Ухвала

від 22.03.2023 по справі 910/15733/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.03.2023Справа № 910/15733/13

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Петрук Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі України" на бездіяльність органу державної виконавчої служби у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Автопорт "Південний-Плюс"

до Державного підприємства Національного спортивного комплексу

"Олімпійський"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - Державна казначейська служба України

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів.

про стягнення 28 815 880,64 грн.

та за зустрічним позовом Національного спортивного комплексу "Олімпійський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Завод Майстер-Профі Україна"

про зобов`язання вчинити дії

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі України" звернулось до Господарського суду міста Києва з скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Звертаючись до суду із вказаною скаргою Товариство просить суд:

- Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти постанову про заміну стягувача у виконавчому провадженні №51883137 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт Південний-Плюс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна";

- Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити заміну стягувача у виконавчому провадженні №51883137 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт Південний-Плюс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна";

- Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України внести до Автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер- Профі Україна" як стягувача у виконавчому провадженні №51883137.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 розгляд заяви у судовому засіданні призначено на 01.03.2023.

Ухвалою суду від 01.03.2023 розгляд скарги відкладено на 22.03.2023.

У судове засідання представник скаржника з`явився, надав пояснення по суті скарги. Інші представники учасників справи та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явилися, причин неявки представники суд не повідомили, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належними чином ухвалою суду від 01.03.2023.

Статтею 342 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників скаржника, відповідача (боржника) та ДВС в судові засідання по розгляду скарги обов`язковою не визнавалась, сторони не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників вказаних осіб, виключно за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі України" на бездіяльність органу державної виконавчої служби у справі, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У своїй скарзі скаржник просить суд зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти постанову про заміну стягувача у виконавчому провадженні №51883137 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт Південний-Плюс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна"; зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити заміну стягувача у виконавчому провадженні №51883137 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт Південний-Плюс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна" та зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України внести до Автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер- Профі Україна" як стягувача у виконавчому провадженні №51883137.

Скарга обґрунтована тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 року у справі № 910/15733/13 здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні №51883137 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопорт Південний-Плюс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Майстер-Профі Україна» (надалі також - «Новий стягувач»).

Згодом, з метою здійснення заміни у відповідному виконавчому провадженні Новим кредитором було подано заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Водночас, на переконання скаржника, попри існування обставин, якими зумовлено необхідність заміни стягувана у вказаному виконавчому провадженні, а саме ухвали Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 року у справі № 910/15733/13, Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Майстер-Профі Україна» досі не визначено стягувачем у такому провадженні згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Судом встановлено, що ухвала Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 року у справі № 910/15733/13 засвідчує факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах та є самостійною підставою для заміни сторони виконавчого провадження у випадку подання відповідної заяви.

Оскільки факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу її прав та обов`язків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Майстер-Профі Україна» було встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, останнє звернулося до органів ДВС із заявою про заміну стягувача, яка, тим не менш, не була задоволена.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.02.2023 роду у справі № 908/5298/14 зазначив:

« 14. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто в процесі - правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, у вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи майнових прав і обов`язків сторони, що вибула.

Отже, процес процесуального правонаступництва у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з їх вибуттям, тобто підставою заміни, зокрема, боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в разі яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акта законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження відповідними органами та посадовими особами.»

Таким чином, Верховним Судом було зроблено висновок щодо того, що заміна стягувача може бути здійснена на будь-якій стадії виконавчого провадження. При чому законодавство не ставить у залежність питання заміни стягувача у виконавчому провадженні від того чи перебуває виконавчий документ у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та від того чи зупинене таке виконавче провадження.

В іншому ж випадку матиме місце порушення прав стягувача у виконавчому провадженні, через невжиття виконавцем усіх заходів спрямованих на виконання ухвали Господарського суду міста Києва про заміну стягувача його правонаступником.

Доводи Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що наведені у відзиві на скаргу, зводяться до того, що здійснення заміни стягувача у даній ситуації є неможливою, оскільки виконавче провадження є зупиненим на підставі пункту 9 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з перебуванням виконавчого документа у центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів до моменту його повернення до органу ДВС.

Положення статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі також - «ЗУ «Про виконавче провадження») у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувану.

В контексті цього слід також зазначити, що випадки, у яких орган Казначейства повертає виконавчий лист стягувачеві у разі, передбачені пунктом 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845. У відповідності до пункту 9'2 орган Казначейства повертає виконавчий лист відповідному органу ДВС у разі, якщо рішення про стягнення коштів не підлягає виконанню, або документи подані особою, що не має відповідних повноважень або не у повному обсязі.

Проаналізувавши вказану норму, та співставивши її з фактичними обставинами справи, можна дійти висновку про те, що повернення виконавчого документа в даному випадку не вбачається можливим за відсутності волевиявлення стягувача аж до повного його виконання.

Водночас стягувачем у вказаному виконавчому провадженні й надалі значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопорт Південний-Плюс», на рахунки якого й надалі перераховуватимуться грошові кошти у випадку їх появи.

Саме тому, майбутнє перерахування грошових коштів на користь первісного стягувача є неправомірним та жодним чином не сприяє ефективному захисту порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Майстер-Профі Україна», а навпаки - може стати підґрунтям для виникнення нового спору між попереднім та новим стягувачем.

Більше того, в даному випадку скаржник, як належний стягувач, не може отримати доступ до матеріалів виконавчого провадження, не може брати активну участь у виконавчому провадженні, оскільки не є його стороною, а відтак очевидним є грубе прав Скаржника.

За таких обставин, зважаючи на відмову державного виконавця у здійсненні заміни стягувана у виконавчому провадженні № 51883137, виконання судового рішення на користь належного стягувана - Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Майстер-Профі Україна», фактично не вбачається можливим, а відтак і нівелюється завдання господарського судочинства, передбачене у статті 2 Господарського процесуального кодексу України - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

Отже, суд приходить до висновку, що протиправна бездіяльність органу державної виконавчої служби негативно впливає на майнові права скаржника та створює додаткові перешкоди у реалізації його захисту, що свідчить про необхідність визнати таку поведінку протиправною та зобов`язати замінити стягувача у виконавчому провадженні.

Норми статті 326 ГПК України містять імперативний припис про те, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародники договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною першою статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16).

Тобто, при зверненні до господарського суду зі позовною заявою або скаргою у позовній заяві(скарзі) повинно бути обов`язково вказано підстави такого звернення та, зокрема, яким чином порушено права позивача та яким чином судове рішення повинно відновити або захистити права та законні інтереси заявника.

Тлумачення процесуальних норм дозволяє зробити висновок, що завданнями цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 641/7824/18.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) та Інструкція з примусового виконання рішення, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 512/5 (далі-Інструкція).

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, беручи до уваги їх необґрунтованість, створюють перешкоди у виконанні судового рішення, що, в свою чергу, суперечить праву на справедливий суд, закріпленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі викладеного вище можна дійти однозначного висновку про те, що відмова у здійсненні заміни стягувача у виконавчому провадженні № 51883137 є проявом надмірного формалізму з боку виконавця та порушує ряд основоположних засад господарського судочинства, гарантію права на справедливий суд, що міститься у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. А відтак, єдиним можливим варіантом відновлення порушених прав стягувана є здійснення заміни у виконавчому провадженні.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів скаржника щодо безпідставної відмови державного виконавця у заміні стягувача у виконавчому провадженні.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, суд вважає доводи скаржника обґрунтованими, а подану скаргу такою, що підлягає задоволенню у передбачений законодавством спосіб шляхом зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти постанову про заміну стягувача у виконавчому провадженні №51883137 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт Південний-Плюс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна" та здійснити заміну стягувача у виконавчому провадженні №51883137 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт Південний-Плюс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна". Вимога про зобов`язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України внести до Автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер- Профі Україна" як стягувача у виконавчому провадженні №51883137 не підлягає задоволенню, оскільки на підставі ст. 8 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження.

Згідно ст. 345 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Оскільки скаржником не надано доказів понесених витрат, пов`язаних із розглядом скарги, як і не зазначено сум таких витрат, підстави для стягнення з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі України" на бездіяльність Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №910/15733/13 задовольнити частково.

2. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти постанову про заміну стягувача у виконавчому провадженні №51883137 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт Південний-Плюс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна".

3. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити заміну стягувача у виконавчому провадженні №51883137 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт Південний-Плюс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна".

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.04.2023.

Суддя М.О. Лиськов