Ухвала

від 17.05.2023 по справі 308/1011/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/1011/23

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.05.2023 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , підозрюваної ОСОБА_6 та її захисників-адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2023.

Цією ухвалою відмовлено в задоволені клопотання старшого детектива відділу Територіального управління БЕБ у Закарпатській області про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді домашнього арештуцілодобово,строком на60днів,до 29.05.2023включно,щодо:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Мукачево, Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1 , працюючої на посаді директора КНП «Закарпатський обласний центр громадського здоров`я» Закарпатської обласної ради, несудимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відомості про яке 22.09.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021070000000337.

Цією ж ухвалою на підозрювану ОСОБА_6 покладено обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; цілодобово не залишати місце фактичного проживання за адресою АДРЕСА_1 ; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_6 , достовірно знаючи вимоги нормативно-правових актів, будучи службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі функції з організації належного функціонування установи КНП «Закарпатський обласний центр громадського здоров`я» Закарпатської обласної ради, використовуючи свої службові повноваження в супереч інтересів служби, будучи обізнаною з порядком надання медичних послуг на підприємстві, усвідомлюючи, що нею не забезпечено покладання обов`язків касира на наявні штатні одиниці, а головним бухгалтером ОСОБА_10 ,не організовано оприбуткування готівки в касі підприємства відповідно до вимог«Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, умисно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою з головним бухгалтером, маючи на меті заволодіння коштами підприємства в особливо великих розмірах,

-2-

в порушення вимог наказу від 15.05.2020 № 15/1 «Про надання медичних послуг» в КНП ЗОЦГЗ ЗОР та вимог до ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, при наданні платних послуг, у період з 01 січня по 31 серпня 2021 року, в першій половині робочого дня, організували отримання не облікованої готівки безпосередньо від пацієнтів в приміщенні адміністративної будівлі КНП ЗОЦГЗ ЗОР за адресою м. Ужгород, вул. Другетів, 72.

Після чого, в порушення вимог бухгалтерського обліку, головним бухгалтером ОСОБА_10 , за попередньою змовою з директором КНП ЗОЦГЗ ЗОР ОСОБА_6 , із залученням, за вказівкою директора, інших працівників закладу, умисно, з корисливих мотивів було організовано часткове внесення на рахунок підприємства готівкових грошових коштів від імені фізичних осіб через касу АТ «Укрпошта» ВПЗ Ужгород 09. Інша частина, отриманих у незаконний спосіб та не облікованих готівкових грошових коштів, на рахунок підприємства не надійшла.

З метою приховання злочинної діяльності, створюючи враження облікування готівкових коштів у законний спосіб, головний бухгалтер ОСОБА_10 , за попередньою змовою з директором КНП ЗОЦГЗ ЗОР ОСОБА_6 , умисно використовували для бухгалтерського обліку службові чеки АТ «Укрпошта» ВПЗ Ужгород 09, які не відповідали вимогам пунктів 1 та 2 розділу II наказу Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», не підтверджували внесення готівкових коштів на рахунок підприємства, та видавались касиром АТ «Укрпошта» ВПЗ Ужгород 09, на прохання працівників КНП ЗОЦГЗ ЗОР, залученим до неправомірної діяльності без їх відома.

Таким чином, підприємством у період з 01.01.2021 по 31.08.2021 надано послуги за 4114 договорами фізичним особам, від яких грошові кошти не надійшли на рахунок КНП ЗОЦГЗ ЗОР. Ненадходження коштів головний бухгалтер ОСОБА_10 приховувала долученими до договорів службовими чеками АТ «Укрпошта» ВПЗ Ужгород 09, котрі фактично не є фіскальним касовим чеком та не свідчать про внесення готівкових коштів на рахунок підприємства.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-22/686-ЕК від 27.01.2022 документально підтверджується несплата грошових коштів КНП ЗОЦГЗ ЗОР за надані послуги згідно з укладеними 4114 договорами про надання послуг за період з січня по серпень 2021 року на загальну суму 2266684 грн.

При цьому, у відповідності до висновку експерта № СЕ-19/107-22/6853-ЕК від 28.09.2022 вартість витратних матеріалів за надані медичні послуги КНП ЗОЦГЗ ЗОР по 4114 договорам, щодо яких у зазначений період не надійшли грошові кошти на рахунок підприємства становить 1249007,05 грн.

Як наслідок, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_10 , в порушення вимог посадової інструкції головного бухгалтера, статуту КНП ЗОЦГЗ ЗОР, затвердженого рішенням обласної ради від 05.05.2020 № 1725, контракту № 8 від 12.10.2020, наказу від 15.05.2020 № 15/1 «Про надання медичних послуг» в КНП ЗОЦГЗ ЗОР, яким затверджено «Порядок надання платних послуг з медичного обслуговування», пунктів 1 та 2 розділу II Наказу Міністерства фінансів України від 21.01.2016 за № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, заволоділа грошовими коштами в особливо великих розмірах, отриманими за надання послуг згідно

-3-

з укладеними між фізичними особами та КНП ЗОЦНЗ ЗОР договорами за період з січня по серпень 2021 року, а саме: за січень - на загальну суму 181463 грн; лютий - 273487 грн; березень - 376568 грн; квітень - 414030 грн; травень - 352418 грн; червень - 246507 грн; липень - 217767 грн; серпень - 208444 грн, всього на загальну суму 2266684 грн, з яких 1249007,05 грн - це вартість витратних матеріалів за надані медичні послуги, унаслідок чого КНП «Закарпатський обласний центр громадського здоров`я» Закарпатської обласної ради спричинено матеріальні збитки на загальну суму 2266684 грн, яка у 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.

30.03.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Необхідність застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою детектив мотивував тим, що остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, наявність ризиків, а самете,що ОСОБА_6 можеухилитись відоргану досудовогорозслідування тасуду,усвідомлюючи реальністьпокарання тайого суворість,крім того ОСОБА_6 може вчинитивплив насвідків,перешкоджати кримінальномупровадженню іншимчином,продовжувати вчиненнякримінального правопорушення,в якомупідозрюється,а томубільш м`який запобіжнийзахід небуде достатнімдля запобіганнязазначеним ризикам.

Відмовляючи в задоволенні клопотання детектива про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вказала на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується долученими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри. Слідчим суддею також встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та констатовано про недоведеність існування ризику продовження вчинення підозрюваною кримінального правопорушення. Крім того, ОСОБА_6 має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки, двох неповнолітніх дітей, онкохвору маму та хворого брата на утриманні. У зв`язку з наведеним, слідчий суддя прийшла до висновку, що детективом не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, тому запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді від 03.04.2023 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою. Слідчий суддя мотивуючи відмову в обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою вказав, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, двох малолітніх утриманців, хворих маму та брата, позитивно характеризується, у зв`язку з чим має міцні соціальні зв`язки, залишила поза увагою те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких. Додатково вказує на існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому обрання такого виду запобіжного заходу як домашній арешт не забезпечить виконання підозрюваною ОСОБА_6 покладених на неї процесуальних обов`язків, що в подальшому може призвести до невиконання кримінального судочинства. Сторона обвинувачення вважає, що цілодобовий домашній арешт буде недостатньо ефективним запобіжним заходом для запобігання ризикам порівняно з триманням під вартою.

-4-

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення підозрюваної та її захисників на заперечення апеляційної скарги прокурора, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Цим вимогам кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2023 відповідає.

Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що у провадженні ТУ БЕБ у Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, про яке 22.09.2021 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021070000000337, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

30.03.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

03.04.2023 ухвалоюслідчого суддічастково задоволеноклопотання детективапро обрання щодо ОСОБА_6 запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоюта обранозапобіжний західу видідомашнього арешту цілодобово, на строкдо 29.05.2023.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст.178 КПК України.

У порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що

-5-

загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні старшого детектива відділу ТУ БЕБ у Закарпатській області підстави для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому була допитана підозрювана ОСОБА_6 , вислухана думка ініціатора клопотання, прокурора та захисника, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановила, що достатніх підстав для обрання підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає, оскільки даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо останньої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду на дані про особу підозрюваної, й свідчили б про недостатність застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів у клопотанні детектива не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.

Апеляційний суд зауважує, що одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , не може вважатись виключною підставою для попереднього її ув`язнення.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням обставини кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшла правильного висновку про можливість застосування до останньої більш м`якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваною ОСОБА_6 покладених на неї процесуальних обов`язків.

-6-

Слідчий суддя поклала на ОСОБА_6 й певні обов`язки, які повинні забезпечити виконання нею процесуальних дій, зокрема: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; цілодобово не залишати місце фактичного проживання за адресою АДРЕСА_1 ; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до ОСОБА_6 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-178, 183, 193, 194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваної особи.

На думку апеляційного суду, застосування відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та покладенням додаткових обов`язків є доцільним, достатнім та таким, що відповідає меті його застосування. При цьому, не порушує прав підозрюваної, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності відносно підозрюваної ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, втім недостатньої їх вагомості для застосування до цієї підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_6 виключного запобіжного заходу, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановлених щодо останньої ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України лише у такий спосіб.

Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваній ОСОБА_6 кримінального правопорушення та ймовірність призначення їй суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення її від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Разом з тим, домашній арешт по встановленій ч. 1 ст. 176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим заходом. З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин з покладенням на підозрювану обов`язків, домашній арешт цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного втручання в її повсякденний спосіб життя.

При цьому апеляційний суд враховує, відсутність в матеріалах судового провадження даних про недотримання підозрюваною ОСОБА_6 покладених на неї оскаржуваною ухвалою обов`язків. Інші обставини, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення. Зазначені посилання не можуть бути правовою підставою для скасування ухвали, у зв`язку з чим до підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід, який, на думку колегії суддів є співмірним з наведеними ризиками і відповідає даним про особу підозрюваної, тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам, і підстав вважати його м`яким, не має.

Доводи прокурора про порушення підозрюваною ОСОБА_6 покладених на неї оскаржуваною ухвалою обов`язків, з огляду на наявність даних про пересування у період з 03.04.2023 по 06.04.2023 автомобіля, належного підозрюваній, колегія суддів відхиляє, оскільки долучені прокурором фотосвітлини з фіксацією руху

-7-

автомобіля марки «Volkswagen golf» р.н.з. НОМЕР_1 , не доводять факту керування автомобілем саме підозрюваною ОСОБА_6 , та не прослідковується і факт про її перебування в салоні автомобіля.

В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Як зазначено у рішенні № 7064/05 від 01.06.2006 «Мамедова проти Росії» - «потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи та підстави, з яких просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду апеляційної скарги, і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги прокурора відхиляє.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки слідчого судді; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2023, щодо ОСОБА_9 ,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді