Постанова

від 28.03.2023 по справі 909/512/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2023 р. Справа № 909/512/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіСкрипчук О.С.

суддівМатущака О.І.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжна ініціатива» б/н від 14.12.2022 (вх. № 01-05/3117/22 від 19.12.2022)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2022 (повний текст рішення складено 22.09.2022, м. Івано-Франківськ, суддя Т.В. Стефанів)

у справі № 909/512/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КСА Бетон», м. Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжна ініціатива», м. Київ

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 950 975,02 грн., з яких 785 090 грн. основний борг, 72 276,08 грн. інфляційні втрати, 5 720,71 грн. 3% річних, 46 204 грн. пеня та 41 684 грн. штраф,

за участю представників сторін:

від позивача Шимін О.П.

від відповідача Жук Р.С.

ВСТАНОВИВ

01.07.2022 року ТОВ «КСА Бетон» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ «Молодіжна ініціатива» про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 950975 грн 02 к., з яких: 785090 грн 00 к. основний борг, 72276 грн 08 к. інфляційні втрати, 5720 грн 71 к. 3% річних, 46204 грн 23 к. пеня та 41684 грн 00 к. штраф.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що на виконання Договору поставки №05/01 від 05.01.2022 р. позивач поставив а відповідач отримав товар що підтверджується: копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних доданим позовної заяви на суму 785090 грн 00 к. Однак Відповідачем не було належним чином виконано на користь позивача зобов`язання щодо оплати. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2022 року у справі № 909/512/22 (суддя Стефанів Т.В.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна ініціатива" (вул. С. Руданського, буд. 3-А, м. Київ, 04112; ідентифікаційний код 39375943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСА Бетон" (вул. Бельведерська, буд. 27 А, м. Івано-Франківськ, 76010; ідентифікаційний код 40652736) 785090 (сімсот вісімдесят п`ять тисяч дев`яносто) грн 00 к. основного боргу, 72276 грн (сімдесят дві тисячі двісті сімдесят шість) 08 к. інфляційних втрат, 5720 (п`ять тисяч сімсот двадцять) грн. 71 к. 3 % річних, 46204 (сорок шість тисяч двісті чотири) грн 23 к. пені, 41684 (сорок одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн 00 к. штрафу та 14264 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн 63 к. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено поставку товару на загальну суму 785 090,00, що підтверджується доданими Позивачем до матеріалів справи копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, акту звірки взаємних розрахунків по стану за період: 11.02.2022 - 15.06.2022.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ТОВ «Молодіжна ініціатива» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «КСА БЕТОН» у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

судом першої інстанції нез`ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме те, що перед фактичним проведенням розрахунків за поставлений товар, сторонами мало бути погоджено форму (спосіб) розрахунку за кожну поставлену партію Товару безготівкову або готівкову;

судом першої інстанції нез`ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме не визначено момент (дату) настання виконання зобов`язання по оплаті кожної поставленої партії Товару;

судом першої інстанції нез`ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме чи мала уповноважено особа за довіреність №24/01/2022 від 24.01.2022 р. право на отримання товару та підписання видаткових накладних;

не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме скаржник отримав начебто виставлені рахунки для оплати №24 від 11.02.2022 та №29 від 21.02.2022 та що такі виставлені саме за договором;

не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме не доведено, що Позивач поставив а Скаржник отримав Товар відповідно до досліджуваних видаткових накладних, оскільки жодна із досліджених судом видаткових накладних не містить посилання на Договір поставки №05/01.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 01.03.2023 (вх. №01-04/1559/23), в якому просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2022 року у справі №909/512/22 залишити без змін, апеляційну скаргу б/н від 14.12.2022 (вх. №01-05/3117/22 від 19.12.2022) без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу мотивовано тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого суду не спростовує.

Скаржником подано додаткові пояснення від 06.03.2023 року (вх №01-04/1629/23 від 08.03.2023) в яких більш обширно обґрунтовує підстави для апеляційного оскарження в межах обставин зазначених в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи суд встановив наступне.

05.01.2022 між ТОВ «КСА Бетон» (постачальник) та ТОВ «Молодіжна ініціатива» (покупець) укладено договір поставки № 05/01.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується, на умовах передбачених цим договором, постачати покупцеві товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату, дотримуючись умов передбачених цим договором.

Згідно п. п. 1.2.1 - 1.2.4 п. 1.2 Договору предметом постачання за цим договором є наступний товар: товарний бетон; розчини будівельні та збірний залізобетон; бетон з протиморозною добавкою, що забезпечує бетонування до температури навколишнього середовища мінус 10 градусів за Цельсієм при дотриманні вимог нормативної документації; подача бетону бетонасосом марки Putzmeister BSA-1005D дизель.

Відповідно до п. 1.2.. Договору ціна товару вказується у накладних, які є невід`ємними частинами цього договору і передаються покупцеві при постачанні кожної чергової партії товару.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар відповідно до:

- видаткових накладних: № 145 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 146 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 147 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 148 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 149 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 150 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 151 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 152 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 153 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 154 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 155 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 156 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 157 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 158 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 159 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 160 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 161 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 162 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 163 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 164 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № 165 від 11.02.2022 на суму 15075 грн 00 к., № 197 від 18.02.2022 на суму 20100 грн 00 к., № 198 від 18.02.2022 на суму 17420 грн 00 к., № 203 від 21.02.2022 на суму 26800 грн 00 к., № 215 від 22.02.2022 на суму 23115 грн 00 к., № 218 від 23.02.2022 на суму 26130 грн 00 к., № 219 від 23.02.2022 на суму 23450 грн 00 к.;

- товарно-транспортних накладних: № Р145 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р146 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р147 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р148 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р149 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р150 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р151 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р152 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р153 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р154 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р155 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р156 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р157 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р158 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р159 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р160 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р161 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р162 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р163 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р164 від 11.02.2022 на суму 30150 грн 00 к., № Р165 від 11.02.2022 на суму 15075 грн 00 к., № Р197 від 18.02.2022 на суму 20100 грн 00 к., № Р198 від 18.02.2022 на суму 17420 грн 00 к., № Р203 від 21.02.2022 на суму 26800 грн 00 к., № Р215 від 22.02.2022 на суму 23115 грн 00 к., № Р218 від 23.02.2022 на суму 26130 грн 00 к., № Р219 від 23.02.2022 на суму 23450 грн 00 к.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що Покупець оплачує поставлену постачальником партію товару за ціною, передбаченою рахунком, що виписується постачальником на підставі замовлення, зробленого покупцем.

Згідно з п. 2.6 та 2.7 договору кінцевий розрахунок з постачальником за партію товару покупець проводить не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки чергової партії товару. Оплата товару здійснюється на підставі цього договору та/або рахунку (акту виконаних робіт, накладної). При здійсненні платежу покупець повинен вказати у платіжному дорученні номер та дату цього договору або рахунку, накладної чи акту виконаних робіт, згідно яких проводиться оплата.

Позивачем було виставлено відповідачу такі рахунки для оплати: № 24 від 11.02.2022 на суму 648075 грн 00 к. (за товар та послуги автобетононасоса) та № 29 від 21.02.2022 на суму 137015 грн 00 к. (за товар).

Водночас, матеріали справи місять підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків по стану за період: 11.02.2022 - 15.06.2022, з огляду на який борг відповідача перед позивачем становить 785090 грн. 00 к.

Відповідач не сплатив кошти за поставлені товари, внаслідок чого виникла заборгованість, яка відповідно до поданого позивачем розрахунку склала 785090 грн. 00 к.

За порушення строків оплати за поставлений товар у договорі сторони встановили таку відповідальність:

- відповідно до п. 5.2 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання п. п. 2.5, 2.6 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України встановленої у цей період часу, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення;

- відповідно до п. 5.2.1 Договору у разі порушення будь-яких умов цього договору (в т. ч. невиконання або неналежного виконання п. п. 2.5, 2.6 договору) покупець, незалежно від нарахованої пені , сплачує постачальнику штраф у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму за кожний день тривання такого порушення.

З урахуванням наведених пунктів договору, за порушення строків оплати за товар, відповідачу нараховано:

46204 грн 23 к. пені (за період прострочення з 14.03.2022 до 15.06.2022 на суму боргу 618075 грн 00 к.; за період прострочення з 21.03.2022 до 15.06.2022 на суму боргу 37520 грн 00 к.; за період прострочення з 24.03.2022 до 15.06.2022 на суму боргу 26800 грн 00 к.; за період прострочення з 25.03.2022 до 15.06.2022 на суму боргу 23115 грн 00 к.; за період прострочення з 26.03.2022 до 15.06.2022 на суму боргу 49580 грн 00 к.)

та 41684 грн 00 к. штрафу (93 дні прострочення х один неоподаткований мінімум доходів громадян, що становить 17 грн 00 к.).

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідачу нараховано:

72276 грн 08 к. інфляційних втрат (за період прострочення березень 2022 року - червень 2022 року на суму боргу 618075 грн 00 к.; за період прострочення квітень 2022 року - червень 2022 року на суму боргу 137015 грн 00 к.)

та 5720 грн 71 к. 3% річних (за період прострочення з 14.03.2022 до 15.06.2022 на суму боргу 618075 грн 00 к.; за період прострочення з 21.03.2022 до 15.06.2022 на суму боргу 37520 грн 00 к.; за період прострочення з 24.03.2022 до 15.06.2022 на суму боргу 26800 грн 00 к.; за період прострочення з 25.03.2022 до 15.06.2022 на суму боргу 23115 грн 00 к.; за період прострочення з 26.03.2022 до 15.06.2022 на суму боргу 49580 грн 00 к.).

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне визначення містить стаття 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що строк виконання зобов`язання по оплаті кожної поставленої партії товару розпочинається з дати наступної поставки товару.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.2.1. Договору сторони визначили, що ціна товару вказується у накладних, які є невід`ємними частинами цього Договору і передається Покупцеві при постачанні кожної чергової партії товару. Водночас згідно п. 2.3. Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в спосіб погоджений сторонами в готівковому або безготівковому порядку. Також п. 2.6. Договору сторони погодили що кінцевий розрахунок за партію товару покупець проводить не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки чергової партії товару.

Згідно 2.7. Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється на підставі цього Договору та/або рахунку (акту виконаних робіт, накладної). При здійсненні платежу покупець повинен вказати в платіжному дорученні номер та дату цього Договору або рахунку, накладної чи акту виконаних робіт, згідно з яких проводиться оплата.

Враховуючи наведене, аналізуючи зміст, особливості Договору та періодичність поставок, апеляційний суд приходить до висновку, що сторони визначили 30-денний строк оплати за товар і початок цього строку пов`язаний з датою поставки кожної партії товару.

Відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що не доведено обставин, що мають значення для справи, а саме що скаржник начебто отримав виставлені рахунки для оплати №24 від 11.02.2022 та №29 від 21.02.2022 та що такі виставлені саме за договором ;

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплати вартості наданих послуг згідно з договором.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у своїх постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 31.08.2022 у справі № 902/262/21.

Крім того, відповідно до п. 2.1 Договору ціна товару вказується у накладних, які є невід`ємними частинами цього договору.

Тобто платіжні реквізити постачальника (позивача) містяться як в основному договорі, так і в накладних, які є невід`ємними частинами цього договору.

Також відповідач апеляційній скарзі зазначає, що перед фактичним проведенням розрахунків за поставлений товар, сторонами мало бути погоджено форму (спосіб) розрахунку за кожну поставлену партію Товару безготівкову або готівкову.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних у яких вказувались банківські реквізити постачальника для здійснення безготівкової оплати.

Відтак, посилання скаржника, щодо непогодження сторонами договору форми (способу) розрахунку за кожну поставлену партію апеляційний суд оцінює критично. Відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на погашення боргу в будь-який спосіб.

Не знаходять підтвердження доводи скаржника щодо неналежності повноважень уповноваженої особи за довіреністю №24/01/2022 від 24.01.2022 р. на отримання товару та підписання видаткових накладних. Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, предмет поставки та місце поставки згідно видаткових накладних/ТТН аналогічні тим, які вказані в Договорі. Також довіреністю уповноважено представника на отримання цінностей від ТОВ «КСА БЕТОН», а найменування цінностей відповідає предмету поставки. Водночас як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтверджували існування інших договорів між цими сторонами.

Відповідач у апеляційній скарзі зазначає що Позивач поставив а Скаржник отримав Товар відповідно видаткових накладних на Договір поставки №05/01.

Так, відповідно до ч.2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Таким чином, такі реквізити як номер документа, підстава для здійснення операції носять додатковий (факультативний) характер.

За таких обставин, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено та документально обґрунтовано наявність заборгованості відповідача у сумі 785 090,00 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення цієї заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно до ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із статтю 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У частині 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до постанова ВП ВС від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Апеляційним судом установлено, що позивач, на підставі п. 5.2 та п. 5.2.1 договору правомірно нарахував відповідачу пеню та штраф за прострочення сплати за поставлений товар. Розрахунок пені та штрафу позивачем здійснено арифметично правильно. Отже, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 46204 грн 23 к., штраф - 41684 грн 00 к.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних, інфляційних втрат вважає його арифметично вірним, а суми що заявлені до стягнення не виходять за межі сум, обрахованих судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, підлягають стягненню - 72276 грн 08 к. інфляційних втрат та 5720 грн 71 к. 3% річних.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, частиною третьою вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до матеріалів справи долучено копії наступних документів: договір №1702/23 від 17.02.2023; додаток до договору №1702/23 від 17.02.2023; акт наданих послуг від 22.02.2023; акт наданих послуг від 09.03.2023; рахунок №1702/23-1 від 22.02.2023; рахунок 1702/23-2 від 09.03.2023; рахунок №1702/23-3 від 09.03.2023; платіжне доручення №106 від 23.02.2023 року; платіжне доручення №125 від 28.02.2023 року; платіжне доручення №156 від 09.03.2023 року; платіжне доручення №157 від 09.03.2023 року.

Так, 17.02.2023 року між Адвокатом Шимін Олегом Павловичем «Адвокат» та ТОВ «КСА БЕТОН» в особі директора Калінчука Олега Володимировича (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 1702/23.

Згідно з п. 1.1., 1.2. додатку до договору №1702/23 від 17.02.2023 Відповідно до п. 4.2. Договору винагорода Адвоката за надані юридичні послуги визначається шляхом множення кількості затраченого адвокатом часу на надання послуг на погодинну ставку 2000 грн. Винагорода адвоката за надані юридичні послуги представництва інтересів Клієнта в одному судовому засіданні тривалістю до 1 години становить в суді апеляційної інстанції 2000 грн.

Відповідно до акту наданих послуг від 22.02.2023 р. адвокатом надані наступні послуги: усна консультація 17.02.2023 та 20.02.2023 щодо тактики захисту прав клієнта у справі №909/512/22 2000,00 грн.; ознайомлення з матеріалами справи 2000,00 грн.; участь у судовому засіданні Західного апеляційного господарського суду 3000,00 грн. Відповідно до акту наданих послуг від 09.03.2023 адвокатом надані наступні послуги: підготовка та подання до Західного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу по справі №909/512/22 5000,00 грн. Також на підтвердження понесених витрат до матеріалів справи додано рахунок №1702/23-3 від 09.03.2023 (передоплата за юридичні послуги по договору, за участь у судовому засіданні 14.03.2023 р) 2000,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 15.06.2021 справа № 159/5837/19, згідно якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна та інші проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Беручи до уваги вищенаведені правові норми, дослідивши подані заявником (позивачем) докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, що може істотно вплинути на фінансовий стан відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, розумності їх розміру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів в суді апеляційної інстанції у справі №909/512/22 в сумі 10 000 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2022 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжна ініціатива» б/н від 14.12.2022 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2022 року у справі №909/512/22 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на скаржника.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжна ініціатива» (04112, м. Київ, вул. С. Руданського, буд. 3-А., код ЄДРПОУ 39375943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСА Бетон» (76010, м. Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, 27-А, код ЄДРПОУ 40652736) 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяО.С. Скрипчук

Суддя О.І. Матущак

СуддяГ.В. Орищин