Рішення

від 04.04.2023 по справі 754/1460/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1969/23

Справа №754/1460/23

РІШЕННЯ

Іменем України

04 квітня 2023 року м.Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державна установа «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України звернулись до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що між Державною установою «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова» Національною академією медичних наук України та ОСОБА_1 , 14.02.2020 був укладений договір про зарахування на заочний цикл інтернатури за спеціальність «Хірургія», загальна вартість навчання становила 87373,40грн. Наказом директора Інституту ОСОБА_1 відраховано із заочного циклу інтернатури у зв`язку із закінченням стажування на умовах договору. Однак в порушення умов договору відповідачем здійснено оплату за навчання лише частково в сумі 35020,00грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 01.01.2023 у нього наявна заборгованість в розмірі 72967,47грн, яка складається з: - 52353,40грн основної заборгованості за договором; - 17033,63грн інфляційних нарахувань; - 3580,44грн 3% річних. На підставі наведеного просять стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 72967,47грн, витраті по сплаті судового збору в розмірі 2684,00грн.

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 08.02.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

08.02.2023 сторонам направлено лист з додатками до нього, а саме: позивачу копію ухвалу про відкриття провадження, а відповідачу копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками до неї.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін за адресою зазначеною в позовній заяві, та яка є адресою реєстрації та проживання відповідача, що підтверджується відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА ( АДРЕСА_1 ), однак до суду повернувся конверт з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

14.03.2023 від представника позивача - адвоката Браславської Л.З. до суду надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 5500,00грн = складання позовної заяви в сумі 5000грн + відправка поштової кореспонденції з урахуванням часі проїзду 500грн.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.

Однак суд вважає за необхідне розглянути справу, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Станом на 04.04.2023 закінчились строки для подання відзиву та відповіді на відзив, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

Між Державною установою «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова» Національною академією медичних наук України та ОСОБА_1 14.02.2020 був укладений Договір № 2 про зарахування на заочний цикл інтернатури за спеціальність «Хірургія», за навчальним планом і програмою, затвердженими для цієї спеціальності МОЗ України, на строк 20 місяців.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що Замовник (Інтерн) зобов`язаний своєчасно вносити плату за отримане стажування у розмірах та у терміни, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 4.1., 4.2 Договору, загальна вартість освітньої послуги становить 87373,70грн. Замовник-Інтерн вносить плату готівкою або безготівково у повному обсязі до початку навчання в інтернатурі або кожні пів року до початку навчання

Згідно із п. 4.5. Договору у разі несплати за стажування протягом 1тижня після встановленого терміну п. 4.2. договору або виникнення заборгованості за стажування, договір з Інтерном розривається в односторонньому порядку з ініціативи виконавця та видається наказ про відрахування Інтерна з бази стажування.

Наказом від 14.02.2020 №41/2-н виданий Державною установою «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова» Національною академією медичних наук України - ОСОБА_1 був зарахований для проходження інтернатури за фахом «Хірургія» на заочний цикл з 01.03.2020 по 28.02.2021, з 02.08.2021 по 03.04.2020 на умовах контракту (договору).

Відповідно до Наказу від 26.04.2022 № 74/1-н виданий Державною установою «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова» Національною академією медичних наук України - ОСОБА_1 був відрахований із заочного циклу інтернатури за фахом «Хірургія» 30.04.2020, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням контракту (договору).

З метою досудового врегулювання спору, 18.10.2022 за № 1307 відповідачу рекомендованим листом з повідомленням було направлено претензію про оплату за навчання в інтернатурі у добровільному порядку, яка 24.11.2022 повернулася за строком зберігання. Також з відповідачем здійснювалося листування у месенджері "whatsapp", відповідно до якої відповідач повідомив, що ніяк не може заплатити за контракт.

Згідно із звіту за господарськими операціями з 01.01.2018 по 03.08.2022 відповідачем ОСОБА_1 було сплачено на рахунок позивача 35020,00грн.

Судом установлено, що у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 01.01.2023 у відповідача наявна заборгованість за контрактом в розмірі 52353,40грн.

Державна установа «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України є державною установою, яка заснована на державній власності і відноситься до відання Національної академії медичних наук України.

ДУ «НІХТ ім. О.О. Шалімова» відповідно до основних завдань провадить освітню діяльність у сфері вищої освіти, надає освітні послуги шляхом підготовки фахівців за різними кваліфікаційними рівнями відповідно до Закону України «Про вищу освіту», в тому числі через магістратуру, аспірантуру та докторантуру, вживає заходів щодо підвищення кваліфікації наукових працівників, сприяє розвитку наукової складової у сфері освіти та залученню талановитої молоді до наукової діяльності.

Пунктом 1.1 Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів ІII-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.09.1996 № 29, визначено, що спеціалізація (інтернатура) є обов`язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря(провізора)-спеціаліста певного фаху.

Інтернатура проводиться в очно-заочній формі навчання на кафедрах медичних (фармацевтичних) вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів і закладів медичної (фармацевтичної) післядипломної освіти та стажування в базових установах і закладах охорони здоров`я.

Стажування інтернів у базових закладах та установах здоров`я с платною послугою (п. 30 Переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров`я та вищих медичних навчальних закладах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 № 1 138).

Статтею 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено, що заклади охорони здоров`я державної та комунальної форм власності можу ть надавати послуги з медичного обслуговування, які не покриваються програмою медичних гарантій з медичного обслуговування населення, а також в інших випадках, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, за плату від юридичних і фізичних осіб. Плата за такі послуги з медичного обслуговування встановлюється закладами охорони здоров`я самостійно.

Державна установа «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України відноситься до баз стажування лікарів-інтернів, як заклад охорони здоров`я, який відповідають вимогам, визначеним МОЗ. Та є в переліку баз стажування установ Національної академії медичних наук України

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із частинами 1-2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст. 6, ч.1 ст. 626, ст. 627, ч.1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України, визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданий позивачем до позовної заяви, сума заборгованість відповідача становить 72967,47грн, яка складається з: - 52353,40грн основної заборгованості за договором; - 17033,63грн інфляційних нарахувань; - 3580,44грн 3% річних.

Вказаний розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданими до суду розрахунками.

Однак, відповідачем вказаний розрахунок жодними доказами не спростований та доказів на підтвердження належного виконання вимог договору з боку відповідача суду надано не було.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Враховуючи наведене вище та розглядаючи справу на підставі наданих позивачем доказів, а також, те що відповідачем не спростовано розрахунки заборгованості, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за несвоєчасну оплату освітніх послуг в розмірі 72967,47грн, яка складається з: - 52353,40грн основної заборгованості за договором; - 17033,63грн - інфляційних нарахувань; - 3580,44грн - 3% річних.

Що стосується стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає про таке.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Браславська Л.З. на підставі Договору про надання правової допомоги №0312/7 від 21.12.2022; Додаткової угоди № 2 до Договору від 03.01.2023, відповідно до якого встановлено, що оплата правової допомоги здійснюється безпосередньо стороною провадження згідно до судового рішення, ухваленого в порядку процесуального законодавства України, на користь адвоката Браславської Л.З.; Довіреністю; Свідоцтвом на право заняття адвокатською діяльністю Серії ЛГ № 000035; Ордером на надання правової допомоги серії ЛГ № 003865;

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 5500,00грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки детальний опис виконаних робіт адвокатом не наданий, з матеріалами справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи, оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, адвокат з матеріалами справи не знайомився, процесуальні документи до матеріалів справи не надсилав, жодних клопотань адвокатом заявлено не було.

Однак, беручі до уваги, що рішенням суду позов задоволено, що дає суду зазначити про здійснення адвокатом позивача належного захисту в суду, але судом враховується недотримання співмірності затрат на правничу допомогу і вважає, що необхідно зменшити розмір стягнень з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу до суми 3500,00грн, яка відповідає розумному розміру.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00грн.

Керуючись Конституцією України, статтями 11, 207, 509, 526, 530, 610-612, 626, 627, 628, 638 ЦК України, статтями 3, 10, 11, 76-81, 89, 133, 141, 263-268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України заборгованість в сумі 72967,47грн (сімдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят сім гривень) 47 копійок, з яких:

- 52353,40грн (п`ятдесят дві тисячі триста п`ятдесят три гривні) 40 копійок основної заборгованості за договором;

- 17033,63грн (сто сімдесят тисяч тридцять три гривні) 63 копійки - інфляційних нарахувань;

- 3580,44грн (три тисячі п`ятсот вісімдесят гривень) 44 копійки - 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України судовий збір в розмірі 2684,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України витрати за надання правової допомоги в розмірі 3500,00грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Державна установа «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України, ЄДРПОУ 02011953, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя буд. 30

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2023.

Суддя В.В. Бабко