Ухвала

від 25.03.2023 по справі 208/2188/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/2188/23

№ провадження 1-кс/208/563/23

УХВАЛА

Іменем України

25 березня 2023 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської області клопотання слідчого ОСОБА_7 , погоджене з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 369 КК України в межах кримінального провадження № 12023041160000389 від 22.03.2023 року, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше несудимого, -

встановив:

Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним погодженим з прокурором клопотанням, пославшись на те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 369 КК України та може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідка; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчим зазначено, що у провадженні СВ Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській обл. перебувають матеріали кримінального провадження № 12023041160000389 від 22.03.2023 за ч.4 ст.296, ч.1 ст.263, ч.3 ст.369 КК України.

Розслідуванням встановлено, що 21.03.2023, приблизно о 20.15 год. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_5 , зберігаючи при собі предмет, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень (схожий на автомат), керуючи автомобілем Mercedes-Benz C300 НОМЕР_1 , рухався по території гаражного кооперативу (кадастровий номер 1210200000:01:006:0006), що розташований в районі території ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО». Там він побачив автомобіль ЗАЗ 110307 НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку, за кермом якого знаходився ОСОБА_9 та на пасажирському сидіння якого знаходився ОСОБА_10 . Знаходячись на відстані приблизно 50 метрів від зустрічного автомобіля, ОСОБА_5 ввімкнув дальнє світло фар та розуміючи що цими діями він засліплює водія, почав рухатись йому назустріч, провокуючи зазначеними діями конфліктну ситуацію. ОСОБА_9 , перебуваючи за кермом автомобіля ЗАЗ 110307 НОМЕР_2 з метою уникнення конфлікту, почав рух задом. Однак ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, продовжуючи рух вперед, контактував передньою частиною автомобіля Mercedes-Benz C300 НОМЕР_1 в передню частину автомобіля ЗАЗ 110307 НОМЕР_2 , та, продовжуючи рух вперед, штовхав зазначений автомобіль. Від зазначених протиправних дій ОСОБА_5 , автомобіль ЗАЗ 110307 НОМЕР_2 розвернуло, після чого зазначений автомобіль зупинився. В цей момент у ОСОБА_5 виник протиправний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, а саме предмета, схожого на автомат, який він зберігав в салоні свого автомобіля.

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 вийшов з автомобіля Mercedes-Benz C300 НОМЕР_1 , взявши з собою предмет, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, а саме предмет, схожий на автомат.

Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_5 підійшов до передньої правої двері автомобіля ЗАЗ 110307 НОМЕР_2 та усвідомлюючи, що на передньому пасажирському сидінні вказаного автомобіля знаходиться пасажир - ОСОБА_10 , переслідуючи мету грубого порушення громадського порядку, прагнучи протипоставити себе соціуму та самоствердитися за рахунок інших осіб, діючи з особливою зухвалістю, грубо порушуючи при цьому громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилося у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, які забезпечують спокій громадян, а також дотримання правил поведінки у суспільстві, розбив предметом, схожим на автомат, скло правої передньої пасажирської двері автомобіля ЗАЗ 110307 НОМЕР_2 та наніс один удар вказаним предметом в область голови потерпілого ОСОБА_10 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді розсічення шкіри в районі правої надбровної дуги.

Після вказаних дій ОСОБА_8 , забравши з собою предмет, схожий на автомат, залишив місце вчинення злочину.

Хуліганськими діями ОСОБА_8 було заподіяно істотну шкоду суспільним інтересам, яка пов`язана із порушенням існуючих норм і правил поведінки у суспільстві, задля збереження яких підтримується громадський порядок, та було охоплено порушення важливих інтересів особи, а саме заподіяння ОСОБА_10 , тілесних ушкоджень, а також спричинення ОСОБА_9 майнової та моральної шкоди.

Таким чином ОСОБА_5 , підозрюється у хуліганстві, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Окрім цього що у провадженні начальника відділення розслідування злочинів проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 як старшого групи слідчих, який відповідно до примітки 2 ст. 368 КК України за посадою є службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебувають матеріали кримінального провадження № 12023041160000389 від 22.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Так, 23.03.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення. В подальшому, у ОСОБА_5 виник прямий протиправний умисел, направлений на надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, а саме начальнику відділення розслідування злочинів проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 , неправомірної вигоди за не застосування у рамках кримінального провадження запобіжного заходу № 12023041160000389 у вигляді тримання під вартою.

З метою реалізації свого протиправного умислу, будучи впевненим у тому, що до повноважень слідчого у кримінальному провадженні належить вирішення питання щодо звернення до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_5 24.03.2023 прибув до Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр. Аношкіна, 7/42, та приблизно о 15.40, перебуваючи у кімнаті прийому громадян, надав начальнику відділення розслідування злочинів проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 , тобто службовій особі яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду у сумі 120 450 (сто двадцять тисяч чотириста п`ятдесят) гривень за не застосування у рамках кримінального провадження № 12023041160000389 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у наданні службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за невчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням службового становища, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Посилаючись на вказане, слідчий вважає, що інші запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а тому просив застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання слідчого, посилаючись на обставини, викладені в ньому та просив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначив, що повідомлена підозра є підтвердженою зібраними доказами у їх сукупності. Враховуючи підстави, зазначені у ст. 194 КПК України, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважав, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде відповідати меті застосування запобіжного заходу та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Прокурор ОСОБА_4 також підтримала клопотання слідчого та просила застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Посилалась на те, що застосування жодного більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України

Підозрюваний у судовому засіданні провину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України визнав, проте заперечував щодо скоєння ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 просив задовольнити клопотання частково. Посилався на те, що ризики, наведені прокурором, є необґрунтованими, підозрюваний має постійне місце проживання, соціальні зв`язки, працює. Просив застосувати у відношенні підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Слідчий суддя, вислухавши сторони, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно ч.1ст.177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.2ст.177 КПК Українипідставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

23.03.2023 року було повідомлено ОСОБА_5 про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення із правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 296 КК України.

24.03.2023 року було повідомлено ОСОБА_5 про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення із правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 369 КК України.

Слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Відповідно до п. 175 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.

Відповідно до рішень Європейского суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Також Європейський суд у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

У справі «Ердагоз проти Туреччини» висловлено позицію, що факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тим, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.

На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання, наявність обґрунтованості підозри,повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: показаннями потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , протоколами огляду, іншими доказами в їх сукупності.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 369 КК України у даному кримінальному провадженні обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 .

Фактичні данні щодо обставин, що мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування, не вирішуються слідчим суддею під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися з зазначених підстав.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

Згідно вимог ч. 2ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У ході досудового розслідування задля об`єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:

1. Переховуватись від органу досудового розслідування та / або суду.

Підозрюваний неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення (що підтверджується довідкою про судимості підозрюваного), що вказує на те, що він не дотримується суспільних норм поведінки та моралі, обов`язків, покладених на нього законодавством України. Наведене вище надає об`єктивні підстави вважати, що підозрюваний не схильний до дотримання належної процесуальної поведінки.

Слідчий суддя вважає, що на цей час, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання останнього винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні,а саме до семи років позбавлення волі, останній перебуваючи під загрозою застосування вказаного покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, тобто існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

2. Незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Підозрюваний знайомий із потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (що видно з протоколів допиту останніх). При цьому підозрюваний схильний до порушень громадського порядку, до зухвалої поведінки, в тому числі пов`язаного із вчиненням злочинів, пов`язаних із насильством (що видно із довідки про судимості підозрюваного). При цьому потерпілі мають побоювання, що у зв`язку із наданням ними показань відносно підозрюваного, існує реальна загроза для їхнього життя та здоров`я (підтверджується протоколами допиту потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ). Окрім того підозрюваний схильний до погроз фізичною розправою (що підтверджується не лише протоколами допитів потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а й протоколами допиту ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ).

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів,а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Підозрюваний вже намагався впливати на досудове розслідування шляхом надання неправомірної вигоди. Таким чином він у подальшому може намагатись аналогічним чином впливати на хід досудового розслідування з метою уникнення покарання за вчинений злочин.

4. Вчините інше кримінальне правопорушення.

Підозрюваний вже не вперше вчинив кримінальне правопорушення (що підтверджується його довідкою про судимості), в тому числі за 21.03.2023 підозрюваний, перебуваючи у неадекватному стані, погрожував фізичною розправою як ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , так і ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (що підтверджується протоколами допиту зазначених осіб).

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 , у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 необхідно обрати найсуворіший запобіжний захід, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбаченихкримінальним процесуальним кодексом Україниобов`язків.

Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.

Застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Щодо посилання підозрюваного та адвоката на необґрунтованість підозри за ч.3 ст.369 КК України, слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. З досліджених слідчим суддею матеріалів кримінального провадження вбачається, що зібрана доказова база відповідає наведеним вище критеріям. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

Наявність же будь-яких обставин, що є суперечливими, або свідчать про наявність даних, які підлягають перевірці, є завданням органу досудового розслідування під час розслідування справи з метою підтвердження або спростування підозри, яка стала підставою для затримання, що повинно підтвердити або спростувати підозру.

Відповідно до практики Європейського суду із захисту прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Слідчий суддя зазначає, що для досягнення мети застосування запобіжних заходів, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, на початковій стадії досудового розслідування, що зумовлює необхідність в проведенні низки слідчих та процесуальних дій, а також враховуючи інші фактичні обставини даного конкретного кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчий суддя дійшов висновку за можливе не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки кримінальне правопорушення у скоєні якого підозрюється ОСОБА_5 , вчинено із застосуванням насильства.

Керуючись ст. 176-179, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати в межах кримінального провадження № 12023041160000389 від 22.03.2023 року до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» без визначення розміру застави на строк до 21 травня 2023 року включно.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1