Постанова

від 15.08.2023 по справі 911/2384/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2023 р. Справа №911/2384/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

при секретарі судового засідання Огірко А.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Гедз Ю.В.,

від відповідача: Опаріна А.Л.,

від третьої особи: Опаріна А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 (повний текст рішення складено 06.04.2023)

у справі №911/2384/22 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Татьяна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення 510 181,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" (далі - ПАТ "СК "УСГ") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Татьяна" (далі - ТОВ "Фірма "Татьяна") грошових коштів у розмірі 510 181,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що до нього як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу від 30.06.2021 №28-0401-21-00229, укладеним між ним та Приватним підприємством "Транс Логістик" (далі - ПП "Транс Логістик"), в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки - відповідача як власника джерела підвищеної небезпеки та особи, з якою винна у ДТП особа - ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/2384/22 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Фірма "Татьяна" на користь ПАТ "СК "УСГ" 510 181,00 грн основного боргу, 7 652,72 грн витрат на сплату судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, витрати на оплату правничої допомоги, понесені позивачем у розмірі 5 000,00 грн, мають бути повністю покладені на відповідача, оскільки розмір таких витрат є співмірним із складністю справи, фактичним обсягом часу, який витратив адвокат на виконання відповідних робіт та надання послуг, обсягом виконаних робіт та наданих послуг, що є необхідними та пов`язаними з розглядом справи.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/2384/22 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення питання.

Так, скаржник посилається на те, що за відсутності договірних відносин із ПП "Транс Логістик", у позивача станом на 01.02.2022 були відсутні правові підстави проводити будь-які виплати на користь названого підприємства, та як наслідок пред`являти такі виплати до стягнення з відповідача.

Скаржник стверджує, що позивач не надав доказів, які б свідчили про порушення його прав та законних інтересів, у зв`язку з чим доводи наведені у позовній заяві, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, що узгоджуються з правовою позицією, викладеною відповідачем у відзиві на позовну заяву. Також, судом першої інстанції невірно визначено характер спірних правовідносин, наслідком чого стало помилкове застосування до спірних правовідносин приписів статті 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Крім того, третя особа зазначає, що матеріали справи містять декілька варіантів акта із реєстраційним номером ДККА-76787 з різними датами створення такого документа, водночас перелічені у відзиві на позовну заяву сумніви в частині справжності поданих позивачем доказів залишені судом першої інстанції без уваги з огляду на описку.

Також в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2023, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/2384/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2384/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/2384/22.

Матеріали справи №911/2384/22 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 25.05.2023.

Головуючий суддя Владимиренко С.В. перебувала у відпустці з 20.05.2023 по 27.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/2384/22 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник, у встановлений строк, усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідної заяви.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/2384/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/2384/22. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 12.07.2023. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/2384/22 на час апеляційного провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.07.2023.

07.07.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ПАТ "СК "УСГ" на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У своєму відзиві, позивач, зокрема зазначає, що у жодної зі сторін у суді першої інстанції не виникало жодних сумнівів з приводу дії договору страхування. Звертає увагу, що договір страхування діяв на момент настання страхового випадку і страховик за вказаним договором страхування не звільняється від виконання умов договору страхування, навіть якби він припинив свою дію на момент його виконання.

Також позивач вказує, що рішення суду першої інстанції відповідачем в апеляційному порядку не оскаржувалось та було виконано останнім в повному обсязі 05.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 розгляд справи №911/2384/22 відкладено на 15.08.2023 о 12 год 00 хв.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні 15.08.2023 підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/2384/22 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 15.08.2023 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/2384/22 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

30.06.2021 між ПАТ "СК "УСГ" та ПП "Транс Логістик" укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №28-0401-21-00229 (далі - договір), строком дії якого є період з 00 год 00 хв 01.07.2021 по 24 год 00 хв 30.06.2022.

Предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням, визначеним у частині 1 договору, наземним транспортним засобам та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням (пункт 3.1 договору).

За умовами пункту 3.2 договору страховик здійснює виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається відповідно до частин І та ІІ договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що страховим випадком є передбачена договором подія (ризик, визначений страхувальником в частині 1 договору), що відбулась в період дії договору, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику/вигодонабувачу на умовах договору.

Одним із страхових випадків відповідно до частини 1 договору, є дорожньо-транспортна пригода (пункт 7.1 частини 1 договору).

Відповідно до пункту 7.1 договору страхові суми, розмір яких визначається за домовленістю між страховиком і страхувальником під час укладення договору, встановлюються окремо по КАСКО та ДО та зазначається у частині 1 договору.

У додатку №2 до договору сторонами встановлено перелік транспортних засобів, які є об`єктом страхування, та умови їх страхування, згідно з яким одним із застрахованих транспортних засобів є автомобіль MAN TGM 12.250, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ПП "Транс Логістик", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Страхова сума за таким об`єктом страхування визначена сторонами договору у розмірі 1 275 000,00 грн.

Розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого розміру збитків, завданих страхувальнику в результаті страхового випадку, на підставі даних огляду пошкодженого транспортного засобу та/або додаткового обладнання, документів, зазначених у розділі 13 частини ІІ такого договору, що підтверджують розмір спричиненого збитку, який не може перевищувати розмір страхової суми за договором (пункт 14.1 частини ІІ договору); розмір безумовної франшизи розраховується за формулою, визначеною пунктом 14.2 частини ІІ договору (при відсутності повної загибелі транспортного засобу).

Також сторонами договору надано визначення терміну "повна загибель (конструктивна або фактична)", який вживається у договорі - це рівень пошкодження застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок настання страхового випадку, коли витрати на відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання становлять 70 та більше відсотків від дійсної вартості застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання на момент настання страхового випадку.

За умовами пункту 14.4 договору у разі повної загибелі транспортного засобу (якщо матеріальний збиток перевищує 70 % дійсної вартості транспортного засобу, визначеної згідно з чинним законодавством України на момент настання страхового випадку) страховик приймає рішення стосовно розрахунку розміру страхового відшкодування за узгодженим із страхувальником варіантом, які визначені відповідним пунктом договору. При цьому безумовна франшиза у випадку "конструктивної загибелі" становить 5%.

20.07.2021 на 322 км + 700 м автодороги М-12 М-05 Київ-Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: зіткнення автомобіля "MAN", державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , з автомобілем "DAF", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи вказаним автомобілем "DAF", не врахував дорожню обстановку, не врахував безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на автомобіль, що рухався попереду - "MAN", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , якого після зіткнення кинуло на відбійник, розташований праворуч та ліворуч, в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Зазначені обставини були встановлені постановою Любашівського районного суду Одеської області від 18.08.2021 у справі №507/1112/21, якою водія автомобіля "DAF", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна у матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу водієм автотранспортного засобу з виконанням обов`язків експедитора з 19.02.2019 відповідно до наказу ТОВ "Фірма "Татьяна" від 18.02.2019 №9.

21.07.2021 позивачем отримано заяву ПП "Транс Логістик" про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування та заяву щодо реквізитів рахунку для здійснення страхового відшкодування.

Згідно зі звітом №07-023 фахівця-автотоварознавця про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля MAN TGM 12.250, який складено ОСОБА_4 23.09.2021, ринкова вартість автомобіля MAN TGM 12.250, державний номерний знак НОМЕР_1 на дату події, визначена без урахування отриманих в дорожньо-транспортній пригоді 20.07.2021 пошкоджень, складала 1 259 031,00 грн, а вартість відновлювального ремонту пошкодженого відповідного автомобіля на дату оцінки становить 962 841,02 грн за умови виконання всіх передбачених робіт на станції технічного обслуговування ТОВ "Техноформ" (м. Одеса).

За результатами рецензії відповідного звіту, яка виконана членом експертної ради ГО "ВГО "Союз експертів України" - оцінювачем Любченко В. та затверджена комісією експертної ради об`єднання, визначено, що відповідний звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

При цьому, під час розгляду даної справи судом першої інстанції позивачем наданий актуалізований звіт №07-023 фахівця-автотоварознавця про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля MAN TGM 12.250, державний номерний знак НОМЕР_1 , складений оцінювачем ОСОБА_4 , який внесений до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, що веде Фонд державного майна України (свідоцтво №3295 від 21.10.2002), тому посилання відповідача та третьої особи на анулювання сертифікату суб`єкта оціночної діяльності такої особи безпідставне. Також, слід зазначити, що одночасно з анулюванням свідоцтва відповідній особі, Фондом державного майна України прийнято рішення про видачу відповідному суб`єкту - ОСОБА_4 сертифікату оціночної діяльності.

Вказаний звіт прийнятий судом до розгляду разом з поданою позивачем відповіддю на пояснення третьої особи (т. 1 а.с. 208-252), продовжено протокольною ухвалою від 22.03.2023 встановлений строк для її подання, про що зазначено в протоколі від 22.03.2023.

За розрахунком суми страхового відшкодування від 01.02.2023, яка визначена відповідно до вказаного звіту та зобов`язуючої пропозиції позивачем визначено розмір матеріального збитку згідно умов договору страхування - 701 331,00 грн та, враховуючи франшизу у розмірі 5% - 63 750,00 грн, визначено суму страхового відшкодування - 637 581,00 грн. Вказаний розрахунок суми страхового відшкодування від 01.02.2023 виконаний позивачем відповідно до договірних умов визначених підпунктом 14.4.1 пункту 14.4 розділу 14 договору страхування.

Згідно зі страховим актом від 01.02.2022 №ДККА-76787 визначено порядок страхового відшкодування, відповідно до якого: 1) частина платежу в розмірі 10 518,70 грн зараховується в рахунок неоплаченої частини страхового платежу; 2) частина страхового відшкодування у розмірі 627 062,30 грн перераховується на рахунок ПП "Транс Логістик".

01.02.2022 позивачем перераховано ПП "Транс Логістик" 627 062,30 грн, що підтверджується платіжним дорученням №21241. У наведеному платіжному дорученні у графі "призначення платежу" вказано; "страх.відшк.28-0401-21-00229\560 в 01.07.21 стр.акт ДККА-76787 в 31.01.2022; ПП "Транс Логістик" ЄДРПОУ 34307753, MAN TGM 12.250 - НОМЕР_1 . Без ПДВ".

Відповідно до довідки позивача від 07.11.2022, між останнім та ПП "Транс Логістик" здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог внаслідок якого в рахунок несплаченої частини страхового платежу ПП "Транс Логістик" зарахована частина страхового відшкодування у розмірі 10 518,70 грн, що підлягала сплаті ПП "Транс Логістик" позивачем відповідно до страхового акта від 01.02.2022.

Таким чином, фактично позивачем виплачено ПП "Транс Логістик" страхове відшкодування у загальній сумі 637 581,00 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу "DAF", державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована на підставі полісу АР/5668713 ПАТ "Страхова компанія "Перша", позивач, виплативши страхове відшкодування ПП "Транс Логістик", звернувся до вказаної страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, на підставі якої позивачу виплачено відшкодування у розмірі 127 400,00 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що ПП "Транс Логістик" звернулось до суду з позовом до ТОВ "Фірма "Татьяна" про стягнення з останнього 89 073,29 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок відповідної дорожньо-транспортної пригоди, за яким відкрито провадження у справі №911/621/22.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.07.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023, у справі №911/621/22 позов задоволено та стягнуто з ТОВ "Фірма "Татьяна" на користь ПП "Транс Логістик" 89 073,29 грн в рахунок відшкодування заподіяної шкоди.

У наведеній вище справі розглядались вимоги ПП "Транс Логістик" про стягнення 89 073,29 грн шкоди, що є різницею між вартістю повного комплексу відновлювальних робіт у сумі 716 135,59 грн та розміром страхового відшкодування у розмірі 627 062,30 грн.

Господарським судом Київської області у справі №911/621/22 встановлено, що повний комплекс відновлювальних робіт наземного транспортного засобу "MAN" TGM 12.250, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ПП "Транс Логістик", що зазнав пошкоджень під час відповідної дорожньо-транспортної пригоди, у який винен ОСОБА_1 - працівник ТОВ "Фірма "Татьяна" становить 716 135,59 грн.

При цьому, встановивши розмір відновлювальних робіт, суд встановив розмір сплаченого страховиком - ПАТ "СК "УСГ" страхового відшкодування ПП "Транс Логістик" - 637 581,00 грн та стягнув з ТОВ "Фірма "Татьяна" в рахунок відшкодування заподіяної шкоди лише 89 073,29 грн - різницю між вартістю відновлювальних робіт та виплаченою сумою страхового відшкодування (716 135,59 грн - 637 581,00 грн).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує на наявність у нього права як у особи, яка виплатила страхове відшкодування ПП "Транс Логістик", вимагати у відповідача, працівник якого в момент виконання трудових обов`язків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкодив транспортний засіб ПП "Транс Логістик", виплати невідшкодованої частини виплаченого ПП "Транс Логістик" страхового відшкодування у розмірі 510 181,00 грн (637 581,00 - 127 400,00 грн).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За приписами частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 ЦК України).

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 статті 1187 ЦК України).

Частиною 1 статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з частиною 1 статті 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина 2 статті 1192 ЦК України).

Так, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ "Фірма "Татьяна" зобов`язана відшкодувати шкоду, заподіяну під час виконання трудових обов`язків її працівником ОСОБА_1 , вина якого у дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої спричинено шкоду майну ПП "Транс Логістик" - транспортному засобу, встановлена судом постановою у справі про адміністративне правопорушення, що не скасована у встановленому порядку.

Водночас оскільки позивачем як страховиком здійснено виплату потерпілій особі ПП "Транс Логістик" страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних його витрат на суму 637 581,00 грн, то до нього перейшло право вимоги, які ПП "Транс Логістик" як особа, якій заподіяно шкоду, мала до ТОВ "Фірма "Татьяна".

Разом із тим, оскільки ТОВ "Фірма "Татьяна" застрахувала свою цивільну відповідальність як власник наземного транспортного засобу у ПАТ "Страхова компанія "Перша", вказаний страховик на вимогу особи, до якої перейшло (в межах виплаченої суми страхового відшкодування 637 581,00 грн) від ПП "Транс Логістик" право вимоги, - ПАТ "СК "УСГ" виплатив такій особі страхову виплату у сумі 127 400,00 грн, якої недостатньо для відшкодування заподіяної ПП "Транс Логістик" шкоди, у т.ч. тієї частини, право вимагати яку має позивач, тому останній обґрунтовано вимагає від ТОВ "Фірма "Татьяна" лише 510 181,00 грн.

Так, як встановлено статтею 1194 ЦК України, на яку мотивовано посилається позивач, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки страхової суми, виплаченої за полісом №АР/5668713 страховиком відповідача ПАТ "Страхова компанія "Перша", недостатньо, відповідач зобов`язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

При цьому, фактичний розмір шкоди, заподіяної майну ПП "Транс Логістик" у відповідній дорожньо-транспортній пригоді, за відшкодування яких відповідає відповідач як особа, з якою у момент заподіяння шкоди при виконанні трудових обов`язків, існували трудові відносини з винною особою - ОСОБА_1 , встановлено рішенням у справі №911/621/22, яке набрало законної сили.

За приписами частини 4 статті 75 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у справі №911/621/22 брав участь відповідач - ТОВ "Фірма "Татьяна" щодо якого встановлено відповідні обставини підстави для відповідальності за завдану шкоду із встановленням розміру збитків, які підлягають відшкодуванню у зв`язку з заподіянням шкоди майну ПП "Транс Логістик" у спірній дорожньо-транспортній пригоді, які полягають у відшкодуванні вартості комплексу відновлювальних робіт наземного транспортного засобу ПП "Транс Логістик", відповідні обставини не підлягають доведенню у даній справі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання відповідача на те, що у даній справі не може бути прийнято до уваги як доказ розміру матеріального збитку звіт від 23.09.2021 №07-023, який, як стверджують відповідач та третя особа, має суттєві недоліки, що унеможливлює його прийняття як доказу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на підставі такого звіту не здійснюється визначення розміру збитків, які підлягали відшкодуванню ПП "Транс Логістик". Розмір заподіяних збитків потерпілій особі, у даному випадку, встановлений рішенням у вищевказаній справі, яке набрало законної сили та не скасовано в установленому порядку. Відсутні спори щодо виплати страхового відшкодування між страховиком позивачем у даній справі та ПП "Транс Логістик", а також щодо переходу права вимоги відшкодування виплаченої шкоди страховиком ПП "Транс Логістик". У даній справі має значення факт відшкодування частини заподіяної шкоди страховиком ПП "Транс Логістик", розмір якої встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, що зумовлює перехід до страховика права вимоги до відповідача відшкодованої шкоди страховиком ПП "Транс Логістик".

Слід зазначити, що рішення суду першої інстанції у даній справі №911/2384/22 відповідачем виконано в повному обсязі 05.05.2023, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією №3749, та в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Твердження відповідача про припинення дії договору добровільного страхування наземного транспортного засобу від 30.06.2021 №28-0401-21-00229 з 01.01.2022 через несплату ПП "Транс Логістик" 01.01.2022 страхового платежу на суму 5 259,38 грн, не заслуговують на увагу, оскільки вказаний договір діяв на момент настання страхового випадку - ДТП 20.07.2021, а позивач, як страховик не звільняється від виконання умов договору страхування у разі виникнення страхової події в період дії цього договору.

Доводи скаржника, що матеріали справи містять декілька варіантів страхового акта із реєстраційним номером ДККА-76787 з різними датами створення такого документа не беруться колегією суддів до уваги, оскільки місцевим господарським судом вірно встановлено, що описка, допущена у платіжній інструкції не впливає на встановлення судом факту виплати ПП "Транс Логістик" страхового відшкодування позивачем за фактом заподіяння матеріальної шкоди у відповідній дорожньо-транспортній пригоді. Так, у відповідній платіжній інструкції окрім дати акта зазначений його номер, при цьому, не доведено, що існує з відповідним номером страховий акт позивача з датою 31.01.2022. Поряд з цим, у платіжній інструкції зазначений номер відповідного страхового акта ДККА-76787, реєстраційний номер застрахованого автомобіля та номер договору, що дозволяє правильно ідентифікувати здійснений платіж.

Твердження скаржника, що огляд транспортного засобу "MAN" проводився без повідомлення інших учасників дорожньо-транспортної пригоди відхиляються колегією суддів з огляду на те, що відповідно до пункту 5.2 розділу 5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату, що не свідчить про обов`язковість огляду транспортного засобу "MAN" з повідомленням відповідача та/або скаржника.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Також слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати на оплату правничої допомоги, понесені позивачем у розмірі 5 000,00 грн, мають бути повністю покладені на відповідача, оскільки розмір таких витрат є співмірним із складністю справи, фактичним обсягом часу, який витратив адвокат на виконання відповідних робіт та надання послуг, обсягом виконаних робіт та наданих послуг, що є необхідними та пов`язаними з розглядом справи. В цій частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується і відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України не переглядається судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/2384/22 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/2384/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/2384/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у справі №911/2384/22.

4. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

5. Матеріали справи №911/2384/22 повернути до Господарського суду Київської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 21.08.2023.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова