Рішення

від 29.03.2023 по справі 911/2384/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/2384/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Жиглій А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Татьяна», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 про стягнення 510 181грн, за участю представників від:

позивача Гедз Ю.В. (довіреність №0122-139 від 23.12.2022);

відповідача Опаріна А.Л. (ордер серії АІ №1289360 від 07.10.2022);

третьої особи Тихонов В.В. (ордер серії АІ №1332704 від 20.02.2023)

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія УСГ (далі ПАТ Страхова компанія УСГ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Татьяна (далі ТОВ Фірма Татьяна) про стягнення 510 181грн страхового відшкодування.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що до нього як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором №28-0401-21-00229 від 30.06.2021 добровільного страхування наземного транспортного засобу, який укладено між ним та Приватним підприємством Транс Логістик (далі ПП «Транс Логістик»), в межах фактичних затрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки - відповідача як власника джерела підвищеної небезпеки та особи, з якою винна у ДТП особа ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) перебував у трудових відносинах (а.с.1-5).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2022 відкрито провадження у справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 19.12.2022 о 14:00, а також встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов (а.с.104-105).

Копія відповідної ухвали у письмовій формі засобами поштового зв`язку сторонам не направлена, у зв`язку з відсутністю фінансування, що підтверджується довідкою від 25.11.2022 (а.с.106). При цьому, в електронній формі відповідна ухвала направлена позивачу на адресу електронної пошти, зазначену у позовній заяві (а.с.1,107); копія ухвали вручена представнику відповідача 15.12.2022 (а.с.105, зворот).

19.12.2022 ухвалою, яка занесена до протоколу підготовчого засідання (а.с.113-114), підготовче засідання відкладено на 14:00 18.01.2023 з підстав, зазначених в ухвалі від 18.01.2023, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті відповіді на відзив та заперечення.

03.01.2023 до суду надійшов відзив, який подано з дотриманням встановленого строку (здано для відправлення відділенню поштового зв`язку 30.12.2022), у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову (а.с.119-126).

Заперечуючи щодо заявленого позову, відповідач вказує на те, що:

- позивачем безпідставно подано позов в порядку регресу, хоча вимоги від страхувальника перейшли до такої особи на підставі ст.993 ЦК України в порядку суброгації;

- не надано допустимих доказів на підтвердження розміру матеріального збитку, оскільки звіт містить недоліки, не доведено дійсний перелік пошкоджень та необхідність робіт, зазначених у калькуляції для відновлення транспортного засобу через його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді (далі ДТП), а відповідач не запрошувався для технічного огляду транспортного засобу;

- невірно обрано спосіб визначення розміру страхового відшкодування при виплаті страховиком;

- позивачем не надано всіх документів, на підставі яких оформлений страховий акт, а оплата здійснена за страховим актом, якого не має у матеріалах справи.

11.01.2023 судом від позивача, з дотриманням встановленого судом строку (здано для відправлення до суду відділенню поштового зв`язку 09.01.2023), отримано відповідь на відзив (а.с.133-135), у якій позивач вказує, що:

- виклик заінтересованих осіб для участі у технічному огляді здійснюється лише у разі потреби;

- розмір збитків визначено у відповідності з умовами договору та чинного законодавства на підставі звіту фахівця-автотоварознавця про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, а відповідач не довів, що вартість відновлювального ремонту інша;

- при конструктивній повній загибелі транспортного засобу ремонті роботи не здійснюються, тому у вартість виплати включено ПДВ;

- у платіжному дорученні під час зазначення дати страхового акту, на підставі якого здійснено оплату, допущено описку.

17.01.2023 з дотриманням встановленого судом строку відповідачем подані заперечення (а.с.144-146), у яких відповідач, окрім вже зазначеного у відзиві, посилається на суперечність обставин, вказаних у заявах по суті позивачем, та обставин, викладених у позовній заяві власника транспортного засобу ПП «Транс Логістик» до ТОВ Фірма Татьяна, на підставі якого відкрито провадження у справі №911/621/22, а саме тверджень про конструктивну повну загибель транспортного засобу. Так, відповідач зазначає, що у відповідному позові ПП «Транс Логістик» вказував, що проведено повний комплекс відновлювальних робіт транспортного засобу, а у даній справ позивачі стверджує про повну конструктивну загибель транспортного засобу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2023: продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ; зобов`язано учасників справи протягом 2 днів направити копії заяв по суті з додатками третій особі, про що надати суду докази; встановлено строк третій особі для подання пояснень; відкладено підготовче засідання на 14:40 08.02.2023 (а.с.161-164).

23.01.2023 на запит суду надійшла інформація в електронному вигляді, а 31.01.2023 у паперовому про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 від Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області (а.с.168; а.с.168, зворот; а.с.174-175).

25.01.2023 до суду надійшли від позивача, а 08.02.2023 від відповідача докази направлення заяв по суті третій особі (а.с.169-172, 178-179).

08.02.2023 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу засідання, якою підготовче засідання відкладено на підставі п.п.1,3, п. ст.183 ГПК України на 14:40 20.02.2023 (а.с.181-182). При цьому, судом враховано не направлення третій особі ухвали від 18.01.2023 щодо дати, часу і місця підготовчого засідання з причин відсутності фінансування, про що свідчить довідка від 20.01.2023 (а.с.166), клопотання третьої особи, яка просила надати їй можливість підготувати пояснення по суті спору та не закінчення строку, встановленого судом, для подання третьою особою пояснень.

При цьому, 08.02.2023 судом вручено представнику відповідача копії ухвал від 18.01.2023, 08.02.2023 для вручення третій особі (а.с.164, зворот; а.с.184, зворот).

Як вбачається з розписки від 13.02.2023, відповідні копії ухвал вручені третій особі ОСОБА_1 13.02.2023 (а.с.187).

20.02.2023, з дотриманням встановленого судом строку, третьою особою подані пояснення по суті позову та відзиву, у яких ОСОБА_1 просить у задоволенні позову відмовити (а.с.188-193).

У поясненні третя особа посилається на те, що позивач не довів наявність права на отримання 510181грн страхового відшкодування, яке виплатив страхувальнику, оскільки його розмір визначений на підставі звіту фахівця-автотоварознавця про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, який за результатами його рецензування визнаний таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

20.02.2023 ухвалами, які занесені до протоколу підготовчого засідання (а.с.204-206), суд встановив позивачу та відповідачу строк для подання відповіді на пояснення третьої особи, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Строк для подання відповіді на пояснення третьої особи встановлений судом з урахуванням того, що, як вбачається ч.4 ст.168 ГПК України, учасники справи мають право подати таку відповідь на пояснення третьої особи.

20.03.2023 до суду від позивача, з пропущенням встановленого судом строку, надійшла відповідь на пояснення третьої особи.

У відповіді на пояснення третьої особи, позивач вказує, що фахівецьавтотоварознавець з урахуванням рецензії надав актуалізований звіт з виправленнями, а також зазначає, що розмір відновлювальних робіт, заподіяної шкоди та розмір страхового відшкодування вже встановлені судовими рішеннями у справі №911/621/22, стороною якої є відповідач ТОВ «Фірма «Татьяна»

При цьому, в судовому засідання на стадії розгляду заяв та клопотань позивачем подано клопотання про продовження строку, встановленого для подання відповіді на пояснення з посиланням на те, що представник позивача не зрозумів, що йому встановлено протокольною ухвалою строк для подання таких пояснень, а також посилаючись на те, що у такій строк не встиг би звернутись та отримати актуалізований звіт з урахуванням рецензії, на яку посилається у поясненні третя особа.

Ухвалою від 22.03.2023, яка знесена до протоколу судового засідання, судом на підставі ч.2 ст.119 ГКП України продовжено встановлений строк та прийнято відповідь на пояснення з урахуванням обставин, викладених у поданому клопотанні, а також зважаючи на те, що оскільки актуалізований звіт датовано лише 02.03.2023, а останнім днем для подання пояснень є 27.02.2023 позивач дійсно був позбавлений можливості надати відповідь на пояснення третьої особи із доказами у підтвердження викладених у пояснені обставин у встановлений судом строк.

В судовому засіданні 22.03.2023 представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, представник відповідача щодо заявленого позову заперечував, представник третьої особи просив у задоволенні позову відмовити.

Після виступу учасників із вступним словом, представником третьої особи заявлено усне клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та продовження строку для подання таких доказів. Судом відповідно до ч.2 ст.169 ГПК України запропоновано третій особі викласти своє клопотання у письмовій формі.

Ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 22.03.2023, в судовому засіданні оголошено перерву до 14:00 29.03.2023.

29.03.2023 третьою особою подано клопотання про продовження строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи наказу Фонду державного майна України №1069 від 22.09.2022; до відповідного клопотання долучено докази направлення його копії з додатками позивачу 28.03.2023 та вручення відповідачу 29.03.2023.

Судом долучено відповідне клопотання з доказами до матеріалів справи, у задоволенні клопотання про продовження строку для подання доказів відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про продовження строку для подання доказів суд виходив з того, що строк для подання доказів третьою особою встановлений ч.3 ст.80 ГПК України, в силу якої третя особа повинна подати суду докази разом із поданням письмових пояснень третьої особи. Отже, такий строк встановлений законом ч.3 ст.80 ГПК України, тому за змістом положень ч.ч.1,2 ст.119 ГПК України, не може бути продовжений судом, а підлягає лише поновленню. При цьому, поважних причин для пропущення відповідного строку не має, оскільки такий доказ міг бути поданий третьою особою принаймні на стадії розгляду заяв та клопотань, які з поважних причин не були подані у підготовчому засіданні. Окрім того, суд враховував, що у відповідності з ч.9 ст.80 ГПК України, копія клопотання з доказами мала бути направлена іншим учасникам заздалегідь, однак, третя особа таке клопотання з доказами, не зважаючи на оголошення його ще 22.03.2023, направила позивачу поштою лише 28.03.2023 о 16:28 менш за добу до судового засідання, а відповідачу - безпосередньо в день засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, суд встановив наступні обставини.

30.06.2021 між позивачем та ПП «Транс Логістик» укладено договір №26-0401-21-00229 добровільного страхування наземного транспортного засобу, строком дії якого є період з 00год 00хв 01.07.2021 по 24год:00хв 30.06.2022 (далі договір, а.с.7-20).

Такий договір, як визначено його п.9.1, діє стосовно страхових випадків, що сталися в межах території, яка визначена в частині 1 договору, якою може бути, зокрема, територія України, визначена п.8.1 договору, за винятком визначеної у такому пункті.

Предметом відповідного договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням, визначеним у частині 1 договору, наземним транспортним засобам та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 такого договору страховик за договором здійснює виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається у відповідності з умовами, зазначеними в частинах І та ІІ договору.

Договором визначено, що страховим випадком є передбачена договором подія (ризик, визначений страхувальником в частині 1 договору), що відбулась в період дії договору, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику/вигодонабувачу на умовах договору.

Так, одним із страхових випадків відповідно до частини 1 договору, є дорожньо-транспортна пригода (п.7.1 частини 1 договору).

В силу п.7.1 договору страхові суми, розмір яких визначається за домовленістю між страховиком і страхувальником під час укладення договору зазначається у частині 1 договору та у додатку 2 до договору, як визначено його п.7.1.

Додатком №2 до договору (а.с.24-27) сторонами визначено перелік транспортних засобів, які є об`єктом страхування, та умови їх страхування. Відповідно до такого додатку, одним із застрахованих транспортних засобів є автомобіль MAN TGM 12.250, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , власником якого є ПП «Транс Логістик», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.30-31). Страхова сума за таким об`єктом страхування визначена сторонами відповідного договору у розмірі 1 275 000грн.

Договором передбачено, що розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого розміру збитків, завданих страхувальнику в результаті страхового випадку, на підставі даних огляду пошкодженого транспортного засобу та або додаткового обладнання, документів, зазначених у розділі 13 частини 2 такого договору, що підтверджують розмір страхового збитку, який не може перевищувати розмір страхової суми за договором (п.14.1 частини ІІ договору); розмір безумовної франшизи розраховується за формулою, визначеною п.14.2 частини ІІ договору (при відсутності повної загибелі транспортного засобу).

При цьому, договором сторонами надано визначення терміну «повна загибель (конструктивна або фактична)», який вживається у договорі рівень пошкодження застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок настання страхового випадку, коли витрати на відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання становлять 70 та більше відсотків від дійсної вартості застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання на момент настання страхового випадку.

В силу п.14.4 договору в разі повної загибелі транспортного засобу (якщо матеріальний збиток перевищує 70 % дійсної вартості транспортного засобу, визначеної згідно з чинним законодавством України на момент настання страхового випадку) страховик приймає рішення стосовно розрахунку розміру страхового відшкодування за узгодженим із страхувальником варіантом, які визначені відповідним пунктом договору. При цьому безумовна франшиза у випадку «конструктивної загибелі» становить 5%.

20.07.2021 за участю вищевказаного застрахованого транспортного засобу, який належить ПП «Транс Логістик», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.40-41) та транспортного засобу відповідача ТОВ «Фірма «Татьяна», яким керував ОСОБА_1 , - DAF. XE 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_3 на автомобільній дорозі М-05- Київ-Одеса, 322км+700м сталася дорожньо-транспортна пригода, що підтверджується довідкою №3021202366370450 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.31-32).

За наслідками дорожньо-транспортної пригоди складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №503925 від 21.07.2021 щодо водія ОСОБА_1 (а.с.33-35), за результатами розгляду якого постановою Любашівського районного суду Одеської області від 18.08.2021 у справі №504/1112/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП на накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.36).

Судом у вказаній справі встановлено, що ОСОБА_1 20.07.2021 на 332км+700м автодороги М-05 Київ-Одеса, керуючи автомобілем DAF, д/н НОМЕР_3 з напівпричепом «SCHMITZ» д/н НОМЕР_4 , не врахував дорожню обстановку, не врахував безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на автомобіль, що рухався попереду «MAN» д/н НОМЕР_5 під керування ОСОБА_2 , якого після зіткнення кинуло на відбійник, розташований праворуч та ліворуч, в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Як визначено ч.6 ст.74 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, що спричинила механічні пошкодження транспортного засобу ПП «Транс Логістик», який застрахований на умовах вищезазначеного договору, встановлена відповідним судовим рішенням постановою у справі про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 прийнятий на роботу водієм автотранспортного засобу з виконанням обов`язків експедитора з 19.02.2019 відповідно до наказу ТОВ «Фірма «Татьяна» №9 від 18.02.2019 (а.с.18).

21.07.2021 позивачем отримано заяву ПП «Транс Логістик» про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с.37) та заяву щодо реквізитів рахунку для здійснення страхового відшкодування (а.с.39).

Відповідно до звіту №07-023 фахівця-автотоварознавця про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля MAN TGM 12.250, який складено ОСОБА_3 23.09.2021 (а.с.46-52), ринкова вартість автомобіля MAN TGM 12.250, д/н НОМЕР_1 на дату події, визначена без урахування отриманих в дорожньо-транспортній пригоді 20.07.2021 пошкоджень, складала 1 259 031грн, а вартість відновлювального ремонту пошкодженого відповідного автомобіля на дату оцінки становить 962 841,02грн за умови виконання віх передбачених робіт на станції технічного обслуговування ТОВ «Техноформ» (м. Одеса).

За результатами рецензії відповідного звіту, яка виконана членом експертної ради ГО «ВГО «Союз експертів України» - оцінювачем ОСОБА_4 та затверджена комісією експертної ради об`єднання, визначено, що відповідний звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний (а.с.195-202).

При цьому, під час розгляду даної справи позивачем наданий актуалізований звіт фахівця-автотоварознавця про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля MAN TGM 12.250, д/н НОМЕР_1 , складений оцінювачем ОСОБА_3 , який внесений до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, що веде Фонд державного майна України (свідоцтво №3295 від 21.10.2002), тому посилання відповідача та третьої особи на анулювання сертифікату суб`єкта оціночної діяльності такої особи безпідставне. Також, слід зазначити, що одночасно з анулюванням свідоцтва відповідній особі, Фондом державного майна України прийнято рішення про видачу відповідному суб`єкту ОСОБА_3 сертифікату оціночної діяльності.

За розрахунком суми страхового відшкодування від 01.02.2023, яка визначена відповідно до вказаного звіту та зобов`язуючої пропозиції позивачем визначено розмір матеріального збитку згідно умов договору страхування 701331грн та, враховуючи франшизу у розмірі 5% - 63750грн, визначено суму страхового відшкодування 637 581грн (а.с.70). Відповідно до страхового акту №ДККА-76787 від 01.02.2022 (а.с.71) визначено порядок страхового відшкодування, відповідно до якого: 1 частина платежу в розмірі 10518,7грн зараховується в рахунок неоплаченої частини страхового платежу; 2 частина страхового відшкодування у розмірі 627 062,30грн перераховується на рахунок ПП «Транс Логістик».

01.02.2022 платіжним дорученням №21241 позивачем перераховано ПП «Транс Логістик» 627 062,30грн (а.с.72). У відповідному платіжному дорученні у графі «призначення платежу» вказано; «страх.відшк.28-0401-21-00229\560 в 01.07.21 стр.акт ДККА-76787 в 31.01.2022; ПП «Транс Логістик» ЄДРПОУ 34307753, MAN TGM 12.250 - НОМЕР_1 . Без ПДВ».

Під час розгляду даної справи, відповідач вказував на те, що оплата відповідно до вказаного платіжного доручення здійснена за іншим страховим актом - ДККА-76787 в 31.01.2022, аніж той, який є в матеріалах справи (а.с.119-126). При цьому, у заяві по суті відповіді на відзив (а.с.133-135) позивач повідомив про описку у даті страхового акту, який вказаний у відповідному платіжному дорученні.

Відповідна описка, допущена у платіжному дорученні не впливає на встановлення судом факту виплати ПП «Транс Логістик» страхового відшкодування позивачем за фактом заподіяння йому матеріальної шкоди у відповідній дорожньо-транспортній пригоді. Так, у відповідному платіжному дорученні окрім дати акту зазначений його номер, при цьому, не доведено, що існує з відповідним номером страховий акт позивача з датою 31.01.2022. Поряд з цим, у платіжному дорученні зазначений номер відповідного страхового акту, реєстраційний номер застрахованого автомобіля та номер договору, що дозволяє правильно ідентифікувати здійснений платіж

Як свідчить довідка позивача від 07.11.2022, позивачем та ПП «Транс Логістик» здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог внаслідок якої в рахунок несплаченої частини страхового платежу ПП «Транс Логістик» зарахована частина страхового відшкодування у розмірі 10 518,70грн, що підлягала сплаті ПП «Транс Логістик» позивачем відповідно до страхового акту від 01.02.2022 (а.с.73).

Отже, фактично позивачем виплачено ПП «Транс Логістик» страхове відшкодування у загальній сумі 637580грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу DAF ХF д/н НОМЕР_3 застрахована відповідно до полісу АР/5668713 ПрАТ «Страхова компанія «Перша» (а.с.74), позивач, виплативши страхове відшкодування ПП «Транс Логістик», звернувся до вказаної страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, на підставі якої позивачу виплачено відшкодування у розмірі 127 400грн (а.с.76).

Також, судом встановлено, що ПП «Транс Логістик» звернулось до суду з позовом до ТОВ «Фірма «Татьяна» та просило стягнути 89 0736,29грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок відповідної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.147-152), за яким відкрито провадження у справі №911/621/22.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.07.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023, у справі №911/621/22 задоволено позов ПП «Транс Логістик» та стягнуто на його користь з ТОВ «Фірма «Татьяна» 89 073,29грн в рахунок відшкодування заподіяної шкоди.

У відповідній справі розглядались вимоги ПП «Транс Логістик» шодо відшкодування шкоди, яка заподіяна внаслідок відповідної дорожньо-транспортної пригоди 20.07.2021 за участю автомобілів відповідача та ПП «Транс Логістик».

Рішенням суду у відповідній справі судом встановлено, що повний комплекс відновлювальних робіт наземного транспортного засобу «MAN» TGM 12.250, д/н НОМЕР_1 , який належить ПП «Транс Логістик», що зазнав пошкоджень під час відповідної дорожньо-транспортної, у який винен ОСОБА_1 працівник ТОВ «Фірма «Татьяна» становить 716 135,59 грн.

При цьому, встановивши розмір відновлювальних робіт, суд у відповідній справі встановив розмір сплаченого страховиком ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» страхового відшкодування ПП «Транс Логістик» - 637 581,00 грн та стягнув з ТОВ «Фірма «Татьяна» в рахунок відшкодування заподіяної шкоди лише 89 073,29 грн різницю між вартістю відновлювальних робіт та виплаченою сумою страхового відшкодування (716 135,59- 637 581).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує на наявність у нього права як у особи, яка виплатила страхове відшкодування ПП «Транс Логістик», вимагати у відповідача, працівник якого в момент виконання трудових обов`язків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкодив транспортний засіб ПП «Транс Логістик», виплати невідшкодованої частини виплаченого ПП «Транс Логістик» страхового відшкодування у розмірі 510 181грн (637580-127400).

Заявлені вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічне положення містить і ст.993 ЦК України.

Як визначено ч.1 ст.1166 ЦК України, що визначає загальні підставі відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, за загальним правилом, шкода відшкодовується особою, яка її завдала.

Однак, в силу ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Оскільки у даному випадку шкода заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів ПП «ТрансЛогістик» та ТОВ «Фірма Татьяна» - транспортних засобів, що є джерелами підвищеної небезпеки, спірні правовідносини врегульовані також наступними нормами.

Так, відповідно до ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Як установлено ч.2 згаданої статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, за загальним правилом відшкодування шкоди, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки, визначеним ч.5 ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Однак, як визначено ч.1 ст.1188 ЦПК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

- шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

- за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

- за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Одним із способів відшкодування шкоди, що унормовано ст.1192 ЦК України, є відшкодування збитків.

Так, ч.1 ст.1192 ЦК України визначено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Наведена норма визначає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, з урахуванням наведених норм, відповідач ТОВ «Фірма Татьяна» зобов`язана відшкодувати шкоду, заподіяну під час виконання трудових обов`язків її працівником ОСОБА_1 , вина якого у дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої спричинено шкоду майну ПП «Транс Логістик» - транспортному засобу, встановлена відповідним судовим рішенням постановою у справі про адміністративне правопорушення, що не скасована у встановленому порядку.

Поряд з цим, оскільки позивачем як страховиком здійснено виплату потерпілій особі ПП «Транс Логістик» страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних його затрат виплаченої відповідній особі суми страхового відшкодування (637581грн) перейшло право вимоги, які ПП «Транс Логістик» як особа, якій заподіяно шкоду, мала до ТОВ «Фірма «Татьяна».

Однак, оскільки ТОВ «Фірма «Татьяна» застрахувала свою цивільну відповідальність як власник наземного транспортного засобу у ПрАТ «Страхова компанія Перша», вказаний страховик на вимогу особи, до якої перейшло (в межах виплаченої суми страхового відшкодування 637581грн) від ПП «Транс Логістик» право вимоги, - ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» виплатив такій особі страхову виплату у сумі 127 400грн, якої недостатньо для відшкодування заподіяної ПП «Транс Логістик» шкоди, у т.ч. тієї частини, право вимагати яку має позивач, тому позивач обгрунтовано вимагає від ТОВ «Фірма «Татьяна» лише 510 181грн (637581-127400).

Так, як визначено ст.1194 ЦК України, на яку мотивовано посилається позивач, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки страхової суми, виплаченої за полісом №АР/5668713 (а.с.74) страховиком відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Перша», недостатньо, відповідач зобов`язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

При цьому, фактичний розмір шкоди, заподіяної майну ПП «Транс Логістик» у відповідній дорожньо-транспортній пригоді, за відшкодування яких відповідає відповідач як особа, з якою у момент заподіяння шкоди при виконанні трудових обов`язків, існували трудові відносини з винною особою - ОСОБА_1 , встановлено рішенням у справі №911/621/22, яке набрало законної сили.

В силу ч.4 ст.75 ГК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки у справі №911/621/22 брав участь відповідач - ТОВ «Фірма «Татьяна» щодо якого встановлено відповідні обставини підстави для відповідальності за завдану шкоду із встановленням розміру збитків, які підлягають відшкодуванню у зв`язку з заподіянням шкоди майну ПП «Транс Логістик» у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді, які полягають у відшкодуванні вартості комплексу відновлювальних робіт наземного транспортного засобу ПП «Транс Логістик», відповідні обставини не підлягають доведенню у даній справі.

Отже, посилання відповідача на те, що у даній справі не може бути прийнято до уваги як доказ розміру матеріального збитку звіт від 23.09.2021 №07-023, який, як стверджує відповідач та третя особа, має суттєві недоліки, що унеможливлює його прийняття як доказу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на підставі такого звіту не здійснюється визначення розміру збитків, які підлягали відшкодуванню ПП «Транс Логістик». Розмір саме заподіяних збитків потерпілій особі у даному випадку встановлений рішенням у вищевказаній справі, яке набрало законної сили та не скасовано в установленому порядку, а на підставі відповідного звіту здійснювалось лише визначення розміру страхового відшкодування потерпілій особі ПП «Транс Логістик» страховиком позивачем у справі і відповідні відносини таких осіб з приводу виплати страхового відшкодування, у т.ч. його розміру, які врегульовані укладеним між такими сторонами договором, не є предметом розгляду у даній справі; відсутні відомості щодо наявності спору щодо виплати страхового відшкодування між страховиком позивачем у справі та ПП «Транс Логістик» та про фактичну відсутність такого спору, у т.ч. щодо переходу права вимоги до відповідальної за шкоду особи від ПП «Транс Логістик» до позивача в частині виплаченого страхового відшкодування. У даній справі має значення факт відшкодування частини заподіяної шкоди, розмір якої встановлений судом рішенням, яке набрало законної сили, страховиком позивачем у справі, що тягне за собою перехід до такої особи права вимоги до відповідальної за шкоду особи.

При цьому, не заявлення у справі №911/621/22 відповідачем ТОВ «Фірма Татьяна» клопотання про залучення до участі у відповідній справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача тягне для відповідача наслідки, встановлені ч. 2 ст.51 ГПК України.

Враховуючи зазначене, суд вважає заявлені вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 7652,72грн, враховуючи задоволення заявлених вимог у повному обсязі, суд покладає на відповідача.

Крім того, у позовній заяві позивач просив відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені судові витрати у розмірі 5000грн на оплату професійної правничої допомоги.

Дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі №910/13060/21, 17.01.2023 у справі №922/4812/21, 14.03.2023 у справі №910/14099/21, 23.03.2023 у справі №921/434/21, а також додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, від 16.03.2023 у справі №910/4473/21, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позові позивач фактично зазначив не орієнтовний розрахунок судових витрат, а вказав на витрати, які фактично вже ним понесені, у зв`язку з чим у такій заяві просив їх розподілити, поклавши на відповідача (а.с.1-5).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на оплату правової (правничої) допомоги, суд виходить з наступного.

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем разом із позовною заявою надані наступні докази:

- договір №2-01/2022-ВР від 14.01.2022 про надання правової допомоги, укладений між позивачем (далі - клієнт) та Адвокатським бюро «Гедз» (далі АБ) (далі-договір) (а.с.93-96);

- акт виконаних робіт до відповідного договору від 16.11.2022 (далі акт; а.с.97);

- платіжне доручення №4567 від 16.11.2022 на суму 15000 (а.с.98).

Як вбачається з договору, позивач доручив, а АБ прийняло на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, яка полягає у захисті інтересів клієнта перед третіми особами (п.п.1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору АБ на підставі відповідного договору захищає інтереси клієнта за всіма цивільними, господарськими справами, а також справами, порушеними у порядку адміністративного судочинства, в яких клієнт приймає участь в якості позивача/відповідача/третьої особи (яка заявляє та не заявляє самостійних вимог на предмет спору) з правом представлення інтересів клієнта в місцевих, апеляційних (господарських, адміністративних, цивільних, з розгляду кримінальних справ), Верховному Суді з усіма правами, передбаченими процесуальним законодавство, а також підприємствах, організаціях та установах всіх форм власності.

Для надання правової (правничої) допомоги клієнту АБ призначило адвоката Гедз Ю.В. (п.1.3 договору).

Відповідним договором передбачено оплатне надання правової допомоги клієнту. Так, п.5.1 договору визначено, що за надання правової (правничої) допомоги АБ у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок АБ не пізніше 3 робочих днів після надання АБ акту виконаних робіт та рахунку до нього гонорар, розмір якого становить 5 000грн за кожну справу;

Строк дії договору визначений п.4.1 до 23.12.2022, при цьому, сторонами у п.7.3 такого договору погоджено, що після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону за два місці.

Фактів, які свідчать про розірвання відповідного договору, судом не встановлено.

З наданого акту вбачається, що такий акт складено фактично на 3 справи, які розглядаються Господарським судом м. Києва та Господарським судом Київської області, у т.ч. дану справу.

Як свідчить акт, АБ надано правничу допомогу, вартість якої оцінена у 15 000грн по трьом справам, що включає наступні дії: проведено консультації з клієнтом щодо порядку та строків звернення з позовом до суду; вчинено підготовчі дії (з`ясовано чи мали місце обставини (факти), про які вказує клієнт та якими доказами вони підтверджуються; з`ясовано чи є фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначено правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин; визначено правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин; зібрано необхідні докази на підтвердження позовних вимог; проаналізовано та вивчено судову практику); підготовлено позовну заяву для подання до суду (визначено підсудність; визначено склад учасників судового процесу; розраховано ціну позову та розмір судових витрат; складено текст позовної заяви; здійснено копіювання, завіряння, зшивання додатків до позовної заяви; підготовлено справу до відправки в суд).

Відповідно до платіжного доручення №4567 від 16.11.2022 позивачем здійснено оплату наданих АБ послуг в сумі 15500грн з посиланням на відповідний договір та акт від 16.11.2022.

Згідно ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, відповідними нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Як визначено ч. 5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі № 902/519/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21).

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не надано клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги через їх неспівмірність.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У даній справі суд, враховуючи вищезазначене, вважає, що витрати на оплату правничої допомоги, понесені позивачем у розмірі 5 000 грн на оплату правової (правничої) допомоги у даній справі, мають бути повністю покладені на відповідача, оскільки розмір таких витрат є співмірним із складністю справи, фактичним обсягом часу, який витратив адвокат на виконання відповідних робіт та надання послуг, обсягом виконаних робіт та наданих послуг, що є необхідними та пов`язаними з розглядом справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Татьяна», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ; АДРЕСА_1 ) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальніст «Фірма «Татьяна» (ідентифікаційний код 19411409; 09100, Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Павліченко, 13а) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (ідентифікаційний код 30859524; 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32а) 510 181грн основного боргу, а також 7652,72грн в рахунок відшкодування витрат на сплату судового збору та 5000грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.04.2023.

Суддя А.Р. Ейвазова