Справа № 464/8276/21
пр.№ 2/464/219/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.03.2023 року
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючої - судді Бойко О.М.
секретар судових засідань Герасимович А.І.
з участю представника позивача Кравець В.Ю.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді» до ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації,-
в с т а н о в и в :
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недостовірною інформацію, яка поширена ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на власній сторінці у соціальній мережі «Facebook», а саме пост під назвою «Коли постукали з дна…» наступного змісту: «…у Львові комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого - натуралістичної творчості учнівської молоді» організовує курс «ІНФОРМАЦІЯ_9» орієнтований на дітей (12-17 років), яким змалечку збираються прививати любов до вбивства. Тобто не потрібно уроків екосвідомості, гуманного поводження з тваринами, а уроки вбивства?» та зобов`язати відповідача після набрання рішенням законної сили, спростувати зазначену спростувати неправдиву, недостовірну та наклепницьку інформацію шляхом публікації на тій самій сторінці соціальної мережі «Facebook» резолютивної частини рішення.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на власній сторінці у соціальній мережі «Facebook», а саме власний пост під назвою «Коли постукали з дна…» наступного змісту: « …у Львові комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого - натуралістичної творчості учнівської молоді» організовує курс «ІНФОРМАЦІЯ_9» орієнтований на дітей (12-17 років), яким змалечку збираються прививати любов до вбивства. Тобто не потрібно уроків екосвідомості, гуманного поводження з тваринами, а уроки вбивства?», яка наявна на вказаній сторінці на час подання позову до суду і відповідачем не видалена. ОСОБА_2 не звернулася до закладу для з`ясування достовірності цих «відомостей», натомість опоблікувала та поширина в соціальні мережі відверту брехню. Зазначає, що вказана інформація є недостовірною та не відповідає дійсності, оскільки в закладі не прививають і не збираються прививати дітям любов до вбивства. Жодних уроків вбиства в закладі не проводилось і не проводиться. Жоден відвідувач, учень, працівник закладу такого не бачив. Програмою гуртка « ІНФОРМАЦІЯ_9 » жодних мисливських дій не передбачено, не прописано, йдеться виключно про мисливствознавсто як науку. На навчальному програмі гуртка « ІНФОРМАЦІЯ_9 » знання, уміння і навички, отримані під час занять у гуртку, сприятимуть виховання в учнів усвідомлення необхідності охорони та вивчення довкілля, формуванню в них екологічної культури, екоголічно доцільної поведінка.Таким чином, допис відповідача є наклепом на заклад і його колектив. Внаслідок зазначеної публікації принижено ділову репутацію освітянського закладу, принижено його авторитет та престиж, спричинено моральну шкоду. Публікація відповідача не грунтується на жодних кокретних фактах, не підтверджена жодними доказами, а тому є недостовірною, відтак підлягає спростуванню.
Представник відповідача ОСОБА_3 подав відзив на позов, у якому повністю заперечив вимоги позову, зазначивши, що у висловлюванні ОСОБА_2 містяться лише її власні оціночні судження щодо діяльності гуртка, який організовує КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ», що ґрунтуються на аналізі Програми гуртка, опублікованих фото та іншій інформації, а також відповідає громадянській позиції відповідачки як зоозахисника та екоактивіста. Так, інформація про гурток « ІНФОРМАЦІЯ_9 » була опублікована на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 . У своєму дописі в соціальній мережі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » відповідачка надала посилання на вказану Інтернет-сторінку веб-сайту « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Також на Інтернет-сторінці веб-сайту « ІНФОРМАЦІЯ_4 » міститься посилання на Наказ Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації «Про затвердження програми гурткової роботи» № 02-01/01352 від 10.09.2021, яким затвердженого Програму гуртка «ІНФОРМАЦІЯ_9». Наказ «Про затвердження програми гурткової роботи» прийнятий на основі Наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Порядку надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України» № 537 від 17.06.2008, який втратив чинність згідно Наказу Міністерства освіти і науки України № 931 від 20.07.2020. Тобто, Програма гуртка « ІНФОРМАЦІЯ_9 » прийнята на основі скасованого нормативно-правового акту, що ставить під сумнів легітимність існування самого гуртка « ІНФОРМАЦІЯ_9 ». На вказане порушення відповідачка прямо вказувала у своєму дописі в соціальній мережі « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Зміст програми гуртка « ІНФОРМАЦІЯ_9 » містить наступні пункти: «Початковий рівень. Мисливські ресурси (48 год.). Практична частина. Перегляд відеофільмів, світлин, малюнків, опудал і мап». «Основний рівень. 6. Мисливське спорядження та аксесуари. Мисливський одяг (36 год.). Теоретична частина. Мисливська зброя. Основні види мисливської зброї. Основні вимоги до мисливської зброї. Класифікація мисливської зброї. Класифікація вогнепальної зброї. Базові елементи мисливської рушниці. Конструктивні елементи будови патронів. Стендова стрільба. Практична частина. Ознайомлення з видами мисливської зброї. Екскурсія до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_7 », тиру для стендової стрільби». «Основний рівень. 7. Мисливські трофеї (21 год.). Практична частина. Первинна обробка зібраних у природі мисливських трофеїв. Етапи виготовлення опудала птахів.» «Основний рівень. 8. Мисливське собаківництво (18 год.). Практична частина. Основні принципи навчання мисливських собак. Основні команди мисливським собакам. Дресирування цуценят мисливських порід собак». «Прогнозований результат Основного рівня. Вихованці мають вміти і застосовувати етапи виготовлення опудалів птахів. Вихованці мають набути досвід навчання (дресирування) мисливських собак. Тобто, програма гуртка « ІНФОРМАЦІЯ_9 » вказує на те, що дітей віком 12-17 років будуть навчати виготовленню опудал з мертвих тварин, навчати використовувати зброю, яка призначена для полювання на тварин, навчати дресирувати мисливських собак, які також використовуються для полювання. Крім цього, на Інтернет-сторінці веб-сайту « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було опубліковано фотографії гуртка « ІНФОРМАЦІЯ_9 ». Відповідач також опублікувала у своєму дописі в соціальній мережі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » окремі фотографії, на яких дітям демонструють опудало мертвої тварини. Виходячи з наведеного змісту програми гуртка « ІНФОРМАЦІЯ_9 », ОСОБА_2 висловила власне оціночне судження, використовуючи при цьому мовно стилістичні засоби («прививати любов»). Згідно із ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь. Відповідно до ст.5 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» забороняються пропаганда жорстокого поводження з тваринами, заклики до жорстокого поводження з ними, а також пропаганда мисливства в системі дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти. Незважаючи на те, що у вказаній нормі не зазначено заклади позашкільної освіти, вважає, що пропаганда мисливства не може мати місце при навчанні дітей 12-17 років. Крім того, ст.15 Закону України «Про позашкільну освіту» не передбачає такого напрямку позашкільної освіти як мисливствознавство. Більше того, згідно із ст. 6 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», виховання гуманного ставлення до тварин є важливою складовою етичного, культурного та екологічного виховання громадян. Виховання гуманного ставлення до тварин передбачає формування високого рівня еколого-етичної свідомості та культури громадян. Виготовлення опудал тварин, використання мисливської зброї проти тварин, дресирування собак для полювання очевидно не сприяє вихованню гуманного ставлення до тварин та суперечить вимогам Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», що було підставою для відповідача висловити власне оціночне судження про гурток. Відповідачка ОСОБА_2 відомий в Україні зоозахисник та екоактивіст, а тому відреагувала на програму гуртка « ІНФОРМАЦІЯ_9 » у соціальній мережі «Facebook» та висловила власне оціночне судження щодо діяльності гуртка. ГО «Зелена Сила», яку очолює ОСОБА_2 , є відомою в України громадською організацією, ОСОБА_2 як її представник бере активну участь у розробці та лобіюванні законопроектів у сферах мисливського господарства, полювання, захисту тварин, охорони навколишнього природного середовища тощо. Відповідачка вже тривалий час виступає з ініціативами щодо заборони в України «притравки», тобто, нацьковування мисливських собак на живі мішені - тварин. В результаті притравки тварин піддають тортурам, їм завдають фізичних страждань, які закінчуються загибеллю або каліцтвом. КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» як юридична особа безпідставно заявляє про приниження честі та гідності, а сама позовна заява містить суттєві протиріччя. Так позивач у позовній заяві вказує «п. ОСОБА_2 не зазначила фактів», «п. ОСОБА_2 не вказала, хто саме буде прививати любов до вбивства», таким чином, визнаючи, що ОСОБА_2 наводила у своєму висловлюванні оціночні судження, а не фактичні твердження. Крім того, позивач вважає, що ОСОБА_2 не конкретизувала особу, якої стосується висловлювання «прививати любов до вбивства», що фактично вказує на відсутність порушеного права КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ» як обов`язкової підстави для звернення до суду. У позовній заяві також зазначено, що «відповідач принизила честь, гідність та ділову репутацію освітянського колективу КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ», нанесла закладу моральну шкоду». Проте, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. За ч. 1 ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації. Позивачем у справі є юридична особа - КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ», а тому доводи про приниження честі та гідності є безпідставними та необґрунтованими. Просить в позові відмовити.
Представник позивача у відповіді на відзив заперечив доводи відповідача та додатково зазначив, що відзив відповідачка подала з метою уникнення відповідальності за неправдиву інформацію, яка не містить фактичних даних, об`єктивної критики й оцінки, а також висловлення, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. Інформація яка поширена ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на власній сторінці у соціальній мережі «Facebook» не є оціночним судженням, а є недостовірною та негативною інформацією, бо стверджує про начебто наявність існування факту - дії: заклад організовує курс яким збираються прививати любов до вбивства.
Крім того, представник відповідача ОСОБА_3 подав заперечення на відповідь на відзив, у яких додатково зазначив, що ОСОБА_2 на власній сторінці у соціальній мережі «Facebook» висловила про КЗ ЛОР «ЛОЦЕНТУМ лише оціночне судження, використовуючи при цьому мовно стилістичні засоби, що підтверджено висновком судового експерта Науково-дослідного інституту судових експертиз Киїівського відділення №3070-Е від 12.12.2022 року за результатами лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи мовлення, яким встановлено, що висловлювання «…у Львові комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого - натуралістичної творчості учнівської молоді» організовує курс «ІНФОРМАЦІЯ_9» орієнтований на дітей (12-17 років), яким змалечку збираються прививати любов до вбивства » є оціночним (оцінним) судженням.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви та відповіді на відзив. Просить позов задоволити.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, просять відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Також ст.34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відтак, приймаючи до уваги вищезазначені положення Конституції України, необхідним є забезпечення балансу між конституційним правом на свободу думки і слова, на вільне виражання свої поглядів та переконань з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації з іншого боку.Тобто, реалізація конституційного права на свободу думки і слова, право на вільне вираження своїх поглядів та переконань, не повинна порушувати законодавчо закріплені гарантії невтручання в особисте життя, недоторканність ділової репутації.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 оприлюднила на власній сторінці у соціальній мережі «Facebook» публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 » наступного змісту: «…у Львові комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого - натуралістичної творчості учнівської молоді» організовує курс «ІНФОРМАЦІЯ_9» орієнтований на дітей (12-17 років), яким змалечку збираються прививати любов до вбивства. Тобто не потрібно уроків екосвідомості, гуманного поводження з тваринами, а уроки вбивства?».
Відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Статтею 94 цього ж кодексу визначено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Виходячи із зазначених положень законодавства як фізична особа, так і юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Відповідно до роз`яснень, що містить пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Отже, всі перелічені обставини є предметом доказування в судовому процесі, тому судом надано оцінку словам та словосполученням у зазначених фразах, які позивач вважає недостовірними і такими, що порушує його право на недоторканість ділової репутації.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, слід визначити характер такої інформації та з`ясувати чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Відповідно до вимог ч.1 і ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком образи та наклепу, є висловлюваннями, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості і ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Таким чином, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Так, статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів. Таким чином, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 08.07.1986 у справі «Лінгренс проти Австрії» ( Lingens v. Austria) п.46).
Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення від 11.04.2006 у справі Бразільє проти Франції» (Brasilier v. France), п. 37), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення » від 02.06.2016 у справі ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України», п.45).
Таким чином, оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Обставини щодо факту поширення відповідачем на власній сторінці у соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_1 публікації під назвою «Коли постукали з дна…» наступного змісту: «…у Львові комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого - натуралістичної творчості учнівської молоді» організовує курс «ІНФОРМАЦІЯ_9» орієнтований на дітей (12-17 років), яким змалечку збираються прививати любов до вбивства. Тобто не потрібно уроків екосвідомості, гуманного поводження з тваринами, а уроки вбивства?» сторонами не оспорюються.
Надаючи оцінку тексту вказаної публікації, суд звертає увагу на його стилістичне оформлення, зокрема, на певне емоційне забарвлення такого, використання слів з певним емоційним навантаженням, використання в тексті риторичного запитання, вживання словосполучень у формі, що надають характеру незавершеності дії («збираються прививати любов»), що свідчить про те що такий текст є власною суб`єктивною думкою та переконання відповідачки, її критичною оцінкою діяльності та програми гуртка організованого позивачем, які грунтуються на її громадській діяльності як керівника громадської організації, що створена з метою збереження живої природи, розвитку екологічної самосвідомості населення, у т.ч. і захисту тварин.
Із наданого відповідачем висновку експерта №25/22 від 03.05.2022, зробленого в результаті семантико-текстуальної експертизи вбачається, що висловлювання «…у Львові комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого - натуралістичної творчості учнівської молоді» організовує курс «ІНФОРМАЦІЯ_9» орієнтований на дітей (12-17 років), яким змалечку збираються прививати любов до вбивства. Тобто не потрібно уроків екосвідомості, гуманного поводження з тваринами, а уроки вбивства?» викладено у формі оціночного судження.
Також як вбачається з висновку судового експерта Науково-дослідного інституту судових експертиз Киїівського відділення №3070-Е від 12.12.2022 року за результатами лінгвістичної експертизи мовлення, висловлювання «…у Львові комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого - натуралістичної творчості учнівської молоді» організовує курс «ІНФОРМАЦІЯ_9» орієнтований на дітей (12-17 років), яким змалечку збираються прививати любов до вбивства» є оціночним (оцінним) судженням.
Судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про необ`єктивність чи неправильність вказаних висновків експертів, а тому такі примаються судом до уваги.
Враховуючи вищенаведені обставини, зважаючи на те, що оспорювана інформація, яка поширена відповідачем у публікації в соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «Коли постукали з дна…» не містить фактичних тверджень, а є вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, тобто, є оціночним судженням, відтак, така не може бути перевірена на предмет її відповідності, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законодавством підстав для її спростування, а тому заявлений позов не підлягає до задоволення .
Відповідно до ч.2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані із розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Як встановлено судом, обґрунтовуючи заперечення позовних вимог, відповідачем було замовлено проведення семантико-текстуальної експертизи.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
На підтвердження понесених відповідачем витрат на підготовку експертного висновку, надано акт надання послуг № 1/24/22 від 03.05.2022 року, з якого вбачається, що вартість послуг з проведення експертизи становить 16 500 грн, висновок №25/22 від 03.05.2022 року семантико-текстуальної експертизи.
З огляду на зазначені положення, враховуючи те, що в задоволенні позову відмовлено, а також те, що витрати на експертизу понесені відповідачем, суд вважає, що такі слід стягнути з позивача в користь відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81,133,139, 141, 258, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
в и р і ш и в :
в задоволенні позову Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого - натуралістичної творчості учнівської молоді» до ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації - відмовити.
Стягнути з Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого - натуралістичної творчості учнівської молоді» (місце знаходження: м.Львів, вул.Івана Франка, 133, ЄДРПОУ 23883752) в користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 16 500 (шістнадцять тисяч п`ятсот) грн.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30 березня 2023 року.
Головуюча:
Суд | Сихівський районний суд м.Львова |
Дата ухвалення рішення | 20.03.2023 |
Оприлюднено | 06.04.2023 |
Номер документу | 109982924 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні