Постанова

від 29.03.2023 по справі 203/3899/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2855/23 Справа № 203/3899/21 Категорія 59 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційноюскаргоюОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2

на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2021 року про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, визнання майнових прав за інвестиційним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2021 року, з урахуванням ухвали Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 листопада 2021 року про виправлення описки, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , шляхом заборони на розпорядження нею.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом спору у справі є нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Саме ця квартира стала результатом внесення інвестицій за договором від 23 вересня 2019 року. Суд першої інстанції дійшов висновку, що претензії ОСОБА_3 можуть бути обґрунтовані, а невжиття заходів із забезпечення його позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у справі, порушити законні права останнього в разі ухвалення рішення на його користь.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вказані позивачем обставини в заяві про забезпечення позову не відповідають дійсності, жодних коштів для внесення за інвестиційним договором від ОСОБА_3 ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_2 не отримували. Вважає вжитізаходи забезпеченняпозову неспівмірними з позовними вимогами.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах відповідача ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2021року скасовано.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не наведено належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 , буде співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття саме такого виду забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з огляду на те, що зазначена квартира не стосується предмету спору, хоча і належить відповідачеві ОСОБА_2 на праві приватної власності, а у разі позитивного вирішення позову забезпечить можливість виконати рішення суду в частині встановлення майнових прав за Інвестиційним договором № 73/1 від 23 вересня 2019 року, укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія з управління активами «АУРУМ», що діяло в інтересах Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «СІГМАУР», які позивач вважає їх з ОСОБА_4 спільною сумісною власністю, що свідчить про відсутність вчинення недобросовісних дій відповідачем ОСОБА_2 щодо матеріально-правових інтересів позивача.

Враховуючи необґрунтованість ризиків невиконання можливого рішення суду, та те, що вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку не виступає як спосіб гарантування обов`язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і створює невиправдані обмеження відповідачеві ОСОБА_2 в її правах, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2022 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм процесуального права, оскільки ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу при новому розгляді апеляційної скарги до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У вересні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , у якому просив встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу протягом 01 грудня 2018 року 31 березня 2021 року; визнати майнові права за інвестиційним договором № 73/1 від 23 вересня 2019 року, укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія з управління активами «АУРУМ», що діяло в інтересах Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «СІГМАУР», спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

21 жовтня 2021 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 .

Заява мотивована тим, що під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спільно було інвестовано грошові кошти у розмірі 1 299 813,75 грн в будівництво житлової квартири загальною площею 60,81 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4 . Після припинення спільного проживання, ОСОБА_4 відчужила спірну квартиру своїй матері ОСОБА_2 , чим порушила майнові права позивача.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що претензії ОСОБА_3 можуть бути обґрунтовані, а невжиття заходів із забезпечення його позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у справі, порушити законні права останнього в разі ухвалення рішення на його користь.

Однак, повністю погодитись з таким висновком суду не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до частини 5 статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Приймаючи до уваги, що предметом позову є вимога встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу в період з 01 грудня 2018 року по 31 березня 2021 року та визнання майнових прав за Інвестиційним договором №73/1 від 23 вересня 2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ Компанія з управління активами АУРУМ, що діяло в інтересах Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду СІГМАУР, їх спільною сумісною власністю, з урахуванням предмету спору та співмірності заявлених позовних вимог, судом вжито заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , шляхом заборони на розпорядження нею.

Однак, колегія суддів не погоджується із обраним судом видом забезпечення позову накладення арешту.

Аналізуючи матеріали справи і доводи заяви про забезпечення позову, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо кв. АДРЕСА_1 , у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу квартири. Колегія суддів вважає, що саме такий захід забезпечення позову є співмірним з позовними вимогами та невжиття саме такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся з позовом до суду.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду скасувати, та заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо квартири АДРЕСА_1 , у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу квартири.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова