Постанова

від 21.01.2025 по справі 203/3899/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/759/25 Справа № 203/3899/21 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Городничої В.С., Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Костюченка Максима Сергійовича на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АУРУМ" про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, визнання майнових прав за інвестиційним договором, визнання договорів недійсними,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ" про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, визнання майнових прав за інвестиційним договором, визнання договорів недійсними.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, ОСОБА_2 посилався на те, що у період часу з 01 грудня 2018 року по 31 березня 2021 року він та ОСОБА_1 мешкали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в орендованій квартирі. 23 вересня 2019 року за їх спільним бажанням між ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах Закритого недиверсикованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР" (Фонд), було укладено Інвестиційний договір №73/1, відповідно до предмету якого є інвестиційна участь Інвестора у будівництві будинку (АДРЕСА_1), а після завершення будівництва, Фонд передає у власність Інвестора на підставі укладеного та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу Об`єкту (житлової квартири загальною проектною площею 60,81 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ), після сплати Інвестором інвестиційного внеску у розмірі вартості Об`єкту, який становить 1 299 813 грн. 75 коп. Перший внесок було здійснено 23 вересня 2019 року в розмірі 1 100 300 грн., а другий внесок в розмірі 200 200 грн. здійснено 29 жовтня 2019 року. Позивач вказує, що грошові кошти для інвестування в житлову квартиру він та відповідач зібрали разом, а саме частина грошових коштів була накопичена ним, він здійснив продаж двох автомобілів, а відповідач частину грошових коштів взяла у своїх батьків. Тобто грошові кошти, які були внесені як інвестиція в недобудовану квартиру були внесені сумісно. На думку позивача, майнові права за Інвестиційним договором №73/1 від 23 вересня 2019 року є спільним сумісним майном подружжя, так як набуте ними за час спільного проживання та за спільні грошові кошти. Після прийняття ними інвестиційної участі у будівництві будинку, з метою отримання у сумісну власність квартиру, вони продовжували проживати разом в орендованій квартирі та планувати своє сумісне майбутнє. Разом однією сім`ю та разом з друзями відсвяткували Новий 2020 рік. Позивач зазначає, він повністю підтримував відповідача в її мріях про відкриття свого ательє по індивідуальному пошиттю одягу. В вересні 2020 року він допоміг грошовими коштами та оформленням необхідних документів відповідачу для юридичної реєстрації її підприємницької діяльності з пошиття дизайнерського одягу. Також він допомагав відповідачу грошовими коштами на поїздку до Італії за для придбання матеріалу для пошиття одягу, на приміщення для ательє (за адресою АДРЕСА_2 ) та його облаштування, на придбання необхідного обладнання, а також був поряд з відповідачем на виставках та показах місцевих дизайнерів одягу. Позивач вказує, наприкінці 2020 року відносини між ними погіршилась, та в грудні 2020 року він з`їхав від відповідача з орендованої ними квартири. Проте, не дивлячись на те, що вони припинили своє спільне проживання як подружжя, він продовжував опікуватися та допомагати відповідачу та її доньці. Відповідач продовжувала звертатися до нього за необхідною їй допомогою. У лютому 2021 року він допоміг грошовими коштами відповідачу для участі у виставці місцевих дизайнерів одягу. Також відповідач зверталась до нього за допомогою з донькою, коли остання захворіла, та позивач возив доньку до лікаря в травні 2021 року. Враховуючи, що будівництво будинку завершувалось, між позивачем та відповідачем поставало питання щодо розподілу квартири. В період часу січень-лютий 2021 року в ході переговорів між ними була досягнута угода щодо поділу грошових коштів, які будуть вилучені з продажу квартири після оформлення право власності на неї. В березня 2021 року він та відповідач робили спроби відновлення між собою стосунків як подружжя, проте все ж таки було вирішено припинити стосунки. Після невдалої спроби відновлення стосунків, відповідач змінила свою позицію щодо розподілу грошових коштів між ними та досягнення угоди мирним шляхом між ними стало неможливим. Позивач зазначає, на початку червня 2021 року йому стало відомо, що відповідач зробила оголошення, що вона вирішила відчужити майнові права на квартиру, за їх спільним інвестуванням, шляхом укладення договору про відступлення права вимоги за Інвестиційним договором №73/1 від 23 вересня 2019 року. Позивач вказує, в ході нових спроб до мирного урегулювання питання щодо поділу спільного майна, 17 липня 2021 року йому було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості, та станом на теперішній період часу зареєстровано кримінальне провадження та слідчими органами здійснюється досудове розслідування. 25 серпня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського округу Балтакса І.В. внесено запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_3 , про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №1602 від 25 серпня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусорм Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І.В. Позивач вважає відчуження вказаної квартири відповідачем незаконним. На підставі викладеного ОСОБА_2 просив суд встановити факт його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 у період часу з 01 грудня 2018 року по 31 березня 2021 року; визнати майнові права за інвестиційним договором від 23 вересня 2019 №73/1, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", спільною сумісною власністю його та ОСОБА_1 в рівних частинах по 1/2 за кожним; визнати недійсним договір від 18 серпня 2021 року про відступлення прав та обов`язків (заміну сторони) за інвестиційним договором №73/1 від 23 вересня 2019 року, укладений між ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір від 25 серпня 2021 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР" (Фонд).

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 серпня 2024 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період від 1 грудня 2018 року по 31 березня 2021 року. Визнано за ОСОБА_2 майнові права на 1/2 частку, що виникли за інвестиційним договором від 23 вересня 2019 року №73/1, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", що діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР". Визнано недійсним договір від 18 серпня 2021 року про відступлення прав та обов`язків (заміну сторони) за інвестиційним договором №73/1 від "23" вересня 2019 року, укладений між ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", що діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 25 серпня 2021 року, укладений між ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", що діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І.В., зареєстрований у реєстрі за №1602. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію судових витрат у сумі 1 362 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію судових витрат у сумі 1 362 грн. Стягнуто з ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ" на користь ОСОБА_2 компенсацію судових витрат у сумі 1 362 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Костюченко М.С. просить рішення суду від 09 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Сустав Н.В. просить рішення суду від 18 вересня 2024 року залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Костюченка М.С. залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звернувшись до суду із цим позовом, з урахуванням змінених позовних вимог, ОСОБА_2 просив суд встановити факт його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 у період часу з 01 грудня 2018 року по 31 березня 2021 року; визнати майнові права за інвестиційним договором від 23 вересня 2019 №73/1, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", спільною сумісною власністю його та ОСОБА_1 в рівних частинах по 1/2 за кожним; визнати недійсним договір від 18 серпня 2021 року про відступлення прав та обов`язків (заміну сторони) за інвестиційним договором №73/1 від 23 вересня 2019 року, укладений між ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір від 25 серпня 2021 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР" (Фонд), посилаючись на те, що у період часу з 01 грудня 2018 року по 31 березня 2021 року він та ОСОБА_1 мешкали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. 23 вересня 2019 року за їх спільним бажанням між ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах Закритого недиверсикованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР" (Фонд), було укладено Інвестиційний договір №73/1, майнові права за яким є спільним сумісним майном подружжя, так як набуте ними за час спільного проживання та за спільні грошові кошти (т.2 а.с.8-17).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції посилався на їх доведеність та обґрунтованість, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Абзацом першим частини другої статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. 3 СК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У частині четвертій статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що "вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)".

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Враховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи норму ст.60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна і кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

У справі встановлено, з 18 серпня 2001 року позивач ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (т.2 а.с.81, 82).

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2011 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 серпня 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м.Дніпропетровська, актовий запис №715 було розірвано (т.2 а.с.81, 82). Вказане заочне рішення суду набрало законної сили.

31 серпня 2018 року між орендодавцем ОСОБА_5 та орендарем відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди квартири (житлового приміщення), згідно з яким остання прийняла у тимчасове користування квартиру АДРЕСА_5 (т.1 а.с.232, 233).

23 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", було укладено інвестиційний договір №73/1, (т. 1 а.с.167 - 176).

Згідно з п.1.1 вказаного договору для цілей цього договору терміни вживаються в наступному значенні: будинок - багатоквартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінґом за адресою: АДРЕСА_1 ; об"єкт - житлова квартира (будівельний номер - 73) в будинку, секція 1, поверх АДРЕСА_6 , загальною проєктною площею 60,81 м2.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору є інвестиційна участь інвестора у будівництві будинку.

Таким чином, відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 зобов`язалася здійснити інвестиційний внесок у будівництво квартири у житловому будинку АДРЕСА_1 з паркінґом з подальшим укладенням договору купівлі-продажу квартири (будівельний номер - 73) загальною проєктною площею 60,81 м2 на 10 поверсі (секція №1). Розмір інвестиційного внеску за договором становить - 1 299 813 грн. 75 коп.

27 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", було укладено інвестиційний договір №ПМ-61 (т. 2 а.с.172 - 177).

Згідно з п.1.1 вказаного договору для цілей цього договору терміни вживаються в наступному значенні: будинок - багатоквартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінґом за адресою: АДРЕСА_1 ; об"єкт - машино-місце у підземному паркінґу (будівельний номер - 61) загальною проєктною площею 14,75 м2 на -2 поверсі.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору є інвестиційна участь інвестора у будівництві будинку.

Таким чином, відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 зобов`язалася здійснити інвестиційний внесок у будівництво машино-місця у житловому будинку АДРЕСА_1 з паркінґом з подальшим укладенням договору купівлі-продажу машино-місця у підземному паркінґу (будівельний номер - 61) загальною проєктною площею 14,75 м2 на -2 поверсі. Розмір інвестиційного внеску за договором становить - 414 000 грн.

11 березня 2021 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", було укладено договір про відступлення прав та обов`язків (заміну сторони) за інвестиційним договором №ПМ-61 від 27 лютого 2020 року (т. 2 а.с.178, 179).

Згідно з п.1.2 вказаного договору до нового інвестора перейшли права та обов`язки первісного інвестора за інвестиційним договором №ПМ-61 від 27 лютого 2020 року, в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Таким чином, до позивача ОСОБА_2 , як нового інвестора, від первісного інвестора ОСОБА_1 за інвестиційним договором №ПМ-61 від 27 лютого 2020 року перейшли права та обов`язки за вказаним інвестиційним договором щодо об"єктк - машино-місце у підземному паркінґу (будівельний номер - 61) загальною проєктною площею 14,75 м2 на -2 поверсі.

18 серпня 2021 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", було укладено договір про відступлення прав та обов`язків (заміну сторони) за інвестиційним договором №73/1 від 23 вересня 2019 року (т. 1 а.с.177 - 180).

Згідно з п.1.2 вказаного договору до нового інвестора перейшли права та обов`язки первісного інвестора за за інвестиційним договором №73/1 від 23 вересня 2019 року, в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Таким чином, до відповідача ОСОБА_3 , як нового інвестора, від первісного інвестора ОСОБА_1 за інвестиційним договором від 23 вересня 2019 року №73/1 перейшли права та обов`язки за вказаним інвестиційним договором щодо об"єкту - житлова квартира (будівельний номер - 73) в будинку, секція 1, поверх АДРЕСА_6 , загальною проєктною площею 60,81 м2..

20 серпня 2021 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", було укладено додаткову угоду до інвестиційного договору від 23 вересня 2019 року №73/1, згідно з якою: адреса квартири - АДРЕСА_7 ; загальна фактична площа квартири - 61,7м2; загальна сума інвестиційного внеску - 1 324 072 грн. 08 коп. (т. 1 а.с. 181).

25 серпня 2021 року між ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_3 придбала спірну квартиру. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І.В., зареєстрований у реєстрі за №1602 (т. 1 а.с. 35, 143, 144).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухома майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна вбачається, ОСОБА_3 є власником квартири, за адресою: АДРЕСА_7 ; загальна площа квартири - 61,7 кв.м., . право власності зареєстроване за ОСОБА_3 25 серпня 2021 року (т.1 а.с.35).

Звернувшись до суду із цим позовом, позивач ОСОБА_2 просив суд, встановити факт його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 у період часу з 01 грудня 2018 року по 31 березня 2021 року.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, відповідач ОСОБА_1 з 19 червня 2002 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 (т.1 а.с.42). Відповідач ОСОБА_1 має неповнолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с.56).

Позивач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 (т.2 а.с.74).

31 серпня 2018 року між орендодавцем - ОСОБА_5 та орендарем - відповідачем у справі ОСОБА_1 було укладено договір оренди квартири (житлового приміщення), згідно з яким ОСОБА_1 прийняла у тимчасове користування квартиру АДРЕСА_5 (т.1 а.с.232, 233).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 липня 2021 року у справі №201/4540/21 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - було відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у справі №201/4540/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 липня 2021 року - залишено без змін (т.1 а.с.226-228).

У позовній заяві, поданій у цій справі, позивач ОСОБА_2 зазначив, що з 01 грудня 2018 року по 31 березня 2021 року він з ОСОБА_1 проживав однією сім"єю без реєстрації шлюбу, але наприкінці 2020 року відносини між ним та ОСОБА_1 погіршилися, та в грудні 2020 року він з`їхав від відповідача з орендованої ними квартири.

Встановлено, позивач ОСОБА_2 у 2019 році, а саме - до 05 вересня 2019 року, працював на посаді голови Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Працюючи на посаді голови Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, позивач ОСОБА_2 подавав декларацію перед звільненням за звітний період часу з 01 січня 2019 року по 05 вересня 2019 року, в якій зазначив у п.2.2. членом своєї сім"ї - дружину ОСОБА_4 , син ОСОБА_7 , донька ОСОБА_7 та задекларував належне майно (т.3 а.с.169-171).

Крім того, позивач ОСОБА_2 , після звільнення з посади голови Царичанської районної державної адміністрації, 16 квітня 2020 року подавав декларацію, в якій у п.2.2 зазначив членом своєї сім"ї - дружину ОСОБА_4 , син ОСОБА_7 , донька ОСОБА_7 та задекларував належне майно (т.3 а.с.172-174).

Згідно з визначенням терміна «члени сім`ї», що міститься в статті 1 Закону України "Про запобігання корупції", та приміткою до статті 46 Закону членами сім`ї суб`єкта декларування вважаються: 1) особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом декларування (чоловік/дружина) станом на останній день звітного періоду, - незалежного від спільного проживання із суб`єктом декларування упродовж звітного періоду; 2) діти суб`єкта декларування до досягнення ними повноліття, незалежного від їх спільного проживання із суб`єктом декларування упродовж звітного періоду; 3) будь-які особи, які станом на останній день звітного періоду або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації, спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки із суб`єктом декларування (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживали із суб`єктом декларування, але не перебували у шлюбі. Усі інші особи, за відсутності хоча б однієї із вказаних вище ознак, для цілей декларування не вважаються членами сім`ї суб`єкта декларування (наприклад, особи, які за відсутності вказаних ознак спільно орендують (користуються) житло, проживають в одній квартирі, кімнаті у гуртожитку, готелі тощо).

Враховуючи зазначені позивачем ОСОБА_2 відомості у поданих ним декларації перед звільненням та у декларації після звільнення з посади голови Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в яких він зазначав членом своєї сім"ї - дружину ОСОБА_4 , син ОСОБА_7 , донька ОСОБА_7 , задекларував належне майно, та вказані відомості, відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" повинні бути достовірними, та підтверджують, що членами сім"ї позивача є дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_7 , донька ОСОБА_7 .

У вказаних деклараціях, поданих позивачем, як особою, яка займає посаду голови Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області не зазначена членом сім"ї декларанта відповідач у справі - ОСОБА_1 .

Отже, заявлені позивачем вимоги про встановлення факту його проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_1 у період часу з 01 січня 2019 року по 16 квітня 2020 року (період часу, що охоплюється двома поданими позивачем деклараціями) є безпідставними та спростовуються наданими самим же позивачем відомостями у деклараціях щодо інформації про членів його сім"ї в цей період часу.

Позивач ОСОБА_2 у позовній заяві просив суд встановити факт його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 у період часу з 01 грудня 2018 року по 31 березня 2021 року. У позовній заяві безпосередньо сам позивач ОСОБА_2 зазначив, що у грудні 2020 року він з`їхав від відповідача ОСОБА_1 з орендованої квартири (т.2 а.с.8-18).

Слід зазначити, матеріали справи не містять та позивачем не надано суду будь-яких належних доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 у період часу з 01 грудня 2018 року до 31 грудня 2018 року (до дати подання подання позивачем першої декларації) та у період часу з 17 квітня 2020 року (після дати подання позивачем другої декларації) до 31 березня 2021 року.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 у період часу з 01 грудня 2018 року по 31 березня 2021 року слід відмовити у зв"язку з недоведеністю.

Вирішуючи питання щодо правового режиму майна слід встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 про визнання майнових прав за інвестиційним договором від 23 вересня 2019 №73/1, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", спільною сумісною власністю його та ОСОБА_1 в рівних частинах по 1/2 за кожним слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність", договір (угода) - основний правовий документ, що регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності.

Інвестиці?йний догові?р - основний правовий документ, що регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності. Він є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Договір має відповідати сутності інвестування, тобто закріплювати факт вкладання коштів або інших матеріальних чи інтелектуальних цінностей в об`єкт інвестування; визначати мету та основні права та обов`язки сторін.

Інвестиційний договір - це господарсько-правова угода, яка укладається між суб`єктами інвестиційної діяльності: замовником/ фаундером проєкту та інвестором. Таким договором фіксується факт вкладання коштів або інших цінностей в об`єкт інвестування, визначається мета (отримання прибутку), регламентуються права та обов`язки сторін. Предметом договору є інвестиція у будь-якій формі, що не заборонена законодавством України. Єдиного шаблону такого документа немає і бути не може, бо кожен інвестиційний проєкт унікальний, як з комерційної, так і з юридичної точки зору.

Встановлено, 23 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", було укладено інвестиційний договір №73/1, згідно з яким ОСОБА_1 зобов`язалася здійснити інвестиційний внесок у будівництво квартири у житловому будинку АДРЕСА_1 з паркінґом з подальшим укладенням договору купівлі-продажу квартири (будівельний номер - 73) загальною проєктною площею 60,81 м2 на 10 поверсі (секція №1). Розмір інвестиційного внеску за договором становить - 1 299 813 грн. 75 коп. (т. 1 а.с.167-176).

Інвестором за інвестиційним договором №73/1 від 23 вересня 2019 року є відповідач ОСОБА_1 .

Відповідно до квитанції та платіжних доручень про внесення коштів за інвестиційним договором №73/1 встановлено, грошові кошти було внесено саме ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 106, 183 - 185).

Беззаперечним доказом - деклараціями ОСОБА_2 , поданими ним перед звільненням з посади голови Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та після звільнення за звітний період часу з 01 січня 2019 року по 16 квітня 2020 року, є зазначення позивачем у обох деклараціях членів своєї сім"ї - дружину ОСОБА_4 , син ОСОБА_7 , донька ОСОБА_7 .

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внески за інвестиційним договором №73/1 від 23 вересня 2019 року сплачувалися позивачем спільно з ОСОБА_1 матеріали справи не містять та позивачем також суду надані не були.

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для визнання майнових прав щодо квартири за інвестиційним договором від 23 вересня 2019 №73/1, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах по 1/2 за кожним.

Щодо позовних вимог позивача про визнання недійсним договору від 18 серпня 2021 року про відступлення прав та обов`язків (заміну сторони) за інвестиційним договором №73/1 від 23 вересня 2019 року, укладений між ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та визнання недійсним договору від 25 серпня 2021 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР" (Фонд) колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 627 ЦК України передбачено сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

18 серпня 2021 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", було укладено договір про відступлення прав та обов`язків (заміну сторони) за інвестиційним договором №73/1 від 23 вересня 2019 року, згідно з яким до ОСОБА_3 перейшли права та обов`язки ОСОБА_1 як інвестора за інвестиційним договором від 23 вересня 2019 року №73/1 (т. 1 а.с.177 - 180).

25 серпня 2021 року між ТОВ "Компанія з управління активами "АУРУМ", яке діяло в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "СІГМАУР", та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_3 придбала спірну квартиру. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І.В., зареєстрований у реєстрі за №1602 (т. 1 а.с. 35, 143, 144).

Право власності за ОСОБА_3 на квартиру, за адресою: АДРЕСА_7 ; загальна площа квартири - 61,7м2 зареєстроване 25 серпня 2021 року (т.1 а.с.35).

Позивач ОСОБА_2 не є стороною оскарженого договору від 18 серпня 2021 року про відступлення прав та обов`язків (заміну сторони) за інвестиційним договором №73/1 від 23 вересня 2019 року та не є стороною договору купівлі-продажу квартири від 25 серпня 2021 року.

Позивач ОСОБА_2 не є співвласником квартири, за адресою: АДРЕСА_7 ; загальна площа квартири - 61,7м2 .

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказаними оскарженими договорами порушуються права позивача матеріали справи не місять та позивачем суду не надано відповідних доказів.

Слід зазначити, у справі про визнання правочину недійсним беруть участь особи, які є, насамперед, сторонами правочину.

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час ухвалення апеляційним судом рішення, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Враховуючи встановлені у справі обставини, відсутні підстави для визнання недійсними договору від 18 серпня 2021 року про відступлення прав та обов`язків (заміну сторони) за інвестиційним договором №73/1 від 23 вересня 2019 року та договору купівлі-продажу квартири від 25 серпня 2021 року.

За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Костюченка Максима Сергійовича - задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АУРУМ" про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, визнання майнових прав за інвестиційним договором, визнання договорів недійсними - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АУРУМ" про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, визнання майнових прав за інвестиційним договором, визнання договорів недійсними - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді В.С.Городнича

О.В.Свистунова