Постанова

від 30.03.2023 по справі 308/5682/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 березня 2023 року

м. Київ

справа № 308/5682/16

провадження №61-3021св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач -Ужгородська місцева прокуратура Закарпатської області,

відповідачі: Ужгородська міська рада Закарпатської області, ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргузаступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 серпня 2021 року, ухвалене у складі судді Деметрадзе Т. Р., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року, постановлену у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року Ужгородська місцева прокуратура Закарпатської області звернулася до суду із позовом до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування рішень Ужгородської міської ради, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок до земель комунальної власності.

Справа неодноразово переглядалась судами різних інстанцій.

Останнім рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 листопада 2019 року у задоволенні позову Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області відмовлено. Вказане рішення суду не оскаржувалося і набуло законної сили 03 січня 2020 року.

У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Б. Б. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача понесених ним судових витрат у зв`язку з розглядом справи у суді у розмірі 53 350,62 грн.

Заява мотивована тим, що за результатом розгляду цієї справи суд відмовив у задоволенні позову прокуратури, однак не вирішив питання розподілу судових витрат.

Представник відповідача просив суд ухвалити додаткове рішення та стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір при подачі апеляційної скарги у розмірі 53 350,62 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 серпня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Б. Б. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 53 350,62 грн.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року апеляційну прокурора залишено без задоволення, додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 серпня 2021 року залишено без змін.

Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що ОСОБА_1 на виконання ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху сплатив судовий збір у розмірі 53 350,62 грн.

Оскільки рішенням суду першої інстанції, після повернення справи із суду касаційної інстанції, у задоволенні позову Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області було відмовлено, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про покладення на позивача витрат, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2022 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 серпня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року, як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2022 року, у складі колегії суддів: Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції, зупинено виконання додаткового рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 серпня 2021 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року до закінчення касаційного провадження у справі.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

У зв`язку з обранням судді Ткачука О. С. до Великої Палати Верховного Суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 20 червня 2022 року призначено склад суду: Мартєв С. Ю. (суддя-доповідач), Фаловська І. М., Сердюк В. В.

У зв`язку з обранням судді Мартєва С. Ю. до Великої Палати Верховного Суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 24 березня 2023 року призначено склад суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодися суд апеляційної інстанції, порушив норми процесуального права.

Заявник посилається на положення частини дев`ятої статті 141 ЦПК України та вказує, що оскільки спір виник унаслідок незаконних дій Ужгородської міської ради, яка визнала позов і це встановлено у судовому рішенні, то заявлена сума судових витрат підлягає стягненню з Ужгородської міської ради, а не з Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області.

Крім того, звертає увагу, що постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 07 лютого 2018 року на користь ОСОБА_1 стягнуто 53 350,62 грн судового збору і це рішення підлягало виконанню у період з 07 лютого 2018 року по 22 травня 2019 року, тобто до скасування судом касаційної інстанції цієї постанови суду апеляційної інстанції.

Заявник вважає, що оскільки відповідач не подав до суду у строки, визначені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази щодо виконання постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 07 лютого 2018 року у частині розподілу судових витрат, то заяву про ухвалення додаткового рішення слід залишити без розгляду.

Вважає, що суд неправильно визначив боржника щодо стягнення судових витрат, оскільки видатки щодо сплати судового збору фінансуються за рахунок коштів Закарпатської обласної прокуратури. З огляду на це Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області не вправі виступити боржником у виконавчому провадженні, виконання рішення суду буде неможливим.

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року позовну заяву Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішень Ужгородської міської ради, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок до земель комунальної власності задоволено та:

- скасовано пункти 7.7. та 7.8. рішення Ужгородської міської ради від 27 жовтня 2010 року № 1637 «Про регулювання земельних відносин» щодо надання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дозволу на підготовку проектів відведення земельних ділянок площами 0,088 га, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (у власність);

- скасовано пункт 1.2 рішення V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 04 листопада 2010 року № 1649 щодо затвердження проектів відведення земельних ділянок та надання у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_2 та ОСОБА_3 площами 0,088 га у АДРЕСА_1 ;

- скасовано пункти 1.67 та п.1.74 рішення XXVII сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 09 листопада 2015 року № 1882 щодо затвердження громадянину ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,088 га у власність у АДРЕСА_1 , кадастрові номери: 2110100000:23:001:0021 та 2110100000:23:001:0020, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови на АДРЕСА_1 , зі зміною цільового призначення;

- скасовано рішення про державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності 6210559 від 03 липня 2014 року та рішення про державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності 6211008 від 03 липня 2014 року;

- витребувано земельні ділянки площею 0,0880 га (2110100000:23:001:0020) та 0,0880 га (2110100000:23:001:0021) на АДРЕСА_1 , вартістю 1 501 852,00 грн кожна, які 24 червня 2016 року об`єднані в одну земельну ділянку площею 0,1760 га за кадастровим номером 2110100000:23:001:0063 від ОСОБА_1 та повернутої їх до земель комунальної власності.

Вирішено питання розподілу судових витрати та стягнуто з Ужгородської міської ради та ОСОБА_1 на користь Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області судовий збір у розмірі по 24 250,28 грн з кожного.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 27 липня 2017 року апеляційну скарги ОСОБА_1 залишено без руху, зобов`язано сплатити судовий збір у розмірі 53350,62 грн за подачу апеляційної скарги (том 4, а.с. 47-48).

Згідно з квитанцією від 02 серпня 2017 року № 0.0.8198448951 ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 53350,62 грн (том 4, а.с. 54).

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 07 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 скасовано, у позові керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області, поданого в інтересах держави до Ужгородської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_1 про скасування рішень про надання земельних ділянок, про державну реєстрацію права власності та витребування земельних ділянок відмовлено.

Одночасно, постановлено стягнути з Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 53 350,62 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору.

22 травня 2019 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області задоволено частково, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 07 лютого 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-14933св18).

22 листопада 2019 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області позовну заяву Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування рішень Ужгородської міської ради Закарпатської області, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок до земель комунальної власності залишено без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 листопада 2019 року не оскаржувалося і набуло законної сили 03 січня 2020 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із пунктом 3 часини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У пункті 2 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що у разі відмови у позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Частинами першою, другою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (провадження № 12-1гс22) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 908/730/19, від 15 січня 2019 року у справі № 908/799/17, від 22 квітня 2021 року у справі № 922/1658/20, від 26 травня 2022 року у справі № 707/207/20, від 14 липня 2021 року у справі № 707/218/20, та зазначила, що, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок про те, що після остаточного ухвалення судового рішення у справі (після нового судового розгляду) особа не позбавлена можливості клопотати про розподіл судових витрат, у тому числі, понесених у зв`язку з касаційним/апеляційним переглядом справи.

Встановлено, що, звертаючись до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржив рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов прокурора. При цьому ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 53 350,62 грн за подачу апеляційної скарги.

Оскільки останнім рішенням суду, яке набрало законної сили, Ужгородській місцевій прокуратурі Закарпатської області було відмовлено у задоволенні позову, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про покладення на позивача витрат, понесених відповідачем ОСОБА_1 , у зв`язку зі сплатою ним судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі заявник вказує, що спір виник унаслідок незаконних дій відповідача - Ужгородської міської ради Закарпатської області, що, на думку заявника, є підставою для покладення на цього відповідача витрат зі сплати судового збору, що відповідало б вимогам частини дев`ятої статті 141 ЦПК України.

Колегія суддів спростовує ці доводи заявника, оскільки згідно норм ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові - на позивача.

Крім того, питання встановлення боржника щодо сплати судового збору у цій справі, з тих підстав, що Ужгородська місцева прокуратура Закарпатської області не має відкритих рахунків у казначейських органах, що унеможливить виконання судового рішення, не є предметом розгляду даної справи. Натомість питання порядку виконання судового рішення (саме у цій справі) регламентовано положенням частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи касаційної скарги про необхідність залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України, оскільки стороною не надано доказів на спростування можливого виконання скасованої постанови суду апеляційної інстанції у частині стягнення судових витрат, не ґрунтуються на нормі закону, тому на увагу не заслуговують.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішення питання про розподіл судових витрат є необґрунтованими.

Отже, суди попередніх інстанцій виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 14 квітня 2022 року зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду у касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування цих судових рішень, тому виконання додаткового рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 серпня 2021 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 рокупідлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 серпня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року залишити без змін.

Поновити виконання додаткового рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 серпня 2021 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник