Постанова

від 06.04.2023 по справі 484/2492/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

06.04.23

22-ц/812/354/23

Провадження № 22-ц/812/354/23 Головуючий суду першої інстанції Максютенко О.А.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2023 року м. Миколаїв Справа № 484/2492/22

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Царюк Л.М.,

суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Лівшенку О.С.,

за участі представника відповідача - Кучери В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Максютенко О.А., в залі судового засідання в м. Первомайськ за позовом ОСОБА_1 до Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення, філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення (далі - Національний музей) про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани та стягнення моральної шкоди.

Доводи позову обґрунтовано тим, що 08 квітня 2015 року вона була прийнята на роботу головним бухгалтером - начальником фінансово-економічної служби.

Наказом Національного музею від 01 квітня 2022 року № 22 «Про результати проведення службового розслідування» їй оголошено догану за неналежну організацію бухгалтерського обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та їх списання, що призвело до порушень чинного законодавства.

Вона вважає вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Наказ про накладення на неї дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема у ньому не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення трудових обов`язків, відсутня вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Отже у наказі не зазначено фактичні обставини, які є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності; відповідач порушив строк застосування дисциплінарного стягнення, визначеного статтею 148 КЗпП України.

Роботодавець виявив нібито порушення позивачем в вересні 2021 року, про що свідчить зміст Акту про проведення службового розслідування від 31 березня 2022 року. Отже дисциплінарне стягнення за указані порушення накладено поза межами місячного строку з дня виявлення проступку.

Незаконним застосуванням з боку відповідача відносно неї дисциплінарного стягнення їй спричинена моральна шкода, яка полягає у наявності негативних змін в її житті, що призвели до втрати нормальних життєвих умов, до постійних душевних страждань через протиправні дії відповідача, які вона відчувала як через несправедливе притягнення до дисциплінарної відповідальності, так і через неможливість довести роботодавцеві сумлінність своїх дій та належне виконання трудових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати Наказ від 01 квітня 2022 року № 22 «Про результати проведення службового розслідування» згідно якого їй було оголошено догану за неналежну організацію бухгалтерського обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та їх списання, що призвело до порушень чинного законодавства, виданий директором філії.

Стягнути з Національного музею на її користь 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої в результаті незаконного накладення дисциплінарного стягнення.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 вересня 2022 року до участі у справі у якості співвідповідача залучено філію Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення (далі - Філія Національного музею), а у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 .

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду з позовом про скасування наказу про оголошення догани.

Скасовано наказ № 22 від 01 квітня 2022 року «Про результати проведення службового розслідування» виданого директором філії Національного музею в частині оголошення ОСОБА_1 догани.

Стягнуто з філії Національного музею на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що клопотання про поновлення строку звернення позивача до суду підлягає задоволенню, оскільки під час воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

По суті спору суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні будь які належні та допустимі докази, які б могли підтвердити, що прямими винними діями або бездіяльністю позивача в межах покладених на нього трудових обов`язків була порушена трудова дисципліна, які були наслідки або яку шкоду для підприємства чи інших осіб спричинено, та що між ними існує причинний зв`язок. Виявлене за результатами проведення службового розслідування порушення бухгалтерського обліку, не може свідчать про неналежне виконання позивачем посадових обов`язків, а відтак відсутні підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді догани.

Встановлено, що початком перебігу строку для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є аудиторський звіт музею від 22 вересня 2021 року, а тому останнім днем притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є 22 березня 2022 року, тобто відповідач порушив установлений статтею 148 КЗУпП строк притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, внаслідок порушення трудового законодавства щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачу завдано моральну шкоду, яку суд з урахуванням засад розумності та справедливості визначив у розмірі 1 000 грн.

Не погодившись з рішенням суду, Національний музей подав апеляційну скаргу, де, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд порушив права сторони відповідача на участь у розгляді справи, зазначивши, що відповідач та співвідповідач, їх представники та третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені своєчасно, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та судовими повістками про вручення.

Між тим, співвідповідач та його представник дійсно були належним чином сповіщені про час та дату судового засідання, але не на 09 листопада 2022 року, в день коли було ухвалено рішення по справі, а на 08 листопада 2022 року.

08 листопада 2022 року представник Національного музею знаходився у приміщенні суду, однак судове засідання у справі не відбулося з технічних причин, а саме відсутності світла. Разом з тим, ані суддею, ані його секретарем про наступну дату та час слухання справи повідомлено не було, та того ж дня на офіційному сайті «Судова влада України» даних про наступне слухання справи також не було.

Про те, що справа слухається 09 листопада 2022 року та того ж дня було ухвалено вступну та резолютивну частину рішення, співвідповідач та його представник вже дізнались пізніше.

Між тим, розгляд справи без належного повідомлення відповідно до положень пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.

Крім того, поновлюючи позивачу строк звернення до суду, суд першої інстанції посилався на запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року.

Однак питання поновлення строку на звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, в кожному конкретному випадку має вирішуватись виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку, а також доказів у їх підтвердження. Сам лише факт запровадження воєнного стану на території України не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду у всіх абсолютно випадках.

Разом з тим, жодних підстав для поновлення обумовленого строку позивач не вказала та не надала належних доказів, які б свідчили про існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення з даним позовом до суду.

Позивачем у своїй позовній заяві було залучено відповідачем лише Національний музей, жодних співвідповідачів та третіх осіб у позові не було

В подальшому Національний музей надав до суду клопотання про закриття провадження у справі, з питань передбачених пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки є неналежним відповідачем у справі.

Утім судом першої інстанції не було закрито провадження у справі з цих підстав. А ухвалою суду від 15 вересня 2022 року безпідставно без будь-яких клопотань сторін залучено співвідповідача Філію Національного музею та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору директора філії Національного музею - Рахлицького С.О.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Стосовно висновків суду про недоведеність вчинених порушень з боку ОСОБА_1 , слід зазначити, що під час судового розгляду судом першої інстанції було фактично унеможливлено подачу письмового заперечення, у зв`язку з тим, що жодне судове засідання по цій справі, а їх було призначено чотири, фактично не відбулося. При цьому вирішення спору в письмовому порядку судом першої інстанції взагалі викликає подив, так як незважаючи на позицію суду про необхідність розгляду справи в письмовому провадженні, разом з тим призначались судові засідання, на які сторони викликались, крім судового засідання призначеного на 09 листопада 2022 року.

Скаржник також не погоджується з висновками суду про не зазначення у наказі в чому полягає порушення позивача, оскільки 31 березня 2022 року комісією Філії Національного музею було складено акт з викладенням повної інформації стосовно даного правопорушення із зазначенням всіх фактичних обставин, які слугували для притягнення в подальшому позивача до дисциплінарної відповідальності. При цьому, підставою для проведення службового розслідування та складання акту, слугувала аудиторська перевірка з викладенням повної інформації стосовно встановлення витрачення та списання паливно-мастильних матеріалів, про що безпосередньо зазначається у самому акті.

Ані в позові, ані під час судових засідань позивачкою чи її представником жодним чином зазначені обставини не були спростовані будь-якими доказами, крім узагальнених фраз про невідповідність наказу нормам чинного законодавства.

На день слухання справи, відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Національного музею, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом директором Філії Національного музею від 08 квітня 2015 року № 50 ОСОБА_1 була прийнята на роботу головним бухгалтером - Начальником фінансово-економічної служби.

31 березня 2022 року за розпорядженням директора цієї філії комісією у складі працівників філії було складено акт про проведення службового розслідування. В акті зазначено, що «відповідно до аудиторського звіту музею РВСП від 22.09.2021 № 520/3/30 аудитом встановлено витрачення талонів на дизельне паливо у кількості 5 520 л на загальну суму 108 081,60 грн. Списання пального здійснено із порушенням пунктів 8, 9 Розділу ХVII Інструкції з обліку військового майна, затвердженого наказом МО України від 17.08.2017 № 440, а саме відсутності первинних документів які підтверджують її витрачання (фіскальних чеків РРО), авансових звітів, роздавальних відомостей із зазначенням дорожніх листів про використанні талони, до авансових звітів про використання талонів водіями філії не додавалось чеків РРО, що є порушенням порядку ведення бухгалтерського обліку».

На цьому акті міститься пояснення ОСОБА_1 від 04 квітня 2022 року наступного змісту: «З обставинами та фактами, які викладені в акті проведення службового розслідування від 31.03.2022 не згодна. Висновки, які зазначені в акті, зроблені поверхнево, відсутні пояснення матеріально-відповідальної особи ОСОБА_3 та водіїв філії, які фактично використовували (витрачали) талони та дизельне пальне».

Наказом директором філії Національного військово-історичного музею № 22 від 01 квітня 2022 року «Про результати проведення службового розслідування» зазначено, що в ході проведення аудиту аудиторською групою Південного територіального управління внутрішнього аудиту було виявлено ряд суттєвих порушень. В ході проведення розслідування встановлено, що вказані порушення є наслідком слабого знання посадовими особами музею вимог чинного законодавства у галузі музейної справи щодо порядку документального обліку музейних предметів, низької організації внутрішнього контролю, неналежної організації бухгалтерського обліку стосовно обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та їх списання за первинними документами, та визначено:

Відповідно до Глави Х Кодексу законів про працю України за неналежну організацію бухгалтерського обліку стосовно обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та їх списання, що призвело до порушень чинного законодавства, головному бухгалтеру музею ОСОБА_1 оголосити догану (пункт 1 цього наказу).

Позивач ознайомилась із вказаним наказом 04 квітня 2022 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За приписами частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на нею.

За вимогами статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення зазначеним вимогам закону повною мірою не відповідає.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний:

1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Дисциплінарним проступком визнається невиконання саме трудових обов`язків. Працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо він їх не порушив.

У статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Роботодавець має право вимагати від працівника виконання лише тих трудових обов`язків, які обумовлені між ними, і застосовувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку, тобто не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності встановленої особи працівника, яка порушила трудові обов`язки, її вини, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.

Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

При вирішенні питання про правомірність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності підлягає з`ясуванню, в чому конкретно проявилось порушення трудової дисципліни, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи правомочним органом накладено дисциплінарне стягнення, чи не закінчився для цього встановлений строк, чи не застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при обранні виду стягнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають із правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника.

У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2021 року в справі № 461/8132/17, від 13 травня 2022 року в справі № 331/2395/22.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Матеріалами справа встановлено, що відповідачем не надано доказів, зокрема, Посадову інструкцію, якою визначено обсяг трудових обов`язків позивача, де визначено обов`язки, зокрема, й щодо організації бухгалтерського обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та їх списання за первинними документами, та доказів особистого ознайомлення позивача під розписку із такою Посадовою інструкцією, що саме по собі є обставиною, достатньою для висновків про незаконність оспорюваного наказу.

В акті, складеного працівниками Філії Національного музею 31 березня 2022 року міститься пояснення ОСОБА_1 від 04 квітня 2022 року, з якого вбачається, що остання з обставинами та фактами, які викладені в акті проведення службового розслідування не згодна, оскільки вони зроблені поверхнево, відсутні пояснення матеріально-відповідальної особи ОСОБА_3 та водіїв філії, які фактично використовували (витрачали) талони та дизельне пальне».

Між тим, ні Національний музей, ні його філія не спростували відповідними доказами пояснення ОСОБА_1 щодо відповідальності за порушення списання витрат на паливо-мастильні матеріали інших осіб, а тому передчасно наказом від 01 квітня 2022 року оголосили догану ОСОБА_1 на підставі аудиторського звіту Національного музею від 22 вересня 2021 року.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції у справі, яка переглядається, дійшов правильного висновку про те, що роботодавець не виконав належним чином свій обов`язок щодо надання доказів наявності фактів винного вчинення позивачкою дисциплінарного проступку.

Також апеляційний суд погоджується з висновками суду про те, що оскільки оспорюваний наказ не містить чітких формулювань суті та обставин допущеного проступку, відсутні докази вини позивачки та наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і неналежним виконанням покладених на позивача трудових обов`язків, а містяться лише загальні, а не конкретні посилання на порушення останньою бухгалтерського обліку, тому не можна дійти однозначних висновків про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку і накладення на неї дисциплінарного стягнення.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суть правопорушення із зазначенням усіх фактичних обставин викладені в акті службового розслідування від 31 березня 2022 року не можуть взяті до уваги, оскільки за нормами трудового права саме в наказі про притягнення працівника до відповідальності роботодавець повинен викласти суть правопорушення та зазначити які саме посадові обов`язки порушив працівник. Саме наказ про притягнення працівника до відповідальності має правові значення та свідчить про застосування до особи дисциплінарного стягнення у вигляді догани та правових наслідків застосування такого виду відповідальності.

Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що про порушення порядку бухгалтерського обліку було виявлено та стало відомо Національному музею 22 вересня 2021 року, проте головний бухгалтер ОСОБА_1 , яка на думку директора Філії Національного музею вчинила таке правопорушення, притягнута до відповідальності тільки 01 квітня 2022 року, тобто з порушенням місячного строку, визначеного статтею 148 КЗпП України. Пояснення представника Національного музею та доводи апеляційної скарги не містять будь-яких заперечень щодо таких висновків суду першої інстанції.

Дослідивши наказ про дисциплінарне стягнення, акт проведення службового розслідування, як підстави для застосування дисциплінарного стягнення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваного наказу незаконним, оскільки суду ні Національним музеєм, ні його філією не надана Посадовою інструкція ОСОБА_1 і у наказі про застосування до позивача дисциплінарного стягнення відсутні посилання на конкретні обставини допущеного працівником порушення трудової дисципліни, за яке він притягується до відповідальності.

Судом першої інстанції належним чином досліджені надані сторонами докази, що стосуються фактів, на які посилалися учасники справи.

Між тим, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції безпідставно вирішувалось питання щодо поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду з позовом про скасування наказу про оголошення догани, зважаючи на наступне.

За приписами частини 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-XI Кодекс законів про працю України було доповнено главою XIX, яка набула чинності на час виникнення спірних правовідносин. Пункт 1 Прикінцевих положень цієї глави визначає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні був запроваджений з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2022 року на підставі, зокрема, постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, від 23 лютого 2022 року № 229 і від 27 травня 2022 року № 630.

Позивач, ознайомившись з оскаржуваним наказом 04 квітня 2022 року, тим самим дізналася про порушення її прав, за захистом яких звернулась до суду першої інстанції з позовом 10 серпня 2022 року, тобто в межах визначеного КЗпП України строків, а тому вирішення питання судом першої інстанції про поновлення таких строків є помилковим, оскільки такі строки визначені законом.

З огляду на зазначене, з мотивувальної і резолютивної частини оскаржуваного судового рішення підлягає виключенню висновок суду першої інстанції про поновлення ОСОБА_1 строків на звернення до суду з позовом.

Апеляційний суд також не погоджується з судом першої інстанції щодо залучення співвідповідачем у справі Філії Національного музею з огляду на таке.

Частиною 2 статті 48 ЦПК України визначено, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Статтею 46 ЦПК України визначено, що цивільна процесуальна правоздатність - це здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи. Цивільну процесуальну правоздатність мають усі фізичні та юридичні особи.

Як встановлено з довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Філія Національного музею зареєстрована в реєстрі з правовим статусом суб`єкта - без права юридичної особи. Відповідно до Положення про Філію Національного музею, затвердженого наказом директора Національного музею від 17 серпня 2022 року, Філія Національного музею є відокремленим підрозділом Національного музею та не має статусу юридичної особи.

Аналіз статті 46 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що Філія Національного музею без статусу юридичної особи не має процесуальної правосуб`єктності у суді, тобто не може виступати позивачем чи відповідачем у цивільному процесі.

Цивільні справи, в яких відповідачем виступає така філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19.

Отже, суд першої інстанції цих вимог процесуального закону не врахував і безпідставно стягнув компенсацію за моральну шкоду у розмірі 1 000 грн з Філії Національного музею.

За такого, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 листопада 2022 року в частині позовних вимог до філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення необхідно скасувати та провадження у справі в цій частині закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Твердження в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції без відповідного клопотання учасника процесу залучив до участі у справі на боці відповідача третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, директора Філії Національного музею, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до приписів частині 3 статті 53 ЦПК України суд може залучити таких осіб самостійно, якщо рішення суду може вплинути на їх права та обов`язки.

Щодо аргументів скарги про залишення без розгляду клопотання Національного музею про закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України визначено, що суд закриває провадження у справі за відсутності предмета спору.

В заявленому відповідачем письмовому клопотання Національний музей помилково тлумачить зазначені норми права, вважаючи, що у даній справі відсутній предмет спору, оскільки, на думку заявника, Національний музей у цьому спорі не є належним відповідачем. Цивільне процесуальне законодавство таку підставу для закриття провадження у справі як відсутність предмету спору не пов`язує з обставинами щодо неналежності відповідача.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовані спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Такі висновки зроблені Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20.

Відповідно до протоколів судових засідань від 07 вересня та 15 вересня 2022 року це клопотання вирішувалося судом першої інстанції ухвалою із занесенням її до протоколу судового засідання. Зауважень на протоколи судових засідань від відповідача не надходило.

Доводи апеляційної скарги про те, що під час судового розгляду судом першої інстанції було унеможливлено подачу заперечень Національним музеєм по суті спору з огляду на те, що жодне засідання у справі не відбулося, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Ухвалою суду першої інстанції від 11 серпня 2022 року було відкрито провадження за вказаним позовом та справа призначена до розгляду відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) на 27 вересня 2022 року на 9.00 годину. При цьому в ухвалі запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз`яснено, що у випадку не надання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд розгляне справу за наявними матеріалами (а.с.15).

За змістом частини 3 статті 83 ЦПК України відповідач повинен надати суду докази разом з поданням відзиву.

Відповідно до зворотного повідомлення пошти Національний музей отримав ухвалу суду про відкриття провадження 17 серпня 2022 року, між тим до суду першої інстанції ні відзиву, ні відповідних доказів від відповідача не надходило (а.с. 17).

Також відповідно до ухвали суду першої інстанції від 15 вересня 2022 року при залученні до участі у справі співвідповідача Філії національного музею, також пропонувалось надати відзив на позовну заяву, а третій особі на стороні відповідача - ОСОБА_2 пропонувалось надати і письмові пояснення щодо суті спору та відповідні докази (а.с. 31). Проте відзиву на позов та пояснень до суду першої інстанції не надходило.

Отже, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було дотримано вимоги ЦПК України щодо надання можливості учасникам справи (стороні відповідача та третій особі на стороні відповідача) реалізувати своє право на подачу відзиву, письмових пояснень та відповідних доказів.

Також в апеляційній скарзі представник відповідача посилається на те, що Національний музей не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи, який відбувся 09 листопада 2022 року, зазначаючи, що 08 листопада 2022 року представник відповідача перебував в приміщенні суду першої інстанції, однак засідання суду не відбулося у зв`язку з відсутністю світла.

Такі твердження представника відповідача не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Зокрема, матеріалами справи встановлено, що останнє засідання у справі було призначено на 8 листопада 2022 року на 11.00 год, про що були повідомлені учасники справи. В цей же день від представника позивача адвоката Вялової І.М. надійшла заява про розгляд справи без її участі та за відсутності позивача (а.с. 58).

Зі змісту довідки, складеної секретарем судового засідання від 08 листопада 2022 року на визначену дату і час усі учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим фіксування судового процесу технічними записами не здійснювалося. Суд віддалився до нарадчої кімнати до 09 листопада 2022 року до 10.00 год (а.с. 61).

Отже, матеріали справи не містять даних про явку в судове засідання представника Національного музею та даних про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду. Не надано будь-яких доказів на підтвердження цих доводів апеляційної скарги й представником Національного музею ні до скарги, ні у суді апеляційної інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду представник Національного музею пояснив, що 08 листопада 2022 року він перебував у приміщенні суду першої інстанції стосовно розгляду судом інших справ.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для висновку, що права представника Національного музею щодо своєчасного та належного повідомлення про розгляд справи були порушені судом першої інстанції.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 376 ЦПК України).

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до Філії Національного музею слід скасувати та провадження у справі в цій частині закрити. Це ж рішення суду першої інстанції слід змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частини висновок суду про поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду з позовом.

В частині скасування наказу, виданого директором філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення, від 01 квітня 2022 року № 22 в частині оголошення ОСОБА_1 догани, зазначене рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням задоволених позовних вимог та доводів скарги з Національного музею на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 992,40 грн., а з позивача на користь Національного музею за подачу апеляційної скарги 297,72 грн судового збору.

Застосувавши правило взаємозаліку обов`язку сторін зі сплати судових витрат одне одному, остаточно з Національного музею на користь ОСОБА_1 , підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 694,68 грн.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 листопада 2022 року в частині позовних вимог до філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення скасувати та провадження у справі в цій частині закрити.

Це ж рішення суду першої інстанції змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини цього рішення висновок суду про поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду з позовом.

В частині скасування наказу, виданого директором філії Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення, 01 квітня 2022 року № 22 в частині оголошення ОСОБА_1 догани, зазначене рішення залишити без змін.

Стягнути з Національного військово-історичного музею України - музею Ракетних військ стратегічного призначення на користь ОСОБА_1 694 грн 68 коп. судовий збір.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 06 квітня 2023 року.