Постанова

від 27.03.2023 по справі 686/21013/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/21013/21

Провадження № 22-ц/4820/252/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Цугель А.О.

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/21013/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, ОСОБА_5 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання права на приватизацію квартири, про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Національної гвардії України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2022 року (суддя Продан Б.Г.),

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної гвардії України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах Хмельницької міської ради, ОСОБА_5 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання права на приватизацію квартири, про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову зазначав, що з 1996 року служив у Збройних Силах України, має вислугу в календарному обчисленні понад 22 роки.

В період проходження служби з 2014 по 2018 роки перебував на квартирному обліку, дата первинної постановки - 26.11.2001.

Рішенням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22.11.2018 №903 «Про включення квартир до числа службових та затвердження рішень про надання житлової площі військовослужбовцям Національної гвардії України» було затверджено рішення житлово-побутових комісій військових частин та територіальних управлінь НГУ про надання житла, в тому числі ОСОБА_1 - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 42,4 кв.м., сім`я - 4 особи. При цьому, вказаній квартирі не надався статус службової.

На підставі ордера на жиле приміщення, виданого відповідно до рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22.11.2018 №903, позивач та члени його сім`ї були вселені до вказаної квартири, здійснено реєстрацію місця проживання усіх членів сім`ї.

07.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної гвардії України із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , однак, органом приватизації 09.06.2020 прийнято рішення №28 про відмову у приватизації квартири. Відмова мотивована тим, що ОСОБА_1 набув 16.08.2019 у приватну власність об`єкт житлової нерухомості - квартиру АДРЕСА_2 .

Позивач вважав протиправним рішення №28 від 09.06.2020 органу приватизації державного житлового фонду, який знаходиться в повному господарському віданні чи оперативному управлінні ГУ НГУ, про відмову в приватизації квартири, оскільки прийняте всупереч положень відповідних норм законодавства України та є таким, що порушує його право та членів його сім`ї на приватизацію житла.

Звертаючись до суду, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив визнати за ним право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 ; визнати незаконним рішення органу приватизації державного житлового фонду, який знаходиться в повному господарському віданні чи оперативному управлінні, який діє у складі Головного управління Національної гвардії України від 09 червня 2020 року №28 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та скасувати його; зобов`язати Головне управління Національної гвардії України прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.02.2020 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , як наймачем квартири, та членами його сім`ї ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; передати вказане житлове приміщення у власність громадян та видати свідоцтво про право власності встановленого зразка.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Визнано незаконним рішення органу приватизації державного житлового фонду, який знаходиться в повному господарському віданні чи оперативному управлінні, який діє у складі Головного управлінн Національної гвардії України від 09.06.2020 за №28 про відмову ОСОБА_1 в приватизації квартири АДРЕСА_1 у та скасувано його. Зобов`язано Головне управління Національної гвардії України прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.02.2020 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , як наймачем квартири, та членами його сім`ї; передати зазначене житлове приміщення у власність громадян та видати свідоцтво про право власності встановленого зразка. Стягнуто з Головного управління Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 14000 грн судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суд першої інстанції, Головне управління Національної гвардії України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що судом в оскаржуваному рішенні не дотримано вимог статей 10, 263, 264, 265 ЦПК України, що виразилось в порушенні принципу законності та обґрунтованості судового рішення, та призвело до ухвалення рішення всупереч існуючим засадам верховенства права, нормам, які встановлені ст. 48 ЖК України, ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зазначає, що судом при ухваленні рішення не взято до уваги інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо виникнення у ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2 та зобов`язань за кредитним договором. Крім того, судом не враховано правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у п. 66 постанови від 08.06.2022 у справі №362/643/21, яка визначає, що такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів. Вважає, що Головне управління НГУ при прийнятті рішення діяло виключно на підставі законодавства України, у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами, при цьому, не порушивши а ні прав, а ні інтересів позивача, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Також, на думку скаржника, позивачем не доведено понесення позивачем реальних витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилається на безпідставність доводів апеляційної скарги та правильність висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримали апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_1 , адвокат Гончаров М.С. як представник позивача та третьої особи, в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу, станом на 24.07.2018 календарна вислуга років складає 22 роки 00 місяців 02 дні, має статус учасника бойових дій, з 18.01.2022 - статус ветерана військової служби (а.с. 13, 114 т. 1, 7 т. 2).

Відповідно до протоколу засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 (протокол №10 від 27.07.2018) ОСОБА_1 на склад сім`ї 4 особи була розподілена трикімнатна квартира, житловою площею 42,4 кв.м., по АДРЕСА_1 зі зняттям з квартирного обліку (а. с. 105 т. 1).

Рішенням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22.11.2018 №903 «Про включення квартир до числа службових та затвердження рішень про надання житлової площі військовослужбовцям Національної гвардії України», затверджено рішення житлово-побутових комісій військових частин та територіальних управлінь Національної гвардії України про надання житла, затверджені Головним управлінням Національної гвардії України, зокрема, ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , житлова площа 42,4 кв.м., сім`я - 4 чол.; зареєстрований в м. Харкові при військовій частині НОМЕР_1 ; перебуває на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 з 26.11.2001 на загальних підставах; квартира належить Національній гвардії України, надається по черзі (п. 3.22) (а.с.25-28 т. 1).

Відповідно до ордеру на жиле приміщення НОМЕР_3 серії ХМН від 12.12.2018, виданого Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, ОСОБА_1 з сім`єю вселився в квартиру АДРЕСА_1 , за цією адресою здійснена реєстрація місця проживання усіх членів сім`ї (а.с.29, 266-269 т. 1).

Згідно з рішенням №28 від 09.06.2020 органу приватизації державного житлового фонду, який знаходиться в повному господарському віданні чи оперативному управлінні Головного управління Національної гвардії України, ОСОБА_1 та членам його сім`ї відмовлено у задоволенні заяви щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 . Мотивами відмови зазначено те, що останнім набуто у власності квартиру АДРЕСА_2 (а.с.12 т. 1).

Відповідно до довідки №18 від 06.02.2020, з 20 вересня 2007 року по 02 вересня 2014 року ОСОБА_1 та члени його сім`ї, були зареєстровані за місцем розташування військової частини НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_4 , та житлом не забезпечувались (а.с.107 т. 1)

Згідно з довідкою №19 від 06.02.2020, в період з 03 вересня 2014 року по 14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 та члени його сім`ї були зареєстровані за місцем розташування військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_5 , та житлом не забезпечувались (а.с.106 т. 1).

Згідно з довідкою АТ «Ощадбанк» №118.34/13-К від 10.01.2019, ОСОБА_1 є в списках громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою АДРЕСА_6 , житловий чек не використано, ОСОБА_5 в списках громадян, які мають право на приватизацію житла за цією адресою відсутня (а.с. 30 т. 1).

Згідно з довідкою АТ «Ощадбанк» № 118.34/493-К від 30.10.2019, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в списках громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_7 відсутні (а.с. 31 т. 1).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_8 від 22.03.2018, укладеного між ПрАТ «Трест Житлобуд» та ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 16.08.2019. Вказана квартира є предметом іпотеки за договором іпотеки №317 від 21.01.2020 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №51-АТО від 28.03.2018, іпотекодержатель Харківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (а.с. 238 т. 1).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У частині третій статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах,на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (частина друга статті 2 Закону).

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється шляхом його відчуження на користь громадян України у спосіб безоплатної передачі їм квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю, а також продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов (частина перша статті 1, частина перша статті 3).

Відповідно до статті 5 вказаного Закону, умовою безоплатної передачі наймачеві та членам його сім`ї квартири (будинку), що підлягає приватизації, є відповідність загальної площі квартири (будинку) нормі, передбаченій абзацом другим частини першої статті 3 Закону (частина перша пункту 1); якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра (пункт 2); якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима (пункт 3). Отже, безоплатна приватизація державного житлового фонду обумовлюється загальною площею квартири (будинку), в якій постійно проживає наймач та члени його сім`ї, і санітарною нормою загальної площі, що підлягає приватизації, та не обмежується кількістю квартир (будинків) державного житлового фонду, площа яких відповідає зазначеній санітарній нормі. Тому громадяни України мають право використати житлові чеки для приватизації державного житлового фонду у повному обсязі незалежно від того, вкладається в санітарну норму загальна площа однієї чи кількох квартир (будинків). Тобто, якщо площа займаної квартири (будинку) менша санітарної норми, то громадянин України має право використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) державного житлового фонду, наймачем якої він є, або частки майна державних підприємств, земельного фонду (стаття 4 Закону).

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз ( ч.5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

У частині десятій статті 8 вказаного Закону закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення № 396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення №396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Судом встановлено, що квартира, яку займає позивач та члени його сім`ї, перебуває у повному господарському віданні відповідача, а тому вирішення питання щодо приватизації цієї квартири належить до компетенції Головного управління Національної гвардії України, де створено орган приватизації державного житлового фонду, який знаходиться в повному господарському віданні чи оперативному управлінні Головного управління Національної гвардії України.

Матеріалами справи встановлено, що позивач та члени його сім`ї зареєстровані і проживають в квартирі АДРЕСА_1 на законних підставах.

Спірна квартира належить до об`єктів приватизації, перелік яких визначений частиною першою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», і не входить до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації, передбаченого частиною другою статті 2 вказаного Закону.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно виходив з того, що право ОСОБА_1 та членів його сім`ї на приватизацію житла, в якому він проживає та зареєстрований разом з членами сім`ї, порушено, у зв`язку з чим підлягає захисту.

А тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання незаконним та скасування рішення органу приватизації державного житлового фонду, який знаходиться в повному господарському віданні чи оперативному управлінні Головного управління Національної гвардії України від 09.06.2020 №28 щодо відмови у задоволенні заяви позивача та членів його сім`ї про приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що належним способом захисту в разі порушення права при приватизації майна є визнання неправомірною відмови органу приватизації передати у приватну власність таке майно з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення, а не вимога про визнання права на приватизацію житла. Колегія суддів вважає достатнім зазначення в мотивувальній частині рішення суду про порушені права позивача на членів його сім`ї на приватизацію квартири.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання права на приватизацію квартири, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права в цій частині. Відповідно, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання права на приватизацію квартири підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Компетенція і порядок утворення органів приватизації передбачені постановою Кабінету Міністрів України «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 8 жовтня 1992 р. № 572.

Вказаними законодавчими актами визначено процедуру здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами, до числа яких суд не належить.

Отже, враховуючи, що передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке реєструється органом приватизації, суд не може перебирати на себе функції органу приватизації та безпосередньо зобов`язувати його передати житлове приміщення у власність та видати свідоцтво про право власності встановленого зразка. А тому, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання передати житлове приміщення у власність та видати свідоцтво про право власності встановленого зразка підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також при задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Національної гвардії України прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.02.2020 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 як наймачем квартири та членами його сім`ї, судом першої інстанції не враховано, що Головне управління Національної гвардії України, з врахуванням його дискреційних повноважень, слід лише зобов`язати розглянути заяву ОСОБА_1 та членів його сім`ї щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відповідно, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у п. 66 постанови від 08.06.2022 у справі №362/643/21, оскільки правовідносини у даній справі не є подібними правовідносинам у справі №362/643/21. Крім того, у даній справі правовідносини виникли з приводу реалізації права позивача та членів його сім`ї на житло шляхом передання їм у приватну власність житлових приміщень державного житлового фонду, а тому даний спір підлягає розгляд у в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представником позивача Гончаровим М.С. надано ордер на надання правничої допомоги серії АХ №1016616 від 30.08.2021, виданий на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 10.09.2020 б/н, копію додатку №1 від 10.09.2020 до договору про надання професійної правничої допомоги від 10.09.2020 б/н, копію акта приймання-передачі виконаних робіт №1 від 28.12.2020 до договору про надання професійної правничої допомоги від 10.09.2020 б/н, копію акта прийому-передачі грошових коштів згідно з договором про надання професійної правничої допомоги від 10.09.2020 б/н (а.с. 10, 98-100 т. 1).

Згідно п. 3 додатку №1 від 10.09.2020 до договору про надання професійної правничої допомоги від 10.09.2020 б/н, сторони погодили розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 14000 грн.

Оплативши надані за договором послуги, позивач ОСОБА_1 фактично погодився, що ці послуги надані і виконані в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що такі витрати не доведені є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача Головного управління Національної гвардії України на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 9333 грн 32 коп.

З врахуванням того, що позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, сплачений при подачі апеляційної скарги судовий збір пропорційно розміру позовних вимог у задоволенні яких відмовлено в розмірі 1362 грн (сплачений згідно платіжного доручення №114 від 22.12.2022 на суму 2597,40 грн) слід компенсувати ГУ НГУ за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2022 року в частині задоволення позовних вимог про визнання права на приватизацію квартири, про зобов`язання передати житлове приміщення у власність та видати свідоцтво про право власності встановленого зразка, в частині вирішення питання про розподіл судових витрат скасувати та ухвалити в цих частинах нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на приватизацію квартири, про зобов`язання передати житлове приміщення у власність та видати свідоцтво про право власності встановленого зразка відмовити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2022 року в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління Національної гвардії України за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.02.2020 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 як наймачем квартири та членами його сім`ї змінити, виклавши зміст задоволених позовних вимог в цій частині в такій редакції:

Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України розглянути заяву ОСОБА_1 та членів його сім`ї щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Стягнути з Головного управління Національної гвардії України на користь ОСОБА_8 9333 грн 32 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Компенсувати Головному управлінню Національної гвардії України судовий збір в розмірі 1362 грн (сплачений згідно платіжного доручення №114 від 22.12.2022 на суму 2597,40 грн) в порядку, встановленому КМУ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 квітня 2023 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай