Ухвала

від 04.04.2023 по справі 759/8349/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 759/8349/17

провадження № 61-4387ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_3 ), Київської міської ради про визнання недійсним рішення та встановлення порядку користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_3 ), Київської міської ради про визнання недійсним рішення та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним рішення Київської міської ради № 716/6952 від 10 листопада 2011 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,08 га за адресою: АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Визначено між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порядок користування земельною ділянкою, що закріплена за домоволодінням АДРЕСА_1 , відповідно варіанту № 1 висновку судової земельно-технічної експертизи від 31 липня 2019 року № 1956/19-41 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, виділивши в користування:

- ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 0,0205 га, що заштрихована на схемі (додаток № 2 до висновку №1956/19-41) рожевим кольором, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком земельної ділянки площею 0,0405 га, що належить їй на праві власності на підставі рішення Київської міської ради від 20 листопада 2018 року № 65/6116;

- ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,0610 га, що заштрихована на схемі (додаток № 2 до висновку №1956/19-41) блакитним кольором, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_3 ) задоволено. Апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

24 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року та залишити в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Заявниця узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, проте не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявниці необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявницею не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Зважаючи на те, що позовну заяву пред`явлено у травні 2017 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня

2017 року.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня

2017 року становив 1 600 грн.

Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 640 грн (1 600 грн*0,4) (редакція Закону України «Про судовий збір» на момент подання позовної заяви).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Розмір ставки судового збору за подання до суду касаційної скарги становить

200 відсотків ставки судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви за кожну вимогу немайнового характеру (визнання недійсним рішення; встановлення порядку користування земельною ділянкою), тобто 2 560 грн ((640 грн*2)*200%)).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у

м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Слід звернути увагу, що у порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі заявницею не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта, а також номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Не усунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до

19 квітня 2023 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Синельников