Рішення

від 27.03.2023 по справі 638/18016/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/18016/21

Провадження № 2/638/2113/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2023 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Цвіри Д.М.,

за участю секретаря Зінченко А.С.,

представника позивача Залеської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського районного суду м. Харкова, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «С-Інвестбуд» про стягнення коштів за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м. Харкова звернулася ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «С-Інвестбуд» про стягнення штрафних санкцій та моральної шкоди за невиконання зобов`язань, яким просила:

- стягнути з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "С-ІНВЕСТБУД" на користь ОСОБА_1 13168233 грн. 5 коп., з яких: 3% річних - 35 659 грн. 25 коп., індекс інфляції за весь час прострочення - 105 375 грн. 76 коп., пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) - 13 027 198 грн 5 коп.

- стягнути ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "С-ІНВЕСТБУД" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 120 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між позивачем та ТОВ Фінансова компанія С-Інвестбуд було укладено договори: Договір № ФФБ-27-Д про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 07.11.2016 (далі-Договір № 1), Договір № ФФБ-30-Д про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 16.12.2016 (далі-Договір 2), Договір № ФФБ-60-Д про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 20.09.2019 (далі-Договір № 3).

Відповідно до умов Договору № 1, Договору № 2, Договору № 3 позивачка зобов`язалась передати відповідачу кошти на зведення двох квартир та комори за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач зобов`язався організувати будівництво, звести будинок, а саме закінчити будівництво - та прийняти до експлуатації і передати у власність позивачки вказане нерухоме майно.

Загальна вартість майнових прав згідно Договору № 1, Договору № 2, Договору № З складає: вартість квартири АДРЕСА_2 - 702 060, 96 грн. + вартість квартири АДРЕСА_3 - 180000,00 гри + вартість комори 47 520,00 грн, тобто 929 580 грн. 96 коп.

Як вбачається із вищезазначених договорів, покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок продавця 100% вартості майнових прав на квартири та комору.

За Договором № 1 вартість майнових прав складала 180 000 грн., кошти були виплачені в повному обсязі, що підтверджується свідоцтвом про участь у фонді фінансування будівництва об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 (копія свідоцтва додається).

За Договором № 2 вартість майнових прав складала 702 060 грн. 96 коп., кошти були виплачені в повному обсязі, що підтверджується графіком подальшого внесення довірителем ФФБ грошових коштів на рахунок ФФБ об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (копія графіку додається).

За Договором № 3 вартість майнових прав складала 42 520 грн., кошти були виплачені в повному обсязі, що підтверджується свідоцтвом про участь у фонді фінансування будівництва об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 (копія свідоцтва додається).

Так, позивач, перерахувала на поточний рахунок відповідача 100% вартості майнових прав на квартири та комору. Таким чином, позивачка виконала свої зобов`язання перед відповідачем.

Крім того, з урахуванням Додаткового договору № 7 про внесення змін до Договору № ФФБ-27-Д від 07.11.2016 про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , Додаткового договору № 7 про внесення змін до Договору № ФФБ-30-Д від 16.12.2016 про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , Додаткового договору № 2 про внесення змін до Договору № ФФБ-60-Д від 20.09.2019 про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , плановий термін прийняття до експлуатації Об`єкта будівництва в експлуатацію - 01.08.2020.

Однак відповідачем в зазначений строк, Об`єкт будівництва до експлуатації не прийнято, на сьогоднішній день в порушення умов договору будівництво житлового будинку не завершене, будинок прийнято до експлуатації не було, квартири та комора в обумовлений строк не передані. Отже, відповідачем не було належним чином виконано умови Договору № 1, Договору № 2, Договору № 3.

У зв`язку з тим, що строк виконання зобов`язання сплинув 01.08.2020, з 02.08.2020 зобов`язання є простроченим. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення сума штрафних санкцій за порушення умов договору, індекс інфляції за весь час прострочення та пені у розмірі 3% вартості роботи, навівши в позові відповідні розрахунки.

Крім того, через тривале порушення зобов`язань, позивачу спричинена моральна шкода, зокрема позивач реалізував належне подружжю квартиру з метою набуття квартири за адресою: АДРЕСА_1 (копія договору купівлі-продажу від 16.08.2019 додається), оскільки відповідач запевняв, що зобов`язання будуть виконані вчасно. У зв`язку із чим позивач вимушений орендувати житло. Орієнтовні витрати на оренду квартири складають 5 000 тисяч гривень в місяць. Позивач проживає не у власному майні, а тому постійно вимушений змінювати його у зв`язку із чим перебуває в стресі. Позивач не впевнений на даний час в можливості завершення будівництва.

18.01.2022 через канцелярію суду надійшов відзив від представника ТОВ Фінансова компанія С-Інвестбуд, в якому він заперечував проти задоволення вимог, мотивуючи тим, що ТОВ «Фінансова компанія «С - Інвестбуд» є фінансовою установою, яка здійснює діяльність з залучення коштів установників управління майном для фінансування об`єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю. Зазначену діяльність ТОВ «Фінансова компанія «С - Інвестбуд» провадить на підставі ліцензії, виданої 08.09.2014 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. В своїй діяльності ТОВ «Фінансова компанія «С - Інвестбуд» керується Законом України «Про фінансово кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а саме ТОВ «Фінансова компанія «С - Інвестбуд» є управителем, який від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та відповідає вимогам, встановленим зазначеним Законом.

Договори, з позивачем буди укладені у відповідності до ЗУ «Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Отже, твердження позивача, що він є покупцем, а ТОВ «ФК «С - Інвестбуд» є продавцем майнових прав, не відповідають фактичним обставинам справи та діючому законодавству. Оскільки в даному випадку, фізична особа ОСОБА_1 виступає установником управління майном (довірителем ФФБ), а ТОВ «ФК «С - Інвестбуд» - управителем.

Пунктом 1.2 Договору 1, Договору 2 та Договору 3 передбачено, що сторони домовились, що терміни вживаються у цьому Договорі у значенні, викладеному у Законі України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Таким чином, підписанням зазначених Договорів позивач підтвердила, що обізнана із застосуванням до них Закон України «Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 укладених Договорів визначено, що:

«1.4. За цим Договором Довіритель ФФБ приймає на себе зобов`язання виконувати Правила ФФБ, передає Управителю ФФБ в обсягах та на умовах цього Договору грошові кошти в довірче управління з метою отримання у власність Об`єкта інвестування, визначеного в п. 5. цього Договору, та встановлює обмеження щодо окремих дій Управителя ФФБ з управління цими грошовими коштами.

1.5. Управитель ФФБ приймає грошові кошти на рахунок ФФБ у довірче управління з подальшим використанням їх на умовах та у порядку, визначеному цим Договором та правилами ФФБ.

Отже, спеціальним Законом визначено права Довірителя ФФБ у випадку порушення забудовником строків спорудження об`єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов`язків.

Твердження позивача про необхідність застосування до правовідносин сторін положень Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки договір купівлі - продажу майнових прав передбачає в подальшому набуття їх покупцем права власності на квартиру, повинні бути відхилені судом, з огляду на наступне.

Між сторонами договір купівлі - продажу майнових прав не укладався, укладені між Сторонами Договір 1, Договір 2, Договір 3 є договорами управління майном, які регулюються спеціальним Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція - будь-який, виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Наведене дає підстави для висновку, що норми Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються до правовідносин фінансового-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Ураховуючи, що Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», як спеціальний нормативно- правовий акт, передбачає, що у разі порушення забудовником строків спорудження об`єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов`язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов`язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ, тобто визначено відповідальність управителя перед Довірителем ФФБ, на зазначені правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Окрім того, пунктом 3.1.1.14 Договору 1, Договору 2, Договору 3 встановлено, що Управитель ФФБ (ТОВ «ФК «С - Інвсетбуд») не несе відповідальності за порушення термінів введення Об`єкта будівництва в експлуатацію, а також термінів його заселення, спричинених житлово - експлуатаційними службами.

Таким чином, пред`явлення позивачем зазначеного позову до ТОВ «ФК «С - Інвестбуд» суперечить умовам, укладених між сторонами Договорів, та фактичним обставинам справи.

Твердження позивача, що ним були перераховані на поточний рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 929850,96 грн., як 100% оплата вартості майнових прав на квартири та комору, суперечить умовам укладених Договорів, оскільки зазначені грошові кошти були передані (перераховані) ТОВ «ФК «С - Інвестбуд» в довірче управління з метою отримання у власність Об`єкта інвестування, а не у власність ТОВ «ФК «С - Інвестбуд», оскільки відповідач не є власником зазначених Об`єктів інвестування, він лише здійснює довірче управління переданими йому позивачем грошовими коштами відповідно до умов укладених договорів. Зазначене підтверджується умовами Договору 1, Договору 2, Договору 3, а саме (п. 2.9) управитель для досягнення мети управління ФФБ перераховує частину отриманих в довірчу власність грошових коштів на фінансування спорудження Об`єкта будівництва згідно з затвердженим Забудовником з Управителем ФФБ графіком фінансування спорудження Об`єкта будівництва та формує оперативний резерв, який залишається в управлінні Управителя ФФБ та становить 5 % від суми фактично внесених Довірителями ФФБ грошових коштів.

Твердження позивача, що загальна вартість роботи (послуги) відповідача за Договором 1, Договором 2, Договором 3 становить 929850,96 грн. та дорівнює загальній вартості Об`єктів інвестування за Договором 1, Договором 2, Договором 3, суперечить умовам зазначених договорів та діючому законодавству, оскільки зазначені грошові кошти у загальній сумі 929850,96 грн. були передані ТОВ «ФК «С - Інвестбуд» в довірче управління та є загальною вартістю Об`єктів інвестування, але не є оплатою позивачем ТОВ «ФК «С - Інвестбуд» за послуги з довірчого управління.

А тому, зроблений позивачем розрахунок пені у розмірі трьох відсотків від вартості роботи (послуги), а саме від загальної вартості Об`єктів інвестування за Договором 1, Договором 2, Договором 3 у сумі 929850,96 грн. на загальну суму 13027198,50 грн. є помилковим та таким, що суперечить частині п`ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки загальна вартість Об`єктів інвестування за Договором 1, Договором 2, Договором 3 не є оплатою позивачем за здійснення послуг з довірчого управління ТОВ «ФІС «С - Інвестбуд».

Зазначена сума - 929850,96 грн. є коштами, які були передані позивачем за Договором 1, Договором 2, Договором 3 в довірче управління ТОВ «ФК «С - Інвестбуд» для подальшого їх перерахування ТОВ «ФК «С - Інвестбуд» Забудовнику з метою отримання позивачем у власність від Забудовника передбачених умовами договорів Об`єктів інвестування, що відповідає абзацу першої частини шостої статті 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Окрім того, пунктом 3.1.1.14 Договору 1, Договору 2, Договору 3 встановлено, що Управитель ФФБ (ТОВ «ФК «С - Інвестбуд») не несе відповідальності за порушення термінів введення Об`єкта будівництва в експлуатацію, а також термінів його заселення, спричинених житлово-експлуатаційними службам.

Отже, при укладенні зазначених договорів, позивачем та відповідачем була погоджена умова щодо звільнення під відповідальності ТОВ «ФК «С - Інвестбуд» у випадку порушення термінів введення Об`єкта будівництва в експлуатацію, що відповідає ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, пред`явлення позивачем зазначеної вимоги про стягнення з ТОВ «ФК «С - Інвестбуд» пені у сумі 13027198,50 грн. відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» суперечить умовам, укладених між сторонами Договорів, фактичним обставинам справи, та нормам діючого законодавства України, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення з ТОВ «ФК «С - Інвестбуд» суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України. Положення зазначеної статті стосуються виконання грошових зобов`язань.

Пунктом 8.14 Договору 1, Договору 2, Договору 3 визначено, що Управитель ФФБ повертає Довірителям ФФБ кошти тільки у конкретних випадках.

Станом на момент подання позову до суду, ОСОБА_1 не зверталась до ТОВ «ФК «С - Інвестбуд», з вищезазначеними заявами, Об`єкти інвестування від ОСОБА_1 на сьогоднішній день не відкріплені, укладені договори є діючими, а тому у ТОВ «ФК «С - Інвестбуд» на сьогоднішній день відсутній обов`язок щодо повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 929850,96 грн. А тому вимога позивача про стягнення з ТОВ «ФК «С - Інвестбуд» штрафних санкцій за порушення умов договору 3% річних у сумі 35659,25 грн. та індексу інфляції за весь час прострочення 105375,76 грн. відповідно до статті 625 ЦК України є безпідставною.

Сам лише факт прострочення виконання зобов`язання, не може бути підставою для застосування положень ст. 625 ЦК України, оскільки статтями 18, 20 спеціального Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено підстави та порядок повернення грошових коштів Довірителям ФФБ.

Щодо вимоги про стягнення з ТОВ «ФК «С - Інвестбуд» моральної шкоди у розмірі 120000,00 грн., заперечуємо проти задоволення цієї вимоги. Позовна заява не містить розрахунку моральної шкоди, а також доказів як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і доказів спричинення їй моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювана та спричиненою шкодою. В зв`язку з цим, у відповідача відсутня можливість надати обґрунтовані заперечення на вимоги позивача. Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази спричинення їй моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювана та спричиненою шкодою.

15.02.2022 від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, якою заперечувала доводи відповідача, викладені у відзиві, посилаючись на судову практику та наполягала на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.11.2021 позовну заяву прийнято до провадження судді Цвіри Д.М., відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.10.2022 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду, в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «С-Інвестбуд» про залишення позовної заяви без руху, відмовлено.

Представник позивача в судовому засіданні надала пояснення відповідно до позовної заяви, додавши, що позовних вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, не заявлено, але акцентувала увагу суду на тому, що після ухвалення рішення, нею буде подано заяву для ухвалення додаткового рішення, як того вимагає ЦПК України.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Між позивачем та ТОВ Фінансова компанія С-Інвестбуд було укладено договори: Договір № ФФБ-27-Д про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 07.11.2016 (далі-Договір № 1), Договір № ФФБ-30-Д про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 16.12.2016 (далі-Договір 2), Договір № ФФБ-60-Д про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 20.09.2019 (далі-Договір № 3).

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 укладених Договорів визначено, що:

«1.4. За цим Договором Довіритель ФФБ приймає на себе зобов`язання виконувати Правила ФФБ, передає Управителю ФФБ в обсягах та на умовах цього Договору грошові кошти в довірче управління з метою отримання у власність Об`єкта інвестування, визначеного в п. 5. цього Договору, та встановлює обмеження щодо окремих дій Управителя ФФБ з управління цими грошовими коштами.

1.5. Управитель ФФБ приймає грошові кошти на рахунок ФФБ у довірче управління з подальшим використанням їх на умовах та у порядку, визначеному цим Договором та правилами ФФБ.»

Окрім того, пунктом 3.1.1.14 Договору 1, Договору 2, Договору 3 встановлено, що Управитель ФФБ (ТОВ «ФК «С - Інвсетбуд») не несе відповідальності за порушення термінів введення Об`єкта будівництва в експлуатацію, а також термінів його заселення, спричинених житлово - експлуатаційними службами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 7.1. Договорів встановлено, що планове введення Об`єкта будівництва в експлуатацію до 30 червня 2017 рік.

Встановлення орієнтовного строку вказує на невизначеність такої істотної умови як строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

За правилами ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи викладене, суд вважає, що строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію в Договорах про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку конкретно не визначений, так як в п. 7.1. Договорів зазначена не конкретна, а орієнтовна календарна дата прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

В ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України вказано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

При цьому, зобов`язання щодо прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію не належить до цивільних відносин, тобто до відносин, за наявності яких передбачена цивільно-правова відповідальність.

В чинному законодавстві України таке поняття як прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію відсутнє.

Стаття 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об`єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.

Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єктів, необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (з наступними змінами і доповненнями).

Згідно п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

В п. 4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів встановлено, що надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Повноваження Держархбудінспекції здійснюються її апаратом. При цьому реєстрація (повернення, скасування реєстрації) декларації щодо об`єктів, які розміщено на території кількох адміністративно-територіальних одиниць та вплив (відповідно до проектної документації) від діяльності яких після прийняття в експлуатацію буде поширюватися на дві і більше адміністративно-територіальні одиниці, здійснюється безпосередньо апаратом Держархбудінспекції, а щодо інших об`єктів - її територіальними органами за місцезнаходженням таких об`єктів.

Так як прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, то відносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить не до цивільно-правових, а до публічно-правових відносин.

Статтею 1 ЦК України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що термін прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію в Договорах конкретною датою не визначений, а вказана орієнтовна дата, а також те, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правих відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони ТОВ «ФК «С - Інвсетбуд» відсутній. Це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ст. ст. 524, 533-535 ЦПК України передбачено, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої особи (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою застосування відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 549 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Тобто порушення грошового зобов`язання є невиконання боржником обов`язку сплатити грошові кошти.

Обов`язок щодо прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію не є грошовим зобов`язанням.

За таких обставин, правовідношення, яке виникло між сторонами, не є грошовим зобов`язанням, тому до спірних правовідносин не застосовується можливість стягувати з відповідача пеню.

Щодо вимоги позивача, про стягнення з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "С-ІНВЕСТБУД" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 120 000 грн., суд зазначає наступне, відповідно до ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст.23ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст.611ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Разом з тим, сама по собі право на відшкодування моральної шкоди за порушення цивільно-правового договору, в тому числі, і в разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, не звільняє позивача від обов`язку доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача, факту завдання моральної шкоди, обґрунтування й доведення її розміру

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові ПленумуВерховного СудуУкраїни №4від 31березня 1995року «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. ст.12,81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, що заявляє вимоги про відшкодування моральної шкоди зобов`язаний довести наявність складу цивільно-правового правопорушення, а саме, наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні, а також надати докази на підтвердження розміру завданої шкоди.

Свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач пов`язував із невиконанням ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "С-ІНВЕСТБУД" зобов`язань щодо організації будівництва, зведення будинку, здачі будинку в експлуатацію та передачі у власність позивачці нерухомого майна.

При цьому, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 22 липня 2020 року в справі № 369/6303/19, від 17 жовтня 2018 року у справі № 757/39364/15-ц, згідно з якої Верховний Суд зазначив, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правих відносин, зі сторони відповідача відсутній склад цивільно-правового порушення.

З урахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ«Фінансова компанія«С-Інвестбуд»про стягненняштрафних санкційта моральноїшкоди заневиконання зобов`язань, слід відмовити за недоведеністю.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «С-Інвестбуд» про стягнення коштів за договором позики- відмовити.

Судові витрати вважати сплаченими позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua).

Інформація щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 )

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «С-Інвестбуд» (код ЄДРПОУ 34015774, місцезнаходження: 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 4-А, офіс 72)

Суддя Д.М. Цвіра