Ухвала

від 04.04.2023 по справі 160/9125/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 квітня 2023 року

м. Київ

справа №160/9125/22

адміністративне провадження №К/990/10850/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року у справі № 160/9125/22 за позовом керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Управління освіти, культури, молоді та спорту Лозуватської міської ради, третя особа: комунальний заклад «Грузька гімназія» Лозуватської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

27 березня 2023 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.

08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Так, скаржник зазначає, що підставами оскарження судових рішень є пункти 1,3,4 частини четвертої статті 328 КАС України.

В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України автор касаційної скарги перелічує уривки з постанов Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, проте не вказує конкретної норми права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Також скаржником не зазначено, який безпосередньо висновок Верховного Суду не було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами;

2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено;

3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду;

4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Крім того, скаржник скарги посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Суд роз`яснює, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

В обґрунтування пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник фактично не погоджується з наданою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою зібраним у справі доказам та просить їх переоцінити, що виключає можливість їхнього перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, межі якого визначені статтею 341 КАС України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі, зокрема, зазначаються вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Так, скаржник просить Верховний Суд скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року.

Проте, постановою суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, а позовні вимоги залишено без розгляду.

Зазначені у касаційній скарзі підстави для касаційного оскарження, передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України не можуть бути прийняті Верховним Судом, оскільки стосуються перегляду рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції лише по суті позовних вимог.

Фактично рішення суду першої інстанції не було переглянуто судом апеляційної інстанції по суті позовних вимог, а скасовано та прийнято за наслідками перегляду процесуальну постанову.

Враховуючи викладене, скаржнику необхідно уточнити вимоги до суду касаційної інстанції та навести підстави касаційного оскарження прийнятої процесуальної постанови суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог статті 330 КАС України постановляє ухвалу про залишення без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи, на внесені зміни до законодавства, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме уточнити вимоги до Суду касаційної інстанції та підстави касаційного оскарження процесуальної постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року у справі № 160/9125/22 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог статті 330 КАС України, в установлений судом строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду