Ухвала

від 11.04.2023 по справі 208/2188/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/2188/23

№ провадження 1-кс/208/650/23

УХВАЛА

Іменем України

11 квітня 2023 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської області клопотання слідчого ОСОБА_7 , погоджене з прокурором ОСОБА_3 , про арешт майна в межах об`єднаного кримінального провадження № 12023041160000389 від 22.03.2023 р. за ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 263 КК України, -

встановив:

Слідчий звернувся до слідчого судді із погодженим з прокурором вказаним клопотанням, просив накласти арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилався на те, що у провадженні СВ Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали об`єднаного кримінального провадження №12023041160000389 від 22.03.2023 за ч.4 ст.296, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 263 КК України за фактом вчинення хуліганських дій із застосуванням предмету, схожого на вогнепальну зброю, придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, а також надання неправомірної вигоди службовій особі, що займає відповідальне становище за не обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

23.03.2023 та 24.03.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 296 КК України та ч. 3 ст. 369 КК України відповідно.

ОСОБА_4 , зокрема, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.369 КК України, відповідальність за яке передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, у зв`язку з чим виникла необхідність арештувати майно, яке перебуває у приватній власності підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до інформаційної довідки 326668626 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу ВСС №728883 від 19.07.2005 належить квартира загальною площею 60,4 кв. метри, житловою площею 43,7 кв. метрів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку слідчого, з метою забезпечення збереження майна та в подальшому можливої його конфіскації, яку передбачає санкція ч.3 ст.369 КК України, виникла необхідність на вищевказану квартиру накласти арешт.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання слідчого з підстав, наведених у його мотивувальній частині.

Адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вважаючи його передчасним. Посилався на те, що зазначена в клопотанні квартира є єдиним житлом ОСОБА_4 , тому вона не підпадає під конфіскацію, навіть якщо ОСОБА_8 визнають винним. Крім того, в квартирі зареєстрована неповнолітня донька ОСОБА_4 . Також зауважив, що ОСОБА_8 перебуває під вартою без права внесення застави, тому будь-яким чином розпорядитись своїм майном не має можливості. Тому адвокат просив відмовити в задоволенні клопотання.

Адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого колеги та просив відмовити в задоволенні клопотання.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

З положень ч. 1ст. 170 КПК Українислідує, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюєтьсяу вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 369 КК Українита останньому на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Санкція статті, яка встановлює відповідальність за інкримінований ОСОБА_4 злочин (ч.3ст.369 КК України), передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Частиною 2статті 173 КПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Тимчасове обмеження майнових прав на предмет клопотання, наразі має легітимну мету збереження майна та в подальшому можливої його конфіскації.

У відповідності до ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Доводи адвоката ОСОБА_6 про те, що в майбутньому конфіскацію цього майна не буде застосовано, оскільки це є єдине житло підозрюваного, не є перешкодою для його арешту, оскільки арешт є тимчасовим заходом забезпечення можливої конфіскації майна. Наявність іншого житла чи майна у підозрюваного ( в тому числі й прихованого) не виключається, а тому, цей захід слід застосувати. При цьому, слідчий суддя враховує, що арештоване за цим клопотанням майно, відсутнє у переліку майна, що не підлягає конфіскації.

З огляду на обставини, враховуючи те, що майно перебуває у власності підозрюваного, до якого можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, слідчий суддя з метою забезпечення кримінального провадження та можливого застосування до підозрюваного конфіскації майна, запобігання можливості його приховування та зникнення, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, вважає наявними підстави для накладення арешту майна, а саме на майно підозрюваного, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, оскільки незастосування такої заборони може привести до втрати, знищення майна.

Керуючись ст. 170-174КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити учасникам кримінального провадження, що згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Суддя ОСОБА_1