Ухвала

від 07.04.2023 по справі 725/7357/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 квітня 2023 року м. Чернівці Справа № 725/7357/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Лисака І.Н., Височанської Н.К., Перепелюк І.Б., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокомунбуд» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція», Фонд державного майна України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокомунбуд» та Приватного підприємства «Укрекопроект» про відшкодування майнової шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Ндіпроектреконструкція», ТОВ «Єврокомунбуд» та ПП «Укрекопроект» на користь ОСОБА_1 106 667 грн завданої майнової шкоди, у рівних частках з кожного. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду державного майна України відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «Єврокомунбуд» оскаржило його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якої вказує, що вказане рішення на адресу апелянта не надходило, що свідчить про недотримання судом вимог ст.272 ЦПК України, його копію апелянтом отримано тільки 16.02.2023 року, а саму скаргу направлено до Чернівецького апеляційного суду 16.03.2023 року.

В подальшому, ухвалою від 24 березня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Єврокомунбуд» було залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам п.3 ч.2 та п.3-4 ч.4 ст.356 ЦПК України. Зазначено, крім іншого, щодо необхідності подання доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки такі є необхідними для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення суду та відкриття провадження у справі.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 24 березня 2023 року апелянтом подано: докази сплати судового збору; апеляційну скаргу в новій редакції із зазначенням усіх учасників справи, однак в прохальній частині такої містяться розбіжності щодо дати оскаржуваного рішення та зазначено про скасування ще одного рішення, що суперечить доводам скарги.

Провадження №22-ц/822/331/23

А також, не виконано вимогу з приводу надання доказів щодо дати отримання копії оскаржуваного рішення.

Дії апелянта не демонстрували готовність виконувати процесуальні обов`язки, у зв`язку з чим слід зробити висновок, що апелянт не зацікавлений у вчиненні дій по сприянню в апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, передбачених діючим процесуальним законодавством.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2023 року причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2022 року, зазначені ТОВ «Єврокомунбуд», визнано неповажними.

Продовжено апелянту строк виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 24 березня 2023 року для подання заяви із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, про що повідомити останнього.

Роз`яснено наслідки невиконання вимог ухвали.

04 квітня 2023 року ТОВ «Єврокомунбуд» подало заяву на виконання ухвали від 28 березня 2023 року з проханням долучити докази отримання повного тексту оскаржуваного рішення суду саме 16.02.2023 року, а також повторно нову редакцію апеляційної скарги, де також зазначає на підставу для поновлення строку військову агресію російської федерації проти України.

Вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з інших підстав, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частини 3 та 4 ст.357 ЦПК України визначають, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

За приписами п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 1 ч.2 ст.44 ЦПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, крім іншого, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Тобто, апелянт будучи достеменно обізнаним про необхідність подання доказу щодо дати отримання копії оскаржуваного рішення, що стало однією з підстав для залишення апеляційної скарги без руху згідно ухвали суду від 24 березня 2023 року, цих обставин не усунув, не повідомив суд апеляційної інстанції про неможливість такого подання, виправив недоліки частково, що потягло за собою вирішення судом апеляційної інстанції питання з приводу поновлення строку на апеляційне оскарження і, як наслідок, постановлення ухвали про визнання заявлених причин неповажними, надання строку на зазначення інших поважних причин.

Повторне вирішення питання з тих самих підстав чинним ЦПК України не передбачено, а в разі незгоди із судовим рішенням з приводу вирішеного питання, зацікавлена сторона вправі його оскаржити в касаційному порядку.

Що стосується посилання на військову агресію з боку російської федерації проти України, як підставу для поновлення строку, то колегія суддів вказує наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»(далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону №389-VIII).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Даний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року справа № 990/115/22, провадження №11-107заі22.

Поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з воєнним станом. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації своїх прав.

Отже, з урахуванням наведеного та виходячи з того, що нормами процесуального права не передбачено повторне вирішення вже розглянутого клопотання, а матеріали справи не містять відомостей про неналежне виконання апелянтом своїх повноважень, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність наведених вище доводів.

Виходячи із фактичних обставин справи та досліджених матеріалів апеляційний суд вважає, що вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки наведені причини не свідчать про існування об`єктивних та непереборних труднощів для своєчасного подання доказів на підтвердження зазначених доводів апелянтом.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, пункт 41,від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27).

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13, пункт 46).

Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строків на оскарження судового рішення, такі підстави. Зазначене узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів відмічає, що вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід враховувати й висновки Європейського суду з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення у справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції»).

Поважними причинами пропуску строку вважаються такі обставини, за яких своєчасна подача апеляційної скарги стає неможливою або утрудненою.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановления нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії»).

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права зобов`язує сторону самостійно цікавитися перебігом розгляду його справи. Тривала відсутність такого інтересу свідчить про його небажання добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.

Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні ЄСПЛ у справі «Каракуць проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.

ЄСПЛ у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав на те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany).

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до пунктів 6, 7 частини 2 статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

В силу ч.3 ст.185 ЦПК України передбачено, що у разі якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що стороною апелянта не зазначено, отже не доведено поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2022 року, а тому у суду відсутні достатні правові підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ч.4 ст.357, п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокомунбуд» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2022 року відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокомунбуд» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2022 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями і протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Судді : Лисак І.Н.

Височанська Н.К.

Перепелюк І.Б.