Постанова

від 05.04.2023 по справі 192/110/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3724/23 Справа № 192/110/20 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

при секретарі ПанасенкоС.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2020 року позивач заступник керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до суду з вищезазначеним позовом (т. 1 а.с. 1-14), який в подальшому уточнив (т. 1 а.с. 70-82), посилаючись на те, що 08 листопада 2001 року ОСОБА_3 було надано в постійне користування для ведення фермерського господарства, земельну ділянку площею 15,9 га в межах Привільнянської сільської ради, у зв`язку з чим йому було видано державний акт на право постійного користування землею.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже його право постійного користування вказаною земельною ділянкою припинилось.

Прокурором встановлено, що після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким дружині спадкоємця ОСОБА_1 передано в спадщину 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 15,9 га, яка надана для ведення фермерського господарства, розташована на території Привільнянської сільської ради, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 961701, виданого Солонянською райдержадміністрацією Дніпропетровської області 16 вересня 2011 року, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів за № 122500001000615, кадастровий номер земельної ділянки 1225086000:01:200:0001.

Зазначав, що державний акт на право приватної власності на землю або на право постійного користування землею площею 15,9 га на території Привільнянської сільської ради на ім`я ОСОБА_3 Солонянською районною державною адміністрацією не видавався. Не приймалось головою Солонянської районної державної адміністрації розпорядження від 13 листопада 2009 року № 678-р-09 «Про надання права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Натомість за № 678-р-09 зареєстроване розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для ведення фермерського господарства громадянам членам СФГ «Світоч» на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. Прізвище ОСОБА_3 серед членів СФГ «Світоч» відсутнє.

Вважав, що розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації від 13 листопада 2009 року № 678-р-09 «Про надання право власності на земельну ділянку громадянину ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» є підробленим. Державний акт на право приватної власності на землю або на право постійного користування землею площею 15,9 га на території Привільнянської сільської ради Солонянського району на ім`я ОСОБА_3 . Солонянською райдержадміністрацією 12 вересня 2011 року не видавався.

Підставою для реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1225086000:01:200:0001 за ОСОБА_3 та співвласниками: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стало розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації від 13 листопада 2009 року №678-р-09. Однак, оригінали державних актів на вказану земельну ділянку відсутні як у Солонянській районній державній адміністрації, так і у відділі у Солонянському районі головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

За даним фактом слідчим слідчого відділу Солонянського відділу поліції Головного управління Дніпровського відділу поліції Національної поліції (далі СВ Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області) 16 грудня 2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019040570000768 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України. Вважав, що земельна ділянка кадастровий номер 1225086000:01:200:0001 площею 15,9 га, перебуває у державній власності, державні акти на право приватної власності зазначеної земельної ділянки та розпорядження щодо відведення її ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку компетентними органами не видавались. Їх фактично було підроблено, тому такі державні акти є нікчемними, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю. Свідоцтво про право на спадщину також є недійсним, оскільки воно було видано на підставі вищевказаних актів.

На підставі викладеного та з урахуванням уточнень, позивач просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 22 серпня 2017 року № 1-1634 на право приватної власності на 1/3 частини земельної ділянки, загальною площею 15,9 га, в межах згідно з планом, яка надана для ведення фермерського господарства, розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 961701, виданого Солонянською райдержадміністрацією Дніпропетровської області 16 вересня 2011 року, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів за № 122500001000615, кадастровий номер земельної ділянки 1225086000:01:200:0001 та витребувати зазначену земельну ділянку із чужого незаконного володіння та користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2020 року у задоволенні позову заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області - відмовлено (т. 1 а.с. 175-180).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, заступник керівникаДніпропетровської обласноїпрокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою (т. 1 а.с. 185-191), посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, а також порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скористався своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін (т. 1 а.с. 217-220).

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області подало відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог (т. 2 а.с. 6-9).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30.03.2021 року залучено Дніпровську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області до участі у справі в якості правонаступника третьої особи: Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (т. 2 а.с. 17-19).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без задоволення, рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2020 року залишено без змін (т. 2 а.с. 81-88).

Постановою Верховного суду від 25 січня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційногосуду від14грудня 2021року скасовано,справу направитина новийрозгляд досуду апеляційноїінстанції (т.2а.с.133-139).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При новому розгляді, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 37).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 серпня 2017 року, виданого державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори, Голомутько Віра М. є спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримала у спадщину майно у вигляді 1/3 частки земельної ділянки, загальною площею 15,9 га в межах згідно з планом, яка надана для ведення фермерського господарства, розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 961701, виданого Солонянською райдержадміністрацією Дніпропетровської області, 16 вересня 2011 року, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів за № 122500001000615. кадастровий номер земельної ділянки 1225086000:01:200:0001 (т. 1 а.с. 39).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вищевказане право власності ОСОБА_2 зареєстровано 22 серпня 2017 року в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 22005000 (т. 1 а.с. 40-42).

Відповідно до розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року № 678-р-09 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для ведення фермерського господарства громадянам членам СФГ «Світоч» на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області» вказаним розпорядженням не вирішувалось питання про передання у власність будь-якій особі земельної ділянки загальною площею 15,9 га, що розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1225086000:01:200:0001 (т. 1 а.с. 44).

Згідно з листом виконуючого обов`язки Солонянської райдержадміністрації від 13 грудня 2019 року № 07-40-1349/0/224-19 державний акт на право власності на землю або право постійного користування землею площею 15,9 га на території Привільнянської сільської ради Солонянського району на ім`я ОСОБА_3 . Солонянською райдержадміністрацією не видавався, розпорядження щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 15,9 га, головою райдержадміністрації не виносилось, в тому числі і 16 вересня 2011 року (т. 1 а.с. 45).

Листом від 10 січня 2020 року № 07-05-30/0/224-20 голова Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області повідомив, що у 2009 році розпорядження голови районної державної адміністрації про надання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1225086000:01:200:0001 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не виносилось (т. 1 а.с. 46).

З листа начальника відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13 грудня 2019 року № 10-4-0,33-229/115-19 вбачається, що згідно книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (Розділ 1. Записи державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб від 31 січня 2011 року по 10 серпня 2011 року) вчинено запис № 122500001000615 від 16 вересня 2011 року щодо реєстрації державного акту серії ЯЕ № 961701 на земельну ділянку з кадастровим номером 1225086000:01:200:0001, загальною площею 15,9 га (в частці 1/3) за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Привільнянської сільської ради, на підставі розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації від 13 листопада 2009 року № 678-р-09 на ім`я ОСОБА_3 . Відповідно до книги записів державної реєстрації державних актів правовстановлюючий документ видано ОСОБА_3 , про що свідчить підпис власника про отримання даного документу. Відповідно до Державного реєстру земель станом на 31 грудня 2012 року, та Державного фонду документації із землеустрою на території Солонянського району Дніпропетровської області інформація та документи на вищевказану земельну ділянку відсутні. Відомості щодо розпаювання земельної ділянки з кадастровим номером 1225086000:01:200:0001 у відділ відсутні. Відмітки про скасування чи припинення права власності відповідно до книг реєстрації відсутні (т. 1 а.с. 48).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, в провадження Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12019040570000768, внесене 16 грудня 2019 року, за відомостями, що 16 грудня 2019 року до Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов рапорт заступника начальника СВ Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Феденка І.Я. про те, що невстановлена особа підробила державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 961701 на ім`я ОСОБА_3 , виданий Солонянською райдержадміністрацією Дніпропетровської області 16 вересня 2011 року, кадастровий номер земельної ділянки 1225086000:01:200:0001, яка розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. Попередня правова кваліфікація частина перша статті 358 КК України (т. 1 а.с. 53). До теперішнього часу досудове розслідування не завершено.

У матеріалах справи наявні державні акти на право власності на земельну ділянку серій ЯЕ № 961701, ЯЕ № 961698, ЯЕ № 961702, які були видані на підставі розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року № 678-р-09 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є власниками в рівних частках, по 1/3 частці, земельної ділянки площею 15,9000 га, що розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1225086000:01:200:0001. Вказані акти зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№ 122500001000615, 122500001000616, 122500001000617 (т. 1 а.с. 110-112).

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову мотивував своє рішення тим, що прокурором не надано належних та допустимих доказів щодо підробки розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року № 678-р-09. Наявність кримінального провадження за фактом підробки державного акту на ім`я ОСОБА_3 не підтверджує підробку розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, як і не підтверджує факту вибуття земельної ділянки від власника проти його волі. Встановлено, що відповідачі є співвласниками спірної земельної ділянки, право власності належним чином зареєстровано у відповідному реєстрі, у відповідачів наявні державні акти, підписані уповноваженими особами і мають всі відповідні реквізити.

Проте, з вищевказаними висновками суду першої інстанції погодитись неможливо враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої статті 26). Такі питання мають вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Отже обов`язковою умовою передачі у власність земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки у власність.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 61-183цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Судами встановлено, що згідно з листом виконуючого обов`язки Солонянської райдержадміністрації від 13 грудня 2019 року № 07-40-1349/0/224-19 державний акт на право власності на землю або право постійного користування землею площею 15,9 га на території Привільнянської сільської ради Солонянського району на ім`я ОСОБА_3 . Солонянською райдержадміністрацією не видавався, розпорядження щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 15,9 га, головою райдержадміністрації не виносилось, в тому числі і 16 вересня 2011 року (т. 1 а.с. 45).

Відповідно до розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року № 678-р-09 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для ведення фермерського господарства громадянам членам СФГ «Світоч» на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області» вказаним розпорядженням не вирішувалось питання про передання у власність будь-якій особі земельної ділянки загальною площею 15,9 га, що розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1225086000:01:200:0001 (т. 1 а.с. 44).

Згідно з листом виконуючого обов`язки Солонянської райдержадміністрації від 13 грудня 2019 року № 07-40-1349/0/224-19 державний акт на право власності на землю або право постійного користування землею площею 15,9 га на території Привільнянської сільської ради Солонянського району на ім`я ОСОБА_3 . Солонянською райдержадміністрацією не видавався, розпорядження щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 15,9 га, головою райдержадміністрації не виносилось, в тому числі і 16 вересня 2011 року (т. 1 а.с. 45).

У порушення статті 352 ЦПК України суд першої інстанції вказаних вимог закону та обставин справи не врахував. Встановивши, що Солонянською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області розпорядження про передачу спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не приймала, земельна ділянка вибула із володіння держави не з її волі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що прокурором не надано належних та допустимих доказів щодо підробки розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року № 678-р-09.

У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення частини першої статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Зазначені правові висновки були зроблені Верховним Судом у справах, що виникли з аналогічних правовідносин, та викладені у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 522/11473/15-ц, від 29 квітня 2020 року у справі №754/4108/18-ц, від 04 червня 2020 року у справі № 643/3144/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 761/46240/16-ц.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), сформульовано правовий висновок, за змістом якого задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про доведенність та обгрунтованість позовних вимог у зв`язку з чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Верховний суд у своїй постанові від 25.01.2023 року по даній справі зробив вказівки для суду апеляційної інстанції, які необхідно вчинити під час нового розгляду справи суду, а саме: дослідити питання дотримання позивачем строку позовної давності.

Встановлено, що представником ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_4 подано до суду першої інстанції відзив на позов в якому заявлено про застосування позовної давності (т. 1 а.с. 105-109).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права.

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що на позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Аналогічний висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року (№ 6-1852цс16).

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган (підприємство), а не прокурор.

Фактичне вибуття з володіння власника спірної земельної ділянки відбулось внаслідок здійснення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1225086000:01:200:0001 у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та подальшої видачі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НМІ № 409236 від 22.08.2017 року, тобто, враховуючи встановлення того факту, що документи на підставі яких зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за відповідачами та померлим ОСОБА_3 є підробними, колегія суддів дійшла до висновку, що об`єктивно власник земельної ділянки мав можливість дізнатись про її вибуття, лише після внесення 22.08.2017 року відомостей про реєстрацію речових прав на спірне майно, що і є початком перебігу строку позовної давності, а з позовом заступник керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся 24.01.2020 року, тобто в межах трирічного строку у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності, а тому вона не підлягає застосуванню.

Встановлені судом обставини, а також наявні в матеріалах докази дають підстави для скасування оскарженого рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є законними та обгрунтованими, а доводи апеляційної скарги підтверджують помилковість висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України та враховуючи задоволення позовних вимог та апеляційної скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь прокуратури Дніпропетровської області підлягають стягненню судові витрати у загальній сумі по 11 858,33 грн з кожного.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та витребування земельної ділянки задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину № 1-1634 від 22.08.2017 року на право приватної власності на 1/3 частини земельної ділянки, загальною площею 15,9000 га, в межах згідно з планом, яка надана для ведення фермерського господарства, розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 961701, виданого Солонянською райдержадміністрацією Дніпропетровської області 16 вересня 2011 року, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів за №122500001000615, кадастровий номер земельної ділянки 1225086000:01:200:0001.

Витребувати із незаконного володіння та користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 15,9 га сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 1225086000:01:200:0001), що розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь прокуратури Дніпропетровської області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 11 858,33 грн з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова