Ухвала

від 28.03.2023 по справі 361/4214/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

28 березня 2023 року

м. Київ

справа № 361/4214/20

провадження № 61-3682ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України у Київській області на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Броварської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного територіального управління юстиції у Київській області, Національної поліції України, третя особа - Головне управління Національної поліції України у Київській області, про скасування арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_2 , а саме: земельні ділянки площею 0,1441 га та 0,1461 га на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, частка власності 63/600 житлового будинку на АДРЕСА_3 .

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що постановами слідчих від 15 квітня 2010 року, 06 жовтня 2010 року та 06 липня 2012 року було накладено арешт на належні ОСОБА_2 вищевказані земельні ділянки. 04 лютого 2020 року колегія суддів Броварського міськрайонного суду Київської області закрила кримінальне провадження № 12012100010000073 від 13 грудня 2012 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 357, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 358, частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у зв`язку зі смертю обвинуваченого відповідно до пункту 5 частини першої статті 284 та пункту 2 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI (далі - КПК України 2012 року). Перед резолютивною частиною ухвали судова колегія констатувала, що цивільні позови в цьому кримінальному провадженні не заявлені. Арешт на майно ОСОБА_2 було накладено органом досудового слідства на підставі положень Кримінального процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року № 1001-05 (далі - КПК 1960 року), тому розгляд справи про зняття арешту на майно померлого має відбуватися в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач пред`явила позов, в якому просила скасувати арешт на нерухоме майно, накладений в межах кримінального провадження № 12012100010000073, розгляд якого завершений та 04 лютого 2020 року судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю обвинуваченого, посилаючись лише на зазначені в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 12 квітня 2017 року, постанови слідчих, але доказів на підтвердження вказаних в позові обставин не надала, а під час розгляду справи вони також не знайшли свого підтвердження, тому є підстави для висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю заявлених вимог.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року (повний текст якої складено 14 лютого 2023 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким задоволено позов. Скасовано арешт майна ОСОБА_2 , а саме: земельна ділянка площею 0,1441 га, кадастровий номер 3221286801:01:072:0009, АДРЕСА_1 , накладено арешт постановою старшого слідчого з ОВС ГСУ МВС України Шокало П. А. від 06 жовтня 2010 року, земельна ділянка площею 0,1461 га, кадастровий номер 3221286801:01:072:0008, АДРЕСА_2 , накладено постановою старшого слідчого з ОВС ГСУ МВС України Шокало П. А. від 06 жовтня 2010 року, а також постановою слідчого СОГ ГСУ МВС України Гродського О. А., серія та номер 27/1104 від 15 квітня 2010 року, 63/600 житлового будинку, земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:91:035:0005, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , накладений постановою ГСУ МВС України від 06 липня 2012 року, а також постановою ГСУ МВС України від 29 серпня 2012 року.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що пред`явивши позов, ОСОБА_1 просила скасувати арешт на майно свого покійного чоловіка ОСОБА_2 . Відповідачі не висловлювали заперечень щодо зняття арешту з майна, а посилалися лише на неможливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства. Оскільки арешт майна ОСОБА_2 було накладено органом досудового слідства під час досудового розслідування на підставі положень КПК України 1960 року, то ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України в постанові від 15 травня 2013 року у справі №6-26цс13 та Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11, від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18. На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 надала інформацію з державних реєстрів прав власності на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості ОСОБА_2 , які містять відомості щодо предмета доказування - про накладення арешту на майно покійного чоловіка позивача, тому позовні вимоги є доведеними і підлягаю задоволенню.

13 березня 2023 року Головне управління Національної поліції України у Київській області (далі - ГУ НП України у Київській області) подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2022 року.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ГУ НП України у Київській області мотивована тим, що здійснюючи судовий контроль, слідчий суддя повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому статтею 174 КПК України 2012 року, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття кримінального провадження. Отже, згідно із зазначеною правовою нормою особа, яка вважає, що накладенням арешту порушено її право на майно, навіть якщо вона не є учасником кримінального провадження, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Оскільки кримінальне провадження № 12012100010000073 було закрито, то, відповідно, й здійснення судового контролю дотримання прав і свобод людини на відповідній стадії процесу згідно з чинним кримінальним процесуальним законом належить до повноважень слідчого судді. Отже, пред`явлений ОСОБА_1 позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17-ц.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Судами встановлено, що 08 вересня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 ) було зареєстровано шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що в Книзі реєстрації смертей 23 січня 2017 року зроблено відповідний актовий запис за № 1 та видано свідоцтво про смерть від 15 лютого 2017 року, серії НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою, виданою 28 квітня 2017 року заступником завідуючої Десятої Київської державної нотаріальної контори Сабадаш О. В., ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (спадкова справа № 432/2017).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 12 квітня 2017 року вбачається, що за ОСОБА_2 на праві приватної власності зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер 3221286801:01:072:0008, площею 0,1461 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , дата державної реєстрації - 23 вересня 2013 року.

Постановою від 06 жовтня 2010 року слідчого в ОВС ГСУ МВС України Шокало П. А. на вказану земельну ділянку було накладено арешт, обтяжувач - Головне слідче управління Міністерства внутрішніх справ України.

22 квітня 2010 року також було накладено заборону на нерухоме майно, підстава - постанова від 15 квітня 2010 року слідчого СОГ ГСУ МВС України Громадського О. А., власник - ОСОБА_2 , об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка, кадастровий номер 3221286801:01:072:0009, площа 0,1441 га, за адресою: АДРЕСА_1 , обтяжувач - Головне слідче управління Міністерства внутрішніх справ України.

06 липня 2012 року старший слідчий в ОВС ГСУ МВС України Івченко О. Ю. та 29 серпня 2012 року заступник начальника управління ГСУ МВС України Колесник Є. В. у кримінальній справі № 24-206 від 21 жовтня 2010 року винесли постанови про арешт майна ОСОБА_2 - земельної ділянки і частки власності 63/600 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

З листа слідчого управління Головного Управління Національної поліції у Київській області від 09 вересня 2020 року № 296а/109/24/36-20 вбачається, що слідчим управлінням здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12012100010000073 від 18 грудня 2012 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 357, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 358, частиною третьою статті 358 КК України. 24 січня 2019 року досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні було закінчено і обвинувальний акт в ньому скеровано до Броварського міськрайонного суду Київської області для розгляду по суті, а матеріали кримінального провадження направлені до прокуратури Київської області для використання під час підтримання державного обвинувачення в суді.

За клопотанням представника позивача, місцевим судом були витребувані копії постанов від 15 квітня 2010 року, 06 жовтня 2010 року, 06 липня 2012 року та 29 серпня 2020 року, винесених у кримінальній справі № 24-204 та у кримінальному провадженні № 12012100010000073 від 18 грудня 2012 року.

Згідно з відповіддю начальника відділу забезпечення звернення судових рішень до виконання та архівної роботи Броварського міськрайонного суду Київської області 28 січня 2019 року з прокуратури Київської області до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012100010000073 від 18 грудня 2012 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 357, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 358, частиною третьою статті 358 КК України (обвинувальний акт складено 24 січня 2019 року слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області Труновим Ю. А. та затверджено прокурором відділу прокуратури Київської області Задорожним О. В.). 24 січня 2019 року досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні було закінчено і обвинувальний акт у ньому скеровано до Броварського міськрайонного суду Київської області для розгляду по суті, а матеріали кримінального провадження направлені до прокуратури Київської області для використання під час підтримання державного обвинувачення у суді.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2020 року закрито кримінальне провадження № 12012100010000073 від 13 грудня 2012 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 357, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 358, частиною третьою статті 358 КК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого відповідно до пункту 5 частини першої статті 284 та пункту 2 частини третьої статті 314 КПК України 2012 року. Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що питання щодо зняття арешту з майна не вирішувалося, цивільні позови в цьому кримінальному провадженні не заявлені.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 450/1411/16 зазначено, що згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що арешт на спірне майно було накладено в кримінальній справі, в якій, зокрема позивач, який є іпотекодержателем, та третя особа - іпотекодавець, не є сторонами кримінального провадження.

Відповідно до частини першої статті 174 КПК України 2012 року підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (частина друга статті 174 КПК України 2012 року).

Згідно з частиною четвертою статті 174 КПК України 2012 року суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року, і відповідно таке питання підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

Однак, вказаний арешт на спірну земельну ділянку було накладено органом досудового слідства під час досудового слідства у вказаній кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про розгляд зазначеної справи в порядку цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19) і підстав для відступлення від неї немає.

Встановивши, що позивач ОСОБА_1 не є стороною кримінального провадження № 12012100010000073, яке ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2020 року було закрите у зв`язку зі смертю обвинуваченого, а арешт на майно ОСОБА_2 було накладено органом досудового слідства під час досудового розслідування на підставі положень КПК України 1960 року, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з вищезазначеними правовими висновками Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про те, що пред`явлений ОСОБА_1 позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не заслуговують на увагу, оскільки, пославшись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, апеляційний суд дійшов правильного висновку про цивільно-правовий характер цього спору. Посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17-ц є нерелевантним спірним правовідносинам, оскільки у справі № 461/233/17-ц, на відміну від цієї справи, встановлено, що кримінальне провадження у справі, в якій ухвалена постанова про заборону на проведення реєстраційних операцій (реєстрація, перереєстрація) щодо автомобіля, триває, справа не передана до суду на час набрання чинності КПК України від 2012 року.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником норм процесуального законодавства і не спростовують правильних висновків апеляційного суду.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції України у Київській області на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Броварської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного територіального управління юстиції у Київській області, Національної поліції України, третя особа - Головне управління Національної поліції України у Київській області, про скасування арешту на майно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко