Рішення

від 24.03.2023 по справі 335/8468/18

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/8468/18 2/335/190/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Грибанова Ольга Віталіївна, органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру, витребування квартири із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу - Грибанова О. В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру, витребування квартири із чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він є онуком ОСОБА_4 , який проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1 (станом на день подання позову - АДРЕСА_2 . Зазначена квартира належала його діду на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради 15 жовтня 2001 року.

19 жовтня 2011 року за життя ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Кікоть А. Г., яким зробив розпорядження на випадок його смерті, заповівши все його майно позивачеві.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої ввійшли всі права та обов`язки спадкодавця, зокрема, до складу спадщини ввійшла квартира АДРЕСА_3 .

30 серпня 2012 року він звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Абрамова М. О. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, подавши нотаріусу разом із заявою заповіт спадкодавця та інші документи, які необхідні для прийняття та оформлення в подальшому права на спадщину після смерті ОСОБА_4 . Через відсутність грошових коштів на оформлення спадщини та відсутність потреби у цьому, ним було вирішено відкласти отримання свідоцтва про право на спадщину на більш пізній час. Весь цей час позивач проживав за місцем реєстрації у м. Рубіжне Луганської області.

У липні 2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Абрамова М. О. з метою оформлення спадкових прав на спадщину після померлого ОСОБА_4 . Проте, приватним нотаріусом АбрамовимМ. О. йому було повідомлено, що видача свідоцтва про право на спадщину неможлива через відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на успадковану квартиру.

Пізніше ним встановлено, що належна діду квартира 14 травня 2013 року відчужена від його (діда) імені на підставі начебто укладеного між ним та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О. В., в той час як дід помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому відчуження квартири після смерті його діда здійснила інша невідома особа, яка діяла від його імені.

21 травня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О. С., на підставі якого ОСОБА_2 продав та передав у власність, а ОСОБА_3 купила та прийняла у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 і сплатила за нього оговорену грошову суму. Вказаний договір купівлі-продажу був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить інформаційна довідка №129528635 від 03 липня 2018 року.

На переконання позивача, договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 14травня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.

Оскільки в момент вчинення зазначеного правочину власник не міг проявити волю до його укладення та не мав правоздатності і дієздатності внаслідок своєї смерті, вказане майно вибуло з володіння ОСОБА_4 не з його волі шляхом укладання недійсного договору купівлі-продажу іншою особою від його імені.

Тому визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 за заповітом у судовому порядку є єдиним можливим та належним способом захисту порушених прав позивача.

У зв`язку із зазначенимпозивач просив судвизнати недійснимдоговір купівлі-продажуквартири,укладений 14травня 2013року між ОСОБА_4 ,померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_2 ,нотаріально посвідченийприватним нотаріусомЗапорізького міськогонотаріального округуГрибановою О.В.,зареєстрований вреєстрі за№601;витребувати із чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 на його користь квартиру АДРЕСА_3 ; визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_3 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

ПостановоюЗапорізького апеляційногосуду від20квітня 2021року рішенняОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від30листопада 2020рокускасовано іухвалено новесудове рішенняпро задоволенняпозову.Визнано договіркупівлі-продажуквартири,що розташованаза адресою: АДРЕСА_4 ,укладений 14травня 2013року між ОСОБА_4 ,померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_2 ,нотаріально посвідченийприватним нотаріусомЗапорізького міськогонотаріального округуГрибановою О.В.,зареєстрований вреєстрі за№ 601,недійсним.Визнано за ОСОБА_1 право власностіна квартируза адресою: АДРЕСА_4 ,в порядкуспадкування зазаповітом післясмерті ОСОБА_4 ,померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 .Витребувано на користь ОСОБА_1 вищезазначену квартиру із незаконного володіння ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на загальну суму 6 384,00 грн, по 3 192,00 грн з кожного.

Постановою Верховного Суду від 22 червня 2022 року постанову Запорізького апеляційного суду від 20 квітня 2021 року скасовано. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на квартиру змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції постанови Верховного Суду. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2020 в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування квартири із чужого незаконного володіння скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

05 липня 2022 справа надійшла до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою судді від 08 липня 2022 року прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Грибанова Ольга Віталіївна, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру, витребування квартири із чужого незаконного володіння в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування квартири із чужого незаконного володіння, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, учасникам справи встановлені строки подання заяв по суті справи, призначене підготовче засідання.

Ухвалою суду від 06 вересня 2022 року продовжено строк підготовчого провадження в справі на 30 днівдо 06.10.2022.

05 вересня 2022 року представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Мухіною Л.С. подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій представник відповідача просить суд відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування квартири із чужого незаконного володіння у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Учасники справи правом на подання заяв по суті справи не скористалися.

29.09.2022 за клопотанням представника позивача - адвоката Кузьмінова Д.В. судом витребувано з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Запорізької області Управління державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відомості, чи проводилась реєстрація смерті позивача.

24.11.2022 на запит суду з Національної соціальної сервісної служби України надійшла інформація, згідно якої станом на 23.11.2022 в ЄІБД ВПО відсутня інформація про позивача як внутрішньо переміщеної особи.

30.11.2022 з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Запорізької області Управління державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на виконання ухвали суду від 29.09.2022 надійшов лист, з якого вбачається, що в Держаному реєстрі актів цивільного стану по місту Запоріжжю та Запорізькій області актовий запис про смерть ОСОБА_1 відсутній.

Ухвалою суду від 06.02.2023 року підготовче провадження у справі закрито, призначено судове засідання для розгляду справи по сутіна 14 год. 30 хв. 06 березня 2023 року.

06 березня 2023 року розгляд справи було відкладено до 09 год. 00 хв. 24 березня 2023 року у зв`язку із тим, що всі учасники справи та їх представники в судове засідання не з`явилися. При цьому, представник позивача подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати за відсутності позивача та його представника, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 09 год. 00 хв. 24 березня 2023 року учасники справи, повідомлені належним чином про судове засідання, до суду не з`явилися.

Позивача, остання відома адреса місця проживання (перебування) якого знаходиться на тимчасово окупованій території,було викликанов судовезасідання черезоголошення наофіційному веб-сайтісудової владиУкраїнив порядку, передбаченому ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції, чинній на момент розгляду справи. Також судову повістку про виклик до суду було вручено представникові позивача, про що в матеріалах справи міститься відповідна розписка. Причини не явки в судове засідання позивач та його представник суду не повідомили.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судове засідання 24 березня 2023 року не з`явилися. Представник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_3 та її представника, в якій заперечувала проти задоволення позову та просила застосувати до вимог позивача позовну давність.

Інші учасники справи причин неявки в судове засідання суду не повідомили, із клопотаннями про відкладення судового розгляду або заявами про розгялд справи зза їх відсутності до суду не зверталися.

З огляду на вищевикладене, суд вирішив розглянути справу за відсутності учасників справи та безфіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва № 2202 від 15 жовтня 2001 року квартира АДРЕСА_5 на праві приватної власності належала ОСОБА_4 (т.1, а. с. 25).

Заповітом від 19 жовтня 2011 року, зареєстрованим в реєстрі № 2-1952 державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Кікоть А. Г., ОСОБА_4 на випадок його смерті заповідав ОСОБА_1 все майно, яке йому буде належати на день смерті. Раніше посвідчений від його імені заповіт від 12 березня 2002 року за реєстровим №2-758 скасував (т. 1 а. с. 15).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 17).

30 серпня 2012року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом та приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Абрамовим М. О. заведена спадкова справа № 28-2012 (т. 2, а. с. 2-39).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 14 травня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Грибановою О.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 601, ОСОБА_4 , як продавець, передав у власність ОСОБА_2 , як покупця, квартиру АДРЕСА_5 (т. 1, а. с. 26-27).

За договором купівлі-продажу квартири від 21 травня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С., в реєстрі за № 2216, ОСОБА_2 , як продавець, передав у власність ОСОБА_3 , як покупцю, квартиру АДРЕСА_5 (т.1, а. с. 28).

ОСОБА_5 , матір`ю якого є ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно до довідки ДРП ЗМР від 22 лютого 2019 року, місце проживання зареєстроване: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 147-148).

02 серпня 2018 року ОСОБА_6 , який діяв від імені ОСОБА_1 , звернувся з заявою до приватного нотаріуса Абрамова М.О. про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Згідно з листом Голови Луганської обласної державної адміністрації від 18жовтня 2020 року з кінця 2013 року до липня 2018року будь-які обмеження на в`їзд/виїзд з/до м. Рубіжного Луганської області не застосовувалися (т. 2 а.с. 211).

Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Абрамова М.О. від 02 серпня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим Третьою Запорізькою державною нотаріальною конторою 19 жовтня 2011 року, реєстровий номер 2-1952 на квартиру АДРЕСА_5 , з причин ненадання документу, що підтверджує право власності на квартиру (т. 1. а. с. 65).

Прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану квартиру. Проте спірна квартира вибула із власності ОСОБА_1 шляхом укладання 15 травня 2013 року договору купівлі-продажу від імені попереднього власника, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на підставі нікчемного правочину.

Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_1 незаконним шляхом, поза його волею, що є підставою для її витребування і від добросовісного набувачавідповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_3 у відзиві на позов, поданому 25 лютого 2019 року (т. 1 а.с. 143 146) заявила про застосування наслідків спливу позовної давності. Крім того, 12 серпня 2020 року та 05 вересня 2022 року представником позивача подані окремі заяви застосування позовної давності до вимог позивача про витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння.Заяви відповідача мотивовані тим, що відчуження квартири від імені померлого ОСОБА_4 відбулося 14травня2013 року, тобто з дня вчинення оспорюваного правочину до моменту звернення позивача до суду пройшло більше трьох років, більше трьох років минуло і з часу укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та нею 21травня2013 року. В день посвідчення договору нотаріусом внесені відомості до Державного реєструречових прав на нерухоме майнота про зазначену реєстрацію позивач мав можливість довідатись.

02 квітня 2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому, зокрема зазначено, що позивач довідався про те, що квартира вже не зареєстрована за ОСОБА_4 на початку липня 2018 року, коли отримав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформаційну довідку № 129528635 від 03 липня 2018 року, тому позовна давність для звернення до суду ним не пропущена.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини четверта, п`ята статті 267ЦК України).

У постанові від 07 листопада 2018 року у справі №372/1036/15-ц(провадження № 14-252цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем».

У постанові Великої Палати Верховного Судувід 19 листопада 2019 року в справі №911/3677/17 (провадження № 12-119гс19) вказано, що «для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

У справах про захист прав власності при застосуванні статті 261 ЦК України слід виходити з презумпції можливості та обов`язку власника знати про стан своїх майнових прав, а тому саме позивач повинен довести не лише факт, через який він не знав про порушення свого права, але й що він не міг дізнатися про порушення свого права власності.

Участинахпершій,третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостійстатті 81 ЦПК Українивизначено, щоцивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін,кожна сторона повинна довести ті обставини, які маютьзначення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Визначаючи початок перебігу позовної давності, суд має встановити коли позивач довідався або міг довідатися про порушене право.

Право власності позивача на спірну квартиру було порушене в момент її відчуження за нікчемними договором купівлі-продажу від 14 травня 2013 року.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 5 зазначеного Закону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї

статті (ч. 6 зазначеного Закону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок надання інформації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з Державного реєстру прав на момент виникнення спріних правовідносин було врегульовано ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якої інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається у формі витягу,інформаційної довідкита виписки.

Витяг з Державного реєстру прав на підставі заяви мали право отримувати: власник нерухомого майна або уповноважена ним особа; особа, яка маєречове правона чуженерухоме майно,або уповноваженанею особа; спадкоємець (правонаступник - для юридичної особи) або уповноважена ним особа.

З наявних в матеріалах справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 травня 2013 року (т. 1 а.с. 85, т. 2 а.с. 57) вбачається, що приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В. 14 травня 2013 року під час посвідчення договору купівлі-продажу, укладеного між невідомою особою, яка надала документи, що посвідчують особу ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , о 10 год. 33 хв. проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 , об 11 год. 02 хв. за ОСОБА_2 .

Отже, позивач як особа яка прийняла спадщину після ОСОБА_4 , починаючи з 14 травня 2013 року міг дізнатися про порушення свого права власності на спірну квартиру, звернувшись до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину або із заявою про видачу йому витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, передбаченому чинним на момент такого звернення законодавством.

Проживання позивача на території іншого населеного пункту не позбавляло позивача можливості дізнатися про долю належного йому майна. Тим більше, що з наданого відповідачем ОСОБА_3 листа Голови Луганської обласної державної адміністрації від 18жовтня 2020 року вбачається, що з кінця 2013 року до липня 2018року будь-які обмеження на в`їзд/виїзд з/до м. Рубіжного Луганської області не застосовувалися (т. 2 а.с. 211).

Доказів існування інших об`єктивних обставин, що позбавили позивача можливості дізнатися про долю належної йому квартири починаючи з моменту її відчуження за нікчемним правочином 14 травня 2013 року та до 22 липня 2015 року, матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння.

Доказів існування обставин, що вказували б на поважність причин пропущення позивачем позовної давності, матеріали справи також не містять.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, за відсутності поважних причин поважних причин пропущення позивачем для її поновлення, є підставою для відмови у позові.

З огляду на вищевикладене, у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування квартири із чужого незаконного володіння слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 263-265, 272 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_6 ), до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ), про витребування квартири із чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 06 квітня 2023 року.

Суддя А.В.Стеценко