Постанова

від 13.07.2023 по справі 192/110/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 липня 2023 року

м. Київ

справа № 192/110/20

провадження № 61-6412св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру

у Дніпропетровській області;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Бублейник Володимир Анатолійович,

на постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю., від 05 квітня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року заступник керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та витребування земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 08 листопада 2001 року ОСОБА_3 надано в постійне користування для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 15,9 га в межах Привільнянської сільської ради,

у зв`язку з чим йому було видано державний акт на право постійного користування землею.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, отже його право постійного користування вказаною земельною ділянкою припинилось.

Після смерті ОСОБА_3 державний нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким дружині спадкоємця - ОСОБА_1 передано в спадщину 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 15,9 га, яка надана для ведення фермерського господарства, розташованої на території Привільнянської сільської ради, що належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 961701, виданого Солонянською районною державною адміністрацією (далі - РДА) Дніпропетровської області 16 вересня 2011 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів за № 122500001000615, кадастровий номер земельної ділянки 1225086000:01:200:0001.

Зазначав, що державний акт на право приватної власності на землю або на право постійного користування землею площею 15,9 га на території Привільнянської сільської ради на ім`я ОСОБА_3 . Солонянською РДА не видавався. Розпорядження від 13 листопада 2009 року № 678-р-09 «Про надання права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» головою Солонянської районної державної адміністрації не приймалось.

Однак за № 678-р-09 зареєстроване розпорядження голови Солонянської РДА Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для ведення фермерського господарства громадянам - членам СФГ «Світоч» на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. Прізвище

ОСОБА_3 серед членів СФГ «Світоч» відсутнє.

Підставою для реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1225086000:01:200:0001 за ОСОБА_3 та співвласниками: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стало розпорядження голови Солонянської РДА від 13 листопада 2009 року №678-р-09. Однак, оригінали державних актів на вказану земельну ділянку відсутні як у Солонянській РДА, так і у відділі в Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

За даним фактом слідчим слідчого відділу Солонянського відділу поліції Головного управління Дніпровського відділу поліції Національної поліції (далі - СВ Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області)

16 грудня 2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019040570000768 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.

Оскільки земельна ділянка, кадастровий номер 1225086000:01:200:0001, площею 15,9 га, перебуває у державній власності, державні акти на право приватної власності зазначеної земельної ділянки та розпорядження щодо відведення її ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1

у передбаченому законом порядку компетентними органами не видавались, їх фактично було підроблено, тому такі державні акти є нікчемними,

не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю. Свідоцтво про право на спадщину також є недійсним, оскільки видано на підставі вказаних нікчемних актів.

На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, прокурор просив суд: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 22 серпня 2017 року № 1-1634 на 1/3 частини земельної ділянки, загальною площею 15,9 га, в межах згідно з планом, яка надана для ведення фермерського господарства, розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, що належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 961701, виданого Солонянською РДА Дніпропетровської області 16 вересня

2011 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів за №122500001000615, кадастровий номер земельної ділянки 1225086000:01:200:0001, та витребувати зазначену земельну ділянку із чужого незаконного володіння та користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області

від 20 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року,

в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що прокурор не надав належних та допустимих доказів щодо підробки розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області

від 13 листопада 2009 року № 678-р-09.

Наявність кримінального провадження за фактом підробки державного акта на ім`я ОСОБА_3 не підтверджує підробку розпорядження голови Солонянської РДА Дніпропетровської області, як і не підтверджує факту вибуття земельної ділянки від власника проти його волі.

Встановлено, що відповідачі є співвласниками спірної земельної ділянки, право власності належним чином зареєстровано у відповідному реєстрі,

у відповідачів є державні акти, підписані уповноваженими особами зі всіма необхідними реквізити.

Постановою Верховного Суду від 25 січня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд першої інстанції,

з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про те, що прокурором не надано належних та допустимих доказів щодо підробки розпорядження голови Солонянської РДА Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року № 678-р-09.

Посилання апеляційного суду на те, що відповідачі є співвласниками спірної земельної ділянки, їх право власності належним чином зареєстровано у відповідному реєстрі, у відповідачів є державні акти, підписані уповноваженими особами і мають всі відповідні реквізити, Верховний Суд вважав необґрунтованим, оскільки незважаючи на відповідні записи у державному реєстрі щодо прав на спірну земельну ділянку, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були її правомірними власником і не мали права нею розпоряджатися, володіти та користуватися.

Разом з цим, під час розгляду справи в суді першої інстанції представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - Бублейник В. А. подав заяву про застосування позовної давності, питання щодо дотримання якої залишилось не досліджене судом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено, рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину від 22 серпня 2017 року № 1-1634 на право приватної власності на 1/3 частини земельної ділянки, загальною площею 15,9000 га, в межах згідно з планом, яка надана для ведення фермерського господарства, розташованої на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 961701, виданого Солонянською райдержадміністрацією Дніпропетровської області

16 вересня 2011 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів за

№ 122500001000615, кадастровий номер земельної ділянки 1225086000:01:200:0001.

Витребувано із незаконного володіння та користування

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 15,9 га сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 1225086000:01:200:0001), що розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд врахував висновки і мотиви скасування постанови апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, викладені Верховним Судом у постанові від 25 січня 2023 року, та виходив з того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави не з її волі, оскільки Солонянська районна державна адміністрація Дніпропетровської області розпорядження про передачу її у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не приймала.

Досліджуючи питання щодо спливу позовної давності, апеляційний суд встановив, що фактичне вибуття з володіння власника спірної земельної ділянки відбулось внаслідок здійснення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1225086000:01:200:0001 у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та подальшої видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 серпня 2017 року серії НМІ

№ 409236.

Вказане свідчить про те, що об`єктивно власник земельної ділянки мав можливість дізнатись про її вибуття лише після внесення 22 серпня 2017 року відомостей про реєстрацію речових прав на спірне майно, що і є початком перебігу позовної давності.

Враховуючи звернення заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до суду з цим позовом у січні 2020 року, апеляційний суд дійшов висновку про дотримання позивачем визначеного статтею 267 ЦК України строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Бублейник В. А., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду

і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26 квітня 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокатБублейник В. А., подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У червні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниці зазначають неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,

що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків

щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України),

а також не дослідив зібраних у справі доказів та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони вимогою, зокрема, про витребування із незаконного володіння та користування відповідачів земельної ділянки.

Запис № 122500001000615 щодо реєстрації державного акта серії ЯЕ

№ 961701 на спірну земельну ділянку вчинений 16 вересня 2011 року, що

і треба рахувати, як початок перебігу позовної давності щодо вимог про витребування майна.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області подала відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзив подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

У червні 2023 року керівник Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра надіслав до Верховного Суду пояснення, які по суті є відзивом на касаційну скаргу, який поданий поза межами строку, визначеного ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року, у зв`язку з чим не можуть бути враховані касаційним судом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 серпня 2017 року, виданого державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримала у спадщину майно у вигляді 1/3 частини земельної ділянки, загальною площею 15,9 га в межах згідно з планом, яка надана для ведення фермерського господарства, розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 961701, виданого Солонянською райдержадміністрацією Дніпропетровської області, 16 вересня 2011 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів за № 122500001000615. кадастровий номер земельної ділянки - 1225086000:01:200:0001.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку зареєстровано 22 серпня 2017 року за № 22005000.

Відповідно до розпорядження голови Солонянської РДА Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року № 678-р-09 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для ведення фермерського господарства громадянам - членам СФГ «Світоч» на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області» не вирішувалось питання про передання

у власність будь-якій особі земельної ділянки загальною площею 15,9 га, що розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1225086000:01:200:0001.

Згідно з листом виконуючого обов`язки Солонянської РДА Дніпропетровської області від 13 грудня 2019 року № 07-40-1349/0/224-19 державний акт на право власності на землю або право постійного користування землею площею 15,9 га на території Привільнянської сільської ради Солонянського району на ім`я ОСОБА_3 Солонянською РДА Дніпропетровської області не видавався, розпорядження щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 15,9 га, головою райдержадміністрації не виносилось, в тому числі і 16 вересня 2011 року.

Листом від 10 січня 2020 року № 07-05-30/0/224-20 голова Солонянської РДА Дніпропетровської області повідомив, що у 2009 році розпорядження про надання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1225086000:01:200:0001 ОСОБА_3 ,

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не приймались.

З листа начальника відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13 грудня 2019 року № 10-4-0,33-229/115-19 вбачається, що згідно з Книгою записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (Розділ 1. Записи державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб від 31 січня 2011 року по 10 серпня 2011 року) вчинено запис № 122500001000615 від 16 вересня 2011 року щодо реєстрації державного акту серії ЯЕ №961701 на земельну ділянку, кадастровий номер 1225086000:01:200:0001, загальною площею 15,9 га (в частці 1/3) за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Привільнянської сільської ради, на підставі розпорядження голови Солонянської РДА Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року № 678-р-09 на ім`я ОСОБА_3 . Відповідно до книги записів державної реєстрації державних актів правовстановлюючий документ видано ОСОБА_3 , про що свідчить підпис власника про отримання даного документу. Відповідно до Державного реєстру земель станом на 31 грудня 2012 року та Державного фонду документації із землеустрою на території Солонянського району Дніпропетровської області інформація та документи на вищевказану земельну ділянку відсутні. Відомості щодо розпаювання земельної ділянки кадастровий номер 1225086000:01:200:0001 у відділ відсутні. Відмітки про скасування чи припинення права власності відповідно до книг реєстрації відсутні.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань

у провадженні Солонянського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12019040570000768

від 16 грудня 2019 року, зареєстроване за рапортом заступника начальника СВ Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Феденка І. Я. про те, що невстановлена особа підробила державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 961701 на ім`я ОСОБА_3 , виданий Солонянською РДА Дніпропетровської області 16 вересня 2011 року, кадастровий номер земельної ділянки 1225086000:01:200:0001. Попередня правова кваліфікація - частина перша статті 358 КК України.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено.

У матеріалах справи є державні акти на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ № 961701, ЯЕ № 961698, ЯЕ № 961702, які були видані на підставі розпорядження голови Солонянської РДА Дніпропетровської області

від 13 листопада 2009 року № 678-р-09 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є власниками в рівних частках, по 1/3 частці, земельної ділянки площею 15,90 га, на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1225086000:01:200:0001. Вказані акти зареєстровано

в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№ 122500001000615, 122500001000616, 122500001000617.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності

є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод

у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади,

є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Отже обов`язковою умовою передачі у власність громадян та юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення компетентного органу.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину

є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння

(статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Солонянська РДА Дніпропетровської області розпорядження про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не приймала, а тому спірна земельна ділянка вибула із володіння держави не з її волі, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,

є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту того, що позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся своєчасно за його захистом до суду, недостатньо. Позивачу належить довести не тільки факт незнання про порушене право, а також спростувати презумпцію обізнаності про стан своїх прав, тобто довести наявність об`єктивних обставин, які перешкоджали дізнатись про порушене право.

Практика Верховного Суду щодо застосування позовної давності є усталеною.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів

(статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261

ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

У постанові у від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 з метою забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 711/802/17 та від 06 червня 2018 року у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковувався з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

Виконуючи вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 25 січня

2023 року в розглядуваній справі, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що про порушення прав держави на землю стало відомо

22 серпня 2017 року внаслідок проведення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки після смерті ОСОБА_3 та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 серпня 2017 року.

Підстави для обрахунку початку строку позовної давності із 16 вересня

2011 року, як вважав представник відповідачів у касаційній скарзі, відсутні, оскільки державний акт серії ЯЕ № 961701 від 16 вересня 2011 року на ім`я ОСОБА_3 . Солонянською РДА не видавався, а інформація та документи на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі земель станом на 31 грудня 2012 року та у Державному фонді документації із землеустрою на території Солонянського району Дніпропетровської області відсутні.

Враховуючи викладене, а також те, що до суду з цим позовом прокурор в інтересах держави звернувся у січні 2020 року, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що передбачена статтею 267

ЦК України позовна давність не сплила.

Висновки апеляційного суду, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, на яку заявник посилався у касаційній скарзі.

Зважаючи на викладене, переглянувши судове рішення, в межах доводів

та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування, оскільки суд апеляційної інстанції, з огляду на надані учасниками справи докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалив судове рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення,

а постанови апеляційного суду - без змін.

Обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Бублейник Володимир Анатолійович,

залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович І. Ю. Гулейков А. С. Олійник