Рішення

від 08.04.2024 по справі 686/21013/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 686/21013/21

РІШЕННЯ

іменем України

08 квітня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права на приватизацію квартири, про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної гвардії України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Служби у справах дітей Хмельницької міської ради, ОСОБА_5 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якому, з урахуванням уточнення, просить:

- визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

- визнати незаконним рішення органу приватизації державного житлового фонду, який знаходиться в повному господарському віданні чи оперативному управлінні, який діє у складі Головного управління Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України, від 09 червня 2020 року за №28 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та скасувати його;

- зобов`язати Головне управління Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07 лютого 2020 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , як наймачем квартири, та членами його сім`ї: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , передати вказане житлове приміщення у власність громадян та видати свідоцтво про право власності встановленого зразка.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 1996 року служить у Збройних Силах України. Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 перебував на квартирному обліку з 10.11.2014 по 02.10.2018.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22.11.2018 №903 "Про включення квартир до числа службових та затвердження рішень про надання житлової площі військовослужбовцям Національної гвардії України" позивачу надано житло як військовослужбовцю - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 42,4 кв.м., сім`я - 4 чол. Зареєстрований в м. Харкові при військовій частині НОМЕР_1 . Перебуває на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 з 26.11.2001 на загальних підставах.

З 13.12.2018 позивача та членів його сім`ї (дружину ОСОБА_7 , сина ОСОБА_3 , доньку ОСОБА_4 ) зареєстровано в квартирі АДРЕСА_1 , про що видано відповідні довідки та технічний паспорт на квартиру. Вселення проведено на підставі ордеру.

Позивач 07.02.2020 звернувся до відповідача з письмовою заявою про приватизацію вказаної квартири. Однак, лише 09.06.2020 прийнято рішення №28 про відмову у задоволенні заяви. Відмова мотивована тим, що останній набув 16.08.2019 у приватну власність об`єкт житлової нерухомості - квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22.03.2018 серія за номером 22/03/18-40 та акт прийому-передачі квартири від 28.05.2019 № б/н, укладених між приватним акціонерним товариством "Трест-Житлобуд 1" та ОСОБА_1 . Зазначене рішення позивач вважає протиправним, оскільки воно прийняте з порушенням норм законодавства України та є таким, що порушує його право та право членів його сім`ї на приватизацію житла.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.11.2022 у справі №686/21013/21 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Визнано незаконним рішення органу приватизації державного житлового фонду, який знаходиться в повному господарському віданні чи оперативному управлінні, який діє у складі Головного управління Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України від 09.06.20р. за № 28 про відмову ОСОБА_1 в приватизації квартири АДРЕСА_1 та скасовано його. Зобов`язано Головне управління Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.02.20р. щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 як наймачем квартири, та членами його сім`ї: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Передати зазначене житлове приміщення у власність громадян та видати Свідоцтво про право власності встановленого зразка. Стягнуто з Головного управління Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 08803498, 03151. м. Київ, вул. Народного ополченія 9-а) на користь ОСОБА_1 - 14000 грн. судових витрат.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27.03.2023 у справі №686/21013/21 апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2022 року в частині задоволення позовних вимог про визнання права на приватизацію квартири, про зобов`язання передати житлове приміщення у власність та видати свідоцтво про право власності встановленого зразка, в частині вирішення питання про розподіл судових витрат скасовано та ухвалено в цих частинах нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на приватизацію квартири, про зобов`язання передати житлове приміщення у власність та видати свідоцтво про право власності встановленого зразка відмовлено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2022 року в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління Національної гвардії України за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.02.2020 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 як наймачем квартири та членами його сім`ї змінено, виклавши зміст задоволених позовних вимог в цій частині в такій редакції: Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України розглянути заяву ОСОБА_1 та членів його сім`ї щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Стягнуто з Головного управління Національної гвардії України 9333 грн 32 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Компенсовано Головному управлінню Національної гвардії України судовий збір в розмірі 1362 грн (сплачений згідно платіжного доручення №114 від 22.12.2022 на суму 2597,40 грн) в порядку, встановленому КМУ.

Постановою Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №686/21013/21 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.11.2022 та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27.03.2023 скасовано. Провадження у справі закрито.

Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №686/21013/21 справу №686/21013/21 передано для продовження розгляду до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.01.2024 прийнято до провадження судді Фелонюк Д.Л. адміністративну справу №686/21013/21. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Після направлення справи на продовження розгляду, відповідач правом подати відзив не скористався, а тому, відповідно до вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

Треті особи правом подати письмові пояснення не скористалися.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв`язку та сукупності, суд зазначає таке.

Підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу, станом на 24.07.2018 календарна вислуга складає 22 роки 00 місяців 02 дні, має статус учасника бойових дій, з 18.01.2022 - статус ветерана військової служби.

Відповідно до протоколу №10 від 27.07.2018 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на склад сім`ї 4 особи була розподілена трикімнатна квартира, житловою площею 42,4 кв.м, по АДРЕСА_3 зі зняттям з квартирного обліку.

Рішенням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22.11.2018 №903 "Про включення квартир до числа службових та затвердження рішень про надання житлової площі військовослужбовцям Національної гвардії України", затверджено рішення житлово-побутових комісій військових частин та територіальних управлінь Національної гвардії України про надання житла, затверджені ГУ НГУ, зокрема, ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , житлова площа 42,4 кв.м, сім`я - 4 чол.; зареєстрований в м. Харкові при військовій частині НОМЕР_1 ; перебуває на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 з 26.11.2001 на загальних підставах; квартира належить НГУ, надається по черзі (пункт 3.22).

Відповідно до ордеру на жиле приміщення №000167 серії ХМН від 12.12.2018, виданого Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, ОСОБА_1 з сім`єю вселився в квартиру АДРЕСА_1 , за цією адресою здійснена реєстрація місця проживання усіх членів сім`ї.

Згідно з рішенням №28 від 09.06.2020 органу приватизації державного житлового фонду, який знаходиться в повному господарському віданні чи оперативному управлінні ГУ НГУ, ОСОБА_1 та членам його сім`ї відмовлено у задоволенні заяви щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 . Мотивами відмови зазначено те, що останнім набуто у власність квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки №18 від 06.02.2020, з 20.09.2007 до 02.09.2014 ОСОБА_1 та члени його сім`ї, були зареєстровані за місцем розташування військової частини НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_4 , та житлом не забезпечувались.

Згідно з довідкою №19 від 06.02.2020 в період з 03.09.2014 до 14.10.2014 ОСОБА_1 та члени його сім`ї були зареєстровані за місцем розташування військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_5 , та житлом не забезпечувались.

Згідно з довідкою АТ "Ощадбанк" №118.34/13-К від 10.01.2019 ОСОБА_1 є в списках громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_6 , житловий чек не використано, ОСОБА_2 в списках громадян, які мають право на приватизацію житла за цією адресою відсутня.

Відповідно до довідки АТ "Ощадбанк" №118.34/493-К від 30.10.2019 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в списках громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_7 , відсутні.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_5 /03/18-40 від 22.03.2018, укладеного між ПрАТ "Трест Житлобуд" та ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 16.08.2019. Вказана квартира є предметом іпотеки за договором іпотеки №317 від 21.01.2020 забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №51-АТО від 28.03.2018, іпотекодержатель Харківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву".

Позивач, вважаючи порушеним його право та членів його сім`ї на приватизацію житла, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує таке.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Приписами частини 3 статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (частина 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" встановлено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється шляхом його відчуження на користь громадян України у спосіб безоплатної передачі їм квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю, а також продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов (частина 1 статті 1, частина 1 статті 3).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" умовою безоплатної передачі наймачеві та членам його сім`ї квартири (будинку), що підлягає приватизації, є відповідність загальної площі квартири (будинку) нормі, передбаченій абзацом другим частини першої статті 3 Закону (частина 1 пункту 1); якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра (пункт 2); якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима (пункт 3). Отже, безоплатна приватизація державного житлового фонду обумовлюється загальною площею квартири (будинку), в якій постійно проживає наймач та члени його сім`ї, і санітарною нормою загальної площі, що підлягає приватизації, та не обмежується кількістю квартир (будинків) державного житлового фонду, площа яких відповідає зазначеній санітарній нормі. Тому громадяни України мають право використати житлові чеки для приватизації державного житлового фонду у повному обсязі незалежно від того, вкладається в санітарну норму загальна площа однієї чи кількох квартир (будинків). Тобто, якщо площа займаної квартири (будинку) менша санітарної норми, то громадянин України має право використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) державного житлового фонду, наймачем якої він є, або частки майна державних підприємств, земельного фонду (стаття 4 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Отже, безоплатна приватизація державного житлового фонду обумовлюється загальною площею квартири (будинку), в якій постійно проживає наймач та члени його сім`ї, і санітарною нормою загальної площі, що підлягає приватизації, та не обмежується кількістю квартир (будинків) державного житлового фонду, площа яких відповідає зазначеній санітарній нормі.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

В рішенні Конституційного Суду №15-рп/2010 від 10.06.2010 надано офіційне тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду2 приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до частини 10 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина 2 статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина 4 статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", частина 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 (далі - Положення №396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення №396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Суд встановив, що квартира, яку займає позивач та члени його сім`ї, перебуває у повному господарському віданні відповідача, а тому, вирішення питання щодо приватизації цієї квартири належить до компетенції Головного управління Національної гвардії України, де створено орган приватизації державного житлового фонду, який знаходиться в повному господарському віданні чи оперативному управлінні Головного управління Національної гвардії України.

Позивач та члени його сім`ї зареєстровані і проживають в квартирі АДРЕСА_1 на законних підставах, що не заперечується відповідачем.

Спірна квартира належить до об`єктів приватизації, перелік яких визначений частиною 1 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", і не входить до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації, передбаченого частиною 2 статті 2 вказаного закону.

Позивачем та членами його сім`ї не використано право на безоплатну приватизацію житла, житлові чеки вони не використовували та позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про приватизацію житла.

Що стосується набуття позивачем на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, як єдиної підстави для відмови, вказаної в рішенні №28 від 09.06.2020, то суд зазначає, що вказана квартира набута особою в порядку купівлі-продажу та позивач не використав свого права на приватизацію державного житлового фонду, а набуття квартири в порядку купівлі-продажу не є реалізацією особою права на приватизацію квартири.

Як зазначено, органи приватизації можуть відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла у випадках, передбачених законом. Проте, обставина набуття у власність в порядку купівлі-продажу іншого житла як підстава для відмови в приватизації займаного ним житла в державному житловому фонді чинним законодавством не передбачена, а тому, не може бути підставою для відмови особі в приватизації квартири в державному житловому фонді, в якій особа постійно проживає.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи наведене, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення №28 від 09.06.2020.

Статтею 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Компетенція і порядок утворення органів приватизації передбачені постановою Кабінету Міністрів України "Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 08.10.1992 №572.

Вказаними законодавчими актами визначено процедуру здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами, до числа яких суд не належить.

Отже, враховуючи, що передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке реєструється органом приватизації, суд не може перебирати на себе функції органу приватизації та безпосередньо зобов`язувати його передати житлове приміщення у власність та видати свідоцтво про право власності встановленого зразка. Як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України передати вказане житлове приміщення у власність громадян та видати свідоцтво про право власності встановленого зразка, а також, визнавати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд може усунути тільки ті порушення, які були предметом оскарження, а орган приватизації має заново проаналізувати весь пакет документів та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Тому, з урахуванням дискреційних повноважень, належним способом захисту у спірних правовідносинах суд вважає зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.02.2020 про приватизацію квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , з урахуванням висновків суду.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, адміністративний позов належить частковому задоволенню.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 908,00 грн, але при цьому він звільнений від його сплати.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд роз`яснює позивачу право подати клопотання про повернення судового збору.

У позовній заяві зазначено, що витрати на правничу допомогу становлять 14000,00 грн.

Щодо цього суд зазначає та враховує таке.

Положеннями пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат належить:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Визначаючи суму компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: додаток №1 від 10.09.2020 до договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 10.09.2020; акт прийому-передачі грошових коштів згідно договору про надання професійної правничої допомоги № б/н від «10» вересня 2020 року, укладеному між ОСОБА_1 та адвокатом Гончаровим М.С.; акт приймання-передачі виконаних робіт №1 від 28.12.2020 до договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 10 вересня 2020 року; ордери на надання правничої (правової) допомоги; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2527, видане 15.06.2012.

Відповідно до додатку №1 від 10.09.2020 до договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 10.09.2020, в день підписання договору клієнтом сплачується адвокату сума в рахунок оплати професійної правничої допомоги в розмірі 14000,00 грн. Зазначена сума сплачується клієнтом за наступні послуги, що мають бути надані адвокатом: первинна консультація з метою проведення аналізу існуючої ситуації та фактичних обставин справи; визначення судової перспективи майбутньої справи; аналіз та добірка актуальної судової практики з аналогічних справ; підготовка та подача адвокатських запитів до виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Головного управління Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України; консультування при підготовці позовної заяви до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області про зобов`язання проведення приватизації квартири.

За змістом акту прийому-передачі грошових коштів згідно договору про надання професійної правничої допомоги № б/н від "10" вересня 2020 року, укладеному між ОСОБА_1 та адвокатом Гончаровим М.С., позивач передає, а адвокат приймає суму в розмірі 14000,00 грн в рахунок виконання адвокатом грошового зобов`язання перед клієнтом, яке закріплено у договорі про надання професійної правничої допомоги б/н від 10.09.2020.

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт №1 від 28.12.2020 до договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 10 вересня 2020 року, виконано такі роботи: первинна консультація з метою проведення аналізу існуючої ситуації та фактичних обставин справи; визначення судової перспективи майбутньої справи; аналіз та добірка актуальної судової практики з аналогічних справ; підготовка та подача адвокатських запитів до виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Головного управління Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України; консультування при підготовці позовної заяви до Хмельницькому міськрайонного суду про зобов`язання проведення приватизації квартири.

Такий вид правничої послуги, як написання позовної заяви включає в себе і ряд інших супутніх послуг, зокрема, вивчення документів наданих клієнтом; підготовка запитів.

Суд зазначає, що пошук актуальної судової практики не є видом правової допомоги. При цьому, пошук актуальної судової практики є допоміжною діяльністю при складанні процесуальних документів.

Суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви. Справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи.

В акті приймання-передачі виконаних робіт №1 від 28.12.2020 послуги (роботи) викладені в узагальненій формі, не є неконкретизованими та не містить детального опису робіт виконаних адвокатом із зазначенням кількості часу, витраченого на здійснення відповідних дій.

Таким чином, не може вважати, що при встановленні розміру гонорару в сумі 14000,00 грн, витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є співмірним зі складністю справи.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14000,00 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення органу приватизації державного житлового фонду, який знаходиться в повному господарському віданні чи оперативному управлінні Головного управління Національної гвардії України №28 від 09.06.2020.

Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2020 про приватизацію квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) Відповідач:Головне управління Національної гвардії України (вул. Святослава Хороброго 9-а, м. Київ, 03151 , код ЄДРПОУ - 08803498) Треті особи:Служба у справах дітей Хмельницької міської ради (вул. Грушевського 88, м. Хмельницький, Хмельницька область, код ЄДРПОУ - 26217145); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ); ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 АДРЕСА_9 ); ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 ( АДРЕСА_9 ) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк