Постанова

від 04.04.2023 по справі 523/11536/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 523/11536/19

провадження № 61-12110св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погребного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року у складі судді Малиновського О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Позов обґрунтовано тим, що 25 березня 2018 року між сторонами укладений договір, за умовами якого ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 900 000,00 доларів США, як передплату за належне їй нерухоме майно, яке вона зобов`язалась передати у власність, шляхом оформлення права власності

в розмірі 1/2 частки від належного їй нерухомого майна.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання договору та отримані грошові кошти не повертає, що стало підставою для звернення до суду.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову суму (аванс) в розмірі 900 000,00 доларів США.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня

2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму авансу у розмірі 900 000,00 доларів США. Стягнення проводити в еквіваленті до долара США, за офіційним курсом гривні, встановленим Національним Банком України на день здійснення платежу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що внесення завдатку, як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, який за своєю формою та змістом відповідно до вимог закону між сторонами не укладений, то в цьому випадку сторони договору домовилися на укладання дійсного зобов`язання про передачу нерухомого майна в майбутньому. Отже, сплачена позивачем сума грошових коштів є авансом, яка підлягає обов`язковому поверненню позивачу, згідно вимог статті 570 ЦК України.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , залишено без задоволення, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси

від 27 березня 2020 року - без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки між сторонами не укладено договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства, а вони лише домовилися укласти таки договори у майбутньому, то передана однією зі сторін грошова сума є авансом, яка підлягає поверненню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року та постановуОдеського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 570 ЦК України у подібних правовідносинах. З метою формування єдиної правозастосовчої практики просить Верховний Суд сформулювати висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 570 ЦК України, надавши відповіді на запитання, викладені у її касаційній скарзі. Крім того, у касаційній скарзі заявниця зазначає, що суди попередніх інстанцій: не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частина третя статті 411 ЦПК України).

Крім того, заявник зазначає, що 11 жовтня 2022 року учасникам справи відмовлено у доступі до правосуддя. Прийняття Одеським апеляційним судом

11 жовтня 2022 року постанови за результатами розгляду апеляційної скарги за відсутності учасників справи унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

25 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір, за умовами якого ОСОБА_2 , отримала від ОСОБА_1 грошові кошти, як аванс, у розмірі 900 000,00 доларів США, що складає 50 % вартості нерухомого майна, яке належало їй на праві власності, зобов`язалась оформити 1/2 частку права власності на ОСОБА_1 на таке нерухоме майно:

18/1000 частин нежитлової будівлі, що розташоване за адресою:

АДРЕСА_1 ; 19/1000 частини нежилої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; 132/1000 частин нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; 143/1000 частин нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

7/25 частин нежитлових приміщень № НОМЕР_1 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; 7/25 частин нежитлових приміщень № НОМЕР_1 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; 8/100 частин нежилих приміщень та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; 2/100 частини нежилих приміщень та споруд, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_2 .

Оформлення права власності ОСОБА_2 зобов`язалась здійснити протягом 15 днів з дня зняття всіх арештів із зазначеного майна, її вільного пересуванні на території України і перетинання кордону з Україною, а також після повідомлення на її електронну адресу про скасування таких обмежень. Договір укладений між сторонами у простій письмовій формі.

Судом встановлено, що ухвалами Одеського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 11 жовтня 2022 року о 09 год 30 хв.

11 жовтня 2022 року у справі № 523/11536/19 Одеським апеляційним судом прийнято постанову, якою апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року - без змін.

Ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції в її описовій частині зазначив, що сторони про розгляд справи 11 жовтня 2022 року повідомлені належним чином, заяв клопотань від сторін у справі не надходило, тому вважає за можливе слухати справу за відсутності сторін.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується

з дотриманням принципу верховенства права, змагальності сторін та свободи

в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Конституційне право на судовий захист передбачає, як невід`ємну частину такого захисту, можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, та конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Реалізація конституційних прав на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження судового рішення здійснюється відповідно до процесуальних норм, зокрема ЦПК України.

За змістом частини третьої статті 2 ЦПК України основними принципами цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін.

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи

у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи

в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених

статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 240 ЦПК України суд відкладає розгляд справи

у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу.

У пункті 2 частини другої статті 223 ЦПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд після відкриття судового засідання має надати оцінку усім відомим йому обставинам

і причинам неявки учасників справи, відтак вирішити питання щодо наявності підстав для відкладення розгляду справи з дотриманням балансу процесуальних гарантій розумності строків розгляду справи судом та забезпечення прав особи на судовий захист і участь у своїй справі, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, рівності всіх учасників перед законом і судом.

Подібні висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 грудня 2022 року у справі

№ 910/2116/21 (910/12050/21).

11 жовтня 2022 року у справі № 523/11536/19 Одеським апеляційним судом прийнято постанову, якою апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року - без змін.

Ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції в її описовій частині зазначив, що сторони про розгляд справи 11 жовтня 2022 року повідомлені належним чином, заяв клопотань від сторін у справі не надходило, тому вважає за можливе слухати справу за відсутності сторін.

Водночас апеляційним судом не надано оцінки обставинам і причинам неявки сторін у судове засідання, наявності/відсутності підстав для відкладення судового розгляду справи та відповідних клопотань.

Так, заявник у касаційній скарзі зазначає, що 11 жовтня 2022 року о 07 год 41 хв

у м. Одеса було оголошено «повітряну тривогу» і на час початку судового засідання

у цій справі (09 год 30 хв) вона тривала, відтак у призначений час працівники охорони суду не допускали учасників справи до приміщення суду, повідомивши, що судове засідання не відбудеться через надзвичайні обставини.

Оцінюючи доводи заявника Верховний Суд враховує, що указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року

№ 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години

30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З початку повномасштабної військової агресії населені пункти України систематично зазнають ракетних ударів, а в прифронтових містах і селах - бомбардувань, артилерійських та мінометних обстрілів.

Оповіщення про загрозу або виникнення таких надзвичайних ситуацій здійснюється через системи оповіщення різних рівнів, електронні комунікаційні мережі загального користування тощо, відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України, Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв`язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня

2017 року № 733, зокрема шляхом уривчастого звукового попереджувального сигналу «Увага всім» та трансляції відповідного повідомлення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації (далі - сигнал «повітряна тривога»).

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05 серпня

2022 року № 23).

Відповідно до наведених норм судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал «повітряна тривога» та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.

Ураховуючи наведене, при вирішенні питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, у якій на початок судового засідання оголошено сигнал «повітряна тривога» суд має керуватися пріоритетом збереження життя

і здоров`я людини, а обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу

в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та виходити з того, що відсутній учасник справи не з`явився в судове засідання

з об`єктивних і поважних причин, за відсутності клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» у певному регіоні необхідно вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією, яка об`єктивно унеможливлює завчасне подання клопотання про відкладення розгляду справи з цих причин.

Отже, у визначений ухвалою Одеського апеляційного суду час розгляду (11 жовтня 2022 року о 09 год 30 хв) справи № 523/11536/19 тривала «повітряна тривога», сигнал про яку оголошено о 07 год 41 хв, а про «відбій повітряної тривоги» -

о 12 год 52 хв, що підтверджується даними з веб-сайту Одеської міської ради (https://omr.gov.ua/news).

Отже, недопущення сторін у судове засідання 11 жовтня 2022 року у зв`язку

з повітряною тривогою обмежує право доступу до суду.

За таких обставин, незважаючи на належне повідомлення представника відповідача про дату, час і місце судового засідання, водночас ураховуючи наявність у сторін об`єктивних і поважних причин з яких вони не змогли з`явитися до суду, так само, як і подати клопотання про відкладення судового розгляду з цих причин, тому за надзвичайної ситуації Верховний Суд погоджується з наведеними доводами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що розглядаючи справу № 523/11536/19 у першому судовому засіданні 11 жовтня 2022 року під час повітряної тривоги апеляційний суд мав вирішити питання про відкладення розгляду справи, застосовувавши відповідні процесуальні норми крізь призму загальних засад цивільного судочинства, дотримання гарантій прав особи на участь у розгляді її справи, а також обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає передчасним завершення апеляційного перегляду справи у першому судовому засіданні 11 жовтня 2022 року за відсутності представників сторін, які мали об`єктивні перешкоди для явки в судове засідання через оголошення сигналу «повітряна тривога», що свідчить про неналежне виконання апеляційним судом обов`язків із забезпечення всебічності, повноти і справедливості судового розгляду.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно

і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України

є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується «процесуальна» справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення ЄСПЛ «StarCate EpilektaGevmata andOthers v. Greece» від 06 липня 2010 року № 54111/07).

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (крім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип «рівної зброї» («equality of arms»), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27 жовтня 1993 року та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня

1996 року).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Дюлоранс проти Франції», «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що встановлені обставини обмеження права сторін на участь у апеляційному перегляді справи

№ 523/11536/19 є достатньою підставою для скасування постанови Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року. Зважаючи на межі касаційного перегляду відповідно до статті 400 ЦПК України відсутні підстави для надання оцінки іншим доводам касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта

статті 411 ЦПК України).

За таких обставин та з урахуванням, що оскаржувана постанова апеляційного суду таким вимогам повною мірою не відповідає, тому підлягає скасуванню

з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи, суду необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного

і об`єктивного з`ясування обставин справи, дотримання гарантій процесуальних прав її учасників, відтак надати оцінку оскаржуваному рішенню з урахуванням доводів сторін та поданих на їх підтвердження доказів.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 401, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний