Постанова

від 19.06.2024 по справі 523/11536/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 523/11536/19

провадження № 61-2537св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Дарієнко Віктор Дмитрович, на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси у складі судді Малиновського О. М. від 27 березня

2020 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Карташова О. Ю., Коновалової В. А., від 29 січня 2024 року

і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 900 000 доларів США.

2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 25 березня 2018 року між сторонами укладений договір, за умовами якого ОСОБА_2 отримала від нього 900 000, 00 доларів США, як передплату за нерухоме майно, яке вона зобов`язалася передати у його власність, шляхом оформлення права власності у розмірі 1/2 частки від належного їй нерухомого майна.

3. Позивач зазначив, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання договору та отримані грошові кошти не повертає, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

4. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову суму (аванс) у розмірі

900 000, 00 доларів США.

Основний зміст та мотиви судових рішень, ухвалених у справі

5. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

6. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму авансу у розмірі 900 000 доларів США. Вирішено стягнення проводити за офіційним курсом гривні по відношенню до долара США, встановленим Національним банком України на день здійснення платежу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони домовилися про укладання дійсного зобов`язання про передачу нерухомого майна у майбутньому. Отже, сплачена позивачем сума грошових коштів є авансом, яка підлягає обов`язковому поверненню позивачу, згідно з вимогами статті 570 Цивільного кодексу України.

8. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 24 листопада

2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року залишено без задоволення.

9. Постановою Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року - без змін.

10. Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що між сторонами не укладено договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, отже передана однією зі сторін грошова сума є авансом, яка підлягає поверненню.

11. Постановою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

12. Верховний Суд вважав передчасним завершення апеляційного перегляду справи у першому судовому засіданні 11 жовтня 2022 року за відсутності представників сторін, які мали об`єктивні перешкоди для явки в судове засідання через оголошення сигналу «повітряна тривога», що свідчить про неналежне виконання апеляційним судом обов`язків із забезпечення всебічності, повноти і справедливості судового розгляду.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Одеського апеляційного суду від 29 січня 2024 року

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року - без змін.

14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, щосторони договору домовилися про укладання договору про передачу нерухомого майна у майбутньому. Сплачена ОСОБА_1 сума грошових коштів у розмірі 900 тис доларів США є авансом і підлягає обов`язковому поверненню позивачу, згідно з вимогами статті 570 ЦК України. Підстава відмови від укладання договорів, або відмова у передачі в будь-якій інший спосіб нерухомого майна від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 правового значення для вирішення цього спору не має, оскільки сплачена грошова сума у вигляді авансу повертається в будь-якому випадку її платнику. ОСОБА_2 не заперечувала факт отримання грошових коштів і не виконала взяті на себе зобов`язання.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. 19 лютого2024 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат

Дарієнко В. Д., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси

від 27 березня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 січня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 рокуу справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від14 листопада 2018 рокуу справі

№ 2-1383/2010, від 30 січня 2019 рокуу справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 рокуу справі № 916/3156/17, від 25 червня 2019 року у справі

№ 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 16 червня 2020 рокуу справі № 145/2047/16-ц, від 08 червня 2021 рокуу справі

№662/397/15-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 рокуу справі №910/12382/17, від 22 січня 2020 рокуу справі № 674/461/16-ц, від 01 жовтня 2020 рокуу справі

№910/8794/17,від 14 вересня 2021 рокуу справі №916/2024/20,

від 01 листопада 2021 рокуу справі №201/13083/18, від 25 листопада 2021 рокуу справі № 754/807/19, від 22 лютого 2022 рокуу справі № 750/2209/21,

від 02 листопада 2022 року у справі № 146/1094/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 570 ЦК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Заявниця вважає, що судами неправильно витлумачено змісту одностороннього документу № 5 від 25 березня 2018 року. На думку ОСОБА_2 , вона взяла на себе обов`язки переоформити половину нерухомого майна на ім`я ОСОБА_1 лише через 15 днів після зняття з нерухомого майна всіх арештів та заборон, зняття з неї кримінальних звинувачень та заборон відносно свободи її пересування, а також після повідомлення їй про вказане вище на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. Вважає, якщо вказані дії не були проведені, то сума авансу ОСОБА_1 поверненню не підлягає.

18. Згідно з доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не визначилися з характером спірних правовідносин та зробили необґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позову.

19. Також заявниця вважає, що документ, складений нею 25 березня 2018 року в односторонньому порядку, не може бути розцінений, як договір між нею та позивачем. Між сторонами спору не існує жодних договірних правовідносин. Згідно з інформацією, що міститься у документі № 5, строк виконання її зобов`язань ще не настав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/11536/19.

21. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

22. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно дослідили та обставини справи, правильно надали юридичну оцінку спірним правовідносинам. Будь-які договори щодо оформлення права власності нерухомого майна матеріали справи не містять, такі не надані ані позивачем, ані відповідачкою. Також матеріали справи не містять доказів про повернення ОСОБА_2 отриманих за договором від 25 березня 2018 року від ОСОБА_3 грошових коштів. Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства, між ним та відповідачкою укладено не було, а була лише домовленість укласти такий договір у майбутньому, то передані відповідачці ОСОБА_2 кошти є авансом, який підлягає поверненню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. На підставі договору, укладеного 25 березня 2018 року, ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Суворовським РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області 19 жовтня 2012 року) підтвердила отримання грошових коштів в якості авансу у розмірі 900 тис. доларів США від ОСОБА_1 , що за згодою між ними складає 50 % вартості адміністративної споруди, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 1 поверх - 19/1000 (221,8 кв. м); 2 поверх - 18/1000 (221,2 кв. м); 3 поверх 132/1000 (1541 кв. м), 4 поверх 143/1000 (1669,4 кв. м), 5 поверх 7/25 (1472,5 кв. м), 6 поверх (490,7 кв. м). Також у договорі зазначено про нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 8/100 (237,5 кв. м) та 2/100 (66,2 кв. м).

24. За складеним у письмовій формі документом ОСОБА_2 зобов`язалась здійснити оформлення права власності на ОСОБА_1 не пізніше 15 днів з моменту зняття всіх арештів з вказаного нерухомого майна, зняття обмежень щодо її вільного пересування по території України і перетину кордону, а також після повідомлення на її електронну адресу про скасування зазначених обмежень.

25. У вказаному письмовому документі зазначено, якщо ОСОБА_2 буде повернуто частину її власності, вона зобов`язується оформити одну другу частину права власності повернутого їй майна.

26. ОСОБА_2 підтвердила, що у разі відмови від оформлення 50 % вказаного майна за ОСОБА_1 , у власність ОСОБА_1 переходить 100 % власності зазначеного майна.

27. У разі, якщо зазначене нерухоме майно їй не повертається, отримана сума авансу поверненню не підлягає.

28. Вказаний договір, яким узгоджено дії сторін спору щодо подальшого оформлення права власності за ОСОБА_1 , складений у простій письмовій формі.

29. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, отриманні грошові кошти у розмірі 900 000 доларів США не повертає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

30. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

31. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

32. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

33. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

34. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

35. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

36. Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин.

37. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

38. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

39. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

40. Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

41. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

42. Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалося відповідачкою, що вона отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 900 тис. доларів США, що за згодою між сторонами складає 50 % вартості належного їй нерухомого майна, з метою укладення у подальшому основного договору та сплати 100 % вартості нерухомого майна.

43. Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

44. Аванс- це визначена грошова сума (попередній платіж), яку покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги (яка включається до загальної ціни товару).

45. У разі розірвання договору за домовленістю сторін або у зв`язку з невиконанням однією із сторін договору своїх обов`язків сума коштів, сплачена як аванс, має бути повернута покупцю. Наприклад, якщо продавець відмовляється передавати товар, покупець має право вимагати розірвання договору та повернення авансу.

46. Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов`язання. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов`язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути.

47. Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

48. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 686/6823/14 (провадження № 61-6475св20),

49. Якщо продавець чи виконавець послуг (робіт) отримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то, незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.

50. Подібні висновки висловленні у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 545/1272/22-ц (провадження № 61-8076св23).

51. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

52. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

53. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

54. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

55. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

56. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

57. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

58. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, оцінивши правовідносини, які склалися між сторонами спору, обґрунтовано виходив з того, що сторони спору домовилися про укладання у майбутньому договору про купівлю-продаж нерухомого майна, а тому сплачена ОСОБА_1 сума грошових коштів у розмірі 900 тис. доларів США є авансом, який підлягає обов`язковому поверненню позивачу.

59. Заявниця не спростовує факт отримання грошових коштів від позивача у розмірі 900 тис. доларів США, а лише стверджує, що строк виконання її зобов`язань, ще не настав.

60. Однак, враховуючи зміст правовідносин сторін спору, той факт, що з моменту отримання авансу 25 березня 2018 року договори купівлі-продажу нерухомого майна укладено не було, арешт з майна, належного відповідачці, на момент вирішення цієї справи не знято, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованих висновків про те, що права позивача, який позбавлений користуватися переданими в якості авансу грошовими коштами протягом тривалого часу, підлягають захисту шляхом стягнення на користь позивача авансового платежу, що поверне сторони спірних правовідносин у попередній стан без завданої шкоди.

61. Враховуючи безспірне право позивача на розпорядження належними йому грошовими коштами, а також той факт, що аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню, якщо договір купівлі-продажу не укладено і товар не передано, слід погодитися із судами попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

62. Права позивача є порушеними, оскільки він не реалізував очікувань на укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, яке відповідачка зобов`язалася йому відчужити, отримавши авансовий платіж, а також позбавлений права розпорядження коштами, які були передані ним в якості авансового платежу.

63. Доводи касаційної скарги про те, що у випадку неповернення майна

ОСОБА_2 отримані нею від ОСОБА_1 грошові кошти не повертаються, не заслуговують на увагу, враховуючи наведенні вище висновки щодо обов`язку повернути авансовий платіж на вимогу особи, яка його внесла.

64. Передані позивачем відповідачці грошові кошти, які за своєю правовою природою є авансом, підлягають поверненню особі, яка їх передала, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору.

65. Доводи відповідачки значною мірою зводяться до переоцінки доказів у справі, на правильність висновків судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин не впливають.

66. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

67. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди, за встановлених у цій справі обставин, правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли загалом обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

68. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

69. Висновки судів першої та апеляційної інстанції, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявниця послалася в обґрунтування доводів касаційної скарги.

70. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Дарієнко Віктор Дмитрович, залишити без задоволення.

2. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня

2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович