Постанова

від 28.03.2023 по справі 904/4718/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4718/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2022 (повне рішення складено 07.11.2022, суддя Золотарьова Я.С.) у справі

за позовом ОСОБА_1 , м.Дніпро

до обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2", м.Дніпро

про визнання незаконним рішення загальних зборів від 06.10.2018

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просив визнати незаконним рішення загальних зборів обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" від 06.10.2018 про припинення членства у кооперативі ОСОБА_1 , шляхом виключення з членів кооперативу, у зв`язку з наявністю заборгованості із сплати внесків; скасувати протокол №2 від 06.10.2018 рішення загальних зборів обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" в частині його пункту №3 про припинення членства у кооперативі ОСОБА_1 , шляхом виключення з членів кооперативу, у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати членських внесків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що статутом кооперативу не передбачено виключення членів кооперативу, у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати членських внесків або будь-яких інших платежів, передбачених статутом. З 25.03.2017 по 27.03.2018 позивач був незаконно позбавлений можливості володіти належним йому майном, а саме 4-ма гаражами: №11, 12 ряд НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ряд НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 ряд НОМЕР_5 , які розташовані в ОК "АГК "Лівобережний-2" за адресою: 49130 м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, 17а, а відтак відсутній обов`язок щодо сплати членських внесків за цей період.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" від 06 жовтня 2018 року про припинення членства у кооперативі ОСОБА_1 шляхом виключення з членів кооперативу, у зв`язку з наявністю заборгованості із сплати внесків. В задоволенні вимоги про скасування протоколу №2 від 06 жовтня 2018 року рішення загальних зборів обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" від 06 жовтня 2018 року в частині його пункту №3 про припинення членства у кооперативі ОСОБА_1 , шляхом виключення з членів кооперативу, у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати членських внесків відмовлено. Стягнуто з обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 2270,00грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2022 касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" задоволено частково; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 скасовано в частині задоволення позову; справу №904/4718/21 в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі залишено без змін.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не досліджувалось спірне рішення загальних зборів кооперативу про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу на предмет наявності у ньому інформації про причини такого виключення із зазначенням, які саме факти невиконання статутних обов`язків стали підставою для виключення, а також не встановлено, які докази надали як позивач так і відповідач на їх підтвердження чи спростування. Зокрема, судами не з`ясовано, яким документом визначався розмір членських внесків у спірний період, їх розмір та порядок сплати, та яким чином ця інформація доводилася до членів кооперативу. Судом не встановлено чи виникло у позивача право розпоряджатися майном до оформлення права власності відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Також судом апеляційної інстанції не обґрунтовано, яким чином набуття позивачем права власності на гараж звільняє члена кооперативу від необхідності виконувати обов`язок зі сплати членських внесків. Суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не з`ясували, чи приймалися рішення загальними зборами відповідача, якими б встановлювалися розміри і час сплати відповідних членських внесків у 2015-2018 роках. Тобто, не досліджено та не з`ясовано чи дійсно наявна заборгованість у позивача зі сплати членських внесків у 2015-2018 роках, щодо яких саме (перелік наведений у пункті 4.4 Статуту), який її розмір та період прострочення, а також існування такої обов`язкової умови, встановленої Статутом кооперативу, як несплата внесків протягом двох років з моменту настання терміну виплати.

Під час нового розгляду, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2022 у даній справі позов ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" про визнання незаконним рішення загальних зборів обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" від 06.10.2018 про припинення членства у кооперативі ОСОБА_1 шляхом виключення з членів кооперативу, у зв`язку з наявністю заборгованості із сплати внесків залишено без задоволення. Стягнуто з Державного бюджету України на користь обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 7 945,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано посиланням на те, що доказів оплати позивачем членських внесків за період з 2015 по 2018 роки матеріали справи не містять. Несплата встановлених Статутом кооперативу внесків протягом двох років з моменту настання терміну виплати є умовою для прийняття загальними зборами рішення про припинення членства у кооперативі, тому невиконання позивачем обов`язку по сплаті членських внесків за період 2015-2018 роки та існування підтвердженого розміру заборгованості є підставою для виключення позивача з членів кооперативу на підставі ст.13 Закону України "Про кооперацію".

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Аргументуючи апеляційну скаргу заявник вказує, що судом не виконано вказівку суду касаційної інстанції та не з`ясовано, яким документом визначався розмір членських внесків у спірний період, їх розмір та порядок сплати, та яким чином ця інформація доводилася до членів кооперативу. Адже судом так і не з`ясовано, яким документом визначався конкретно розмір та порядок сплати щомісячного (щорічного) членського внеску за обслуговування і охорону гаража в кооперативі; щорічного (одноразового) цільового внеску на розвиток кооперативу по кожному виду цих членських внесків, перелік яких наведений у пункті 4.4 Статуту. Таке поняття, як просто "членські внески" взагалі без зазначення їх цільового призначення, Статутом не передбачене.

Також судом першої інстанції не виконано вказівку суду касаційної інстанції та не встановлено чи виникло у позивача право розпоряджатися майном до оформлення права власності відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Скаржник стверджує, що у нього був відсутній обов`язок сплачувати членські внески, оскільки він був виключений зі складу членів кооперативу у після прийняття рішення суду на його користь не був відновлений в правах. Крім того, відповідач створював йому перешкоди в користуванні його майном. Фактичне поновлення позивача в членах кооперативу відбулося не раніше 2018 року і тому підстав і тому підстав згідно Статуту кооперативу для виключення 06.10.2018 не було. З 2014 по 2018 року позивач участі в управлінні кооперативом, в загальних зборах з правом вирішального голосу він не брав та ніколи належним чином повідомлень про поновлення в членах кооперативу та заборгованість зі сплати внесків від органів управління кооперативу не отримував. З 2014 року і дотепер будь-яких послуг (комунальних та охорони гаражних боксів) не отримував, а до 27.03.2018 не міг безперешкодно користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

3.2 Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції, відповідач посилається на те, що основний висновок, який вказав Верховний суд у постанові від 30.06.2022, є таким, що у разі підтвердження існування у позивача обов`язку по сплаті членських внесків, за наявності доказів встановлення відповідачем розміру таких внесків, які мали сплачуватись у спірний період та доведення інформації щодо розміру та порядку сплати внесків до членів кооперативу, за наявності у Статуті відповідача положень, що несплата встановлених Статутом кооперативу внесків протягом двох років з моменту настання терміну виплати є умовою для прийняття загальними зборами рішення про припинення членства у кооперативі, невиконання позивачем обов`язку по сплати членських внесків за період 2015- 2018 роки та існування підтвердженого розміру заборгованості може бути підставою для виключення його з членів кооперативу на підставі статті 13 Закону України "Про кооперацію".

Саме ці обставини, на думку відповідача, підлягали дослідженню при новому розгляді даної справи.

Відповідач зазначає, що судом першої інстанції було встановлено обов`язок позивача як члена ОК "АГК "Лівобережний-2" сплачувати членські внески, передбачений Законом України "Про кооперацію" та Статутом кооперативу, а також наявність доказів встановлення відповідачем розміру членських внесків, які мали сплачуватись у спірний період та доведення інформації щодо розміру та порядку сплати внесків до членів кооперативу.

Відповідач погоджується із висновком суду про те, що позивач мав можливість оплатити членські внески на території кооперативу касиру кооперативу у першій та третій вівторок кожного місяця. Доведення інформації до кожного із членів кооперативу про розмір внесків та порядок їх сплати ані законом, ані Статутом не передбачено.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Білецької Л.М., судді Чередко А.Є., Верхогляд Т.А.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 13.12.2022 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2022 до надходження справи №904/4718/21 на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

На виконання вимог ухвали від 13.12.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 09.01.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Білецької Л.М., за наслідком якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., судді Мороз В.Ф., Чередко А.Є.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 17.01.2023 заявусудді ОСОБА_2 про самовідвід у справі №904/4718/21 задоволено; справу передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., судді Мороз В.Ф., Коваль Л.А.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 18.01.2021 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2022; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; призначено справу до розгляду на 07.02.2023 на 14 годин 30 хвилин.

07.02.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 21.03.2023 на 14:00 годин.

21.03.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до до 28.03.2023 на 16:30 годин.

28.03.2023 у судове засідання з`явилися представники сторін, які надали відповідні пояснення.

28.03.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Обслуговуючий кооператив "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" юридична адреса: м.Дніпро, вул.Г.Захарченко, 17-А, зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 24.02.2005, номер запису в ЄДР про державну реєстрацію №12241020000008186. Голова правління ОК "АГК "Лівобережний-2" ОСОБА_3 .

Метою діяльності кооперативу є будівництво гаражів за рахунок власних коштів і зберігання та технічного обслуговування в них автотранспорту.

Відповідно до пункту 3.3 Статуту ОК "АГК "Лівобережний-2" (в редакції 2016 року) здійснює діяльність із: збору та акумуляції фінансових коштів і матеріальних ресурсів, які вносяться членами кооперативу; оплати за рахунок коштів (членських внесків) членів кооперативу рахунків, договорів і інших послуг юридичним і фізичним особам (підприємствам, організаціям і окремим громадянам) за комунальні послуги і виконані роботи на території кооперативу; надання Кооперативом своїм членам необхідних гарантій на охорону гаражних боксів і недопущення угону автотранспортних засобів із них; надання допомоги членам кооперативу в оформленні документів на право продажу, дарування, передання за дорученням у разі продажу (дарування) або переоформлення гаража на нового власника; оформлення між кооперативом і його членом обов`язкового письмового договору оренди на право надання свого гаража в тимчасове користування родичу або знайомому; інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством для неприбуткових організацій відповідного виду.

Згідно з пунктом 5.2 Статуту вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу (збори уповноважених представників). Загальні збори членів кооперативу вважаються повноважними, якщо на них присутні члени кооперативу у кількості не менше 50 % загальної кількості членів кооперативу.

Відповідно до пункту 5.2.2 Статуту до основної і виняткової компетенції загальних зборів (зборів уповноважених) належить затвердження розміру членських та інших цільових внесків і терміну їх оплати.

Згідно Статуту ОК "АГК "Лівобережний-2" в редакції 2016 року членом кооперативу можуть бути громадяни України, які досягли 16 років, мають гараж (гаражний бокс), побудований ними при будівництві кооперативу, або успадкований ними від померлих близьких, родичів, або якщо вони отримали їх в результаті купівлі-продажу, за дорученням або внаслідок дарування, і якщо вони сплатили вступний внесок (п.6.1. Статуту).

Пунктом 4.2 Статуту передбачено, що майно кооперативу формується за рахунок: вступних, членських внесків, цільових, додаткових та інших внесків членів кооперативу; добровільних майнових внесків і пожертвувань; інших надходжень, не заборонених законодавством України.

Пунктом 4.4 Статуту встановлено, що бюджет (фонд) кооперативу складається з членських внесків кожного члена кооперативу, а саме: щомісячного (щорічного) членського внеску за обслуговування і охорону гаража в кооперативі; щорічного (одноразового) внеску за оплату податку на землю; щорічного (одноразового) цільового внеску на розвиток кооперативу; вступного членського внеску у разі покупки (оформлення, дарування, переоформлення) гаража новими членами кооперативу, крім переоформлення гаражів на близьких родичів (батьки, дружина, діти, рідні брат, сестра).

Відповідно до пункту 4.5 Статуту, розмірі перерахованих в пункті 4.4 Статуту внесків затверджуються рішеннями загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених представників) і уточнюються щорічно.

Членські внески сплачуються членами кооперативу щоквартально (щомісячно) і використовуються на витрати по поточній діяльності (пункт 4.9 Статуту).

Пунктом 4.6 Статуту, якщо член кооперативу у встановлений загальними зборами термін не сплатив передбачені внески, то за прострочення оплати він повинен заплатити неустойку (пеню) згідно з діючим у кооперативі положенням «Про порядок застосування та стягнення сум фінансових (штрафних) санкцій органами управління кооперативу».

Відповідно до пункту 5.5.3 Статуту, бухгалтер зобов`язаний всі внески (платежі) від членів кооперативу, що поступають, оприбутковувати в журнал (відомість) приходу із зазначенням номеру гаражного боксу, прізвища і ініціалів власника блоку, дати, суми і особистого підпису платника з подальшою обов`язковою відміткою в членській книжці і видачею квитанції платнику цієї книжки з внесеними відмітками за внесені платежі із зазначенням дати отримання грошей і підпису бухгалтера.

Згідно пункту 8.2 Статуту, прийом бухгалтером внесків і інших платежів проводиться в дні, встановлені правлінням кооперативу.

Наявний в матеріалах справи журнал обліку по сплаті внесків з 03.10.2017 свідчить про те, що записи щодо оплат членських внесків до журналу обліку здійснювались у перший та третій вівторок кожного місяця.

ОСОБА_1 є членом кооперативу, повністю вніс свій пайовий та вступний внески. Також сплатив членський внесок за 2012 рік в розмірі 800 грн, членський внесок за 2013 рік у розмірі 800 грн.

У березні 2014 року обслуговуючим кооперативом "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" було прийнято рішення загальних зборів про виключення ОСОБА_1 зі складу членів гаражного кооперативу у зв`язку з несплатою цільових та поточних внесків.

Вказане рішення було оскаржено ОСОБА_1 до суду. Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 10.07.2015 у справі № 202/639/15-ц позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 рішення Індустріального районного суду було скасовано та визнано незаконним рішення загальних зборів в частині виключення ОСОБА_1 зі складу членів гаражного кооперативу.

09.11.2017 ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №202/639/15-ц касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Лівобережний - 2" відхилено, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 залишено без змін.

Також позивач звертався з позовом до обслуговуючого кооперативу "Лівобережний-2" до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні майном, заборону вчиняти певні дії та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13.04.2018 у справі №202/4169/17 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом "Лівобережний-2" .

За цією мировою угодою відповідач гарантує, що станом на 27.03.2018 відсутні перешкоди для доступу, користуванню та розпорядженню позивачем, який є членом ОК "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2", гаражними боксами ряд НОМЕР_6 , ряд НОМЕР_7 та ряд НОМЕР_8 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач зобов`язався у подальшому не чинити перешкоди йому як члену ОК "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" у доступі, користуванні і розпорядженні гаражними боксами.

За період 2015-2018 роки (жовтень 2015 року - вересень 2018 року) ОСОБА_1 членських внесків не сплачував, що не заперечується самим позивачем.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу від 29 березня 2015 року, оформленим протоколом № 1, встановлено розмір членських внесків в 2015 році з одного гаражомісця: при сплаті членських внесків з 01.01.2015 по 31.06.2015 - 600 грн; при сплаті членських внесків з 01.07.2015 по 31.09.2015 - 900 грн; при сплаті членських внесків з 01.10.2015 по 31.12.2015 -1200 грн.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу від 26 березня 2016 року, оформленим протоколом № 1, встановлено розмір членських внесків в 2016 році з одного гаражомісця: при сплаті членських внесків з 01.01.2016 по 31.06.2016 - 810 грн; при сплаті членських внесків з 01.07.2016 по 31.09.2016 - 910 грн; при сплаті членських внесків з 01.10.2016 по 31.12.2016 -1010 грн.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу від 04 березня 2017 року, оформленим протоколом №1 (копія додається), встановлено розмір членських внесків в 2017 році з одного гаражомісця: при сплаті членських внесків з 01.01.2017 по 31.06.2017 - 1500 грн; при сплаті членських внесків з 01.07.2017 по 31.09.2017 - 1700 грн; при сплаті членських внесків з 01.10.2017 по 31.12.2017 - 1900 грн.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу від 10 березня 2018 року, оформленим протоколом № 1, встановлено розмір членських внесків в 2018 році з одного гаражомісця: при сплаті членських внесків з 01.01.2018 по 31.03.2018 - 1600 грн; при сплаті членських внесків з 01.04.2018 по 30.06.2018 - 1600 грн; при сплаті членських внесків з 01.07.2018 по 30.09.2018 - 1700 грн; при сплаті членських внесків з 01.10.2018 по 31.12.2018 - 1800 грн; при сплаті в наступному році - 2100,00 грн.

25.05.2018 та 01.08.2018 голова кооперативу направив позивачу листи з вимогою протягом червня 2018 року та, відповідно, серпня 2018 року погасити заборгованість зі сплати членських внесків за 2015-2018 роки та зазначив, що за несплату внесків протягом двох років його може бути виключено із членів кооперативу. Вказані вимоги позивач не виконав.

Листом від 29.08.2018 ОСОБА_1 запрошено на засідання правління кооперативу на 11.09.2018 щодо вирішення питання погашення заборгованості перед кооперативом по сплаті членських внесків за 2015, 2016, 2017, 2018 роки. Лист-запрошення позивач отримав 04.09.2018.

11.09.2018 відбулося засідання правління ОК "АГК "Лівобережний-2" з порядком денним: про заборгованість члена кооперативу ОСОБА_1 по сплаті членських внесків за 2015, 2016, 2017, 2018 роки.

На засіданні правління були присутні голова та члени правління, члени ревізійної комісії та члени кооперативу ( ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ).

За результатами засідання правління кооперативу прийнято рішення: припинити членство члена кооперативу ОК "АГК "Лівобережний-2" ОСОБА_1 шляхом виключення із членів кооперативу; відповідно до пунктів 6.9, 6.8, 5.2.2 Статуту кооперативу передати рішення правління про припинення членства ОСОБА_1 на затвердження загальним зборам кооперативу та письмово повідомити ОСОБА_1 про рішення передати це питання на розгляд загальних зборів.

Рішення засідання правління ОК "АГК "Лівобережний-2" оформлено протоколом від 11.09.2018.

24.09.2018 ОСОБА_1 направлено копію протоколу засідання правління від 11.09.2018, повідомлено про прийняття рішення правління про припинення його членства в кооперативі шляхом виключення та, відповідно, про передачу цього рішення правління на розгляд та затвердження загальних зборів членів кооперативу, а також повідомлення про проведення чергових загальних зборів членів кооперативу 06.10.2018.

Листом від 21.09.2018 відповідач повідомив позивача про скликання чергових загальних зборів членів кооперативу 06.10.2018 з порядком денним: оформлення проекту землевідведення для завершення будівництва ОК "АГК "Лівобережний-2"; про підготовку до зимового сезону звільнення проїздів по рядам від будівельного сміття, зайвих автомобілів; про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати членських внесків.

Доказів отримання позивачем цього листа матеріали справи не містять.

06.10.2018 відбулися загальні збори членів ОК "АГК "Лівобережний-2". На зборах були присутні 40 з 63 (63,5 %) членів кооперативу.

Пунктом 3 порядку денного загальних зборів розглядалося питання про припинення членства в кооперативі ОСОБА_1 шляхом виключення з членів кооперативу у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати членських внесків. При голосуванні більшість (36 осіб) проголосувала за виключення позивача з членів кооперативу.

«Слухали: Інформацію Голови правління ОК "АГК "ЛІВОБЕРЕЖНИЙ-2" ОСОБА_3 про таке.

ОСОБА_1 22.03.2014 рішенням загальних зборів ОК "АГК "ЛІВОБЕРЕЖНИЙ-2" за несплату членських внесків з 2008 по 2014 роки був виключений з членів кооперативу.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 скасовано п.6 протоколу №1 загальних зборів ОК "АГК "ЛІВОБЕРЕЖНИЙ-2" від 22.03.2014 про виключення ОСОБА_1 зі списків членів кооперативу. Таким чином, ОСОБА_1 , відповідно до рішення суду, є членом ОК "АГК "ЛІВОБЕРЕЖНИЙ-2".

Рішенням Індустріального районного суду від 17.03.2015 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОК "АГК "ЛІВОБЕРЕЖНИЙ-2" заборгованість по сплаті членських внесків з 11.07.2011 по 22.03.2014, що також підтверджено рішенням Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.12.2015.

Не зважаючи на наявність судових рішень, станом на 06.10.2018 ОСОБА_1 заборгованість не погасив.

Членські внески за наступні періоди ОСОБА_1 також не сплачує.

Заборгованість члена кооперативу ОСОБА_1 по сплаті членських внесків за 2015 (з жовтня по грудень), 2016, 2017 та 2018 роки станом на 01 вересня 2018 року складає 17 466,67 грн.- сімнадцять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 67 копійок, а саме: 2015 рік: по 1 200 грн. за 4 (гаражомісця) = (1200x4:12x3) 1200,00 грн (жовтень листопад, грудень); 2016 рік: по 1 100 грн. за 4 (гаражомісця) = 4 400,00 грн; 2017 рік: по 1 900 грн за 4 (гаражомісця) = 7 600,00 грн; 2018рік: по 1 066,67 грн за 4 (гаражомісця) = 4 266,67 грн. (з 01.01.2018 по 31.08.2018).

Правління кооперативу прийняло рішення у відповідності до п. 6.8. статуту ОК "АГК "ЛІВОБЕРЕЖНИЙ-2", згідно з яким член кооперативу може бути виключений з кооперативу при умові, зокрема, несплати встановлених Статутом кооперативу внесків протягом 2-х років з моменту настання терміну виплати та порушення положень Статуту кооперативу щодо порядку сплати членських внесків, та ст. 13 Закону України "Про кооперацію", згідно з якою членство в кооперативі припиняється зокрема, у разі несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати членскіх внесків, зокрема такої, що пройшло більше 2-х років з моменту настання терміну виплати; припинити членство члена кооперативу ОК "АГК "ЛІВОБЕРЕЖНИЙ-2" ОСОБА_1 , якому надано у розпорядження чотири гаражомісця загальною площею 144 м.кв., шляхом виключення з членів кооперативу.

ОСОБА_1 був письмово повідомлений про наявність заборгованості по оплаті членських внесків та про рішення Правління передати питання про припинення членства в ОК "АГК "ЛІВОБЕРЕЖНИЙ-2" на розгляд загальних зборів.

У відповідності до пп. 6.9., 6.8., 5.2.2. Статуту кооперативу, правління кооперативу, протокол від 06.09.2018, пропонує Загальним зборам кооперативу затвердити рішення Правління про припинення членства ОСОБА_1 в ОК "АГК "ЛІВОБЕРЕЖНИЙ-2" шляхом виключення з членів кооперативу.

Рішенням загальних зборів членів ОК "АГК "Лівобережний-2" від 06.10.2018 ОСОБА_1 виключено з членів кооперативу на підставі пункту 6.8 Статуту у зв`язку з несплатою членських внесків більше двох років.

На запит позивача від 22.09.2018, відповідач листом від 16.10.2018 повідомив про виключення ОСОБА_1 зі складу членів гаражного кооперативу та направив витяг з протоколу загальних зборів членів кооперативу про виключення його з членів кооперативу.

ОСОБА_1 не погоджується з прийнятим рішенням загальних зборів членів кооперативу, просить визнати його незаконним, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору та предметом розгляду у даній справі.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом апеляційного перегляду є вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання незаконним рішення загальних зборів обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" від 06.10.2018 про припинення членства у кооперативі ОСОБА_1 шляхом виключення з членів кооперативу, у зв`язку з наявністю заборгованості із сплати внесків.

Приписами ст. 55 Конституції України гарантовано право кожного на захист прав і свобод в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а відповідно до ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, господарським судом слід з`ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного права або законного інтересу в правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже у корпоративних відносинах об`єктом захисту виступають корпоративні права учасника товариства.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у Господарського кодексу України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (ст. 3 Господарського кодексу України).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу ст.63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

За приписами ст.93 Господарського кодексу України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

Відповідно до ст.94 Господарського кодексу України, кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.

Зазначені норми кореспондуються з нормами ст. ст. 83, 85 та 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

У статті 12 Закону України Про кооперацію визначені основні права та обов`язки члена кооперативу. Так, основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити. Основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

З урахуванням вищевикладеного, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18, 01.10.2019 у справі №910/7554/18 та 17.12.2019 у справі №904/4887/18.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про кооперацію членство в кооперативі припиняється у разі, зокрема, несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу.

Колегія суддів зазначає, що виключення члена з кооперативу - це передбачена законом форма корпоративної відповідальності, спрямована на одностороннє припинення корпоративних правовідносин за рішенням юридичної особи внаслідок порушення членом кооперативу своїх статутних обов`язків. На відміну від виходу з числа членів кооперативу, виключення має примусовий характер і не залежить від бажання цього члена кооперативу та можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами кооперативу.

Під час вирішення спорів, пов`язаних з виключенням членів з кооперативу, господарським судам необхідно враховувати, що у рішенні загальних зборів кооперативу про виключення його члена повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов`язків стали підставою для виключення. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення члена кооперативу може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним судом за позовом такого члена кооперативу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №916/2506/20).

На виконання вимог апеляційного господарського суду відповідачем надано Статут обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2", затверджений загальними зборами кооперативу протокол № 2 від 26.07.2012.

За відсутності заперечень учасників справи, колегія суддів приймає до уваги зазначений вище Статут.

Пунктом 6.8 Статуту (в редакціях, затверджених загальними зборами кооперативу протокол №2 від 26.07.2012 та загальними зборами кооперативу протокол №2 від 01.10.2016, тобто в редакціях, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що член кооперативу може бути виключений з кооперативу на підставі рішення загальних зборів (зборів уповноважених) за умови несплати встановлених Статутом кооперативу внесків протягом двох років з моменту настання терміну виплати; порушення положень Статуту; нанесення своїми діями збитку кооперативу та членам кооперативу; нанесення своїми діями збитку діяльності і репутації кооперативу.

За приписами пункту 6.5 Статуту (в редакціях, затверджених загальними зборами кооперативу протокол №2 від 26.07.2012 та загальними зборами кооперативу протокол №2 від 01.10.2016, тобто в редакціях, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин) член кооперативу зобов`язаний, зокрема, беззаперечно дотримуватися вимог цього Статуту, рішень загальних зборів (зборів уповноважених представників) членів кооперативу і правління кооперативу; своєчасно і в повному обсязі вносити встановлені цим Статутом і загальними зборами (зборами уповноважених представників) внески і інші платежі.

Пунктом 4.4 Статуту (в редакціях, затверджених загальними зборами кооперативу протокол №2 від 26.07.2012 та загальними зборами кооперативу протокол №2 від 01.10.2016, тобто в редакціях, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що бюджет (фонд) кооперативу складається з членських внесків кожного члена кооперативу, а саме: щомісячного (щорічного) членського внеску за обслуговування і охорону гаража в кооперативі; щорічного (одноразового) внеску за оплату податку на землю; щорічного (одноразового) цільового внеску на розвиток кооперативу; вступного членського внеску у разі покупки (оформлення, дарування, переоформлення) гаража новими членами кооперативу, крім переоформлення гаражів на близьких родичів (батьки, дружина, діти, рідні брат, сестра).

Відповідно до пункту 4.5 Статуту (в редакціях, затверджених загальними зборами кооперативу протокол № 2 від 26.07.2012 та загальними зборами кооперативу протокол № 2 від 01.10.2016, тобто в редакціях, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин), розміри перерахованих в пунктів 4.4 внесків затверджуються рішенням загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених представників) і уточнюються щорічно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у період 2015-2018 роки було в передбаченому Статутом порядку встановлено розміри членських внесків.

Здійснивши аналіз змісту рішень загальних зборів членів кооперативів, якими встановлювався розмір членських внесків, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що розмір членських внесків встановлювався кожного року і є різним в залежності від того, коли саме член кооперативу проводить оплату. Якщо оплата проводиться у період з січня по червень включно, то розмір членського внеску є найменшим, якщо сплата членського внеску проводиться в період з жовтня по грудень включно, то розмір членського внеску є найбільшим. Таким чином, якщо член кооперативу не сплатив членський внесок до кінця поточного року, то у разі погашення ним заборгованості, він повинен сплатити членський внесок у розмірі, який встановлено за період сплати з жовтня по грудень, тобто у найбільшому розмірі.

Колегія суддів враховує, що однією із засад цивільного законодавства України є добросовісність.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" ("ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці"). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Під час розгляду даної справи позивач не заперечував факт несплати ним членських внесків за період 2015-2018 роки, посилаючись при цьому на відсутність розрахункового рахунку відповідача.

Разом з цим, у протоколі №2 загальних зборів членів ОК "АГК Лівобережний-2" зазначено: "За питанням № 3 порядку денного виступав ОСОБА_1 : членські внески сплачувати не буду, оскільки це вимагання коштів, та я не знаю, на що витрачаються членські внески".

У позові позивач стверджував про неможливість сплати ним внесків, оскільки йому не було зрозуміло як саме їх сплачувати, натомість і на загальних зборах, і в судовому засіданні позивач повідомляв про те, що розмір членських внесків є несправедливим та нічим не обґрунтованим, що і є причиною їх несплати. До того ж позивач вказував про те, що не зобов`язаний сплачувати членські внески, оскільки його не було поновлено в правах члена кооперативу.

Враховуючи наведені доводи позивача щодо причин несплати членських внесків, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач у спірних правовідносинах діє недобросовісно, порушує основоположні принципи цивільного законодавства та доктрину "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки).

З матеріалів справи вбачається, що порядок сплати членських внесків передбачено Статутом.

Відповідно до пункту 5.5.3 Статуту, бухгалтер зобов`язаний всі внески (платежі) від членів кооперативу, що поступають, оприбутковувати в журнал (відомість) приходу із зазначенням номеру гаражного боксу, прізвища і ініціалів власника блоку, дати, суми і особистого підпису платника з подальшою обов`язковою відміткою в членській книжці і видачею квитанції платнику цієї книжки з внесеними відмітками за внесені платежі із зазначенням дати отримання грошей і підпису бухгалтера.

Згідно з п.8.2 Статуту, прийом бухгалтером внесків і інших платежів проводиться в дні, встановлені правлінням кооперативу.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано учасниками справи, що доведення інформації до членів кооперативу про розмір внесків та порядок їх сплати відбувається під час затвердження розмірів внесків на загальних зборах, а для членів кооперативу, які не були присутні на зборах також шляхом розміщення відповідної інформації на дошці оголошення.

Рішенням правління кооперативу від 07.07.2012, оформленим протоколом №12 встановлені прийомні дні голови та касира кооперативу перший та третій вівторок кожного місяця. Такий графік не змінювався. Кожного року на дошці оголошень додатково вивішується графік прийому на поточний рік. Прийом проводиться на території кооперативу. Кожний факт оплати внесків фіксується в журналі обліку по сплаті внесків кооперативу з підписом платника такого внеску та оформленням прибуткового касового ордеру.

Відповідачем до матеріалів справи було подано витяг з відповідного журналу та зразки прибуткових касових ордерів, з якого вбачається, що записи щодо оплати членських внесків до журналу здійснюються у перший та третій вівторок кожного місяця.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач був обмежений у доступі до території кооперативу.

Позивач надав до матеріалів справи листи до відповідача з проханням надати інформацію щодо розміру членських внесків, обґрунтування цього розміру та банківські реквізити для сплати членських внесків (заяви від 19.06.2013, 09.07.2013, 19.03.2014, 22.09.2018). Водночас доказів направлення вищезазначених листів на адресу відповідача матеріали справи не містять.

Листом від 09.04.2014 відповідач надав відповідь на запит позивача від 19.03.2014 у якій повідомив позивача про відсутність розрахункового рахунку в банківських установах.

Доказів звернення позивача до відповідача щодо надання реквізитів для оплати членських внесків за період з 2015 по 2018 (спірний період) матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов аргументованого висновку про те, що позивач мав можливість оплатити членські внески на території кооперативу касиру кооперативу, у перший та третій вівторок кожного місяця.

Відповідно до пункту 6.6 Статуту (в редакціях, затверджених загальними зборами кооперативу протокол №2 від 26.07.2012 та загальними зборами кооперативу протокол №2 від 01.10.2016, тобто в редакціях, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин) член кооперативу має право одержувати будь-яку інформацію про діяльність Кооперативу та, відповідно, звертатися за потреби із запитами про інформацію, яка необхідна йому для реалізації обов`язку по сплаті членських внесків.

Доведення інформації до кожного із членів кооперативу про розмір внесків та порядок їх сплати ані законом, ані Статутом не передбачено.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з запитом інформації про розмір та порядок сплати членських внесків.

Факт наявності заборгованості позивача зі сплати членських внесків та її розмір підтверджується актами ревізії фінансово-господарської діяльності ОК АГК "Лівобережний -2" за відповідні періоди.

Так, актом ревізії фінансово-господарської діяльності ОК АГК "Лівобережний-2" за період 01.01.2016-31.12.2016, складеним членами ревізійної комісії кооперативу 21.11.2017, встановлено наявність заборгованості позивача зі сплати членських внесків за 4 гаражомісця на загальну суму 4040 грн.

Актом ревізії фінансово-господарської діяльності ОК АГК "Лівобережний-2" за період 01.01.2017-31.12.2017, складеним членами ревізійної комісії кооперативу 22.02.2018, встановлено наявність заборгованості позивача зі сплати членських внесків за 4 гаражомісця на загальну суму 7600 грн.

Актом ревізії фінансово-господарської діяльності ОК АГК "Лівобережний-2" за період 01.01.2018-31.12.2018, складеним членами ревізійної комісії кооперативу 22.03.2019, встановлено наявність заборгованості позивача зі сплати членських внесків за 4 гаражомісця на загальну суму 6800 грн.

Місцевий господарський суд обґрунтовано не погодився із доводами позивача про те, що у нього був відсутній обов`язок сплачувати членські внески, які мотивовані посиланням на виключення позивача зі складу членів кооперативу та невідновлення його в правах після прийняття рішення суду на його користь, а також створення відповідачем позивачу перешкод в користуванні його майном.

Як вбачається з матеріалів справи у березні 2014 року обслуговуючим кооперативом "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" було прийнято рішення загальних зборів про виключення ОСОБА_1 зі складу членів гаражного кооперативу у зв`язку з несплатою цільових та поточних внесків.

Вказане рішення було оскаржено позивачем до суду. Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 10.07.2015 у справі №202/639/15-ц позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.09.2015, залишеним без змін ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2017, рішення Індустріального районного суду скасовано та визнано незаконним рішення загальних зборів в частині виключення ОСОБА_1 зі складу членів гаражного кооперативу.

За приписами ст.384 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.09.2015, яким скасовано та визнано незаконним рішення загальних зборів в частині виключення ОСОБА_1 зі складу членів гаражного кооперативу, набрало законної сили з дня його прийняття.

Отже, з 15.09.2015 позивача поновлено в його правах, як члена кооперативу, а тому доводи позивача про зворотне не відповідають встановленим у справі обставинам та є неспроможними.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відхилення доводів позивача щодо вчинення відповідачем певних дій, які обмежили позивача у доступі та користуванні гаражними боксами, у зв`язку із чим ним не було сплачено членські внески.

Так, судами встановлено, що позивач звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовом до відповідача про усунення перешкод в користуванні майном.

Відповідно до ч.1 ст.19-1 Закону України "Про кооперацію" член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.04.2018 у справі №202/4169/17 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та обслуговуючим кооперативом "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2".

Відповідно до пункту 1 мирової угоди, відповідач гарантує, що станом на 27.03.2018 відсутні перешкоди для доступу, користуванню та розпорядженню позивачем, який є членом кооперативу, гаражними боксами ряд 3 № 11,12, ряд 4 № 9, ряд НОМЕР_8 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

За пунктом 2 цієї угоди обслуговуючий кооператив "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" зобов`язався не чинити перешкоди позивачу як члену кооперативу у доступі, користуванні і розпорядженні гаражними боксами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначеною мировою угодою не встановлено, що відповідач перешкоджав позивачу до укладення мирової угоди у користуванні гаражними боксами, а лише констатовано факт, що станом на 27.03.2018 такі перешкоди для члена кооперативу ОСОБА_1 відсутні і відповідач зобов`язується в подальшому не чинити таких перешкод.

Вказаним судовим рішенням не встановлено порушення прав позивача відповідачем.

Матеріали справи не містять, а позивачем не заперечується відсутність доказів оплати позивачем відповідачу членських внесків за період 2015 - 2018 роки.

Суд зазначає, що незгода члена кооперативу з розміром членських внесків не звільняє його від обов`язку їх сплати. При цьому, у разі незгоди з рішенням зборів про встановлення розміру членських внесків, член кооперативу не позбавлений можливості оскаржити таке рішення у судовому порядку.

Рішення загальних зборів членів кооперативу про встановлення розміру членських внесків, які оформлені відповідними протоколами, в установленими законом порядку не оскаржені та є чинними.

Заборгованість позивача зі сплати членських внесків складає за 2015 рік - 1200 грн х 4 = 4800 грн, за 2016 рік 1010 грн х 4 = 4040 грн, за 2017 1900 грн х 4 = 7600 грн, за 2018 2100 грн х 4 = 8400 грн, всього за період з 2015-2018 роки - 24 840 грн за чотири гаражі.

Доказів оплати позивачем членських внесків за період з 2015 по 2018 роки матеріали справи не містять.

У оскаржуваному рішенні загальних зборів обґрунтовані причини виключення позивача з членів кооперативу з посиланням на норми Закону України Про кооперацію, Статут кооперативу. Наведені певні обставини, які дозволяють дійти висновку про те, що позивач свідомо не виконує статутні зобов`язання, має заборгованість зі сплати членських внесків в тому числі й таку, що підтверджена рішеннями судів.

Встановивши наведені обставини, враховуючи положення ст.13 Закону України "Про кооперацію", п.6.8 Статуту, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що несплата встановлених Статутом кооперативу внесків протягом двох років з моменту настання терміну виплати є умовою для прийняття загальними зборами рішення про припинення членства у кооперативі.

Таким чином, чином аргументованим є висновок господарського суду про законність рішення загальних зборів ОК "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2022 у справі №904/4718/21 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку

Постанова складена у повному обсязі 03.04.2023.

Головуючий В.О.Кузнецов

СуддіВ.Ф.Мороз

Л.А.Коваль