Постанова

від 28.03.2023 по справі 914/1417/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2023 р. Справа № 914/1417/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіСкрипчук О.С.

суддівМатущака О.І.

Плотніцького Б.Д.

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго за № 09-10922 від 27.12.2022 (вх. № 01-05/14/23 від 02.01.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2022 (повний текст рішення складено 09.12.2022, м. Львів, суддя Т.Я. Рим)

у справі № 914/1417/22

за позовом: Житлово-будівельного кооперативу № 215, м. Львів

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго, м. Львів

про стягнення 41 803,90 грн.

та зустрічним позовом: Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго, м. Львів

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу № 215, м. Львів

про зобов`язання надати інформацію,

за участю представників (за первісним позовом):

від позивача Константінова Л.Ф.;

від відповідача Трофимчук О.В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

Житлово-будівельний кооператив № 215 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго про стягнення 41 803,90 грн., з яких: 39 355,51 грн. основний борг, 1 070,39 грн. інфляційні втрати та 1 378,00 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та Кооперативом існували правові відносини, які виникли на підставі укладеного договору № 3042/А про постачання теплової енергії в гарячій воді від 20.08.2002. В межах цього договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» надавало, а Кооператив отримував послуги з постачання теплової енергії багатоквартирному будинку, який знаходиться на проспекті Червоної Калини, 88 у місті Львові. З огляду на зміну правового регулювання відносин із теплопостачання (Закон України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії») договірні відносини між сторонами припинилися 26.04.2014, що встановлено постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 у справі № 914/1884/19. Проте, Кооператив упродовж вересня 2019 року жовтня 2020 року оплачував ЛМКП «Львівтеплоенерго» грошові кошти. У зв`язку з наведеним Кооператив вимагає повернення 39 355,51 грн., які були сплачені без достатньої правової підстави. З огляду на те, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» прострочило повернення цієї суми боргу, Кооператив нарахував інфляційні втрати та 3 % річних.

29.07.2022 ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до Господарського суду Львівської області з зустрічною позовною заявою (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог) до Житлово-будівельного кооперативу № 215 про зобов`язання ЖБК № 215 усунути перешкоди в реалізації права ЛМКП «Львівтеплоенерго» шляхом надання інформації у вигляді розрахунків за період з 01.07.2014 по 30.09.2020 за послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання по 36 квартирах будинку 88 на проспекті Червоної Калини у місті Львові, з зазначенням місця та року нарахування, суми нарахування, суми оплати, дати оплати, з підписом і печаткою ЖБК № 215.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано позицією судів у справах № 914/1884/19 та № 914/858/21 згідно якої ЛМКП «Львівтеплоенерго» відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» як виконавець послуг зобов`язане укласти договори з кожним окремим споживачем, а не Кооперативом. ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулося до Кооперативу з проханням надати інформацію про безпосередніх споживачів послуг теплопостачання. Однак, Кооператив не надав такої інформації. Ненадання Кооперативом витребуваної інформації унеможливлює стягнення ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованості з безпосередніх споживачів послуг теплопостачання.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.11.2022 року (з врахуванням додаткового рішення від 21.12.2022) у справі №914/1417/22 (суддя Т.Я. Рим) первісний позов задоволено. Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь Житлово-будівельного кооперативу № 215 39 355,51 грн. заборгованості та 2 335,69 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 070,39 грн. інфляційних втрат та 1 378,00 грн. 3 % річних. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову повністю.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Львівської області від 20.10.2021 у справі № 914/858/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2022 відмовлено у задоволенні позову ЛМКП «Львівтеплоенерго» до Кооперативу про стягнення коштів за фактичне споживання теплової енергії. В межах даної справи судом встановлено, що 26.04.2014 договірне зобов`язання, яке виникло на підставі договору між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та Кооперативом, припинилося на підставі статті 607 Цивільного кодексу України у зв`язку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії". Постачання теплової енергії здійснювалось до багатоквартирного будинку для задоволення потреб мешканців. Відтак, суд першої інстанції покликаючись на ч. 1 ст. 1212 ЦК України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» основного боргу в розмірі 39 355,51 грн. Водночас, суд вказав, що в матеріалах справи немає доказів надсилання Кооперативом ЛМКП «Львівтеплоенерго» претензії про повернення коштів. Отже, Кооператив не довів суду підставності нарахування санкцій, з якого часу розпочалось прострочення ЛМКП «Львівтеплоенерго» з повернення коштів. Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 070,39 грн. інфляційних втрат та 1 378,00 грн. 3 % річних задоволенню не підлягають. Щодо зустрічних позовних вимог, суд констатував що чинне законодавство не містить норм, які б зобов`язували Кооператив надати ЛМКП «Львівтеплоенерго» інформацію, яку останнє просить (з урахуванням відсутності між ними договірних відносин). Крім того, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ЛМКП «Львівтеплоенерго» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2022 року у справі №914/1417/22, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» задоволити в повному обсязі. Скаржник вважає оскаржуване рішення прийнятим з невірним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції покликаючись на ч. 1 ст. 1212 ЦК України дійшов висновку, про задоволення первісних позовних вимог. Разом з тим, встановлена судом обставина суперечить висновкам апеляційної інстанції у справі № 914/858/21, зокрема, «судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки судом у справі № 914/1884/19 встановлено, що з 26.04.2014 будь-які правовідносини між сторонами припинились, відповідач не є у даному випадку споживачем послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач повинен звертатись про стягнення заборгованості з безпосередніх споживачів послуг». Відтак, на переконання скаржника, право зворотної вимоги про повернення коштів (первісний позов) набули безпосередні споживачі послуг, тобто мешканці будинку 88 по проспекту Червоної Калини у місті Львові, а не ЖБК № 215. Враховуючи те, що за період до 30.09.2020 ЖБК № 215 всупереч прийнятих рішень та Закону продовжувало здійснювати збір коштів за послуги з мешканців будинку № 88 по проспекту Червоної Калини у місті Львові та перерахувати отримані кошти на рахунок ЛМКП «Львівтеплоенерго», відповідно у позивача за зустрічним позовом виникло право на отримання інформації про безпосередніх споживачів. Оскільки, в добровільному порядку голова ЖБК № 215 відмовлялась надати таку інформацію, для виконання вимог Закону та рішень судів, ЛМКП «Львівтеплоенерго» вимушене було звернутись до суду за захистом порушеного права.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач (за первісним позовом) не надав суду відзиву на апеляційну скаргу.

За розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду № 62 від 27.03.2023 року проведено автоматизовану заміну складу колегії суддів у справі № 914/1417/22 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Марка Р.І.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023 року до складу колегії суддів введено суддю Плотніцького Б.Д. замість судді Марка Р.І.

Розгляд справи розпочато заново у складі колегії суддів: головуючий-суддя Скрипчук О.С., судді: Матущак О.І., Плотніцький Б.Д.

Скаржник в судовому засіданні підтримав доводи наведені у апеляційній скарзі.

Представник позивача (за первісним позовом) просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини справи

20 серпня 2002 року між Житлово-будівельним кооперативом № 215 (Покупець) та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (Енергопостачальна організація) було укладено договір № 3042/А про постачання теплової енергії в гарячій воді. За умовами цього договору Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Покупець зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1 договору).

ЛМКП «Львівтеплоенерго» виставляло Кооперативу рахунки на загальну суму 241 138,49 грн. Жодна зі сторін не заперечує, що упродовж 01.08.2019-30.09.2020 ЛМКП «Львівтеплоенерго» забезпечило тепловою енергією в гарячій воді вартістю 241 138,49 грн. багатоквартирний будинок, який знаходиться на проспекті Червоної Калини, 88 у місті Львові.

Кооператив сплатив ЛМКП «Львівтеплоенерго» 283 494,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Судом встановлено, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» зверталось до Господарського суду Львівської області з позовом до ЖБК № 215 про стягнення 207 072,10 грн. Позов обґрунтовано тим, що Кооператив порушив взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого за період 01.01.2017-30.07.2019 виникла заборгованість в розмірі 171 086,00 грн. Крім того, Кооперативу нараховано інфляційні втрати та 3 % річних. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі № 914/1884/19 повністю задоволено позов. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 у справі № 914/1884/19 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд встановив такі обставини: ЛМКП «Львівтеплоенерго» та Кооператив 20.08.2002 уклали договір про постачання теплової енергії у гарячій воді № 3042/А, за яким ЛМКП «Львівтеплоенерго» постачав Кооперативу теплову енергію у гарячій воді у потрібних Кооперативу обсягах, а Кооператив зобов`язався отримувати та доплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. ЛМКП «Львівтеплоенерго» постачало теплову енергію до багатоквартирного будинку: місто Львів, проспект Червоної Калини, будинок 88 для задоволення потреб її мешканців. Кооператив за статутом не здійснює господарської діяльності з теплопостачання та не є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" та ліцензіатом у сфері теплопостачання. 26.04.2014 зобов`язання між сторонами припинилося на підставі статті 607 Цивільного кодексу України у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії».

Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що: згідно з частиною 3 статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання послуг з централізованого опалення…, послуг з централізованого постачання гарячої води … у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцем цих послуг. Неможливість виконання зобов`язання з боку Кооперативу полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у Кооперативу немає. Кооператив не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі теплопостачання. Відтак Кооператив не має підстав виступати стороною в договорі. Саме ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов`язане укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України (вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у справах: № 910/973/16 від 15.02.2018, 910/17776/17 від 10.01.2020). Таким чином, за висновком суду в ЛМКП «Львівтеплоенерго» не виникло права вимоги на заборгованість у розмірі 171 086,00 грн., яка виникла за період 01.01.2017-30.07.2019.

Крім того, ЛМКП «Львівтеплоенерго» зверталось до Господарського суду Львівської області з позовом до ЖБК № 215 про стягнення 141 037,21 грн. Позовні вимоги обґрунтовано (з урахуванням висновку, викладеного в постанові Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 у справі № 914/1884/19) тим, що Кооператив без належних правових підстав отримав послуги з теплопостачання у період 01.08.2019-30.09.2020 (наступний період). З огляду на це їх вартість у розмірі 131 730,49 грн. підлягає поверненню на підставі статей 83, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.10.2021 у справі № 914/858/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2022 відмовлено у позові ЛМКП «Львівтеплоенерго» до Кооперативу про стягнення коштів за фактичне споживання теплової енергії.

Суди при розгляді цієї справи встановили такі обставини: постачання теплової енергії за укладеним між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та Кооперативом договором здійснювалось до багатоквартирного будинку для задоволення потреб мешканців. ЛМКП «Львівтеплоенерго» виставляло Кооперативу рахунки за теплову енергію з посиланням на договір від 2002 року. Кооператив частково оплачував теплову енергію за попередні періоди. З 26.04.2014 зобов`язання між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та Кооперативом припинилося на підставі статті 607 Цивільного кодексу України у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії". Відмова у задоволенні позову аргументована тим, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» повинне звертатись за стягненням заборгованості до безпосередніх споживачів послуг, а не до Кооперативу. Отже, за висновками судів, вартість поставленої упродовж 01.08.2019-30.09.2020 теплової енергії в розмірі 241 138,49 грн. не може бути відшкодована за рахунок Кооперативу.

В подальшому, ЛМКП «Львівтеплоенерго» зверталося до Кооперативу з листом від 12.04.2022, в якому просило надати довідки про склад сім`ї та місце реєстрації, розрахунки заборгованості за спожиті послуги з опалення та гарячого водопостачання безпосередніх споживачів (боржників) послуг.

У відповідь на цей лист Кооператив надіслав ЛМКП «Львівтеплоенерго» довідку від 30.05.2022, в якій зазначив, що за період 01.07.2014-30.09.2020 мешканці будинку № 88 по проспекту Червоної Калини у місті Львові не мають заборгованості. До довідки долучено довідку з місця проживання про склад сім`ї та прописку Копейкіна Сергія Миколайовича.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

В ході розгляду справи суд встановив, що між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та Кооперативом існували правові відносини, які виникли на підставі укладеного договору № 3042/А про постачання теплової енергії в гарячій воді від 20.08.2002. В межах цього договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» надавало, а Кооператив отримував послуги з постачання теплової енергії багатоквартирному будинку, який знаходиться на проспекті Червоної Калини, 88 у місті Львові.

З огляду на зміну правового регулювання відносин із теплопостачання (Закон України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії») договірні відносини між сторонами припинилися 26.04.2014, що встановлено Західним апеляційним господарським судом у справі № 914/1884/19 постанова від 21.05.2020.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, ЖБК № 125 впродовж вересня 2019 року жовтня 2020 року оплачував ЛМКП «Львівтеплоенерго» грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

З врахуванням наведеного, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ЖБК № 125 про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» 39 355,51 грн., які були сплачені без достатньої правової підстави.

З огляду на те, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» прострочило повернення суми боргу в розмірі 39 355,51 грн., позивач (за первісним позовом) нарахував інфляційні втрати в розмірі 1 070,39 грн. та 3 % річних в сумі 1 378,00 грн.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з тим, в матеріалах даної господарської справи відсутні докази надсилання Кооперативом ЛМКП «Львівтеплоенерго» претензії про повернення коштів. Отже, Кооператив не довів суду підставності нарахування санкцій, з якого часу розпочалось прострочення ЛМКП «Львівтеплоенерго» з повернення коштів. Відтак, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу (за первісним позовом) в задоволенні позовних вимог про стягнення 1 070,39 грн. інфляційних втрат та 1 378,00 грн. 3 % річних.

Щодо зустрічних позовних вимог ЛМКП «Львівтеплоенерго» (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог) про зобов`язання ЖБК № 215 усунути перешкоди в реалізації права ЛМКП «Львівтеплоенерго» шляхом надання інформації у вигляді розрахунків за період з 01.07.2014 по 30.09.2020 за послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання по 36 квартирах будинку 88 на проспекті Червоної Калини у місті Львові, з зазначенням місця та року нарахування, суми нарахування, суми оплати, дати оплати, з підписом і печаткою ЖБК № 215, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пункту 3.2.3 договору № 3042/А про постачання теплової енергії в гарячій воді від 20.08.2002 Покупець теплової енергії зобов`язаний повідомити Енергопостачальну організацію про всі об`єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж покупця (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплоспоживання, займана площа, кількість споживачів гарячої води, орендарів тощо). Водночас, як встановив Західний апеляційний господарський суд у постанові від 21.05.2020 у справі № 914/1884/19, 26.04.2014 зобов`язання між сторонами припинилося.

Згідно з абзацом 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, чинне законодавство не містить норм, які б зобов`язували Кооператив надати ЛМКП «Львівтеплоенерго» інформацію, яку останнє просить (з урахуванням відсутності між ними договірних відносин).

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України, відповідно до якої такими є : визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже, нормами ст. 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту як зобов`язання надати інформацію.

Законодавчі обмеження матеріально-правових спорів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, не передбачений статті 16 ЦК України, якщо такий є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Разом з тим, ЛМКП «Львівтеплоенерго», звернувшись із зустрічним позовом, не обґрунтувало, яке своє порушене право захищає (майнове чи немайнове), а також яким чином обраний спосіб захисту зможе таке ефективно захистити. Відтак, суд першої інстанції підставно відмовив ЛМКП «Львівтеплоенерго» у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2022 у справі №914/1417/22.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго за № 09-10922 від 27.12.2022 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2022 у справі №914/1417/22 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на скаржника.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяО.С. Скрипчук

Суддя О.І. Матущак

СуддяБ.Д. Плотніцький