Рішення

від 27.03.2023 по справі 120/19700/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 березня 2023 р. Справа № 120/19700/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючої судді Бошкової Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання: Голованюк І.В.,

представника позивача: Браславця Я.Ю.,

представника третьої особи: Сопруна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Державного кадастрового реєстратора відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Островського Олега Васильовича; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт", інженер-землевпорядник ОСОБА_2

про: визнання дій протиправними, скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Островського Олега Васильовича.

За змістом позовних вимог позивач просить суд:

- визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Островського Олега Васильовича щодо державної реєстрації від 27.04.2021 земельної ділянки площею 1,8867 га з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009, місце розташування: АДРЕСА_1 .

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що здійснена державним кадастровим реєстратором відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Островським Олегом Васильовичем, площею 1,8867 га з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009, місце розташування: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 27.04.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Островським О.В., на підставі розробленої інженером-землевпорядником ОСОБА_2 землевпорядної документації, внесено відомості до Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009, власником якої є територіальна громада міста Києва, а користувачем ПАТ "Київський річковий порт". Як зазначає представник позивача, вищезазначена земельна ділянка майже повністю поглинула земельну ділянку, на якій розташоване її приватне нерухоме майно.

З огляду на зазначене, позивач вважає дії відповідача щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 1,8867 га за кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009 протиправними та просить скасувати державну реєстрацію вищезазначеної земельної ділянки.

04.01.2022 на адресу суду надійшли клопотання представника позивача про приєднання доказів, до якого долучено квитанцію про сплату судового збору та клопотання про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, а саме: приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт" та інженер-землевпорядник ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 05.01.2022 відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 01.02.2022.

Окрім того, цією ухвалою судом вирішено залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт" та інженера-землевпорядника ОСОБА_2 .

27.01.2022 від представника приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" за допомогою системи «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи пояснення з додатками.

У своєму поясненні приватним акціонерним товариством "Київський річковий порт" повідомлено про безпідставність посилань позивача на наявність виділеного та закріпленого кадастрового номера за земельною ділянкою, що перебуває у користуванні позивача. Також зазначається про відсутність порушеного права позивача та безпідставність звернення нею до суду з таким позовом, враховуючи реєстрацію об`єктів нерухомості, про які повідомляє позивач, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві власності з 30.12.2014 за юридичною особою - товариством з обмеженою відповідальність "КОМАНДОР БОТ КЛАБ" (код ЄДРПОУ 39541085).

У зв`язку з чим, приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт" просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Окрім того, третьою особою подано клопотання про надання додаткового строку для долучення пояснень, доказів та заяву-заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

01.02.2022 на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшли пояснення приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" та клопотання, що є аналогічними за змістом до тих, які подані 27.01.2022.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 01.02.2022, відкладено судове засідання у справі на 10.03.2022.

25.02.2022 до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень, доказів та клопотання про витребування доказів, подані представником приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт".

Відповідно до довідки, складеної секретарем судового засідання, справа № 120/19700/21, 10.03.2022, була знята з розгляду, у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 12.07.2022.

11.07.2022 до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні, 12.07.2022 судом винесено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання представника позивача та відкладено судове засідання у справі на 26.07.2022.

У судовому засіданні, 26.07.2022 судом відмовлено у задоволенні клопотання приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про розгляд справи у загальному позовному провадженні. Окрім того, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про витребування доказів.

У судовому засіданні оголошено перерву до 22.08.2022.

26.07.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без його участі.

27.07.2022 судом винесено ухвалу про виправлення описки.

19.08.2022 на адресу суду надійшло клопотання представника приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт", у якому останній просив відкласти судове засідання на іншу дату.

У свою чергу, представником позивача, 22.08.2022 подано клопотання, у якому останній вказує, що не заперечує щодо відкладення судового засідання у справі.

Ухвалою від 22.08.2022 задоволено клопотання третьої особи та відкладено судове засідання на 14.09.2022.

14.09.2022 від представника приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 14.09.2022, відкладено судове засідання на 29.09.2022.

29.09.2022 до суду представником приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" подано клопотання про залишення позову без розгляду, у задоволенні якого ухвалою суду від 29.09.2022 відмовлено з викладених у такій ухвалі підстав.

У судовому засіданні, 29.09.2022, протокольними ухвалами долучено до матеріалів справи докази, надані третьої особою 25.02.2022, та відмовлено у задоволенні клопотання приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" від 14.09.2022.

У судовому засіданні оголошено перерву до 18.10.2022 та зобов`язано представника позивача надати суду докази.

Ухвалою від 29.09.2022 відмолено у задоволенні клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, "Київський річковий порт" про залишення позову без розгляду.

17.10.2022 стороною позивача подано до суду пояснення по суті позову, у яких зазначається про наявність у ОСОБА_1 підстав для звернення до суду з причин наявності порушеного її законного інтересу, як єдиного засновника (учасника) та кінцевого беніфіціарного власника товариства з обмеженою відповідальність "КОМАНДОР БОТ КЛАБ", у статутному капіталі якого на цей час перебуває нерухоме майно, про яке здійснюється посилання у позові.

Додатково у поясненні представником позивача повідомлено, що в процесі розроблення технічної документації, на підставі якої було визначено межі земельної ділянки за кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009, разом з позивачем, як суміжним землевласником (користувачем), не проводилась процедура погодження меж земельної ділянки в натурі. У зв`язку з чим, представник позивача зазначає, що технічна документація була складена із порушенням законодавства, а відповідач був зобов`язаний відмовити у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009.

Окрім того, 17.10.2022, Державним кадастровим реєстратором відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Островським О.В. подано клопотання про розгляд справи без його участі.

18.10.2022 на адресу суду надійшла заява інженера-землевпорядника ОСОБА_2 , за змістом якого третя особа заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить здійснювати розгляд справи без його участі. За змістом своєї заяви інженером-землевпорядником ОСОБА_2 повідомлено про відсутність у позивача належних доказів щодо наявності у його користуванні сформованої земельної ділянки, а також те, що вказана позивачем нерухомість зареєстрована на праві власності товариства з обмеженою відповідальність "КОМАНДОР БОТ КЛАБ".

Ухвалою від 18.10.2022 задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи від 18.10.2022 та відкладено судове засідання на 07.11.2022.

17.10.2022 на адресу суду надійшла заява Державного кадастрового реєстратора відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Островського Олега Васильовича про розгляд справи без його участі.

07.11.2022 відповідачем повторно подано заяву про розгляд справи без присутності останнього.

У судовому засіданні 07.11.2022 оголошено перерву до 21.11.2022.

Ухвалою від 21.11.2022 задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи від 21.11.2022 та відкладено судове засідання на 05.12.2022.

05.12.2022 на адресу суду надійшло від представника позивача клопотання про витребування доказів. В обґрунтування клопотання представником позивача зазначено про неможливість надання до суду доказів, які судом, у засіданні 07.11.2022 його було зобов`язано надати, зокрема, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розроблену фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 .

Представником позивача також повідомлено, що з метою отримання витребуваних судом доказів, на адреси Відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Головного управління Держегокадастру у Хмельницькій області та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві було направлено адвокатські запити, які залишились без реагування та виконання. З огляду на неможливість самостійно надати витребувані докази, представник позивача просив суд їх витребувати.

Ухвалою суду від 05.12.2022 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів від 05.12.2022. Витребувано у Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та інженера-землевпорядника ОСОБА_2 , а також зобов`язано надати суду у 10-денний строк з моменту отримання ухвали належним чином засвідчену копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розроблену фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , за якою 27.04.2021 державним кадастровим реєстратором Відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області було внесено відомості (здійснено реєстрацію) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009.

02.01.2023 на адресу суду надійшла заява Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо надання інформації, до якої долучено СD-диск з вивантаженою з програмного забезпечення Державного земельного кадастру копією технічної документації із землеустрою.

03.01.2023 до суду подано клопотання представника позивача про приєднання доказів.

У судовому засіданні, 09.01.2023, встановлено, що СD-диск, наданий Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, відкрити для перегляду неможливо, що підтверджено завідувачем сектору інформаційних технологій та комп`ютерного забезпечення Вінницького окружного адміністративного суду.

Враховуючи неможливість перегляду наданої Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві технічної документації, суд вирішив повторно витребувати останню, про що було винесено ухвалу від 09.01.2023. Окрім того, ухвалою від 09.01.2023 відкладено судове засідання на 30.01.2023.

30.01.2023 представником позивача подано клопотання про приєднання доказів.

30.01.2023 судом винесено ухвалу, якою повторно витребувано у Головного управління Держгеокадастру у м. Києві відповідну технічну документацію, враховуючи ненадходження її до суду у встановлені строки та з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів про належне отримання Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві копії ухвали від 09.01.2023. Судове засідання відкладено на 15.02.2023.

Ухвалою суду від 15.02.2023 задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи від 15.02.2023. Також, враховуючи не надання до матеріалів справи, станом на 15.02.2023, витребуваних судом доказів, судом за змістом ухвали від 15.02.2023 звернуто увагу Головного управління Держгеокадастру у м. Києві на необхідність надання витребуваних ухвалою від 30.01.2023 доказів, у 3-денний строк з моменту отримання ухвали від 30.01.2023. Судове засідання відкладено на 13.03.2023.

13.03.2023 на адресу суду надійшли пояснення представника позивача та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в додатках до якого було надано копію технічної документації із землеустрою, на підставі якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:90:115:0009, разом з копією звернення позивача та копією адвокатського запиту, а також копії рішень державних кадастрових реєстраторів № РВ-0502014662021 від 14.04.2021 та № РВ-6100898202021 від 26.04.2021, разом з копіями коректурних аркушів про усунення зауважень до таких рішень.

У судовому засіданні, 13.03.2023 оголошено перерву до 27.03.2023, з метою ознайомлення представника приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» з поясненнями та клопотанням представника позивача.

24.03.2023 представником третьої особи подано письмові пояснення, у якому останній заперечує щодо долучення наданих представником позивача доказів та вказує на безпідставність доводів сторони позивача з приводу необхідності отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 27.03.2023 задоволено клопотання представника позивача та долучено до матеріалів справи докази, які надані суду 13.03.2023.

Твердження представника приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" щодо подання представником позивача, доказів разом з клопотанням від 10.03.2023, зареєстрованого 13.03.2023 за вх. № 10997/23 зводяться до того, що такі не мають бути прийняті судом відповідно до частини 8 статті 79 КАС України.

Частиною 8 статті 79 КАС України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З метою повного, всебічного з`ясування усіх обставин справи, судом у судових засіданнях неодноразово наголошувалось представнику на необхідність надання суду доказів проведення спірних реєстраційних дій державним кадастровим реєстратором відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, а також копію технічної документації із землеустрою, на підставі якої було внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:90:115:0009.

Враховуючи зміст наданих пояснень та клопотань представника позивача, здійснені ним заходи з отримання витребуваних судом доказів виявились безрезультатними, у зв`язку з чим, представником позивача було подано до суду 05.12.2022 клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 05.12.2022 було задоволено клопотання представника позивача про витребування належним чином засвідченої копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за якою було внесено відомості (здійснено реєстрацію) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009.

З метою всебічного з`ясування усіх обставин справи обставин, судом неодноразово ухвалами від 05.12.2022, від 09.01.2023 та від 30.01.2023 вживались заходи щодо витребування копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В свою чергу, з урахуванням невиконання зазначених вище ухвал суду Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, враховуючи отримання таких доказів самостійно позивачем і надання їх до суду за наслідком винесених ухвал від 05.12.2022, від 09.01.2023 та від 30.01.2023, приєднання таких доказів не обмежене у часі та відповідає приписам статті 9 КАС України.

Відтак, суд відхиляє доводи представника ПрАТ «Київський річковий порт» в цій частині.

У судовому засіданні, 27.03.2023 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі. У свою чергу, представник третьої особи приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" заперечував щодо задоволення позовних вимог. Інші учасники у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

За час розгляду справи та станом на дату постановлення рішення, відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

27.04.2021 державним кадастровим реєстратором Відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмільницькій області Островським О.В., на підстав розробленої інженером-землевпорядником ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на замовлення приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт», внесено відомості до Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009.

Земельна ділянка за кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009 майже повністю поглинула земельну ділянку за кадастровим номером: 8000000000:90:115:205, на якій розміщене придбане ОСОБА_1 майно на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 07.07.2012.

Позивач посилається на недотримання кадастровим реєстратором Відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмільницькій області Островським О.В. процедури реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009 в Державному земельному кадастрі, тому звернулась до суду з адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами вимог пункту 3 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Під час визначення предметної юрисдикції справ суд враховує суб`єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначає характер правовідносин, з яких виник спір, і мету пред`явлення позову.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Вказана позиція суду узгоджується за висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 01.02.2022 у справі № 120/7546/20-а.

Визначаючи предметну юрисдикцію цього спору судом досліджено зміст позовної заяви та пояснення позивача, з яких вбачається, що позивач звернулась до адміністративного суду з метою оскарження дій державного кадастрового реєстратора, які на її думку були вчинені з порушенням визначеної законом процедури.

Предметом спору у цій справі є дії відповідача, як державного кадастрового реєстратора - суб`єкта владних повноважень, пов`язані з реєстрацію земельної ділянки, сформованої інженером-землевпорядником за його технічною документацією, посилаючись при цьому на недотримання відповідачем своїх обов`язків, встановлених Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Водночас, характер спірних правовідносин, заявлені позовні вимоги вказують, що між учасниками спору відсутній спір про право. Також, у матеріалах справи відсутні, а судом не здобуто докази про наявність такого спору. При цьому, судом з`ясовано вказане питання в ході розгляду справи і учасниками справи визнано та поясненнями підтверджено відсутність спору між позивачем та іншими землекористувачами або власниками.

Як зазначалось судом, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. В матеріалах справи містяться заяви відповідача від 17.10.2022 та від 03.11.2022 про розгляд справи без участі відповідача, за змістом яких відповідачем, окрім неможливості приймати участь у судовому засіданні з огляду на військовий стан, зазначено про його неможливість бути належним відповідачем по справі, оскільки він не є юридичною особою з розпорядчими повноваженнями органу влади.

Надаючи оцінку обставинам та матеріалам справи з огляду належності визначеного відповідача у цій справі, суд зазначає наступне.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин 5 - 7 статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора та власну печатку.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Відповідно до абзацу 5 пункту 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (надалі Порядок №1051, в редакції на момент вчинення спірної реєстрації) під втручанням у діяльність Державного кадастрового реєстратора розуміється прямо не передбачена законодавством дія будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань, яка стосується здійснення Державним кадастровим реєстратором повноважень, визначених Законом.

При цьому пунктами 222 - 231 Порядку №1051, визначені порядок, підстави, умови оскарження дії або бездіяльності Державного кадастрового реєстратора.

Зокрема, пунктом 222 Порядку №1051 передбачено, що рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до Держгеокадастру або до суду.

Аналіз зазначених положень дає право дійти до висновку, що вказаним порядком надано можливість оскарження дій чи бездіяльності кадастрового реєстратора до суду.

Тобто, державні кадастрові реєстратори у межах реалізації своїх прав та обов`язків, визначених Законом, виступають окремими та незалежними суб`єктами владних повноважень. У зв`язку з чим, в разі здійснення протиправних дій або бездіяльності таких суб`єктів під час реалізації ними своїх владних повноважень, які зумовлюють порушення прав та/або інтересів громадян, державні кадастрові реєстратори можуть виступати відповідачами у справах за скаргами до суду.

Відтак, суд дійшов висновку щодо належності Державного кадастрового реєстратора відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_3 як відповідача у цій справі.

З приводу тверджень третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, про відсутність порушеного права позивача та безпідставність звернення до суду з таким позовом, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 статті 55 Конституції України визначено, що рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду.

Статтею 5 КАС України гарантовано кожному право на звернення до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Виходячи зі змісту наведених вище норм права, судовому захисту підлягає виключно порушене право особи. Тобто, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Водночас, відповідно до вказаних норм право особи звернутися до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Якщо ж це право не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову.

У підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Правові висновки аналогічного змісту викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №305/2127/16-а, від 21.11.2021 у справі № 804/2669/18 та від 16.12.2021 у справі № 420/6907/20 та Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022 №120/12935/21-а.

Як вбачається з відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відображених у інформаційній довідці № 275406695 від 17.09.2021, позивач набула 18.07.2012 на праві приватної власності нерухоме майно: адміністративну будівлю (літ. С) площею 307,5 кв.м., будівлю охорони (літ. СІ) площею 22,2 кв.м., гаражний бокс (літ. СІІ) площею 63,0 кв.м., загальна площа - 392,70 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, за змістом вказаної інформаційної довідки № 275406695 від 17.09.2021 встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.12.2014 зареєстровано за ТОВ "КОМАНДОР БОТ КЛАБ (код ЄДРПОУ 39541085), за № 567563580000 право приватної власності на нежитлове приміщення, адміністративна будівля (літ.С), заг. пл. 307,5 кв.м., будівля охорони (літ. СІ) площею 22,2 кв.м., гаражний бокс(літ. СІІ) площею 63,0 кв.м., загальна площа 392,70 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто вбачається, що перелічені вище об`єкти нерухомості загальною площею 392,70 кв.м., з 18.07.2012 перебували на праві приватної власності у позивача, а з 30.12.2014 на праві приватної власності ТОВ "КОМАНДОР БОТ КЛАБ".

У наданих представником позивача поясненнях зазначено, що 30.12.2014 позивач, як єдиний засновник та власник ТОВ "КОМАНДОР БОТ КЛАБ", внесла вказане майно до його статутного капіталу, про що було внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що статус позивача, як єдиного учасника та директора ТОВ "КОМАНДОР БОТ КЛАБ" підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на запит №249202917642 станом на 01.02.2022, який міститься у матеріалах справи.

З аналізу таких обставин вбачається, що своїми оскаржуваними діями, в частині державної реєстрації земельної ділянки, відповідачем допущено порушення охоронюваного законом інтересу позивача.

Суд зазначає, що оскаржувані дії державного кадастрового реєстратора відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_3 щодо державної реєстрації, 27.04.2021 земельної ділянки площею 1,8867 га з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009, безпосередньо стосуються об`єктів нежитлової нерухомості, які наразі належать ТОВ "КОМАНДОР БОТ КЛАБ", єдиним учасником та директором якого є позивач, оскільки впливають на користування та можуть обмежувати реалізацію права власності на нежитлові будівлі, а тому право на звернення до суду з даним адміністративним позовом є беззаперечним.

Відтак, посилання третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача щодо безпідставності звернення ОСОБА_1 до суду з таким позовом є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.

У свою чергу, надаючи оцінку законності здійсненої відповідачем державної реєстрації від 27.04.2021 земельної ділянки, площею 1,8867 га, з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009, суд виходить з наступного.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.11.2022 №НВ-9904898792022, земельна ділянка за кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009, площею 1,8867 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить до комунальної форми власності за видом цільового призначення: 12.03 "Для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту".

Додатком до вказаного витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.11.2022 №НВ-9904898792022 є кадастровий план, на якому відображено графічний матеріал земельної ділянки за кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009 у масштабі 1:2000.

З аналізу наданих позивачем разом з позовом доказів, а саме: графічного матеріалу, на якому зображена земельна ділянка за кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009, а також акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 14.04.2004, обрису земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та чергового кадастрового плану як витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 28.05.2004, вбачається накладення меж земельної ділянки за кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009 на межі земельної ділянки площею 2688,38 кв.м., якою користувалась позивач.

У розділі відомостей про державну реєстрацію земельної ділянки витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.11.2022 №НВ-9904898792022 міститься інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а саме: технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 08.04.2021; Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 . Органом, який зареєстрував земельну ділянку визначено - Відділ у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Дослідивши матеріали технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приватному акціонерному товариству "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" для будівництва бункеровочної бази флоту на Теличці в районі х. Острів в Голосіївському районі м. Києва, судом встановлено, що така документація була розроблена фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24.12.1963 № 1938 "Про відвод земельної ділянки Київському річковому порту під будівництво бункеровочної бази в Печерському районі".

Відповідно до копії рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24.12.1963 № 1938 "Про відвод земельної ділянки Київському річковому порту під будівництво бункеровочної бази в Печерському районі", Київському річковому порту було відведено земельну ділянку площею біля 2,4 га.

У пояснювальній записці до технічної документації із землеустрою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 зазначено, що встановлення (відновлення) меж земельних ділянок здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, зокрема у зв`язку з відсутністю раніше розробленої документації із землеустрою. Також у ній зазначено, що при виконанні робіт, з урахуванням актуальної ситуації на місцевості на нинішній час, площу та конфігурацію земельної ділянки було уточнено та встановлено в розмірі 1,8867 га.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України, в редакції на момент вчинення спірної реєстрації) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частиною першою статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності (частина друга статті 79-1 ЗК України).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина третя статті 79-1 ЗК України).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта статті 79-1 ЗК України).

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частина п`ята статті 79-1 ЗК України).

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина дев`ята статті 79-1 ЗК України).

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (частина десята статті 79-1 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Частиною другою статті 83 ЗК України визначено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений у статті 123 ЗК України.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) (частина перша статті 123 ЗК України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (абзац перший частини другої статті 123 ЗК України).

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (абзац другий частини другої статті 123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина третя статті 123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК України).

Отже, в розумінні наведених норм ЗК України рішення про передачу у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності має здійснюватися за проектом землеустрою щодо її відведення.

Аналогійний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №420/5690/20.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій":

- проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

- технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

За правилами статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 04.05.2022 у справі № 802/1446/17-а.

Згідно частин першої - третьої статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом.

Враховуючи зазначене, за відсутності раніше розробленої документації із землеустрою та з урахуванням змісту рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24.12.1963 № 1938 "Про відвод земельної ділянки Київському річковому порту під будівництво бункеровочної бази в Печерському районі", технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приватному акціонерному товариству "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" суперечить вимогам частини 5 статті 79-1 ЗК України.

Також, досліджувана технічна документація, всупереч вимогам статті 55 Закону України "Про землеустрій", не містить дозволу відповідного органу місцевого самоврядування, виданого у формі рішення, щодо розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Крім того, частиною 1 статті 198 ЗК України передбачено, що кадастрова зйомка це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно з пунктом "б" частини 2 статті 198 ЗК України кадастрова зйомка включає в себе й погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами.

Таке погодження відбувається на етапі визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що здійснювалось відповідно до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, яка діяла на момент проведення спірної державної реєстрації відповідачем земельної ділянки (далі - Інструкція №376).

Відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

При цьому механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією № 376.

Так, згідно з пунктом 1.2 Інструкції № 376 встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється для визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Пунктом 1.3 Інструкції № 376 передбачено, що межовий знак це спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В силу вимог пункту 2.1 Інструкції № 376 встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За змістом вказаної норми Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється в одному з трьох випадків: 1) на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 2) на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок; 3) на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, згідно з п. 2.1 Інструкції № 376 самостійною підставою для встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) слід вважати розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на що вказує пункт "й" ч. 10 ст. 55 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якого акт приймання-передачі межових знаків на зберігання є частиною документації із землеустрою.

Вказане узгоджується з метою встановлення меж земельної ділянки під час розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка полягає у визначенні в натурі (на місцевості) метричних даних конкретної земельної ділянки та закріплення її меж межовими знаками для усунення суперечностей, що можуть виникнути із суміжними власниками (землекористувачами) щодо меж такої земельної ділянки.

Також акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання за формою, затвердженою Інструкцією № 376, є складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та по суті єдиним документом, який засвідчує встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Водночас кроки межового знака є необхідними для визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки та повинні включати інформацію про номер такого межового знака, опис його місцезнаходження, точку закріплення, видимість на суміжні межові знаки тощо.

Відтак, відсутність вказаного документа або не відповідність його форми вимогам чинного законодавства, на переконання суду, може свідчити про невідповідність технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 3.12. Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

У досліджуваних матеріалах технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приватному акціонерному товариству "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" для будівництва бункеровочної бази флоту на Теличці в районі х. Острів в Голосіївському районі м. Києва, міститься акт приймання-передачі межових знаків на зберігання від 08.04.2021.

Згідно п. 2 вказаного акту приймання-передачі межових знаків на зберігання від 08.04.2021 зазначено, що власник (користувач) земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має.

У п. 3 такого акту зазначено, що власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок претензій до існуючих земельних меж не заявлено, однак, такі відомості суперечать зазначеним у цьому ж акті відомостям про відсутність власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.

Водночас, у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання від 08.04.2021 відсутні підписи представників власника земельної ділянки - відповідного органу місцевого самоврядування, а також сусіднього землекористувача, якому належать об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Промислова, 4а.

Докази належного повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або доказів погодження позивачем визначених меж земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:90:115:0009, також відсутні в матеріалах технічної документації.

Щодо дій, які вчиняються реєстратором при прийнятті рішення про реєстрацію земемельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 193 ЗК України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Статтею 194 ЗК України визначено, що призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України).

Ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону (стаття 204 ЗК України).

Водночас, правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру врегульовано Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Статтею 8 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що геодезичною основою для Державного земельного кадастру є державна геодезична мережа.

Картографічною основою Державного земельного кадастру є карти (плани), що складаються у формі і масштабі відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

Для формування картографічної основи Державного земельного кадастру використовується єдина державна система координат.

До Державного земельного кадастру включаються відомості про координати пунктів державної геодезичної мережі.

До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про картографічну основу: склад відомостей, що відображаються на картографічній основі, у тому числі адреси об`єктів нерухомого майна (за наявності); дата створення картографічної основи; відомості про особу, яка створила картографічну основу; масштаб (точність) картографічної основи; система координат картографічної основи.

Згідно із статтею 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Згідно із частинами 4-6 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Також, пунктом 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 передбачено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою (у паперовій або електронній формі) згідно з додатком 12 розробника документації із землеустрою та оцінки земель від імені замовника, якщо інше не передбачено договором на виконання відповідних робіт (пункт 69 Порядку №1051).

Відповідно до пункту 70 Порядку №1051 державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє:

1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

3) розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень;

4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі відповідності заяви разом з документами вимогам, зазначеним у цьому пункті, Державний кадастровий реєстратор приймає заяву до розгляду по суті та обліковує її відповідно до пункту 71 цього Порядку.

Пунктом 74 Порядку №1051 визначено, що державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру:

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє:

- відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку;

- електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

Згідно з пунктом 74 Порядку №1051 державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність:

1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів);

2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1;

3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

У разі коли підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є невідповідність поданих документів вимогам законодавства, Державний кадастровий реєстратор у рішенні про відмову зазначає відомості, що виявлені у поданих документах та свідчать про їх невідповідність вимогам законодавства з посиланням на нормативно-правовий акт та його положення, з якими виявлено невідповідність поданих документів (пункт 74-1 Порядку №1051).

Відтак, аналіз наведених вище приписів Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку №1051 свідчить про те, що у разі отримання заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру державний кадастровий реєстратор протягом 14 робочих днів з дня прийняття такої заяви розглядає таку та перевіряє відповідність поданих документів вимогам, що визначені пунктом 67 Порядку №1051, а також перевіряє електронний документ на відповідність його пункту 74 Порядку №1051. За результатами розгляду та перевірки поданих документів державний кадастровий реєстратор або вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру, або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей.

При цьому, враховується те, що частиною 6 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначені підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, однією із яких є невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Так, дослідивши матеріали технічної документації, судом також враховано зміст рішення №РВ-0502014662021 від 14.04.2021 державного кадастрового реєстратора Відділу у Казятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та рішення №РВ-6100898202021 від 26.04.2021 державного кадастрового реєстратора Відділу у Тернопільському районі Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Дежгеокадастру у Тернопільській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

За змістом вказаних рішень державними кадастровими реєстраторами повідомлено про невідповідність поданих документів вимогам законодавства, а саме: ст. 79-1 ЗК України та ст. 55 Закону України "Про землеустрій".

З урахуванням зазначеного вище аналізу змісту технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приватному акціонерному товариству "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" для будівництва бункеровочної бази флоту на Теличці в районі х. Острів в Голосіївському районі м. Києва, вбачається її невідповідність вимогам законодавства, встановленим ст. 79-1 ЗК України та ст. 55 Закону України "Про землеустрій", яка залишилась не усуненою після вказаних вище відмов.

У зв`язку з чим, відповідач, як державний кадастровий реєстратор, за результатом розгляду та перевірки отриманих документів щодо внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, не надав належної оцінки відповідності поданих для реєстрації документів, сим допущено порушення вимог частини 6 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Щодо тверджень представника приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт", зазначених у поясненнях від 23.03.2023, про сформованість земельної ділянки, в силу вимог Законів України "Про Державний земельний кадастр" та "Про землеустрій", а також здійснення державної реєстрації земельної ділянки на підставі технічної документації, яка має розроблятись виключно за рішенням ПрАТ "Київський річковий порт" як землекористувача, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2 Розділу VII Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Отже, право отримати згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі має лише особа у володінні якої перебуває така земельна ділянка.

Як зазначалось вище, технічна документація, яка стала підставою для реєстрації відповідачем земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:90:115:0009, була розроблена на підставі рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24.12.1963 № 1938 «Про відвод земельної ділянки Київському річковому порту під будівництво бункеровочної бази в Печерському районі».

Водночас, частиною IV діючого на той час Земельного кодексу УСРР, затвердженого постановою ВЦВК від 29.11.1922, чинного на момент прийняття рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24.12.1963 № 1938 "Про відвод земельної ділянки Київському річковому порту під будівництво бункеровочної бази в Печерському районі", передбачалось обов`язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам правопідтверджуючих документів на землю.

У розділі II постанови ВУЦВК і РНК УСРР від 23.09.1925 "Про земельні розпорядки в смузі міст і містечок" також передбачено, що всі без винятку земельні ділянки в межах міської смуги підлягають державній реєстрації, що засвідчується актами реєстрації та витягами з них.

Стаття 10 Закону СРСР від 13.12.1968 "Про затвердження основ законодавства СССР і союзних республік" встановлювала обов`язковість оформлення державних актів на право користування землею та видачі їх землекористувачам, яким заборонялось користування наданою земельною ділянкою до видачі державного акту.

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу Української РСР 1970 року право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчувалося державними актами на право користування землею. Форми актів встановлювалися Радою Міністрів СРСР. Згідно зі статтею 22 цього кодексу приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, заборонялося.

Земельний кодекс Української РСР 1990 року містив аналогічні вимоги. Зокрема, статтею 22 ЗК України (чинного до 01.01.2002 року) передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. А право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 ЗК України від 1990 року).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Представником приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" зазначається те, що з 24.12.1963 і на час виготовлення технічної документації, відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24.12.1963 №1938 "Про відвод земельної ділянки Київському річковому порту під будівництво бункеровочної бази в Печерському районі", фактичним користувачем земельної ділянки, яка відповідає сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:115:0009, був саме ПрАТ "Київський річковий порт", як правонаступник Київського річкового порту.

Проте, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приватному акціонерному товариству "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" для будівництва бункеровочної бази флоту на Теличці в районі х. Острів в Голосіївському районі м. Києва, не містить доказів оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачу правопідтверджуючих документів на землю, згідно вимог діючого на той час законодавства.

Крім того, представником позивача вказувалось, що рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24.12.1963 №1938 "Про відвод земельної ділянки Київському річковому порту під будівництво бункеровочної бази в Печерському районі" стосується іншої земельної ділянки, відмінної за площею та місцем розташування. В свою чергу доказів протилежного технічна документація не містить, а також відповідачем та третіми особами суду не надано.

При цьому судом встановлено, що у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приватному акціонерному товариству "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" для будівництва бункеровочної бази флоту на Теличці в районі х. Острів в Голосіївському районі м. Києва, в якості правовстановлюючих документів долучено копію рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2011 у справі №62/154 та копію договору купівлі-продажу від 03.10.2011 № 112031.

В свою чергу, з аналізу змісту такого рішення суду та договору купівлі-продажу, як доказів права власності на об`єкти нерухомості, вбачається посилання на іншу земельну ділянку з іншою площею та реєстровими номерами, які не відповідають відомостям щодо тієї земельної ділянки, яку визначено за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приватному акціонерному товариству "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" для будівництва бункеровочної бази флоту на Теличці в районі х. Острів в Голосіївському районі м. Києва.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем при реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не здійснено належної перевірки відповідності поданих приватним акціонерним товариством «Київський річковий порт» документів вимогам законів, що свідчить про протиправність таких дій кадастрового реєстратора та наявність підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, площею 1,8867 га за кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4, що здійснена 27.04.2021.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані сторонами, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити.

Відповідно до частини 1статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державного кадастрового реєстратора відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Островського Олега Васильовича щодо державної реєстрації 27.04.2021 земельної ділянки площею 1,8867 га за кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,8867 га за кадастровим номером: 8000000000:90:115:0009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснена Державним кадастровим реєстратором відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Островським Олегом Васильовичем 27.04.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державний кадастровий реєстратор відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Островський Олег Васильович (вул. Соборної України, 1, смт. Віньківці, Віньковецький район, Хмельницька область, 32500).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт" (вул. Верхній Вал, 70, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 03150071); інженер-землевпорядник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення суду складено: 03.04.2023

СуддяБошкова Юлія Миколаївна