Постанова

від 06.04.2023 по справі 821/1037/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 821/1037/16

адміністративне провадження № К/9901/1974/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду у касаційному порядку адміністративну справу № 821/1037/16

за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Скадовської районної державної адміністрації Бабича Владислава Володимировича, Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, третя особа: ОСОБА_2 , про скасування рішення про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року (головуючий-суддя Кузьменко Н.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (Головуючий-суддя Бойко А.В., судді: Димерлій О.О., Єщенко О.В.) - ,

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року позивач звернулася до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що вона є власником частки будинку АДРЕСА_1 , придбаної 13 березня 2008 року на прилюдних торгах. У результаті цього до неї перейшла 1/2 частина земельної ділянки, на якій розташована будівля.

В подальшому ОСОБА_2 почав перешкоджати їй у здійсненні права власності на земельну ділянку, що стало наслідком знищення частини житлового будинку та продаж земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 без відома позивача.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 17 березня 2016 року знято арешт з домоволодіння АДРЕСА_1 , а 18 березня 2016 року державним реєстратором прийнято рішення № 28804316 про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

З посиланням на норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868), просить скасувати рішення про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи від 18 березня 2016 року № 28804316.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 березня 2016 року № 28803909 та про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи № 28804316 від 18 березня 2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що державний реєстратор діяв всупереч спеціального законодавства, зокрема, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З метою повного захисту прав і інтересів позивача, вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Бабича В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 березня 2016 року № 28803909 та про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи № 28804316 від 18 березня 2016 року.

ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані помилковістю висновків про неотримання державним реєстратором від нього, як третьої особи, документа, який посвідчує факт знищення будинку. Крім того, судами залишено поза увагою клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи для вирішення питання чи наявні на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 - житловий будинок «А», гараж літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», туалет-душ літ. «Д» в смт Лазурне Скадовського району Херсонської області. Також зазначив, що суди розглянули справу за позовом до державного реєстратора Скадовської районної державної адміністрації, а не до державного реєстратора Реєстраційної служби Скадовського районного управління юстиції Херсонської області.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Суд, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судами встановлено, що згідно з свідоцтвом про придбання майна від 13 березня 2008 року, посвідченого нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Херсонської області Вербовською Л.Д., позивачу на праві власності належить майно, яке складається з: 1/2 частини житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Житловий будинок позначений в технічних документах під літерою «А», має загальну площу 84,3 кв. м, біля нього на земельній ділянці розташовано гараж літера «Б», сарай літера «В», сарай літера «Г», туалет-душ літера «Д». Майно, що раніше належало ОСОБА_2 , передано ОСОБА_1 у рахунок погашення боргу у розмірі 40 443 грн. Вказане майно зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (витяг № 18280955 від 28 березня 2008 року, реєстраційний номер майна 2983463; тип об`єкта: будинок житловий; власник ОСОБА_1 , частка 1/2.

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 22 вересня 2015 року його власниками є ОСОБА_2 - 1/2 частина та ОСОБА_1 - 1/2 частина (т.1 а.с. 24).

Судами також встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 комісія в складі: заступника селищного голови смт Лазурне, спеціаліста з земельних питань ІІ категорії, спеціаліста з юридичних питань І категорії, депутата Лазурненської селищної ради здійснила 08 лютого 2016 року перевірку та обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , під час якої .встановила, що будівля вказана в технічному паспорті бюро технічної інвентаризації під літерою «А» зруйнована, у зв`язку з чим комісія рекомендувала ОСОБА_2 після отримання акту обстеження земельної ділянки звернутись до Лазурненської селищної ради для отримання довідки про факт встановлення відсутності частини будівель вказаних у технічному паспорті з бюро технічної інвентаризації. Того ж дня т.в.о. селищного голови смт Лазурне ОСОБА_5 видано відповідну довідку № 2-17-19.

Крім того, встановлено, що на запит адвоката Дрьоміної Л.О. від 22 червня 2016 року тимчасово виконуючим обов`язки селищного голови Лазурненської селищної ради 01 липня 2016 року надано відповідь про те, що в акті комісії від 08 лютого 2016 року помилково здійснено посилання на технічний паспорт БТІ замість плану-схеми земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що була складена під час огляду земельної ділянки за заявою ОСОБА_2 від 08 лютого 2016 року. Також вказано, що у довідці від 08 лютого 2016 року була допущена технічна помилка, а саме: під літерою «А» вказана будівля, що демонтована ОСОБА_5 була помилково вказана як будівля в технічному паспорті БТІ (де значиться як житловий будинок). По факту житловий будинок під час огляду був у наявності, а будівля, що демонтована зазначена під літерою «А» в плані-схемі, яка була складена під час обстеження комісією.

Отже суди попередніх інстанцій встановили, що житловий будинок є в наявності, про що зазначила селищна рада, а наданий третьою особою для проведення перевірки технічний паспорт не відповідає фактичним обставинам, оскільки він датований 20 серпня 2003 року з відміткою про повну його належність ОСОБА_2 , у той час як 22 вересня 2015 року вказаний житловий будинок належав на праві власності двом особам.

18 березня 2016 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Бабич В.В. прийняв рішення №28803909 про проведення державної реєстрації припинення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав на праві власності по частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу за реєстраційним номером 878397665247 у зв`язку зі знищенням об`єкту нерухомого майна та проведенням державної реєстрації припинення права власності на нього.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1952-ІV).

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону № 1952-ІV державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав тощо.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону № 1952-ІV розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі знищення об`єкта нерухомого майна.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону № 1952-ІV державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до п.6 Порядку № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктом 18 Порядку № 1127 встановлено, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Зі змісту п.23 зазначеного Порядку слідує, що підстави для відмови в державній реєстрації прав визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 19 Порядку № 1127 передбачено, що державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Відповідно до пункту 75 Порядку № 1127 для державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням подаються:

1) документ, відповідно до якого підтверджується факт такого знищення;

2) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такі документи було знищено одночасно із знищенням такого об`єкта).

Згідно п.п. 2, 3 ч.1 ст.24 Закону № 1952-ІV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, незважаючи на ту обставину, що в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок зазначено два співвласники ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо припинення прав та їх обтяжень у зв`язку зі знищенням об`єкта нерухомого майна) підписано лише ОСОБА_2 , при цьому під час формування та реєстрації заяви у базі даних заяв відповідач належним чином не перевірив обсяг повноважень такої особи та не встановив повноваження ОСОБА_2 діяти від імені іншої особи, а також не перевірив документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій. Судами не встановлено доказів наявності у ОСОБА_2 довіреності вчиняти будь-які реєстраційні дії від імені ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням вимог частини 2 статті 11 КАС України, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Бабича В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 березня 2016 року № 28803909 та про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи № 28804316 від 18 березня 2016 року є законним та обґрунтованими.

Колегія суддів відхиляє, як безпідставні, доводи касаційної скарги про необхідність проведення по справі судової будівельно-технічної експертизи, оскільки предметом спору у даній справі є протиправність дій та рішень державного реєстратора як суб`єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, у зв`язку з недотриманням ним вимог Порядку №1127 та Закону № 1952-ІV, а саме: здійснення відповідачем відповідних реєстраційних дій за відсутності достатніх для цього підстав та документів.

Доводи про те, що суди розглянули справу до державного реєстратора Скадовської районної державної адміністрації, а не до державного реєстратора Реєстраційної служби Скадовського районного управління юстиції Херсонської області, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26 листопада 2015 року № 835-VIII та на підставі розпорядження голови Скадовської районної адміністрації від 25 лютого 2016 року № 1 з 01 березня 2016 року в структурі апарату районної державної адміністрації утворений сектор державної реєстрації, який не є правонаступником обов`язків реєстраторів прав та обтяжень на нерухоме майно реєстраційної служби Скадовського районного управління юстиції.

Таким чином, на час розгляду справи здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень належало до повноважень державних реєстраторів Скадовської районної державної адміністрації, у зв`язку з чим ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року замінено відповідача у справі - Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Скадовського районного управління юстиції Херсонської області на належних відповідачів - Державного реєстратора Скадовської районної державної адміністрації - Бабича Владислава Володимировича, Головне територіальну управління юстиції у Херсонській області.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами невірно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук