десять) років.

На частині орендованої земельної ділянки площею 0,00763 га Позивачка побудувала та ввела в експлуатацію об`єкт нерухомого майна у вигляді нежитлової будівлі площею 76,3 кв.м.

Рішенням Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області «Про присвоєння поштової адреси та оформлення права приватної власності на нежитлове приміщення будівлі охорони за адресою: АДРЕСА_1 » від 30 грудня 2011 року № 111, вирішено:

- присвоїти будівлі охорони поштову адресу: АДРЕСА_1 ;

- оформити право приватної власності на нежитлове приміщення будівлі охорони, загальною площею 76,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ;

- оформити свідоцтво про право приватної власності на нежитлове приміщення будівлі охорони, загальною площею 76,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ;

- КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради» провести реєстрацію та видачу свідоцтва про право приватної власності на нежитлове приміщення будівлі охорони, загальною площею 76,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

На підставі вищевказаного рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 30 грудня 2011 року № 111, Позивачці видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 січня 2012 року № 613217, яким засвідчено за Позивачкою право приватної власності на нежитлове приміщення будівлі охорони, загальною площею 76,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення будівлі охорони, загальною площею 76,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 25 січня 2012 року № 32969506.

24 травня 2017 року Позивачка подала до Виконавчого комітету Вишневої міської ради заяву в якій повідомила, що припинила свою діяльність як Фізична особа-підприємець, в зв`язку з чим договір оренди земельної ділки площею 0,638 га, кадастровий номер 3222410600:01:003:0011 є припиненим.

Даний факт визнається сторонами у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, у зв`язку з чим відповідно до положень частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.

05 жовтн 2022 року Позивачка звернулася до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області із заявою про надання згоди на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011 та надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу вказаної земельної ділянки.

Рішенням Вишневої міської ради Бучанського району Київської області «Про відмову у наданні дозволу громадянці ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 » від 20 жовтня 2022 року № 1-01/XIX8-37 Позивачці відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,0638 га кадастровий номер 3222410600:01:003:0011 для обслуговування нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення Відповідачем визначено наступне:

- припинення дії договору оренди земельної ділянки 24.07.2018 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено;

- відсутність звернення Позивачки щодо поновлення договору оренди;

- невідповідність цільового призначення земельної ділянки Класифікатору земель;

- відсутність відомостей про земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна;

- вихід вказаної нежитлової будівлі за межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011.

Вважаючи рішення Відповідача від 20.10.2022 № 1-01/XIX8-37 протиправним, Позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що поділ та об`єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У даній адміністративній справі судом першої інстанції встановлено, що Позивачка звернулася до Відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011.

Таким чином, на переконання суду першої інстанції земельна ділянка, на яку претендує Позивачка, має бути виділена із вже сформованої земельної ділянки та їй має бути присвоєний інший кадастровий номер. Отже, таке звернення Позивачки ґрунтується на вимогах Закону та спрямоване на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність, у спосіб передбачений законодавством.

Проте, Відповідач протиправно відмовив Позивачці у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011, що перешкоджає останній у реалізації її права на отримання земельної ділянки у власність.

Крім того, необґрунтованим є посилання Відповідача в спірному рішенні на припинення дії договору оренди землі та відсутність заяви Позивачки щодо поновлення договору оренди як на підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації, оскільки вказані обставини не є перешкодою для задоволення заяви Позивачки.

Також, суд першої інстанції зауважив, що чинним законодавством передбачено можливість внесення змін до Державного земельного кадастру, проте такі зміни вносяться за заявою власника земельної ділянки, яким є Вишнева міська рада Бучанського району Київської області. Такими чином, усунення будь-яких помилок чи неточностей у даних Державного земельного кадастру має здійснюватися за ініціативою саме Відповідача як власника вищевказаної земельної ділянки.

Щодо посилань Відповідача в оскаржуваному рішення на те, що нежитлова будівля, яка належить Позивачці на праві приватної власності, виходить за межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011, суд першої інстанції зазначив, що такі обставини не є підставою для відмови у наданні Позивачці дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу існуючої земельної ділянки, який є початковим етапом для подальшого формування земельної ділянки шляхом вже існуючої земельної ділянки, зі сформованими межами.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення прийнято не з підстав, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини 1 ст. 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 79-1 ЗК України вормування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Згідно з частиною 5 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини 6 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

Колегія суддів звертає увагу, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, і не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта.

Проте, при формуванні земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Так, згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді, зокрема схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, до видів якої належить технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

За загальним правилом, визначеним положеннями статті 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) відомості про встановлені межові знаки на межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що поділ та об`єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У даній адміністративній справі Позивачка звернулася до Відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011.

Таким чином, звернення Позивачки ґрунтується на вимогах Закону та спрямоване на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність, у спосіб передбачений законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 0640/4182/18.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, підстава для відмови Відповідачем мотивована наступним:

- припиненням дії договору оренди земельної ділянки 24.07.2018 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено;

- відсутністю звернення Позивачки щодо поновлення договору оренди;

- невідповідністю цільового призначення земельної ділянки Класифікатору земель;

- відсутністю відомостей про земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна;

- виходом будівлі, належної на праві власності Позивачці, за межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011.

Верховним Судом у постанові від 03 листопада 2022 року у справі № 420/2218/19 зазначено, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Також не є визначальним за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.

Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2020 року у справі № 461/1257/17.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначена Відповідачем в оскаржуваному рішенні підстава для відмови Позивачці наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011, не узгоджується з вимогами положень Земельного кодексу України.

Крім того, необґрунтованим є посилання Відповідача в спірному рішенні на припинення дії договору оренди землі та відсутність заяви Позивачки щодо поновлення договору оренди як на підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації, оскільки вказані обставини не є перешкодою для задоволення заяви Позивачки.

Також, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що чинним законодавством передбачено можливість внесення змін до Державного земельного кадастру, проте такі зміни вносяться за заявою власника земельної ділянки, яким є Вишнева міська рада Бучанського району Київської області, у зв`язку з чим усунення будь-яких помилок чи неточностей у даних Державного земельного кадастру має здійснюватися за ініціативою саме Відповідача як власника вищевказаної земельної ділянки, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо доводів Відповідача, що нежитлова будівля, яка належить Позивачці на праві приватної власності, виходить за межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011, колегія суддів звертає увагу, що такі обставини не є підставою для відмови у наданні Позивачці дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу існуючої земельної ділянки, який є початковим етапом для подальшого формування земельної ділянки шляхом вже існуючої земельної ділянки, зі сформованими межами.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 20.10.2022 № 1-01/ХІХ8-37 є протиправним та підлягає скасуванню, з чим погоджується і колегія суддів.

Щодо адміністративного позову в частині зобов`язання Відповідача надати Позивачці дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011, згідно поданої заяви від 05.10.2022, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що Вишнева міська рада Бучанського району Київської області при вирішенні поданої Позивачки заяви наділена дискреційними повноваженнями, а тому при наявності звернення, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний самостійно прийняти рішення.

Як на підставу зазначеного Відповідач послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 800/323/16.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що правовідносини у справі № 800/323/16 не є подібними до правовідносин у даній адміністративній справі.

А як зазначено Верховним Судом в постанові від 03 листопада 2022 року у справі № 320/5760/21 за позовом ОСОБА_2 до Глевахівської селищної ради про визнання протиправним окремих положень рішення та зобов`язання вчинити певні дії, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, Верховний Суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначив, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Дійсно, у випадку невиконання обов`язку Відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права Позивача шляхом, зокрема, зобов`язання Відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.

Проте, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання Відповідача ухвалити рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Зобов`язання судом Відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов, Відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Таким чином, оскільки Відповідач протиправно відмовив Позивачці в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:003:0011, з посиланням на підстави, не передбачені Земельним кодексом України, зобов`язання Відповідача надати відповідний дозвіл не є втручанням суду у дискреційні повноваження Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, а є обґрунтованим та ефективним способом захисту порушеного права Позивачки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Вишневої міської ради Бучанського району Київської області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко