Ухвала

від 05.04.2023 по справі 949/1664/22

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/1664/22

У Х В А Л А

05 квітня 2023 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого-судді Оборонова І.В.,

за участю секретаря Волкодав А.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представник позивача: адвоката Рудика О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ДУ Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України про відвід судді по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України про стягнення різниці у заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України та просить стягнути з відповідача різницю у заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 01.09.2020 по 30.11.2022 включно в сумі 246523,26 грн.

Крім того, просить стягнути з відповідача на його користь усі фактично понесені ним судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу адвоката.

16 грудня 2022 року на електронну адресу суду надійшла заява ДУ Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України про відвід судді ОбороновійІ.В.

Обґрунтовуючи заявлений відвід, генеральний директор Р. Сафонов зазначив, що суддя Оборонова І.В. не може брати участь у розгляді вказаної справи з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

Вказує, що суддя Оборонова І.В. на підставі особистих переконань та зібраних об`єктивних даних, не викликає довіру у відповідача. Більше того, вважає, що вона не може залишатися безсторонньою, так як вбачаються ознаки особистої прихильності до ОСОБА_1 , заінтересованості у результаті розгляду справи.

При цьому, стверджує, що у судді Оборонової І.В. уже склалося певне упереджене уявлення щодо обставин, що є предметом розгляду даної справи, на користь однієї із сторін, а тому при розгляді даної справи вона не може зберігати об`єктивність та неупередженість.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Рудик О.А. вирішення питання про відвід віднесли на розсуд суду, додатково вказавши на безпідставність клопотання.

Представник відповідача ДУ Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України в судове засідання не з`явився. Згідно поданого генеральним директором Р. Сафоновим клопотання, останній просить розглянути справу без участі представника ДУ Рівненський ОЦКПХ МОЗ України за наявними в матеріалах справи документами.

Вислухавши позивача та його представника, вивчивши заяву про відвід судді, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Головна мета відводу гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 ст. 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Верховний Суд в ухвалі від 17 липня 2020 року у справі №826/11409/17 звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно допрецедентної практикиЄвропейського судуз правлюдини особистабезсторонність судупрезюмується,поки ненадано доказівпротилежного (рішенніпо справі"Білуха проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" від 03 травня 2007 року суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів.

Стосовно об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Водночас, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (рішення "Кастілло Альгар проти Іспанії" ).

У частині 3 ст. 39 ЦПК України зазначено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Разом з тим, Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Тому посилання відповідача на особисту прихильність судді до позивача ОСОБА_1 є надуманим та свідчить лише про припущення відповідача про існування вказаних ним обставин, оскільки будь-якими доказами вказані висловлювання не підтверджуються.

Аналізуючи викладені у заяві про відвід обставини, суд дійшов висновку, що вони, крім іншого, зводяться також до незгоди відповідача з правовою позицієюсудді ОбороновоїІ.В. у іншій справі.

Водночас, ч. 4 ст. 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади", процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.

Окрім того, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

При цьому, Велика палата Верховного Суду в ухвалі від 02 березня 2021 року по справі №910/17048/17 вказує, що доводи відповідача щодо необхідності відводу судді саме з підстав незгоди з його правовою позицією прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.

Отже, оскільки заявлений відвід судді Обороновій І.В. фактично зводиться до незгоди ДУ Рівненськийобласний центрконтролю тапрофілактики хворобМіністерства охорониздоров`я України із позицією цього судді, висловленою ним при розгляді справи іншої справи, а тому в силу вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу,

Разом з тим, слід зауважити, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд вказує, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети ухвалення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Процесуальний закон вимагає та забезпечує належну поведінку сторони у суді, що також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Тобто процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту, тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним (рішення суду у справі Мусієнко проти України від 20.01.2011).

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України).

Частинами третьою та четвертою цієї ж статті передбачено, що у випадку, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Таким чином, задоволення відводу з наведених вище підстав призведе до необґрунтованого усунення головуючого від здійснення правосуддя у цивільній справі та безпідставного затягування судового розгляду справи. Позивачем не наведено жодних доводів на підтвердження упередженості або необ`єктивності судді у результаті розгляду справи, а твердження, якими мотивовано заяву про відвід, не свідчать про існування об`єктивно обґрунтованих обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений відвід є необґрунтованим та безпідставним, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ДУ Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України про відвід судді Дубровицького районного суду Рівненської області Обороновій Ірині Володимирівні у справі № 560/ 1664/22 за позовом ОСОБА_1 до Державноїустанови Рівненськийобласний центрконтролю тапрофілактики хворобМіністерства охорониздоров`я Українипро стягненнярізниці узаробітку зачас затримкивиконання судовогорішення пропоновлення нароботі - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повний текст ухвали складено о 15.15 год. 05.04.2023 року

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.