Ухвала

від 04.04.2023 по справі 953/1487/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №957/1487/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/408/22 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: запобіжний захід

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

-головуючого ОСОБА_2 ,

-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

-при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07 березня 2023 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого СВ ХРУП №1 ГУНП в Харківській області та обрано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 50 діб, тобто до 25 квітня 2023 року включно.

В апеляційнійскарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 . В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник посилається на необґрунтованість підозри, оскільки жодних доказів на підтвердження факту продажу препаратів ОСОБА_7 суду не надано. Наголосив, що препарати «Кадтерпін ІС» та «Кадерпін» не відносяться до наркотичних засобів, а є лікарськими препаратами в складі якого кодеїн. На думку захисника прокурор не довів існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Прокурор, захисник та підозрюваний, будучи повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явилися, а підозрюваний не звертався до суду з клопотаннями про проведення апеляційного розгляду за його присутності, тому судовий розгляд проведено за їх відсутності.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого/підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за який останньому може бути призначено покарання до 10 років позбавлення волі.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що відповідно до пред`явленої підозри останній підозрюється у придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті наркотичних засобів за попередньою змовою, а також того, що згідно пред`явленої підозри, останній разом з ОСОБА_8 здійснювали свою незаконну діяльність під виглядом Аптеки, чим вводили в оману оточуючих, на думку колегії суддів у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, враховуючи тяжку ситуацію з обігом наркотичних засобів в України.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування та судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

За таких обставин, посилання сторони захисту на недоведеності існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.

Крім того, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 неодружений, ніде не працює, не є інвалідом та не має на утриманні малолітніх, непрацездатних та неповнолітніх осіб, раніше не судимий, тобто враховані майже всі дані про особу, які вказані в апеляційних скаргах.

Посилання захисника на наявність в підозрюваного міцних соціальних зав`язків та позитивних характеристик, є недостатнім для обрання щодо ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу, оскільки зазначене не спростовує наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

До того ж, захисником не надано відповідних даних на підтвердження існування вказаних обставин.

Доводи захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу підлягають встановленню лише обставини наявності обґрунтованої підозри, а не змісту окремих доказів, оцінка яких можлива лише під час судового розгляду кримінального провадження, а також правильність кваліфікації дій підозрюваного.

Крім того, посилання захисника на необґрунтованість підозри, а саме того, що препарати «Кадтерпін ІС» та «Кадерпін» не відносяться до наркотичних засобів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сторона захисту не позбавлена можливості оскаржити пред`явлену підозру протягом відповідного строку, передбаченого КПК України, після її пред`явлення.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків досудового розслідування.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07 березня 2023 року, щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: