Постанова

від 22.05.2019 по справі 308/5682/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 308/5682/16-ц

провадження № 61-14933 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач -керівник Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області, який діє в інтересах держави,

відповідач - Ужгородська міська рада Закарпатської області, ОСОБА_1 ,

треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

особа, яка подає касаційну скаргу, - заступник прокурора Закарпатської області,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області на постанову апеляційного суду Закарпатської області від 07 лютого 2018 року в складі колегії суддів Кондора Р. Ю., Куштана Б. П., Кожуха О. А.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

01 червня 2016 року керівник Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області звернувся до суду з позовом до Ужгородської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просив скасувати пункти 7.7, 7.8 рішення Ужгородської міської ради від 27 жовтня 2010 року № 1637 Про регулювання земельних відносин щодо надання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 0,088 га у власність у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд; пункт 1.2 рішення Ужгородської міської ради від 04 листопада 2010 року № 1649 щодо затвердження проектів відведення земельних ділянок площею по 0,088 га ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у власність у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд; пункти 1.67, 1.74 рішення Ужгородської міської ради від 09 листопада 2015 року № 1882 щодо затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 0,088 га у власність у АДРЕСА_1 , кадастрові номери НОМЕР_1 і НОМЕР_2 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по АДРЕСА_1 , зі зміною цільового призначення, а також скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки, витребувати їх в ОСОБА_1 та повернути до земель комунальної власності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції виходив із того, що порушення вимог закону при передачі у власність особі земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 07 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 червня 2017 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

Апеляційний суд виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити за недоведеністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Позивач просив скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13 березня 2018 року заступник прокурора Закарпатської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначене судове рішення та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі. В задоволенні клопотання заступника прокурора Закарпатської області про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначав, що апеляційний суд безпідставно дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження факту порушення вимог закону при передачі у власність особі земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що Ужгородською місцевою прокуратурою Закарпатської області в ході здійснення процесуального керівництва в кримінальному провадженні № 42015070030000163, розпочатому 25 листопада 2015 року, встановлено наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави з метою захисту інтересів територіальної громади м. Ужгорода.

01 червня 2016 року керівник Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області звернувся до суду з позовом до Ужгородської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішень про надання земельних ділянок, про державну реєстрацію права власності та витребування земельних ділянок.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві й у такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Згідно з абзацами першим, другим частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процессу (частина четверта статті 23 Закону).

Суди не встановили факт наявності в прокуратури повноважень на подачу даного позову та не врахували, що в порушення вимог частини четвертої статті 56 ЦПК України та частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру керівник Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області не надав письмової згоди особи, в інтересах якої поданий позов, на здійснення прокурором представництва інтересів в суді та не повідомив таку особу (орган) попередньо, до звернення з даним позовом до суду, про відповідне звернення.

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 07 лютого 2018 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат