Постанова

від 16.03.2023 по справі 549/204/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 549/204/20 Номер провадження 22-ц/814/275/23Головуючий у 1-й інстанції Крєпкий С. І. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: Пікуля В.П., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

прокурора - Вороненко А.М.,

третя особа - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство», заміненого правонаступником філія Гадяцького лісового господарства «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_2 , Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

за апеляційноюскаргою першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України

на рішення Чорнухинськогорайонного судуПолтавської областівід 15жовтня 2020року

У С Т А Н О В И В:

Утравні 2020 року перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство»звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_2 , Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Чорнухинська РДА), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовані тим, що передача у власність ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є ОСОБА_2 , спірної земельної ділянки, відбулася з порушенням вимог законодавства, оскільки ця земельна ділянка в силу положень статей19,57,84 ЗК Українитастатті 5 ЛК Українивідноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеномуЛісовим кодексом України.

Враховуючи викладене, позивач просив:

визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Чорнухинської РДАвід 24 січня 2006 року № 24 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за межами населених пунктів Вороньківської сільської ради та передачі у власність ОСОБА_3 ;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 138334, виданий на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010654500046;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі ДП «Пирятинське лісове господарство» земельну ділянку з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052, площею 4,14 га, яка знаходиться в адміністративних межах Чорнухинської селищної ради.

РішеннямЧорнухинського районного суду Полтавської області від 15 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди, виходили ізтого, що прокурор не довів належними та допустимими доказами той факт, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель лісового фонду.

Постановою Верховного Суду від 01 червня 2022 року постанову Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи попереднє судове рішення та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що апеляційним судом при вирішенні спору не з`ясовано, до компетенції якогооргану державної влади, органумісцевого самоврядування чи іншогосуб`єкта владних повноважень віднесені відповідні повноваженнящодо розпорядженням спірною земельною ділянкою, відповідно, який має бути позивачем у спірних правовідносинах за позовними вимогами прокурора в інтересах державипро витребування земельної ділянки.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, врахувавши висновки Верховного Суду, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що розпорядженням голови Чорнухинської районної державної адміністрації від 24 січня 2006 року № 24 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, зокрема ОСОБА_3 , площею 4,14 га, в тому числі ріллі - 4,14 га (т.1 а.с.27).

На підставі цього розпорядження ОСОБА_3 було видано державний акт серії ПЛ № 138334 від 27 липня 2006 року на право власності на земельну ділянку, площею 4,14 га, розташованої на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5325180800:00:005:0052, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010654500046 (т.1 а.с.28).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки, площею 4,14 га, кадастровий номер 5325180800:00:005:0052, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 29 листопада 2012 року державним нотаріусом Чорнухинської нотаріальної контори, є Воякіна Н.І. Дата державної реєстрації - 13 серпня 2014 року (запис №6681232) (т.1 а.с.29).

Вказана земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Баришівська зернова компанія» відповідно до договору оренди земельної ділянки від 04 лютого2013 року. Право оренди згідно з вказаним договором, 20 січня 2015 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис № 8443904).

За повідомленням Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 25 березня 2019 року № 247, межі земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052, площею 4,1412 га, мають частковий перетин з межами Державного лісового фонду у кварталі 38 та у кварталі 41 Вороньківського лісництва Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство», про що зазначеним підприємством складено схему розташування земельних ділянок, в тому числі з вказаним кадастровим номером відносно кв. 38, 41 Вороньківського лісництва ДП «Пирятинський лісгосп». Орієнтовна площа перетину з межами кв. 38 становить 2,9670 га, орієнтовна площа перетину з межами кв 41 - 0,1498 га (т.1, а.с. 31).

Лубенською місцевою прокуратурою Полтавської області листом за №33/7-1978 вих-20 від 20 лютого 2020 року повідомлено Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України та ДП «Пирятинське лісове господарство» стосовно встановлених порушень законодавства та з проханням вжити заходів щодо їх усунення, в тому числі звернення з відповідними позовами (т. 1, а.с. 42 - 44).

Згідно з відповіддю від 04 березня 2020 року № 102 ДП «Пирятинське лісове господарство», часткове накладення сформованих земельних ділянок інших суб`єктів господарювання на суміжні ділянки лісового фонду ДП «Пирятинське господарство» не призводить до фактичного зайняття земельних ділянок та їх незаконного використання, оскільки накладення носять характер землевпорядних помилок, які виникли під час ведення Державного земельного кадастру (т.1, а.с. 45).

Щодо наявності/відсутності повноважень прокурора на подання цього позову слід зазначити наступне.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити, чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор, зокрема, посилався на те, що спірні земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення, розпорядником яких є Кабінет Міністрів України, і ці землі незаконно вибули з власності держави.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає можливість оскарження суб`єктом владних повноважень наявності підстав для представництва його інтересів прокурором, і таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу для обґрунтування підстав для представництва.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

В абзаці третьому частини третьої цієї статті міститься заборона здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який визначає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті зазначеного відсутність у Законі інших визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 204/6292/18 та від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18 викладено правовий висновок, згідно з яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади, не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема, в особі ДП «Пирятинське лісове господарство».

Оскільки ДП «Пирятинське лісове господарство» не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, то звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі ДП «Пирятинське лісове господарство» є безпідставним, а тому позовна заява, подана в інтересах зазначеного підприємства, підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог прокурора в інтересах Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, Верховний Суд у постанові від 01 червня 2022 року у цій справі вказав на те, що суд апеляційної інстанції не з`ясував, до компетенції якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта належать повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, і відповідно, який орган має бути належним позивачем успірних правовідносинах.

З`ясовуючи питання повноважень Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, і відповідно, який орган має бути належним позивачем успірних правовідносинах, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. В абзаці третьому частини третьої цієї статті міститься заборона здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №204/6292/18 та від 17 червня 2020 року у справі №204/7119/18 викладено правовий висновок, згідно з яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади, не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, яке прокурором було визначено позивачем у даній справі, підпорядковується Державному агентству лісових ресурсів України та є його територіальним органом, завданням якого є реалізація повноважень Держлісагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сфері лісового та мисливського господарства.

Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України є суб`єктом владних повноважень до компетенції якого відноситься лише погодження зміни цільового призначення земельних лісових ділянок.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19 січня 2022 року у справі №369/16419/18 та у справі №372/2969/18.

У справі встановлено, що прокурор звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження про передачу у власність земельної ділянки лісового фонду розміром 3,1168 га та передачі її у власність фізичній особі.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюютьсяЗК України, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина другастатті 3 ЗК України).

Відповідно до статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 31 ЛК України) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі, передачу у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної республіки Крим) та обласного значення та припинення права користування ними.

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Відповідно до частини першоїстатті 57 ЛК Українизміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно доЗК України.

Відповідно до статті 20 ЗК Українизміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до 3К України.

Порядок вилучення земельних ділянок визначеностаттею 149 ЗК України, частинами першою та другою якої встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Уряду, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини дев`ятоїстатті 149 ЗК УкраїниКабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначенихстаттею 150 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що вилучення від постійних користувачів лісових ділянок державної власності для не лісогосподарських потреб, зміна їх цільового призначення з метою використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, та передача таких земельних ділянок у власність або постійне користування належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

З викладеного вбачається, що у вказаних правовідносинах органу влади, який наділений повноваженнямпредставляти інтереси держави є Кабінет МіністрівУкраїни.

Виходячи з аналізу вище вказаних норм матеріального права, заступником прокурора Лубенської місцевої прокуратури не вірно визначено орган, до повноважень якого належить захист інтересів держави з цього питання та не вірно поданий в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України. Згідно з ч. 9ст. 149 Земельного кодексу України, ст. 27 Лісового кодексу України розгляд питань про передачу у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше ніж 1 гектар, що перебувають у державній власності, входить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Звертаючись до суду з зазначеним позовом, не звернув уваги, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може захищати інтереси держави.

В пункті 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21) зазначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Враховуючи викладене, встановивши порушення прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів приходить до висновку, що позов першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, поданий в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство», заміненого правонаступником філія Гадяцького лісового господарства «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», до ОСОБА_2 , Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, на підставі пункту 1 частини 1 статті 257 ЦПК України слід залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст.377ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.257ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

З огляду на вищевикладене, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суд першої інстанції скасувати з залишенням позову без розгляду.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст.257,ч. 1 ст. 377, ст. ст.382,383 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України задовольнити частково.

Рішення Чорнухинськогорайонного судуПолтавської областівід 15жовтня 2020року скасувати.

Позов першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство», заміненого правонаступником філія Гадяцького лісового господарства «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_2 , Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 квітня 2023 року.

Головуючий суддя: Т.В. Одринська

Судді: В.П. Пікуль

О.О. Панченко