Ухвала

від 05.04.2023 по справі 308/1011/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1011/23

1-кс/308/1364/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого детективу відділу Територіальногоуправління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокуроромвідділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ України Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42021070000000337 від 22.09.2021 р., -

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло вищевказане клопотання, в якому слідчий за погодженням з прокурором просить накласти арешт у вигляді заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 належної на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтоване наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи вимоги вищевикладених нормативно-правових актів, будучи службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі функції з організації ведення бухгалтерського обліку КНП ЗОЦГЗ ЗОР, використовуючи свої службові повноваження в супереч інтересів служби, будучи обізнаною з порядком надання медичних послуг на підприємстві, усвідомлюючи, що директором установи ОСОБА_7 , не забезпечено покладання обов`язків касира на наявні штатні одиниці, а нею - ОСОБА_4 , не організовано оприбуткування готівки в касі підприємства відповідно до вимог «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, умисно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою з директором, маючи на меті заволодіння коштами підприємства в особливо великих розмірах, в порушення вимог наказу від 15.05.2020 №15/1 «Про надання медичних послуг» в КНП ЗОЦГЗ ЗОР та вимог до ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, при наданні платних послуг, у період з 01 січня по 31 серпня 2021 року, в першій половині робочого дня, організували отримання не облікованої готівки безпосередньо від пацієнтів в приміщенні адміністративної будівлі КНП ЗОЦГЗ ЗОРза адресою м. Ужгород вул. Другетів, 72.

Після чого, в порушення вимог бухгалтерського обліку, головним бухгалтером ОСОБА_4 , за попередньою змовою з директором КНП ЗОЦГЗ ЗОР ОСОБА_7 , із залученням, за вказівкою директора, іншихпрацівників закладу, умисно, з корисливих мотивів було організовано часткове внесення на рахунок підприємства готівкових грошових коштів від імені фізичних осіб через касу АТ «Укрпошта» ВПЗ Ужгород 09. Інша частина, отриманих у незаконний спосіб та не облікованих готівкових грошових коштів, на рахунок підприємства не надійшла.

З метою приховання злочинної діяльності, створюючи враження облікування готівкових коштів у законний спосіб, головний бухгалтер ОСОБА_4 , за попередньою змовою з директором КНП ЗОЦГЗ ЗОР ОСОБА_7 , умисно, використовували для бухгалтерського обліку службові чеки АТ «Укрпошта» ВПЗ Ужгород 09, які не відповідали вимогам пунктів 1 та 2 розділу II Наказу Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», не підтверджували внесення готівкових коштів на рахунок підприємства, та видавались касиром АТ «Укрпошта» ВПЗ Ужгород 09 на прохання працівників КНП ЗОЦГЗ ЗОР, залученим до неправомірної діяльності без їх відома.

Таким чином, підприємством у період з 01 січня по 31 серпня 2021 року надано послуги по 4114 договорам фізичним особам, від яких грошові кошти не надійшли на рахунок КНП ЗОЦГЗ ЗОР. Ненадходження коштів головний бухгалтер ОСОБА_4 приховувала долученими до договорів службовими чеками АТ «Укрпошта» ВПЗ Ужгород 09, котрі фактично не є фіскальним касовим чеком та не свідчать про внесення готівкових коштів на рахунок підприємства.

У відповідності до висновку експерта № СЕ-19/107-22/686-ЕК від 27.01.2022 експертами документально підтверджується несплата грошових коштів КНП ЗОЦГЗ ЗОР за надані послуги згідно з укладеними 4114 договорами про надання послуг за період з січня по серпень 2021 року на загальну суму 2266684 гривень.

При цьому, у відповідності до висновку експерта №СЕ-19/107-22/6853-ЕК від 28.09.2022 вартість витратних матеріалів за надані медичні послуги КНП ЗОЦГЗ ЗОР по 4114 договорам, щодо яких у зазначений період не надійшли грошові кошти на рахунок підприємства становить 1249 007,05 гривень.

Як наслідок, ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_7 , в порушення вимог посадової інструкції головного бухгалтера та статуту КНП ЗОЦГЗ ЗОР, затвердженого рішенням обласної ради від 05.05.2020 № 1725, наказу від 15.05.2020 № 15/1 «Про надання медичних послуг» в КНП ЗОЦГЗ ЗОР, яким затверджено «Порядок надання платних послуг з медичного обслуговування», пунктів 1 та 2 розділу II Наказу Міністерства фінансів країни від 21.01.2016 року № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148,шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем заволоділа грошовими коштами в особливо великих розмірах, отриманими за надання послуг згідно з укладеними між фізичними особами та КНП ЗОЦНЗ ЗОР договорами за період з січня по серпень 2021 року, а саме: за січень - на загальну суму 181 463,00 гривень, лютий - на загальну суму 273 487,00 гривень, березень - на загальну суму 376568,00 гривень, квітень на загальну суму 414 030,00 гривень, травень - на загальну суму 352 418,00 гривень, червень - на загальну суму 246 507,00 гривень, липень - на загальну суму 217 767,00 гривень та серпень - на загальну суму 208 444,00 гривень, всього на загальну суму 2266 684,00 гривень, з яких 1249007, 05 гривень - це вартість витратних матеріалів за надані медичні послуги, унаслідок чого КНП «Закарпатський обласний центр громадського здоров`я» Закарпатської обласної ради спричинено матеріальні збитки на загальну суму 2266684 грн., яка у 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.

30.03.2023 ОСОБА_7 та ОСОБА_4 повідомлено про підозри у вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 191 КК України.

У відповідності до Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , та придбана нею 01.10.2021 одразу після вчинення кримінального правопорушення.

Приймаючи до уваги викладене, і те що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких і за який їм може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а тому зважаючи на обґрунтованість підозри, з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваної та забезпечення відшкодування шкоди завданої діями ОСОБА_4 , завданої внаслідок кримінального правопорушення та забезпечити виконання вироку в частині конфіскації майна, на думку органу досудового розслідування слід накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить підозрюваній.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання.

Підозрювана та її захисник у судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшла висновку, що воно підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частинами 2, 6 цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як встановлено слідчим суддею Відділом Територіального управління БЕБ в Закарпатській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021070000000337від 22.09.2021 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

У межах даного кримінального провадження 30.03.2023 ОСОБА_7 та ОСОБА_4 повідомлено про підозри у вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 191 КК України.

Згідно Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4

В судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що дана квартира була набута підозрюваною під час шлюбу, отже належить останній на праві спільної сумісної власності.

Статтею 60Сімейного кодексу Українивизначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Обґрунтовуючи доцільність накладення арешту на нерухоме майно підозрюваної слідчий посилається на необхідність такого арешту для забезпечення можливої конфіскації майна та відшкодування шкоди завданої діями ОСОБА_4 внаслідок кримінального правопорушення та подальшого забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Частиною 3 ст. 170 КПК України регламентовано на які об`єкти може бути накладено арешт (на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права), а також чітко визначено осіб, у власності яких має перебувати таке майно, зокрема, таке майно має перебувати у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Відповідно до ч.10ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Під час встановлення правових підстав, що зумовлює арешт майна, яке перебуває у спільні сумісній власності підозрюваної та її чоловіка, слідчий суддя виходить з того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Санкція вказаної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Тому арешт нерухомого майна, належного підозрюваній, обумовлюється можливим застосуванням до останньої, у випадку визнання її винною, покарання у виді конфіскації майна.

Перевіривши наявні у суду матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Положеннями ч.4 ст.173 КПК України визначено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Разом з тим, підозрюваній на праві спільної сумісної власності належить тільки квартири АДРЕСА_1 належної на праві приватної власності ОСОБА_4 , оскільки згідно ст. 63 Сімейного кодексу України, набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження цим майном.

Вказане унеможливлює накладення арешту на цілий об`єкт нерухомості, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження призведе до суттєвого обмеження прав інших осіб, що не мають відношення до даного кримінального провадження.

Виходячи з наведеного, на думку слідчого судді, розумність та співрозмірність обмеження права власності в частині накладення заборони відчуження в частці квартири АДРЕСА_1 належної на праві приватної власності ОСОБА_4 , відповідатиме завданню кримінального провадження та не шкодитиме інтересам інших осіб.

Врахувавши правову підставу для арешту майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна, що у свою чергу направлене на досягнення дієвості цього провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 175, 309, 395, 532 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого детективу відділу Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ України Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42021070000000337 від 22.09.2021 р. задовольнити.

Накласти арешт у вигляді заборони на відчуження в частці квартири АДРЕСА_1 належної на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали проголошено 05 квітня 2023 року о 16 год. 55 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1