Постанова

від 04.04.2023 по справі 420/3937/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/3937/22Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Домусчі С. Д., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Елітол» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року у справі за позовом Приватного підприємства «Елітол» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2022 року Приватне підприємство «Елітол» (далі позивач, ПП «Елітол») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу:

- № 320363 від 15.11.2021 про стягнення адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500 грн.;

- № 320364 від 15.11.2021 про стягнення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.;

- № 320812 від 22.11.2021 про стягнення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.;

- № 321182 від 29.11.2021 про стягнення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.;

- № 321867 від 20.12.2021 про стягнення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

Також у позовній заяві підприємство заявило про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті судових витрат, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 2481 грн., поштових витрат в розмірі 72,80 грн., витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн. та інших, документально підтверджених витрат.

В обґрунтування позовних вимог ПП «Елітол» зазначило про незгоду із зазначеними постановами та про їх протиправність, мотивуючи, що, у спірних правовідносинах, він не є автомобільним перевізником, а лише власником транспортного засобу, який, в свою чергу, використовується іншим суб`єктом господарювання (перевізником).

Наведені обставини, на думку ПП «Елітол», свідчать про те, воно не є суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (далі Закон №2344-III).

Позивач зазначає, що оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесені із грубим порушенням ст. 61 Конституції України, якою встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, на думку позивача, винесені Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року, ухваленого в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в задоволенні позову ПП «Елітол» - відмовлено.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані постанови прийняті відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є правомірними та підстави для їх скасування відсутні.

Надаючи оцінку головному аргументу ПП «Елітол» про те, що воно не є автоперевізником, а лише власником транспортних засобів, суд першої інстанції виходив із того, що під час перевірки контролюючому органу не були надані документи, щодо передачі позивачем транспортного засобу іншій особі, а також документи, на підставі яких можна було б встановити автоперевізника.

Суд зазначив, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинен звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів для оформлення та видачі тимчасового реєстраційного документа, на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20.12.2018 по справі № 804/8740/16, за результатами розгляду адміністративного спору у подібних правовідносинах, та яка відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Стосовно аргументів позивача, що наданими товарно-транспортними накладними та договорами оренди транспортного засобу підтверджується факт того, що автоперевізником є інший суб`єкт господарювання, суд зазначив, що на підтвердження факту передачі транспортних засобів за умовами вказаних договорів позивачем не надано копій актів приймання-передачі транспортних засобів та доказів виконання договорів оренди.

Надаючи оцінку аргументу позивача про порушення контролюючим органом порядку розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, несповіщення позивача про розгляд такої справи, суд зазначив, що вказані порушення не знайшли свого підтвердження підчас розгляду даного спору та спростовуються встановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

В апеляційній скарзі, ПП «Елітол», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник наполягає насамперед на тому, що оскаржувані постанови прийняті відповідачем щодо неналежного суб`єкта господарювання.

На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на договори оренди транспортних засобів, які він уклав з іншими суб`єктами господарювання та стверджує, що саме орендар, використовуючи вантажівки ПП «Елітол», надавав послуги вантажоперевезень та виступав у якості автомобільного перевізника, у зв`язку з чим саме такий суб`єкт господарювання має нести відповідальність за порушення вимог Закону №2344-III.

Також скаржник посилається на помилковість висновків суду першої інстанції стосовно того, що позивачем на підтвердження реальності договорів оренди транспортних засобів не надано актів прийому передачі транспортних засобів, оскільки законодавчі вимоги щодо складання актів приймання-передачі транспортних засобів відсутні, транспортні засоби передані орендарю безпосередньо на підставі договорів оренди.

Окрім того, скаржник наполягав на тому, що товарно-транспортними накладними також підтверджується статус автоперевізника, натомість, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що зі змісту товарно транспортних накладних вбачається, що ПП «Елітол» не є автоперевізником, що свідчить про безпідставність притягнення підприємства до відповідальності та відповідно про протиправність оскаржуваних постанов.

Доводи ж апеляційної скарги в частині суті виявлених порушень, ідентичні доводам, викладеним у позовній заяві.

Відповідач, Державна служба України з безпеки на транспорті, у відзиві на апеляційну скаргу звертає увагу на тому, що формування та збір документів на перевезення вантажів завершується на початку руху та мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані документи на підставі яких здійснюються перевезення.

Відповідач зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги стосовно того, що оскаржувані постанови прийняті щодо неналежного суб`єкта господарювання та наголошує, що позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового документа, що підтверджує право користування транспортним засобом.

Державна служба України з безпеки на транспорті просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції ухваленого в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) надає право здійснити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини справи.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП «Елітол» зареєстроване 03.09.2002 та основним видом діяльності за КВЕД є 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

13 жовтня 2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в пункті габаритно-вагового контролю а/д М-15 (км 60+540) згідно направлення на перевірку №026519 від 12.10.2021, здійснена перевірка транспортного засобу марки «Man/Kogel» номерний знак ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

За результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, складено Акт №316899 від 13.10.2021, яким встановлене порушення, передбачене абзацом 3 статті 60 Закону №2344-III, зокрема, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності, на момент проведення перевірки, документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа до т/з (а.с. 34).

На підставі Акта №316899 від 13.10.2021 Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки винесло постанову від 15.11.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу №320364, якою до ПП «Елітол» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. (а.с. 31 зв.бік).

15 жовтня 2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в пункті габаритно-вагового контролю а/д М-05 Київ-Одеса 452 км +811, відповідно до направлення на перевірку №026519 від 12.10.2021, здійснено перевірка транспортного засобу марки «Man» номерний знак ( НОМЕР_1 ).

За результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом складено Акт №317065 від 15.10.2021, яким встановлене порушення, передбачене абзацу 14 ст. 60 Закону №2344-III, зокрема, перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні подільного вантажу (а.с. 34 зв.бік).

На підставі Акта №317065 від 15.10.2021 Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки винесло постанову від 15.11.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу №320363, якою до ПП «Елітол» застосований адміністративно-господарський штраф в сумі 8500 грн. (а.с.31).

Також, 15 жовтня 2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в пункті габаритно-вагового контролю а/д М-05 Київ-Одеса 452 км +811 згідно направлення на перевірку №026519 від 12.10.2021, здійснена перевірка транспортного засобу марки «Man/Samro» номерний знак ( НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ).

За результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом складено Акт №317241 від 15.10.2021, яким встановлене порушення, передбачене абзацом 15 статті 60 Закону №2344-III, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу (а.с. 50).

На підставі Акта №317241 від 15.10.2021 Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки винесло постанову від 22.11.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу №320812, якою до ПП «Елітол» застосований адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. (а.с. 49).

Окрім того, 15.10. 2021 посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в пункті габаритно-вагового контролю 203 км+500 м а/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, згідно направлення на перевірку №012527 від 11.10.2021, здійснена перевірка транспортного засобу марки «Камаз» номерний знак ( НОМЕР_5 ).

За результатами вказаної перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом складено Акт №311785 від 15.10.2021, яким встановлене порушення, передбачене абзацем 3 статті 60 Закону №2344-III, зокрема, перевезення вантажів за відсутності, на момент проведення перевірки, документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме не оформлення індивідуальної контрольної книжки водія (а.с. 58 зв.бік).

На підставі Акта №311785 від 15.10.2021 Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки винесло постанову від 29.11.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу №321182, згідно з якою до ПП «Елітол» застосований адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. (а.с. 57).

22 листопада 2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в пункті габаритно-вагового контролю а/д М-05 Київ-Одеса км 452±811 м, згідно направлення на перевірку №026525 від 16.11.2021, здійснена перевірка транспортного засобу марки «Man/Samro» номерний знак ( НОМЕР_6 / НОМЕР_4 ).

За результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом складений Акт №317941 від 22.11.2021, яким встановлене порушення передбачене абзацом 15 статті 60 Закону №2344-III, зокрема, перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 10%, але не більше 20% при проведенні подільного вантажу, без відповідного дозволу, який дає право на рух дорогами України (а.с. 68 зв.бік).

На підставі Акта №317941 від 22.11.2021 Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову від 20.12.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу №321867, за якою до ПП «Елітол» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн (а.с. 67).

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, з огляду на таке.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень визначено Законом України №2344-III.

За визначеннями, що міститься у статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами.

Автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно до частини 1 статті 5 цього Закону основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

За приписами статті 6 Закон №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Керуючись статтею 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Згідно статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

На виконання статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Частина 4 статті 48 Закону №2344-III встановлює, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За приписами статті 33 Закону України «Про автомобільний рух» від 08.05.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

На виконання пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (надалі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Колегія суддів також враховує, що статтею 49 Закону №2344-III визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні.

Так, водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Як зазначено у пункті 1 «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», який є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 за №207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідними документами для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні є: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Згідно із пунктом 2 «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, вищезазначеними нормами законодавства визначено перелік необхідних документів для здійснення перевезення вантажним транспортом у внутрішньому сполученні для водіїв юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах та водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб.

Суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази, обґрунтовано зазначив, що в рамках цієї справи, в силу положень частини 2 статті 2 КАС України, суд повинен встановити правомірність рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

В апеляційній скарзі ПП «Елітол» вказує на протиправність оскаржуваних постанов з огляду на те, що їх складено органом державного контрою щодо неналежного суб`єкта господарювання.

На підтвердження своєї позиції скаржник указує на такі обставини.

Так, за умовами договорів оренди транспортного засобу №10 від 11.03.2019, №7 від 01.06.2017, №18 від 01.10.2021, №17 від 25.06.2021, укладених між ПП «Елітол» (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) Орендар бере в оренду транспортний засіб та сплачує орендну плату, згідно рахунків наданих Орендодавцем.

При цьому, на думку скаржника, складання актів прийому передачі транспортних засобів за змістом наведених договорів не вимагалося, а також це не вимагається і приписами законодавства.

Окрім того, на переконання скаржника, на користь його позиції, свідчать надані суду першої інстанції товарно - транспортні накладні № 10121 від 12.10.2021, №10 від 14.10.2021, №11 від 14.10.2021, № 650725 від 14.10.2021, № 507 від 21.11.2021 в яких автоперевізником значяться ТОВ «Скайавторанс», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «Оріон-Логістік».

ПП «Елітол», вважає, що наведені вище документи доводять обставини того, що він не є суб`єктом правопорушення, за яке встановлена відповідальність відповідно до статті 60 Закону №2344-II.

Суд першої інстанції, відкидаючи такі аргументи, звернув увагу на наступне.

Так, суд обґрунтовано виснував, що на підтвердження надання в оренду транспортного засобу, окрім укладеного договору, можуть бути надані докази щодо взяття на баланс такого транспортного засобу, докази сплати орендної плати та оприбуткування орендної плати, тощо.

Колегія суддів також зауважує, що позивач не був позбавлений права, під час розгляду Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, надати пояснення та/або додаткові докази, щодо відсутності в його діях правопорушення статті 60 Закону №2344-III.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що під час перевірки, в порушенні статті 49 Закону № 2344-ІІІ, автоперевізником, на адресу органу державного контролю, не було надано документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, а відтак відсутні підстави вважати, що оскаржувані постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу є необґрунтованими, тобто прийнятими без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Слушним є також довід суду першої інстанції, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинен звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів для оформлення та видачі тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Як вважає суд апеляційної інстанції, сторони договору оренди, у даному випадку повинні керуватися абзацом 4 пункту 16 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388.

Відповідно до цієї норми, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

До того ж, за правилами пункту 6.3 «Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року № 379, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

Розглядаючи подібні правовідносини, Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі №804/8740/16 у пункті 30 висловив таку правову позицію «…Попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом № 2344-ІІІ. Тому, з огляду на наведене, правове регулювання та в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність спірних постанов в цій частині».

Такого самого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.12.2021 у справі 420/3371/21, під час касаційного перегляду адміністративного спору у подібних правовідносинах.

Відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що для здійснення господарської діяльності щодо перевезення вантажів, обов`язковою умовою є оформлення відповідних документів, що засвідчують використання транспортних засобів на законних підставах.

Такий обов`язок чітко встановлений статтею 48 Закону №2344-III, якою визначені документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, зокрема, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відсутність документів, передбачених чинним законодавством та непред`явлення їх під час проведення перевірки, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Посилання скаржника на те, що наданими товарно-транспортними накладними, суд мав би встановити автоперевізника колегія суддів вважає помилковим, оскільки товарно-транспортна накладна, за своєю суттю, є тим документом, який підтверджує факт переміщення товарно-матеріальних цінностей (вантажу) для всіх учасників цього процесу та законність перевезення такого вантажу.

Доводи апеляційної скарги про надання до суду першої інстанції, для встановлення особи автоперевізника, товарно-транспортних накладних, договорів перевезення та доказів працевлаштування водіїв у іншого суб`єкта господарювання, не спростовують головної тези суду про те, що обов`язок водія надавати документи під час проведення заходів державного нагляду (контролю) кореспондує з компетенцією даного суб`єкта владних повноважень здійснювати перевірку на підставі наданих документів.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 09.08.2019 у справі № 806/1450/16, оскільки правовідносини у справі що розглядалась Верховним Судом та даній адміністративній справі не є тотожними.

У вказаній справі доказом для встановлення перевізника був договір оренди транспортного засобу, що було підтверджено актами передачі транспортного засобу в оренду та квитанцією до прибуткового ордеру щодо сплати коштів за таку оренду, а спірним питанням було обов`язковість нотаріального посвідчення пред`явленого договору оренди, а тому наведені висновки Верховного Суду не можуть бути застосовані.

Доводам апеляційної скарги стосовно суті виявлених порушень законодавства про автомобільний транспорт, колегія суддів не надає оцінку, з огляду на те, що правова позиція скаржника заснована на тому, що він не є автоперевізником.

Варто відзначити, що заявлені в позові ПП «Елітол» підстави для скасування оскаржуваних постанов є взаємовиключними.

Зокрема, якщо особа, яка звернулася за захистом порушеного права та заявляє про те, що вона не є суб`єктом, який повинен відповідати за вчинене правопорушення, суд вирішує справу саме за цією підставою.

Натомість, якщо така особа вважає себе суб`єктом правопорушення, але зазначає про відсутність в її діях складу такого правопорушення, суд повинен дослідити ці підстави та надати їм правову оцінку.

Понад те, колегія суддів враховує, що згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21.01. 1999, суд повинен належним чином обґрунтувати своє рішення, але надавати давати докладну відповідь на кожний аргумент, якщо він не є визначальними для прийняття рішення у справі, не зобов`язаний.

Резюмуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, при вирішенні даної справи, порушень матеріального і процесуального права не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції переглянуто рішення суду першої інстанції, що ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Елітол» залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року у справі за позовом Приватного підприємства «Елітол» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя С. Д. Домусчі

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 04.04.2023.