Ухвала

від 26.04.2023 по справі 759/8349/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 759/8349/17

провадження № 61-4387ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_3 ), Київської міської ради про визнання недійсним рішення та встановлення порядку користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_3 ), Київської міської ради про визнання недійсним рішення та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним рішення Київської міської ради № 716/6952 від 10 листопада 2011 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,08 га за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Визначено між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порядок користування земельною ділянкою, що закріплена за домоволодінням АДРЕСА_1 , відповідно варіанту № 1 висновку судової земельно-технічної експертизи від 31 липня 2019 року № 1956/19-41 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, виділивши в користування:

- ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 0,0205 га, що заштрихована на схемі (додаток № 2 до висновку №1956/19-41) рожевим кольором, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком земельної ділянки площею 0,0405 га, що належить їй на праві власності на підставі рішення Київської міської ради від 20 листопада 2018 року № 65/6116;

- ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,0610 га, що заштрихована на схемі (додаток № 2 до висновку №1956/19-41) блакитним кольором, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_3 ) задоволено. Апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

24 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватипостанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року та залишити в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: надіслання уточненої редакції касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави, на яких подається касаційна скарга з урахуванням положень статті 389 ЦПК України; надання копій касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи; надання документу на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі; зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків за його наявності або номера і серії паспорта, а також роз`яснено наслідки невиконання ухвали суду.

На виконання зазначеної ухвали ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків. Зокрема, заявницею надано квитанцію про сплату судового збору та уточнену редакцію касаційної скарги.

У порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України, в уточненій редакції касаційної скарги заявницею не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серію паспорта сторін у справі.

Крім того, із аналізу уточненої редакції касаційної скарги, яка надійшла на виконання ухвали Верховного Суду від 04 квітня 2023 року, слідує, що заявниця не визначила підстав касаційного оскарження судових рішень, отже не усунула порушення частини другої статті 389 ЦПК України.

ОСОБА_1 посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та зазначає, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 не навела конкретної норми права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, що свідчить про недотримання пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України та унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).

Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що визначені процесуальним законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Подані заявницею процесуальні документи свідчать про те, що у відведений судом строк (станом на 26 квітня 2023 року) вимоги ухвали Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у повній мірі заявниця не виконала, що не дозволяє суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Відсутність у касаційній скарзі передбачених ЦПК України підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку є передбаченою пунктом 4 частини четвертою статті 393 ЦПК України підставою для її повернення.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_3 ), Київської міської ради про визнання недійсним рішення та встановлення порядку користування земельною ділянкою - повернути особі, яка подала касаційну скаргу.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі,

яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Синельников