Постанова

від 08.03.2023 по справі 495/3632/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 березня 2023 року

м. Київ

справа № 495/3632/19

провадження № 61-4970св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_3 , Приватне підприємство «Готельний комплекс «Авокадо», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , державний реєстратор Комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» Кротова Світлана Олександрівна, державний реєстратор Виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Заболотний Олександр Олександрович, відділ у місті Білгород-Дністровському міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області,

особа, яка подала касаційну скаргу, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Котлон»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Котлон» на постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Князюка О. В., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться цивільна справа, об`єднана на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 червня 2019 року за присвоєним № 495/3632/19, за позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (далі - Затоківська селищна рада), ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Готельний комплекс «Авокадо» (далі - ПП «Готельний комплекс «Авокадо»), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , державний реєстратор Комунального підприємства «Юридичний департамент реєстрації» (далі - державний реєстратор КП «Юридичний департамент реєстрації») Кротова С. О., державний реєстратор виконавчого комітету Затоківської селищної ради Заболотний О. О., відділ у місті Білгород-Дністровському міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання рішення протиправним та скасування державної реєстрації права власності.

На обґрунтування позову, надалі уточненого, позивачі посилалися на те, що рішеннями Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2683 та № 2686 у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були передані земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . На підставі зазначених рішень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , видані реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 жовтня 2017 року у справі № 495/9132/16-ц позов виконувача обов`язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку задоволено.

Визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0930 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 »; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32219352 щодо земельної ділянки площею 0,093 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0178), АДРЕСА_3 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 495/9132/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 жовтня 2017 року - без змін.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 жовтня 2017 року у справі № 495/9130/16-ц позов виконувача обов`язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку задоволено.

Визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2685 «Про передачу гр. ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0930 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0177) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 »; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32216710 щодо земельної ділянки площею 0,093 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0177), АДРЕСА_3 .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу. На час подання позову справа щодо законності набуття ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:012:0177, перебувала на розгляді в Одеському апеляційному суді.

20 лютого 2019 року Затоківська селищна рада прийняла рішення № 1042 про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:012:0177, смт Затока, м. Білгород-Дністровський.

На підставі рішення від 08 квітня 2019 року № 1042 державний реєстратор КП «Юридичний департамент реєстрації» Кротова С. О. здійснила державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 , номер запису про право власності: 31076222, індексний номер рішення про державну реєстрацію права власності: 46361378, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 549298251103.

Земельну ділянку, що належала чоловіку ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , за кадастровим номером 5110300000:02:012:0178, що знаходиться поруч з ділянкою за кадастровим номером 5110300000:02:012:0177, отримала у власність ОСОБА_3 , на підставі рішення Затоківської селищної ради від 20 лютого 2019 року № 1043.

Надалі земельні ділянки з кадастровими номерами 5110300000:02:012:0178 та 5110300000:02:012:0177 отримала у власність на підставі нотаріальних договорів купівлі-продажу ОСОБА_7 , яка 02 травня 2019 року об`єднала спірні земельні ділянки, площею 0,093 га кожна, у земельну ділянку площею 0,186 га, з присвоєнням кадастрового номера 5110300000:02:012:0226, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1821814751103.

У подальшому земельна з кадастровим номером 5110300000:02:012:0226 неодноразово відчужувалась.

У травні 2021 року від ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову.

На обґрунтування заяви посилалася на те, що ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 січня 2020 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірну ділянку з кадастровим номером 5110300000:012:0226.

Однак відповідачі здійснили спроби відчуження спірної земельної ділянки шляхом штучного створення боргових зобов`язань та відчуження ділянки через електронний аукціон СЕТАМ у ході примусового стягнення за виконавчим провадженням № 61332233.

Через незабезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження ризики, на які вказувалось у попередній заяві про забезпечення позову, відбулися, спірна ділянка була придбана з електронних торгів ОСОБА_9 , що підтверджується протоколом проведення електронних торгів від 19 травня 2020 року.

Незважаючи на зазначений факт, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2021 року скасовано заходи забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту.

За час розгляду справи спірна земельна ділянка двічі продавалася та об`єднувалась через те, що суд скасував заходи забезпечення позову, наслідком чого стало завдання шкоди позивачам.

У зв`язку з тим, що під час розгляду справи відбулось відчуження, обтяження та примусовий продаж спірної ділянки, позивачі змінили предмет позовних вимог.

В уточненій позовній заяві зазначали, що 20 лютого 2019 року Затоківська селищна рада прийняла рішення № 1042, № 1043 про передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:0177 ОСОБА_6 та земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:0178 - ОСОБА_10 .

Також під час розгляду справи відкрито кримінальне провадження від 14 травня 2019 року за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Під час досудового розслідування встановлено, що рішення № 1042, № 1043 не існують. Замість цих рішень про передачу у власність земельних ділянок винесені рішення «Про затвердження положення про юридичний відділ виконавчого комітету Затоківської селищної ради» та «Про затвердження положення про адміністративну комісію виконавчого комітету Затоківської селищної ради».

Також під час складання звіту від 26 травня 2021 року про вартість спірної земельної ділянки було встановлено наявність на ній незакінченого будівництва, будівельних матеріалів та проведення підготовчих і будівельних робіт.

Тому заявниця вважала, що якщо терміново не здійснити забезпечення позову, то буде неможливим виконання рішення суду, через незаконне будівництво на спірній ділянці.

Короткий зміст рішень судів

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачі заявили вимоги немайнового характеру, до яких заходи забезпечення позову не застосовуються. Позивач вже звертався із заявою про забезпечення позову, обґрунтовуючи її тими самими обставинами. Крім того, позивачка не надала доказів, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, можуть виникнути труднощі з виконанням рішення суду. Заходи забезпечення позову, які просить вжити заявниця, не співмірні із заявленими вимогами.

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 травня 2021 року скасовано.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено суб`єктам реєстраційних дій та будь-яким іншим особам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо державної реєстрації поділу, виділу, об`єднання, переходу права власності на ім`я будь-яких осіб на земельну ділянку, кадастровий номер: 5110300000:02:012:0226, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1821814751103, крім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі № 495/3632/19;

Заборонено проведення будь-яких будівельних та підготовчих робіт на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110300000:02:012:0226, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1821814751103, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 495/3632/19;

Заборонено суб`єктам, уповноваженим на видачу містобудівних умов та обмежень, видачу містобудівних умов та обмежень щодо будь-якого будівництва на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110300000:02:012:0226, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1821814751103, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 495/3632/19;

Заборонено суб`єктам, уповноваженим на реєстрацію декларацій про початок підготовчих робіт, декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, видачі дозволів на будівництво, видачу сертифікатів про готовність об`єкта до експлуатації, видачу дозволів на будівництво, видачу сертифікатів про готовність об`єкта до експлуатації, реєстрацію декларацій про початок підготовчих робіт, декларацій про готовність об`єкта до експлуатації щодо будь-якого будівництва на земельній ділянці кадастровий номер: 5110300000:02:012:0226, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1821814751103, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 495/3632/19.

В іншій частині вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між сторонами дійсно виник спір щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5110300000:02:012:0178; 5110300000:02:012:0177, що об`єднані в одну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:012:0226, а тому заходи забезпечення позову, які просила застосувати позивачка є співмірними із заявленими позивачами вимогами.

Висновки суду першої інстанції про те, що оскільки позивачі заявили вимоги немайнового характеру, то заходи забезпечення позову, про які просить позивачка, не застосовуються, є помилковими, оскільки ключовим у цьому випадку є наявність між сторонами спору щодо земельних ділянок, які незаконно, як зазначають позивачі, вибули з їхнього володіння та тепер неодноразово відчужуються. Спосіб забезпечення, про який просить заявник, повністю кореспондується викладеним підставам позову і відповідає тим діям, які новий власник може вчинити. Тобто, спосіб забезпечення позову забезпечує захист інтересів позивача у випадку задоволення позову і унеможливлює дії, які ускладнять або зроблять неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, з урахуванням того, що в матеріалах справи достатньо доказів, що спірні земельні ділянки на час розгляду справи вже були об`єднані в одну та при цьому неодноразово відчужувалися.

Тому немає значення, якого характеру, майнового чи немайнового, предмет спору. Безпосереднім об`єктом спору є земельні ділянки і важливо застосовувати заходи забезпечення позову задля забезпечення збереження існуючого правового становища та недопущення розширення кола осіб чи правовідносин, що значною мірою може вплинути на захист порушеного права позивачів у випадку задоволення позову.

Оскільки ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2021 року про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 січня 2020 року шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:012:0226, скасована постановою Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року, необхідності у забезпеченні позову шляхом повторного накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:012:0226 немає, оскільки скасування ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2021 року передбачає поновлення (дійсність) накладеного ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 січня 2020 року арешту на спірну земельну ділянку.

Водночас інші види забезпечення позову, заявлені ОСОБА_2 у заяві про забезпечення позову, підлягають задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Котлон» (далі - ТОВ «Котлон») звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачі заявили вимоги немайнового характеру, до яких заходи забезпечення позову не застосовуються. Позивачка не надала доказів, які б свідчили про наявність фактичних обставин, що невжиття заявлених нею заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення. Вжиті апеляційним судом заходи забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки є неспівмірними із заявленими позивачами вимогами. Крім того, вжиті заходи забезпечення позову порушують права та інтереси ТОВ «Котлон», яке є власником спірної земельної ділянки.

Як на підставу касаційного оскарження ТОВ «Котлон» посилається на порушення норм процесуального права: статті 150 ЦПК України, неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 361/6799/14-ц, від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Котлон».

Підставами відкриття касаційного провадження у цій справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії тощо.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Предметом позову у справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі. За таких обставин рішення судів про накладення арешту на нерухоме майно підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 361/6799/14-ц (провадження № 61-16714св21), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що суди застосували такий захід забезпечення позову, як арешт земельної ділянки; при задоволенні заяви про забезпечення позову суди вважали, що вказаний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами і забезпечить їх виконання та ефективне поновлення прав позивача. Вживаючи заходи забезпечення позову, суд вважав обґрунтованими доводи позивача про можливе відчуження відповідачем нерухомого майна, яке може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Разом з тим суди не звернули увагу на те, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Позивачем заявлено вимоги про скасування державного акта про право власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Тому захід забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки не є співмірним із заявленими позивачем вимогами; за таких обставин судові рішення належить скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції та частково задовольнив заяву про забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам реєстраційних дій та будь-яким іншим особам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо державної реєстрації поділу, виділу, об`єднання, переходу права власності на ім`я будь-яких осіб на спірну земельну ділянку; заборони проведення будь-яких будівельних та підготовчих робіт на спірній земельній ділянці, заборони суб`єктам уповноваженим на видачу містобудівних умов та обмежень, видачу містобудівних умов та обмежень щодо будь-якого будівництва на спірній земельній ділянці; заборони суб`єктам, уповноваженим на реєстрацію декларацій про початок підготовчих робіт, декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, видачі дозволів на будівництво, видачу сертифікатів про готовність об`єкта до експлуатації, видачу дозволів на будівництво, видачу сертифікатів про готовність об`єкта до експлуатації, реєстрацію декларацій про початок підготовчих робіт, декларацій про готовність об`єкта до експлуатації щодо будь-якого будівництва на земельній ділянці.

Суд апеляційної інстанції посилався на те, що спірміж сторонами виник щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5110300000:02:012:0178; 5110300000:02:012:0177, які об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:012:0226. Спосіб забезпечення, про який просить заявник, здатний забезпечити захист інтересів позивача у випадку задоволення позову і присікти дії, які ускладнять або зроблять неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. У матеріалах справи достатньо доказів, що земельні ділянки, на час розгляду справи, вже були об`єднані в одну та неодноразово відчужувалися, а на цей час на спірній земельній ділянці невідомі особи здійснюють будівництво.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких позивачі звернулася до суду, та вплинути на виконання ймовірного рішення суду.

Відповідно до змісту касаційної скарги, доводи заявника зводяться лише до непогодження із накладеним арештом на спірні земельні ділянки.

Зокрема, заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції задовольнив заяву позивачки про забезпечення позову в частині накладення арешту шляхом посилання на іншу постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року за результатом перегляду ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2021 року про скасування заходів забезпечення позову.

Проте суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не вирішував питання про накладення арешту на спірну земельну ділянку та відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.

Тому Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги щодо неправомірності накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Водночас доводів щодо непогодження заявника з іншими видами забезпечення позову, які вжив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, касаційна скарга не містить.

Висновки Верховного Суду, на які посилається заявник, стосуються загального розуміння вимог процесуального законодавства щодо вжиття заходів забезпечення позову, а також застосування такого заходу забезпечення позову, як арешт. Проте питання щодо правомірності накладення арешту на спірну земельну ділянку не є предметом розгляду у цій справі.

З урахуванням наведеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Котлон» залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко